Постанова

від 26.06.2014 по справі 820/10931/14

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

                                                                     Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua П О С Т А Н О В А        І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И      26 червня 2014 р.                                                                                 № 820/10931/14   Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Заічко О.В.,   розглянувши у порядку скороченого провадження адміністративну справу за адміністративним позовом     Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів    до  Приватної фірми "Газмонтажсервіс"    про  стягнення заборгованості , В С Т А Н О В И В: Позивач, Харківське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Приватної фірми "Газмонтажсервіс", в якому просить суд стягнути з відповідача адміністративно - господарські санкції за незайняті робочі місця, призначені для працевлаштування інвалідів, в сумі 19441,38 грн. та пені у розмірі 291,50 грн. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів чинним законодавством України визначено у розмірі чотирьох відсотків  від  середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік. Норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів на підприємстві відповідача у 2013 році становив 29 осіб, у той час як фактична чисельність працюючих інвалідів у 2013 році, згідно звіту відповідача,  складала 0 осіб, а також кількість інвалідів – штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" – 1 особа. Сума адміністративно-господарських санкцій за непрацевлаштування 1 інваліда становить 19441,38 грн., оскільки середньорічна заробітна плата одного працівника за 2013 рік на підприємстві відповідача  складала саме 19441,38 грн. Згідно з розрахунком, станом на 15 квітня 2014 року сума зазначених адміністративно-господарських санкцій відповідачем не сплачена, у зв'язку із чим позивач  просить суд позовні вимоги задовольнити. Ухвалою суду від 06 червня 2014 року відкрито скорочене провадження по справі. Відповідно до ч. 4 ст. 183-2 КАС України, суддя розглядає справу в порядку скороченого провадження одноособово, без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі. Копія ухвали про відкриття скороченого провадження від 06 червня 2014 року була надіслана відповідачу рекомендованим листом зі зворотнім повідомленням за адресою, внесеною до відповідного державного реєстру, отримана ним 12.06.2014 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, яке міститься в матеріалах справи. Відповідач у десятиденний строк з дня отримання копії ухвали про відкриття скороченого провадження заперечень проти позову або заяви про визнання позову до суду не надав. Таким чином, відповідач належним чином повідомлений про наслідки неподання до суду заперечень проти позову або заяви про визнання позову. Враховуючи положення ч.11 ст.35 КАС, оцінивши повідомлені позивачем обставини, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про задоволення позову, виходячи з наступного. Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню, виходячи з такого. Як вбачається з матеріалами справи та підтверджується наявними в ній доказами, Приватна фірма "Газмонтажсервіс", пройшло передбачену законодавством процедуру державної реєстрації, набуло правового статусу юридичної особи, включено до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України з ідентифікаційним кодом - 23326520. Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України  від 31.01.2007 №70 затверджено  порядок подання підприємствам, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю звітів   про   зайнятість   і   працевлаштування   інвалідів   та інформації,   необхідної  для   організації їх працевлаштування (далі - Порядок). Відповідно до цього Порядку звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів роботодавці подають (надсилають рекомендованим листом) щороку до 1 березня відділенням Фонду соціального захисту інвалідів, в яких вони зареєстровані, за формою №10-ПІ "Звіт про зайнятість та  працевлаштування інвалідів", затвердженою  наказом   Міністерства  праці  та  соціальної  політики України від 10.02.2007р. №42. Як вбачається зі звіту відповідача про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2013 рік (форма №10-П1, затверджена наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 10.02.2007 року  № 42; далі - Звіт), датою його надходження до відділення є 21.03.2014р. (№ вх. 8714) (а.с. 5). Згідно звіту відповідача середньооблікова кількість штатних працівників у 2013 році становила 29 осіб, з них середньооблікова чисельність фактично працюючих інвалідів - 0 осіб. Кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях створених, відповідно до вимог ст.  19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" - 1 особа. Норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів визначено у розмірі 4 % середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік. Відповідно до ст. 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” для  підприємств (об'єднань), установ і організацій  незалежно від форм  власності  і  господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі 4 %  від середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 чоловік - у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю,   самостійно   здійснюють   працевлаштування інвалідів   у   рахунок   нормативів   робочих  місць виходячи з вимог статті 18 цього закону. Виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією тому числі  підприємством,  організацією, в тому числі  громадських  організацій   інвалідів,   фізичною  особою, яка використовує найману працю, інвалідів, для яких це місце роботи є основним. Згідно з ч.2 ст.19 цього Закону норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів визначається виключно цим Законом. Якщо іншими законами встановлюються нормативи робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів, які відрізняються від зазначених у цій статті  застосовуються положення цього Закону. Приписами ст. 18 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” передбачено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надати державній службі зайнятості інформацію, необхідну організації для працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Суд зазначає, що підтвердженням створення робочих місць для інвалідів є звіти про наявність вакансій по формі №3-ПП, якими інформувалася державна служба зайнятості про вільні робочі місця та штатні  посади, на яких може використовуватися праця інвалідів. Між тим, викладене свідчить про невиконання відповідачем вимог щодо створення робочих місць, відповідно до нормативів, встановлених ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів”.    Статтею 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" встановлено, що забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості. Підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань інваліда, наявних у нього професійних навичок і знань, а також рекомендацій медико-соціальної експертизи. Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Згідно до ч.3  ст.18-1 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендації МСЕК, наявних  у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань. Статтею 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" передбачено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Аналіз вищевказаних норм Закону дає підстави дійти до висновку, що на підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю покладено обов'язок по перше: виділити та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, по друге: надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, по третє: якщо середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, сплатити  відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції. Таким чином, суд вважає, що підприємством допущено порушення зазначених норм, оскільки, як встановлено судовим розглядом, на виконання вимог діючого законодавства ПФ "Газмонтажсервіс" у 2013 не надані докази про направлення уповноваженому державному органу відомостей про наявність вакантних місць для працевлаштування інвалідів у встановленому порядку та формі. Згідно звіту відповідача, наданого до міського центру зайнятості інваліди на підприємство відповідача протягом 2013 року не працевлаштовувались . Судом з'ясовано, що між сторонами відсутній спір стосовно чисельності інвалідів та кількості незайнятих робочих місць, призначених для забезпечення працевлаштування інвалідів відповідно до встановленого законом нормативу. Як вбачається із матеріалів справи, в позовній заяві перелічені обов'язки роботодавців стосовно забезпечення прав інвалідів на працевлаштування визначені Законом, зокрема: виділення та створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальних робочих місць, створення для інвалідів умов праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації; забезпечення інших соціально-економічних гарантій; звітування Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів. Вищезазначені обов'язки не виконані відповідачем у порядку, встановленому Законом. Згідно ч. 1 ст. 217 ГК України, господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Відповідно до ч.1 ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Частиною 2 наведеної статті встановлено, зокрема, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для пропущення господарського правопорушення. Статтею 238 ГК України передбачено, що за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків. Таким чином, адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до учасника господарських відносин за порушення ним правил, встановлених законодавчими актами, при наявності в діях суб'єкту господарювання вини у вчиненні такого порушення та якщо ним не приймались заходи, спрямовані на недопущення господарського правопорушення. Суд вважає, що відповідачем не були виконані вимоги Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" щодо прийняття заходів для працевлаштування інвалідів протягом 2013 року. Відповідно до ст. 2 КАСУ завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено);  5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Відповідно до ч.1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів про стягнення з ПФ «Газмонтажсервіс» адміністративно - господарських санкцій за незайняті робочі місця, призначені для працевлаштування інвалідів,  в сумі 19441,38 грн. та пені за прострочення термінів сплати у розмірі 291,50 грн. - нормативно та документально обґрунтовані, та не суперечать діючому законодавству, а тому підлягають задоволенню. Відповідно ст. 94 КАС України  у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа  судові витрати з відповідача не стягуються. На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 2, 8-14, 71, 94, 160-163, 167, 183-2, 186, 254, 256 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Адміністративний позов  Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів  до  Приватної фірми "Газмонтажсервіс"  про стягнення заборгованості - задовольнити. Стягнути з Приватної фірми "Газмонтажсервіс" (61052, м. Харків, вул. Мало-Гнчарівська, б. 8, код ЄДРПОУ 23326520; р/р 26005036511200 в АТ "УкрСибБанк, МФО 351005) на користь Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (61022, м. Харків,  Держпром, 1 під., 1 поверх, к.16, код ЄДРПОУ 14070760; одержувач: р/р 31219230700003, МФО 851011; код одержувача 37999654, УДКСУ у Дзержинському районі м.Харкова) адміністративно -господарські  санкції за незайняті робочі місця, призначені для працевлаштування інвалідів, в сумі 19441,38 грн. (дев'ятнадцять тисяч чотириста сорок одна грн. 38 коп.) та пені в сумі 291,50 грн. (двісті дев'яносто одна грн. 50 коп.). Постанова, крім випадків її оскарження в апеляційному порядку, є остаточною та підлягає негайному виконанню. Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня отримання копії постанови. Постанова суду набирає законної сили після закінчення строків для подачі апеляційної скарги, в порядку встановленому ст. 254 КАС України.                 Суддя                                                                                      Заічко О.В.