Постанова

від 16.12.2013 по справі 804/15354/13-а

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2013 р. Справа № 804/15354/13-а

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Потолової Г.В.

при секретарі - Дубровці Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Рекламна група «Бізнес сувеніри» до Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Рекламна група «Бізнес сувеніри» звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом про скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська від 19.07.2013р. за №0002912250 та №0002872250.

Позивач підтримав позовні вимоги в повному обсязі, просить суд розглянути справу в порядку письмового провадження (а.с.31).

Представник відповідача 16.12.201р. у судовому засіданні проти адміністративного позову заперечував, посилаючись на законодавчі підстави своїх дій, діяльність в межах закону та наданих повноважень, просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити.

З урахуванням приписів ст.128 КАС України, судом на місці ухвалено щодо здійснення подальшого розгляду адміністративної справи в порядку письмового провадження.

Суд, заслухавши пояснення представника відповідача, вивчивши матеріали справи та оцінивши їх, при розгляді справи виходить з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «Рекламна група «Бізнес сувеніри», зареєстроване виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради 24.03.2010р. (а.с.14) та перебуває на податковому обліку в ДПІ в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська з 25.03.2010р. за №7655.

Отже, позивач належним чином зареєстрований як юридична особа, а тому на нього поширюється дія законів та інших нормативно-правових актів, які регулюють здійснення господарської діяльності в Україні.

Так, на підставі наказу №452 від 20.05.2013р., згідно п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78, ст.79 Податкового кодексу України (зі змінами та доповненнями) та з урахуванням матеріалів актів перевірок контрагентів позивача №7200/224/31820299 від 21.12.2012р., №7202/224/32694059 від 21.12.2012р., №7210/224/36441206 від 21.12.2012р. фахівцем ДПІ в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «Рекламна група «Бізнес сувеніри» (код ЄДРПОУ 37006118) з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинам з ТОВ «Старт-Д» (код ЄДРПОУ 32694059) за липень 2012р., ТОВ «Матадор» (код ЄДРПОУ 31820299) за грудень 2011р., січень, травень 2012р., ТОВ «Ривс» (код ЄДРПОУ 34914473) за листопад, грудень 2011р., ТОВ «Ферріт-Д» (код ЄДРПОУ 36441206) за вересень, жовтень, листопад 2012р.

За результатами перевірки складений Акт №3/22-6/37006118 від 01.07.2013р. (далі Акт перевірки) (а.с.28-51), за висновками якого встановлені порушення:

- п.п.135.5.4 п.135.5 ст.135 Податкового кодексу України (зі змінами та доповненнями), у результаті чого позивачем занижено доходи за 2011 рік у сумі 27641,50 грн., що призвело до заниження податку на прибуток за 2011 рік у сумі 6357,54 грн., за 2012 рік у сумі 80985,18 грн., що призвело до заниження податку на прибуток за 2012 рік у сумі 17006,88 грн.;

- п.п.14.1.27 п.14.1 ст.14, ст.ст.138, 140, 142, 143 Податкового кодексу України (зі змінами та доповненнями), у результаті чого позивачем неправомірно включено до складу витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, витрати на придбання товару від ТОВ «Матадор», ТОВ «Ривс», ТОВ «Ферріт-Д», за 2011 рік у сумі 23034,60 грн., що призвело до заниження податку на прибуток за 2011 рік у сумі 5297,95 грн., за 2012 рік у сумі 58318,50 грн., що призвело до заниження податку на прибуток за 2012 рік у сумі 12246,88 грн.;

- ст.ст.185, 188, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України (зі змінами та доповненнями), у результаті чого позивачем завищено податковий кредит по операціях з придбання товарів від ТОВ «Матадор», ТОВ «Ривс», ТОВ «Старт Д», ТОВ «Ферріт-Д» за 2011 рік у загальній сумі 4606,92 грн., за 2012 рік - 13497,53 грн., що призвело до заниження податку на додану вартість у періодах:

- листопад 2011р. у розмірі 997,22 грн.;

- грудень 2011р. у розмірі 3609,70 грн.;

- січень 2012р. у розмірі 364,00 грн.;

- квітень 2012р. у розмірі 289,20 грн.;

- травень 2012р. у розмірі 3436,50 грн.;

- червень 2012р. у розмірі 90,00 грн.;

- липень 2012р. у розмірі 295,83 грн.;

- вересень 2012р. у розмірі 1000,00 грн.;

- жовтень 2012р. у розмірі 6871,60 грн.;

- листопад 2012р. у розмірі 1150,40 грн.;

- ч.1 ст.203, ст.ст.215, 228, 662, 655, 656 Цивільного кодексу України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними (п.5 ст.203 ЦК України) по правочинах, здійснених по ланцюгу вбачається як такі, що мають ознаки «нікчемності» зі зазначеними контрагентами.

На підставі Акту перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 19.07.2013р., а саме:

- №0002912250, яким позивачу збільшене грошове зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем на суму 40' 909грн. 00коп. та штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 14' 627грн. 00коп.;

- №0002872250, яким позивачу збільшене грошове зобов'язання по податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) за основним платежем на суму 18' 105грн. 00коп. та штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 9' 052грн. 50коп.

Не погоджуючись з такими діями та рішеннями податкового органу, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав, свобод та інтересів.

В обґрунтування своїх вимог, позивач зазначив, що висновки, викладені в Акті перевірки, суперечать самим доводам відповідача, викладеним у зазначеному Акті.

Позивач зазначає, що договори, укладені TOB «РГ «Бізнес сувеніри» з його постачальниками: ТОВ «Старт-Д», TOB «Ривс», TOB «Матадор» та TOB «Ферріт-Д», відповідають нормам діючого законодавства України, є дійсними, та на момент укладення договорів поставки відомостей у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців про припинення діяльності контрагентів не містилося.

Позивач вважає, що ДПІ в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська не наведено в Акті перевірки належних доказів того, що контрагенти ТОВ «РГ «Бізнес сувеніри» не здійснювали та не в праві здійснювати господарську діяльність, зокрема даних з ЄДРПОУ.

Посилаючись а постанову Вищого адміністративного суду від 14.11.2012р. по справі №К/9991/50772/12, позивач вважає, що у органів державної податкової служби відсутнє право визнавати угоди нікчемними.

Крім того, позивач вважає, що посилання відповідача на ч.ч.1, 5 ст.203, ч.ч.1, 2 ст.215, ст.216 ЦК України є безпідставним, оскільки зазначені норми можуть використовуватися лише при визнанні правочинів недійсними в судовому порядку.

Як зазначає позивач, при укладенні договорів поставки з його контрагентами всі вимоги статті 203 ЦК України ТОВ «РГ «Бізнес сувеніри» виконані, а саме:

- зміст укладених договорів поставки не суперечить ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам;

- TOB «РГ «Бізнес сувеніри» та його постачальники мають необхідний обсяг цивільної дієздатності - є належним чином зареєстрованими, мають відповідні ліцензії, договори поставки, укладені особами, які діяли відповідно до установчих документів та закону;

- волевиявлення TOB «РГ «Бізнес сувеніри» та його контрагентів відповідало внутрішній волі;

- договори поставки вчинені у формі, встановленій законом та спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, - TOB «РГ «Бізнес сувеніри» отримало товар, який в подальшому реалізувало кінцевим споживачам, та частково оплатило його постачальникам.

Також, позивач зазначає, що жодних документальних доказів про неможливість роботи контрагентів з ТОВ «РГ «Бізнес сувеніри» у періоді, що перевірявся, відповідачем в Акті перевірки не наведено. Єдиним є посилання на матеріали зустрічних звірок контрагентів позивача.

Крім того, в обґрунтування протиправності висновків відповідача, викладених в Акті перевірки №3/22-6/37006118 від 01.07.2013р., позивач посилається на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.02.2013 року по справі №804/1440/13-а (визнано протиправними висновки, викладені в Акті перевірки ДПІ у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська №7200/224/31820299 від 21.12.2012 року) та постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.03.2013р. по справі № 804/10369/13-а (визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська від 09.04.2013р. за №0001012260 та №0001002260).

Отже, позивач пояснює, що договори поставки, укладені TOB «РГ «Бізнес сувеніри» з його контрагентами, є дійсними та будь-яких доказів на підтвердження їх недійсності відсутні.

Позивач, також, не погоджується з висновками ДПІ в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська щодо безоплатного отримання товарно-матеріальних цінностей ТОВ «РГ «Бізнес сувеніри» у постачальників та зазначає, що наявність реальних господарських операцій підтверджується наступним первинними документами: договорами, видатковими накладними, податковими накладними, товарно-транспортними накладними.

Також, позивач пояснює, що зазначені первинні документи ТОВ «РГ «Бізнес сувеніри» надавались представнику податкового органу під час проведення перевірки, проте, на думку позивача, не були взяті до уваги.

У зв'язку з чим, позивач вважає, що підстав для нарахування ТОВ «РГ «Бізнес сувеніри» податкових зобов'язань з податку на прибуток відсутні.

Щодо правомірності формування податкового кредиту позивач пояснює наступне.

Право на податковий кредит у ТОВ «РГ «Бізнес сувеніри» підтверджується відповідними податковими накладними, які оформлені у відповідності до вимог чинного законодавства України та надавались під час перевірки.

Отримання ТОВ «РГ «Бізнес сувеніри» податкових накладних за результатами придбання товарів (послуг), дає останньому право віднести сплачений ПДВ у податковий кредит.

У зв'язку з чим, позивач доходить висновку, що податковий кредит з податку на додану вартість сформований TOB «РГ Бізнес сувеніри» та відображено ним в податковому обліку правомірно.

Крім того, позивач вважає, що відповідачем порушений Порядок оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання митного, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України №984 від 22.12.2010 року, та зазначає, що Акт перевірки не містить детального викладу суті порушення, яке, на думку відповідача, допущене TOB «РГ Бізнес сувеніри».

Таким чином, позивач вважає, що висновки, викладені в Акті перевірки, не відповідають дійсності, у зв'язку з чим, протиправно винесені оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Заперечення відповідача аналогічні доводам Акту перевірки та долучені до матеріалів справи.

Відповідач в обґрунтування своїх заперечень зазначив, що під час проведення перевірки позивача використані матеріали перевірок контрагентів TOB «РГ Бізнес сувеніри» та первинні документи останнього, а саме:

- податкові декларації з податку на додану вартість за перевіряємий період ;

- додаток №5 розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів за періоди, які перевірялися;

- інформація комп'ютерних автоматизованих інформаційних систем податкового органу: АІС «Облік податків та платежів», АІС «Облік платників», АІС «Податки», АРМ «БЕСТ - Звіт», АІС «Система обробки податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів» АС «Податковий блок».

Посилаючись на обставини, викладені в актах перевірок ДПІ у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська від 21.12.2012р. №7200/224/3182029, №7203/224/32694059, №7211/224/34914473, №7210/224/36441206 відповідач пояснює, що згідно податкової звітності у TOB «Матадор», ТОВ «Старт-Д», ТОВ «Ривс», ТОВ «Ферріт-Д» та проведених заходів встановлена відсутність виробничого обладнання, складських та торгівельних приміщень, транспорту та торгівельного обладнання, сировини, матеріалів для здійснення основного виду діяльності, визначеного згідно довідки з ЄДРПОУ.

Відповідач зазначає, що згідно наданого договору поставки №18/11 від 18.11.2011р. TOB «Матадор» (Постачальник) зобов'язується протягом дії договору постачати TOB «РГ Бізнес сувеніри» (Покупцю) Товар в асортименті, кількості та за цінами, вказаними в Додаткових угодах до Договору. Поставка здійснюється Постачальником партіями. Поставка партії Товару здійснюється на підставі замовлення-специфікації Покупця на Товар.

Як зазначає відповідач, документів на підтвердження транспортування поставленого Товару, позивачем до перевірки не надано.

Також, відповідач посилається на первинні документи позивача з його контрагентами, які досліджувались під час перевірки, а саме:

- договір поставки №26/10 від 26.10.2011р., згідно якого ТОВ «Ривс» (Постачальник) зобов'язується протягом дії договору постачати TOB «РГ Бізнес сувеніри» (Покупцю) Товар в асортименті, кількості та за цінами, вказаними в Додаткових угодах до Договору, та податкові, видаткові накладні на придбання Товару згідно цього договору;

- договір купівлі-продажу, податкові та видаткові накладні по взаємовідносинах з ТОВ «Старт-Д», рахунок №0711-01 від 11.07.2012р.;

- договір поставки №08/27 від 27.08.2012р., згідно якого ТОВ «Ферріт-Д» (Постачальник) зобов'язується протягом дії договору постачати TOB «РГ Бізнес сувеніри» (Покупцю) Товар в асортименті, кількості та за цінами, вказаними в Додаткових угодах до Договору, та податкові, видаткові накладні на придбання Товару згідно цього договору.

Крім того, відповідач пояснює, що у перевіряємому періоді частину продукції, яку придбано у ТОВ «Ривс», TOB «Матадор», ТОВ «Ферріт-Д» реалізовано позивачем підприємствам - неплатникам та згідно наданих документів до перевірки, товари придбані у зазначених контрагентів придбано позивачем для власних потреб, частково рахується на залишках у TOB «РГ «Бізнес сувеніри», сума товару придбаного у TOB «Старт-Д» та TOB «Ферріт-Д», який не реалізовано складає 11'002,98 грн. (вартість товарів з ПДВ).

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та оцінивши їх у сукупності, суд дійшов висновку про наступне.

Згідно ст.67 Конституції України кожен громадянин зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

У відповідності пп.20.1.4 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України, встановлено, що органи державної податкової служби мають право: проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Пунктом 75.1 ст.75 Податкового кодексу України, зазначено, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно зі п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та збрів, а також дотримання валютною та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи..., та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності..., а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі, за результатами перевірок інших платників податків.

Відповідно до ст.83 Податкового кодексу України матеріалами, які є підставами для висновків під час проведення перевірки, можуть бути: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.

Порядком оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПС України від 22.12.2010 року №984 (далі Порядок №984) визначено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Згідно з п.5.2. Розділу II Порядку №984, у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно:

- чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень;

- зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення; у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів;

- у разі відмови посадових осіб платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі органу державної податкової служби така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати, факт про складання такого акта відображається в акті документальної перевірки;

- у разі надання посадовими особами платника податків або його законними представниками посадовим (службовим) особам органу державної податкової служби письмових пояснень щодо встановлених порушень податкового законодавства та/або причин ненадання первинних та інших документів, що підтверджують встановлені порушення, або їх копій факти про надання таких пояснень необхідно відобразити в акті.

Так, з висновками відповідача, викладеними в Акті перевірки, щодо неможливості здійснення господарських операцій TOB «РГ «Бізнес сувеніри» з ТОВ «Ривс», TOB «Матадор», ТОВ «Ферріт-Д», ТОВ «Старт-Д», суд не погоджується з огляду на наступне.

Згідно п.138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Також, згідно п.139.1.9 ч.139.1 ст.139 ПК України до складу витрат не включаються: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Пунктом 7 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДНА України від 30 травня 1997 року №165 та зареєстрованого в міністерстві юстиції України 23 червня 1997 року за №233/2037, разом із податковою накладною платником податку, який поставляє товари (послуги), видається товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує передачу товарів (послуг) та (або) прийняття платежу із зазначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.

Згідно з п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарі в/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За правилами п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

З аналізу зазначеним норм ПК України вбачається, що позивач може віднести суму податку до податкового кредиту тільки лише, коли придбання товарів/послуг підтверджені податковими накладними, іншими первинними документами та оформлені згідно вимог податкового законодавства.

Матеріалами справи підтверджено та не заперечується відповідачем в Акті перевірки, що:

- між TOB «РГ «Бізнес сувеніри» (Покупець) та ТОВ «Ферріт-Д» (Постачальник) укладено договір про поставку товару №08/27 від 27.08.2012р., згідно якого Постачальник зобов'язується протягом строку дії дійсного договору поставляти Покупцю Товар в асортименті, кількості та по цінам, зазначеним у Додаткових угодах (Товар), які є невід'ємними частинами дійсного договору, визначених дійсним договором (а.с.90-91);

- між TOB «РГ «Бізнес сувеніри» (Покупець) та ТОВ «Ривс» (Постачальник) укладено договір про поставку товару №26/10 від 26.10.2011р., згідно якого Постачальник зобов'язується протягом строку дії дійсного договору поставляти Покупцю Товар в асортименті, кількості та по цінам, зазначеним у Додаткових угодах (Товар), які є невід'ємними частинами дійсного договору, визначених дійсним договором (а.с.102-103);

- між TOB «РГ «Бізнес сувеніри» (Покупець) та TOB «Матадор» (Постачальник) укладено договір про поставку товару №18/11 від 18.11.2011р., згідно якого Постачальник зобов'язується протягом строку дії дійсного договору поставляти Покупцю Товар в асортименті, кількості та по цінам, зазначеним у Додаткових угодах (Товар), які є невід'ємними частинами дійсного договору, визначених дійсним договором (а.с.118-119).

Виконання зазначених договорів підтверджується первинними документами позивача, а саме: видатковими та податковими накладними (а.с.100-109, 112-125, 128-135).

Також, матеріалами справи підтверджено, що постачання товару позивачу його контрагентом - ТОВ «Старт-Д» здійснювалось на підставі рахунку №0711-01 від 11.07.2012р. (а.с.128).

Здійснення поставки товару згідно зазначеного рахунку підтверджується видатковою та податковою накладними (а.с.129-130).

Таким чином, суд зазначає, що висновки відповідача щодо не підтвердження реальності здійснення господарських операцій TOB «РГ «Бізнес сувеніри» з ТОВ «Ферріт-Д», ТОВ «Ривс», TOB «Матадор», ТОВ «Старт-Д» за перевіряємий період є протиправними, такими, що не відповідають дійсності, та спростовується матеріалами справи.

Крім того, судом встановлено, що постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.09.2013р. по справі №804/10369/13-а визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення ДПІ в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська від 09.04.2013р. за №0001012260 та №0001002260, які винесені на підставі Акту перевірки №921/22-6/37006118 від 19.03.2013р., в якому ДПІ в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська зроблений висновок про заниження ТОВ «Матадор» податку на прибуток за 2012 рік.

Отже, з урахуванням приписів ст.72 КАС України, та враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що позивачем правомірно визначені податкові зобов'язання за перевіряємий період, тому висновки відповідача щодо порушення позивачем п.п.14.1.27 п.14.1 ст.14, п.п.135.5.4 п.135.5 ст.135, ст.ст.138, 140, 142, 143, 185, 188, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України є безпідставними та такими, що суперечать чинному податковому законодавству України.

Щодо висновків податкового органу про нікчемність правочинів позивача (визнання їх такими, що не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними), суд виходить з наступного.

Згідно із п.185.1 ст.185 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, послуг.

При цьому, для цілей перевірки дотримання вимог податкового законодавства та можливого визначення грошових зобов'язань у разі неналежного дотримання платником податків цього законодавства, контролюючому органу у даному випадку первинно слід встановити зміст та реальність господарської операції.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

При цьому, податковий облік формують не самі по собі цивільні правочини, а саме господарські операції, тобто фактичний рух активів та/або зміни власного капіталу чи зобов'язань платника податку. Тобто, факт вчинення певних господарських операцій, та правомірність подальшого відображення (проведення) їх у бухгалтерському та податковому обліку, можливо досліджувати лише на підставі вивчення та дослідження первинних документів платника податків, наявність та законність складення яких, як фактично, так і юридично, буде підтвердженням здійснення таких операцій.

Матеріалами справи (первинними документами) спростовані висновки відповідача щодо відсутності реальних операцій, реального настання наслідків за результатами вчинення правочинів.

Відповідно до ч.1 ст.215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину, є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частинами 1 та 5 статті 203 Цивільного кодексу України, передбачено, що зміст правочину не може суперечити Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також, моральним засадам суспільства. Правочин, має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ст.204 Цивільного кодексу України зазначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним, тобто, презумпція правомірності правочину.

Відповідно до ч.2 ст.215 Цивільного кодексу України, недійсним, є лише правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Згідно зі ст.228 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

В постанові Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» зазначено перелік правочинів, які є нікчемними, як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК:

- правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина;

- правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими, є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження, або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею, як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу, або обмежених в обігу об'єктів цивільного права, тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК, має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини, може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним, тощо.

Крім того, з 01 січня 2011 року, набули чинності зміни, внесені до Цивільного кодексу України, зокрема, було викладено частину першу ст.203, у новій редакції та доповнено ст.228 частиною третьою.

З набуттям чинності зазначеними змінами, податкові органи не повинні посилатись на нікчемність правочинів та господарських зобов'язань платників податків, відповідно до ч.ч.1 та 2 ст.228 ЦК України, як на правову підставу для донарахування податкових зобов'язань.

З урахуванням вищевказаного, можна дійти висновку, що законодавець з 01.01.2011року, виключив правочини, які були укладені з метою, суперечною інтересам держави та суспільства з кола нікчемних і відніс такі правочини до оспорюваних, тобто таких, які можуть бути визнані недійсними, виключно судом.

При цьому, з урахуванням норм статей 44 та 61 Податкового кодексу України, саме на контролюючи органи покладається обов'язок контролювати правильність формування даних податкового обліку платників податків, у тому числі щодо правильності складання та достовірності первинних документів.

Стаття 19 Конституції України зобов'язує органи державної влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, висновки, викладені в Акті перевірки №3/22-6/37006118 від 01.07.2013р., не відповідають обставинам справи. Викладені в Акті перевірки факти та висновки є безпідставними, оскільки ґрунтуються на припущеннях і не містять достатніх фактичних даних на підтвердження умовиводів про нікчемність правочинів, а відповідно є такими, що вчинені з порушенням норм чинного законодавства України.

У зв'язку з чим, прийняті відповідачем податкові повідомлення-рішення від 19.07.2013р., а саме: №0002912250, яким позивачу збільшене грошове зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем на суму 40'909грн. 00коп. та штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 14' 627грн. 00коп.; №0002872250, яким позивачу збільшене грошове зобов'язання по податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) за основним платежем на суму 18' 105грн. 00коп. та штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 9' 052грн. 50коп., є протиправними, такими, що не відповідають вимогам податкового законодавства України та підлягають скасуванню.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а суд згідно ст.86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Приймаючи до уваги викладене, враховуючи, що відповідачем не доведено правомірність рішень та відповідність їх нормам діючого законодавства України, відповідних доказів суду не надано, викладені позивачем обставини знайшли підтвердження у судовому засіданні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України повернути з Державного бюджету позивачу - Товариству з обмеженою відповідальністю «Рекламна група «Бізнес сувеніри», судові витрати у розмірі 172грн. 05коп., згідно квитанції №11375.150.3 від 19.11.2013р.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.86, 94, 158-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України суд,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Рекламна група «Бізнес сувеніри» до Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області №0002912250 від 19.07.2013р., яким позивачу збільшене грошове зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем на суму 40' 909грн. 00коп. та штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 14' 627грн. 00коп.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області №0002872250 від 19.07.2013р., яким позивачу збільшене грошове зобов'язання по податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) за основним платежем на суму 18' 105грн. 00коп. та штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 9'052грн. 50коп.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Рекламна група «Бізнес сувеніри» (49000, м.Дніпропетровськ, вул.С.Ковалевської, 1; код ЄДРПОУ 37006118) 172грн. 05коп. (сто сімдесят дві грн. 05коп.) судового збору.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, а у разі її апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Постанову може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд у десятиденний строк з дня отримання копії постанови.

Суддя Г. В. Потолова