Рішення

від 25.06.2014 по справі 922/2214/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" червня 2014 р.Справа № 922/2214/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Лавровой Л.С.

при секретарі судового засідання Васильєва Л.О.

розглянувши справу

за позовом КП "Харківські теплові мережі", м. Харків до ДП "Спеціальне конструкторсько-технологічне бюро Інстититу Проблем Машинобудування ім. Підгорного" НАК України м. Харків про стягнення коштів в сумі 70299,91 грн. за участю сторін:

позивача - Гроссу Г.В.

відповідача - Ромащенок Т.М.

ВСТАНОВИВ:

В червні 2014 року до суду звернулось комунальне підприємство "Харківські теплові мережі" ( надалі - позивач) та просить суд стягнути з Державного підприємства "Спеціалізоване конструкторсько - технологічне бюро Інституту проблем машинобудування ім. А.М. Підгорного " Національної Академії Наук України ( надалі - відповідач) заборгованість за неналежне виконання договірних зобов*язань у сумі 70299,91 грн.

16.06.2014 року позивач надав заяву про збільшення розміру позовних вимог та просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу 70299,91 грн., пені 7373,95 грн., інфляційних втрат - 6954,82 грн., та 3 % річних - 1626,90 грн.

В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов тимчасового договору за № 743 на постачання теплової енергії від 01.11.2003 року.

Враховуючи, що згідно ст.22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог, суд вважає, що уточнення позовних вимог не суперечать інтересам сторін та діючому законодавству, тому приймаються судом та суд продовжує розгляд справи з урахуванням цих уточнень.

Суд продовжує розгляд справи з урахуванням уточнених позовних вимог.

Відповідач в процесі розгляду справи здійснив часткову оплату в розмірі 14000 грн. Суд на підставі ст.80 п. 1-1 ГПК України, припиняє провадження в цій частині.

Відповідач основну суму та нараховані штрафні санкції визнає та заявив клопотання щодо надання розстрочки виконання рішення суду з червня по листопад 2014 року.

В судовому засіданні оголошувалася перерва з 23.06.2014 року по 25.06.2014 року до 9 год. 30 хв.

Згідно положень ст.ст. 4-3, 33 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ч. 3 ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Враховуючи достатність часу, наданого позивачеві та відповідачеві для підготовки до судового засідання та підготовки витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, ст. 4-3 та ст. 33 ГПК України, суд вважає, що господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення позивача та відповідача судом встановлено, що 01.11.2003 року між КП „Харківські теплові мережі" та ДП "Спеціалізоване конструкторсько-технологічне бюро ІПМАШ ім. Підгорного "НАН України був укладений тимчасовий договір № 743 про постачання теплової енергії. Відповідно до умов договору позивач (Енергопостачальна організація) зобов'язався постачати відповідачеві (Споживачеві) теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а відповідач зобов'язався оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в необхідних обсягах та в терміни, передбачені договором, а саме розділом 6 договору.

Позивач свої зобов'язання виконав в повному обсязі, на підставі вищезазначеного договору в період з лютого 2013 року по березень 2014 року здійснив відпуск теплової енергії відповідачу та направив ( вручив) на його адресу рахунки на оплату спожитої теплової енергії за вищевказаний період, що підтверджується матеріалами справи.

Факт підключення опалення до нежитлових приміщень будівлі за адресою: вул. Академіка Філіппова б.9 /17 підтверджується актами про підключення споживача до джерела теплової енергії № 172/9400 від 18.10.12р. та актом відключення споживача від джерела теплової енергії № 172/89 від 14.04.2013 року підписаним представниками позивача та відповідача. Система теплопостачання відповідача є централізованою, окремого теплового вводу в приміщення відповідача немає. За даною адресою розташована нежитлова будівля м. Харків, вул. Ак. Філіппова, б.2/17. Але відповідач не виконав належним чином взяті на себе за договором зобов'язання, не сплатив у визначені договором строки, порядку та розмірі вартість заявленої та отриманої теплової енергії, внаслідок чого за період з лютого 2013 року по березень 2014 року утворилась заборгованість в сумі 70299,91 грн., яка до цього часу не погашена. Доказів на підтвердження оплати боргу за спірний період відповідач до суду не надав.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).

За таких підстав суд вважає вимогу про стягнення з відповідача 56299,91 грн. основного боргу обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Надаючи правову оцінку позовним вимогам в частині стягнення з відповідача 35086,28 грн. пені та 7% штрафу в сумі 47327,69 грн., суд зазначає наступне.

Частиною першою ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно зі ст.ст.610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Водночас частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України визначено порядок застосування штрафних санкцій та обмеження щодо періоду їх нарахування. Зокрема, частиною шостою цієї статті передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Умовами договору передбачена сплата пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення.

Позивачем до матеріалів справи надано розрахунок пені за прострочення відповідачем оплати за спожиту теплову енергію. Суд, перевіривши його обґрунтованість, дійшов до висновку, що він не відповідає вимогам ст. 232 Господарського кодексу України. Зокрема, позивачем розраховано пеню за лютий - листопад 2013 року з перевищенням встановленого шестимісячного терміну, за який нараховується пеня.

Враховуючи викладене, судом самостійно проведено розрахунок пені за весь період прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання по кожній поставці теплової енергії та встановлено, що сума пені, яка підлягає стягненню з відповідача складає 4332,40 грн. У частині позовних вимог щодо стягнення пені в розмірі 3041,55 грн. слід відмовити.

Щодо стягнення з відповідача суми 8581,72 грн., у тому числі 3% річних - 1626,90 грн., інфляційних витрат - 6954,82 грн. суд зазначає, що інфляційні збитки за своєю правовою природою є наслідком інфляційних процесів в економіці, а тому їх слід вважати складовою частиною основного боргу, а нарахування 3% річних по грошових розрахунках є визначеною законом платою боржника за користування грошовими коштами кредитора. При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Згідно ст. 121 Господарського процесуального кодексу України, при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Відповідно абз. 1 п. 1 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 12 вересня 1996 року № 02-5/333 "Про деякі питання практики застосування статті 121 Господарського процесуального Кодексу України" зі змінами та доповненнями, господарський суд на підставі статті 121 ГПК України має право за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за власною ініціативою у виняткових випадках залежно від обставин справи відстрочити, розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови (далі -рішення), змінити спосіб та порядок їх виконання.

Підпунктом 1.2 цього ж Роз'яснення закріплено, зокрема, що розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом.

Відповідно п. 2 зазначеного Роз'яснення, підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом.

Ураховуючи викладене та беручи до уваги встановлені у справі обставини, матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави, господарський суд дійшов висновку, що доводи, викладені відповідачем у заяві про розстрочку виконання рішення, є обґрунтованими та підставними, підтверджуються матеріалами справи, заявник належним чином довів наявність обставин, що ускладнюють виконання рішення та роблять його неможливим у строк і встановленим господарським судом способом, а тому заява про розстрочку виконання рішення підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 44 та статті 49 Господарського процесуального кодексу України, у разі задоволення позову, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони, пропорційно розміру задоволених вимог. Тобто суд вважає за необхідне покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору у розмірі 1827 грн., оскільки з його вини спір було доведено до суду.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 33-34, 38, 43, 47-49, 75, ст. 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України; -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Припинити провадження в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 14000 грн.

Стягнути з Державного підприємства "Спеціалізоване конструкторсько - технологічне бюро Інституту проблем машинобудування ім. А.М. Підгорного " Національної Академії Наук України ( м. Харків, вул. Академіка Філіппова, б.9/17 код ЄДРПОУ 05447510, МФО 351351 р/р 2607301730141 УАК ПІБ Орджонікідзевському районі ) на користь Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" ( м. Харків, вул. Доброхотова, 11 р/р 260333012313 ВАТ "Державний ощадний банк України" МФО 351823, код ЄДРПОУ 31557119) суму основного боргу 56299,91 грн., пені 4332,40 грн., інфляційні втрати - 6954,82 грн., 3 % річних - 1626,90 грн. та судовий збір 1827 грн.

В частині стягнення пені у сумі 3041,55 грн. відмовити.

Розстрочити виконання рішення суду починаючи з 25.06.2014 року по 25.11.2014 рівними частками.

Повне рішення складено 25.06.2014 р.

Суддя Л.С. Лаврова