Постанова

від 18.06.2014 по справі 910/3567/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" червня 2014 р. Справа№ 910/3567/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Станіка С.Р.

суддів: Власова Ю.Л.

Шаптали Є.Ю.

за участю представників сторін:

від позивача: Пугач С.В. - довіреність № 1-04-2241 від 18.04.2014,

від відповідача: не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Владиоль" на рішення господарського суду міста Києва від 16.04.2014 у справі № 910/3567/14 (суддя Підченко Ю.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вельтон-Україна"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Владиоль"

про стягнення 332 136,74 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 16.04.2014 по справі № 910/3567/14 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Вельтон-Україна" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Владиоль" про стягнення 332 136,74 грн. - задоволено, а саме: стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Владиоль" на користь Товариства з обмеженою відповідальність "Вельтон-Україна" основний борг у розмірі 215 611 грн. 27 коп., неустойку у розмірі 99 084 грн. 80 коп., 3% річних у розмірі 15 810 грн. 50 коп., індекс інфляції у розмірі 1630 грн. 17 коп. та судовий збір у розмірі 6 642 грн. 74 коп.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що заборгованість відповідача перед позивачем у розмірі 215 611,27 грн. підтверджується матеріалами справи, доказів погашення вказаної заборгованості відповідачем не надано, у зв'язку з чим є обґрунтованим і правомірним і нараховані позивачем суми 3 % річних та індексу інфляції. Крім того, відповідачем не подано і жодних доказів на підтвердження належного виконання ним обов'язку щодо повернення орендованого майна за договором оренди напівпричепа №10/10 від 31.03.2010, внаслідок чого судом було задоволено і заявлену відповідачем до стягнення суму неустойки в розмірі 99 084 грн. 80 коп.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити.

Доводи апеляційної скарги зводяться дотого, що на думку апелянта строком закінчення орендного періоду є дата виставлення орендодавцем останнього рахунку-фактури згідно п. 1.5. договору. Однак, як зазначає апелянт, ТОВ "Владиоль" не отримувало від позивача такого рахунку-фактури, а також позивачем не було і надано жодних доказів виставлення останнього рахунку-фактури, у зв'язку з чим нарахування суми неустойки є безпідставним та неправомірним. Крім того, апелянт зазначає, що взагалі не отримував від позивача жодних рахунків, в той час, як розрахунок суми заборгованості було здійснено в іноземній валюті. Зокрема, апелянт вважає неправомірним незастосування судом строку позовної давності щодо задоволення заявленої до стягнення суми заборгованості.

Одночасно апелянт порушив клопотання про поновлення процесуального строку на подання апеляційної скарги зазначивши, що строк на апеляційне оскарження пропущений ним із поважних причин, оскільки оскаржуване рішення він отримав 05.05.2014.

Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Владиоль" по справі №910/3567/14 передано на розгляд судді Київського апеляційного господарського суду Станіку С.Р.

Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду від 04.06.2014 для розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Владиоль" по справі №910/3567/14 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя: Станік С.Р., судді: Власов Ю.Л., Шаптала Є.Ю.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.06.2014 Товариству з обмеженою відповідальністю "Владиоль" поновлено строк на апеляційне оскарження рішення господарського суду міста Києва від 16.04.2014. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Владиоль" прийнято до провадження та порушено апеляційне провадження. Розгляд справи призначено на 18.06.2014.

Апелянт (відповідач) своїх представників в судове засідання 18.06.2014 не направив, про день, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Представник позивача в судовому засіданні 18.06.2014 проти доводів апеляційної скарги - заперечував, із врахуванням поданого відзиву на апеляційну скаргу, в якому позивач зазначив, що згідно п. 1.5. договору строком закінчення орендного періоду є дата виставлення, а не отримання відповідачем останнього рахунку-фактури, а тому в силу п. 3.4. договору обов'язок повернення орендованого майна у відповідача виник після спливу трьох робочих днів з 30.04.2012 згідно графіку виплати орендних платежів. Крім того, позивач заперечив і проти доводів апелянта стосовно строків позовної давності, зазначивши, що відповідної заяви відповідачем заявлено не було. Враховуючи вищенаведене, представник позивача вказував на те, що рішення суду першої інстанції винесено з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстави для його скасування - відсутні.

Статтею 99 Господарського процесуального кодексу України визначено, що в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно з статтею 101 Господарського процесуального кодексу України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Дослідивши матеріали справи, які містять докази повідомлення всіх учасників судового процесу про дату, час та місце судового засідання, з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору, судова колегія вважає можливим розглянути справу у відсутності представників відповідача за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення місцевого господарського суду має бути залишено без змін, виходячи із наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується наявними матеріалами справи, 31.03.2010 між ТОВ "ВЕЛЬТОН-УКРАЇНА" (орендодавець) та ТОВ "Владиоль" (орендар) було укладено Договір оренди напівпричепа №10/10 (надалі - "Договір").

Відповідно до п. 1.1 Договору орендодавець в порядку та на умовах, визначених цим договором зобов'язується передати орендареві в термінове платне користування, а орендар зобов'язується прийняти в термінове платне користування напівпричепи (надалі транспортні засоби) і зобов'язується сплачувати орендодавцеві орендну плату.

Транспортні засоби, що передаються в оренду мають наступні характеристики:

1) напівпричіп Wielton NW 33 S, реєстраційний номер: АА 6811 ХР, номер шасі: SUDNW3SBF91018966;

2) напівпричіп Wielton NW 33 S, реєстраційний номер: АА 6810 ХР, номер шасі: SUDNW3SBК85018147 (п. 1.2 Договору).

Згідно п. 1.4. Договору транспортний засіб передається в оренду з метою використання орендарем для господарської діяльності в межах навантаження визначених ТУ.

У відповідності з п. 1.5 Договору строк оренди транспортного засобу за цим договором становить 24 місяці, починаючи з дати підписання сторонами акту прийому-передачі транспортного засобу. Строком закінчення орендного періоду є дата виставлення орендодавцем останнього рахунку-фактури згідно графіка виплати орендних платежів, що наведений в додатку №1 до даного договору і є його невід'ємною частиною.

Пунктом 2.1. Договору встановлено, що орендар сплачує орендодавцю орендну плату за час фактичного користування транспортними засобами.

Розмір орендної плати за користування транспортними засобами на місяць складає 1 218,75 Євро в т.ч. ПДВ, що на день підписання договору становить 13021,72 грн. за курсом НБУ (курс НБУ на 31.03.2010 р. - 10,684485 грн.) за 1 повний календарний місяць (п. 2.2 Договору).

Відповідно до п. 2.3 Договору орендні платежі сплачуються в національній валюті України (гривня) і змінюються залежно від зміни курсу НБУ на день виставлення рахунку-фактури. Орендні платежі сплачуються, орендарем відповідно графіку виплати орендних платежів, що наведений в Додатку №1 до даного договору, який є його невід'ємною частиною.

Згідно п. 3.1 Договору передача в оренду і повернення транспортного засобу здійснюється за актом прийому-передачі, який підписується сторонами і є невід'ємною частиною даного договору.

Датами фактичного прийняття транспортного засобу в оренду орендарем і повернення його орендодавцю вважаються дати підписання сторонами відповідних актів прийому-передачі (п. 3.2 Договору).

Пунктом 5.2.1 Договору визначено, що орендар зобов'язується своєчасно і в повному обсязі за будь-яких обставин в абсолютно безумовному порядку на основі отриманих від орендодавця рахунків-фактур вносити щомісячні орендні платежі згідно додатку №1 до даного договору.

Згідно п. 10.1 Договору цей договір вважається укладеним з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання сторонами свої зобов'язань.

01.04.2010 на виконання умов Договору ТОВ "ВЕЛЬТОН-УКРАЇНА" на підставі акту приймання-передачі передало, а ТОВ "Владиоль" прийняло у тимчасове платне користування два напівпричепи марки Wielton NW 33 S - реєстраційний номер: АА 6811 ХР, номер шасі: SUDNW3SBF91018966 та реєстраційний номер: АА 6810 ХР, номер шасі: SUDNW3SBК85018147.

Як встановлено судом першої інстанції та з чим погоджується колегія суддів Київського апеляційного господарського суду, на виконання умов Договору у період з квітня 2010 по квітень 2012 позивачем та відповідачем без будь-яких зауважень та заперечень було підписано акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) на загальну суму 329 132,31 грн., а саме акти №ОУ-0000019 від 30.04.2010 р., №ОУ-0000026 від 31.05.2010 р., №ОУ-0000039 від 30.06.2010 р., №ОУ-0000047 від 31.07.2010 р., №ОУ-0000053 від 31.08.2010 р., №ОУ-0000060 від 30.09.2010 р., №ОУ-0000067 від 31.10.2010 р., №ОУ-0000075 від 30.11.2010 р., №ОУ-0000086 від 31.12.2010 р., №ОУ-0000006 від 31.01.2011 р., №ОУ-0000013 від 28.02.2011 р., №ОУ-0000021 від 31.03.2011 р., №ОУ-0000027 від 30.04.2011 р., №ОУ-0000034 від 31.05.2011 р., №ОУ-0000045 від 30.06.2011 р., №ОУ-0000052 від 29.07.2011 р., №ОУ-0000062 від 31.08.2011 р., №ОУ-0000069 від 30.09.2011 р., №ОУ-0000079 від 31.10.2011 р., №ОУ-0000087 від 30.11.2011 р., №ОУ-0000092 від 30.12.2011 р., №ОУ-0000004 від 31.01.2012 р., №ОУ-0000011 від 29.02.2012 р., №ОУ-0000015 від 30.03.2012 р. та №ОУ-0000023 від 28.04.2012 р.

Відповідачем за період з квітня 2010 по квітень 2012 лише частково було сплачено орендні платежі, а саме в розмірі 113 521,04 грн., що підтверджується банківськими виписками з рахунку позивача, у зв'язку з чим станом на 03.03.2014 у відповідача виникла заборгованість зі сплати орендних платежів в сумі 215 611,27 грн.

У зв'язку із наведеним позивач звернувся до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 215 611,27 грн.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно із ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно ч. 3 ст. 285 Господарського кодексу України визначено, що одним із основних обов'язків орендаря є внесення орендної плати своєчасно і в повному обсязі.

Пунктами 1, 4 ст. 286 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Згідно з пунктом 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України та графіку виплати орендних платежів строк виконання відповідачем грошового зобов'язання за Договором на момент розгляду справи настав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Як встановлено судом першої інстанції та з чим погоджується апеляційний суд, матеріалами справи підтверджується користування відповідачем напівпричепами за договором №10/10 від 31.03.20910, як і наявність у відповідача перед позивачем заборгованості у розмірі 215 611,27 грн. Заборгованість у вказаному розмірі відповідачем не спростована, доказів її погашення відповідачем не надано.

З урахуванням наведеного вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача основного боргу по оплаті орендних платежів у розмірі 215 611,27 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Таким чином, відповідачем порушено умови договору оренди напівпричепа №10/10 від 31.03.2010, а також положення ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України.

Твердження відповідача про те, що судом не було застосовано строк позовної давності щодо стягнення заборгованості за період з квітня 2010 по березень 2011, у зв'язку з чим заборгованість було задоволено у повному обсязі, суд відхиляє з огляду на те, що відповідачем в процесі розгляду справи на першій інстанцій не було подано відповідної заяви про застосування строку позовної давності, як того вимагають приписи ч. 3 ст. 267 Цивільного процесуального кодексу України.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 99 084,80 грн. неустойки в порядку ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України за період з травня 2012 по грудень 2012.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Приписами ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана з урахуванням нормального зносу або у стані, обумовленому в договорі.

Частина 2 ст. 785 Цивільного кодексу України визначає, що якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Таким чином, законодавством, що регулює орендні правовідносини, встановлено можливість стягнення неустойки за час прострочення виконання зобов'язання щодо повернення об'єкта оренди після закінчення строку дії договору (постанова Верховного Суду України від 18.04.11 р. у справі №30/190).

Неустойка, стягнення якої передбачено частиною другою статті 785 Цивільного кодексу, є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин (право на яку виникає в орендодавця у разі несвоєчасного повернення орендованого майна орендарем) та підлягає стягненню за весь час прострочення зобов'язання щодо повернення речі (правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 18.04.11 р. у справі №30/191 та п. 5.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.13 р. №12 "Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна").

Відповідно до п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема сплата неустойки.

Пунктом 1.5 Договору визначено, що строк оренди транспортного засобу за цим договором становить 24 місяці, починаючи з дати підписання сторонами акту прийому-передачі транспортного засобу. Строком закінчення орендного періоду є дата виставлення орендодавцем останнього рахунку-фактури згідно графіка виплати орендних платежів, що невід'ємною частиною договору.

Згідно графіку виплати орендних платежів дата виставлення останнього рахунку-фактури є 30.04.2012.

Відповідно до п. 3.4 Договору орендар зобов'язаний повернути транспортний засіб орендодавцю, а орендодавець прийняти його протягом 3-х робочих днів з моменту закінчення строку оренди транспортного засобу за цим договором за адресою визначеною у пункті 3.3.

Як встановлено судом першої інстанції та з чим погоджується апеляційний суд, відповідач передав, а позивач прийняв з тимчасового платного користування напівпричіп марки Wielton NW 33 S - реєстраційний номер: АА 6811 ХР, номер шасі: SUDNW3SBF91018966 лише 27.05.2013, що підтверджується актом приймання-передачі, який підписаний сторонами. В той же час, напівпричіп марки Wielton NW 33 S - реєстраційний номер: АА 6810 ХР, номер шасі: SUDNW3SBК85018147 відповідачем станом на момент звернення позивача до суду не повернуто.

З огляду на вищевикладене, враховуючи те, що відповідачем жодних доказів на підтвердження зворотного не надано, колегія суддів, перевіривши розрахунок суми неустойки, погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми неустойки в розмірі 99 084,80 грн., внаслідок порушення відповідачем обов'язку щодо повернення позивачу майна після закінчення строку оренди передбаченого умовами Договору.

Твердження відповідача, з урахуванням п. 1.5 договору, про те, що неповернення ним орендованого майна пов'язано із не виставленням позивачем останнього рахунку-фактуру, який відповідач так і не отримав, а тому в силу п. 1.5. договору висновок суду щодо припинення договору оренди є передчасним та необґрунтованим, судом відхаляється, з огляду на те, що п. 1.5. договору сторони погодили строк оренди транспортного засобу - 24 місяці з дати підписання сторонами акту прийому-передачі орендного майна, а п. 3.4. договору сторони погодили, що відповідач зобов'язаний повернути орендоване майно протягом трьох робочих днів з моменту закінчення строку оренди транспортного засобу. Отже, з огляду на викладене, виникнення у відповідача обов'язку повернути орендоване майно пов'язане саме із закінченням строку оренди транспортного засобу, та аж ніяк із закінчення орендного періоду, як на тому наполягає апелянт.

Так, судом першої інстанції встановлено, а наявними матеріалами справи підтверджується, що акт приймання-передачі у тимчасове платне користування два напівпричепи марки Wielton NW 33 S - реєстраційний номер: АА 6811 ХР, номер шасі: SUDNW3SBF91018966 та реєстраційний номер: АА 6810 ХР, номер шасі: SUDNW3SBК85018147 підписано сторонами 01.04.2010, а тому колегія суддів приходить до висновку, що строк оренди транспортного засобу за договором оренди напівпричепа №10/10 від 31.03.2010 закінчився, внаслідок спливу 24 місяців з дня підписання сторонами відповідного акту, у зв'язку з чим у відповідача виник обов'язок повернути орендоване майно у встановлений договором строк.

Крім того, колегія суддів зазначає, що додатком № 1 до договору від 31.03.2010 сторони погодили термін сплати орендних платежів, що встановлює обов'язок відповідача здійснити орендний платіж відповідного місяця у передбачений графіком термін незалежно від отримання/неотримання відповідачем відповідного рахунку-фактури.

Разом з тим, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 15 810,50 грн. та індекс інфляції у розмірі 1 630,17 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд перевірив та погоджується з наданими позивачем розрахунками індексу інфляції та 3% річних, а тому вимоги позивача про стягнення індексу інфляції у розмірі 1 630,17 грн. та 3% річних у розмірі 15 810,50 грн. підлягають задоволенню.

Колегія суддів, перевіривши розрахунок суми 3 % річних та індексу інфляції, погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача сум індексу інфляції у розмірі 1 630,17 грн. та 3% річних у розмірі 15 810,50 грн. підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З урахуванням наведеного вище, колегія суддів вважає, що господарський суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, належним чином дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, а тому, рішення підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Судовий збір за подачу апеляційної скарги, у відповідності до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається судом на відповідача

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Владиоль" на рішення господарського суду міста Києва від 16.04.2014 у справі № 910/3567/14 - залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 16.04.2014 у справі № 910/3567/14 - залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/3567/14 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.

Головуючий суддя С.Р. Станік

Судді Ю.Л. Власов

Є.Ю. Шаптала