Постанова

від 24.06.2014 по справі 814/1533/14

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И м. Миколаїв.    24 червня 2014 року                                                                        Справа № 814/1533/14             Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мороза А.О., розглянувши в письмовому  провадженні адміністративну справу за позовом Миколаївського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, вул. Нікольська, 46, під. 2, м. Миколаїв, 54001 до ФГ "Перемога", с. Тимофіївка, Братський район,Миколаївська область, 55420 про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені сумі 6122,03 грн., В С Т А Н О В И В: Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 6122,03 грн., з яких 6033,34 грн. адміністративно-господарських санкцій за 2013 р. і 88,69 грн. пені. В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що відповідач не здійснював заходів по працевлаштуванню інвалідів. У судове засідання прибув представник позивача, відповідач у судове засідання не прибув, ухвалу суду отримав 12.06.2014 р. Згідно ст. 128 ч. 4 КАС України, у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. Відповідно до ст. 128 ч. 6 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта. Враховуючи те, що в судове засідання прибув тільки представник позивача, а відповідач належним чином повідомлений про дату і час судового засідання, суд вважає, що маються підстави для розгляду справи у письмовому провадженні. Дослідивши всі матеріали справи, оцінивши наявні докази в їх сукупності, суд  встановив наступне. Відповідно до ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (далі - Закон № 875) та п. п. 3, 5, 14  Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, встановлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі в 4% середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб - у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації, в тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього закону. Відповідно до ст. 20 ч. 4  Закону України "Про зайнятість населення", підприємства, установи і організації незалежно від форми власності мають щомісяця подавати центрам зайнятості за місцем їх реєстрації адміністративні дані у повному обсязі про наявність вільних робочих місць (вакансій), у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів. Формою подання зазначених адміністративних даних є форма звіту № 3-ПН "Звіт про наявність вакансій", затверджена Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 19.12.2005 р. № 420. Постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 р. № 70 затверджений Порядок подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування. Згідно з вказаним Порядком інформація про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття. 27.02.2014 р. відповідач подав звіт про працевлаштування інвалідів за 2013 р., в якому самостійно визначив суму адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у сумі 6031,50 грн. (а. с. 6). Відповідно до ст. 20 ч. 2 Закону № 875, порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи зі 120 % річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк. За несплату адміністративно-господарських санкцій позивач нарахував пеню в сумі 88,69 грн., що підтверджується розрахунком (а. с. 5). Таким чином, загальна сума заборгованості складає 6122,03 грн., з яких: адміністративно господарські санкції в сумі 6033,34 грн.; пеня в сумі 88,69 грн. Відповідач адміністративно-господарські санкції у встановлені строки добровільно не сплатив. Відповідно до ст. ст. 11, 71 ч. 1 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Відповідач своїм правом не скористався. За таких обставин, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі. Керуючись ст. 2, 7, 17, 94, 158, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд - П О С Т А Н О В И В: 1. Адміністративний позов задовольнити. 2. Стягнути з фермерського господарства "Перемога" (с. Тимофіївка, Братський район, Миколаївська область, 55420, ідентифікаційний код 32543601) на користь Миколаївського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції та пеню в сумі 6122,03 грн. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства Україні, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства Україні, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду. Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, установлених цією статтею,  залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не  знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала. Суддя                                                                                                          А. О. Мороз