Постанова

від 24.06.2014 по справі 826/4163/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

24 червня 2014 року 08 год. 20 хв. № 826/4163/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: Головуючого - судді Дегтярьової О.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Бізнесконсалтінг Компані Ф» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 27 грудня 2013 року № 0008232208 і № 0008242208, -

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнесконсалтінг Компані Ф» (далі по тексту - позивач, ТОВ «Бізнесконсалтінг Компані Ф») з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (далі по тексту - відповідач, ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 27 грудня 2013 року № 0008232208 і № 0008242208.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що висновки Акта ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 13.12.2013р. № 2316/22-80/31484313, складеного за результатами проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Бізнесконсалтінг Компані Ф» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.09.2012р. по 31.10.2013р., у тому числі по фінансово-господарським взаємовідносинам з ТОВ «Трейд Лайн Груп» (код ЄДРПОУ 38203640), документально та нормативно не підтверджуються. Зокрема, позивач наголошує на наступному: позивач не може нести відповідальність за невиконання обов'язків його контрагентами, протокол допиту в якості свідка ОСОБА_2, який значиться як засновник та директор ТОВ «Трейд Лайн Груп» не являється належним доказом нікчемності правовідносин ТОВ «Бізнесконсалтінг Компані Ф» з останнім; реальність здійснення господарських операцій за договором купівлі - продажу підтверджуються належними чином складеними первинними і розрахунковими документами; на момент укладення та виконання спірного договору обидві Сторони (як Покупець, так і Продавці) були належним чином зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість, мали необхідні дозвільні документи. Таким чином, висновки ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, що викладені в Акті перевірки від 13.12.2013р. № 2316/22-80/31484313, з посиланнями на недостовірні докази є безпідставними та необґрунтованими, а спірні податкові повідомлення-рішення - такими, що винесенні без належних на то правових підстав.

Відповідач проти позову заперечував, надавши до суду письмові заперечення б/н від 24.04.2014р., в яких послався на те, що працівниками ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Бізнесконсалтінг Компані Ф» (код ЄДРПОУ 31484313) з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.09.2012р. по 31.10.2013р., у тому числі по фінансово-господарським взаємовідносинам з ТОВ «Трейд Лайн Груп» (код ЄДРПОУ 38203640), за результатами якої складений Акт від 13.12.2013р. № 2316/22-80/31484313. Так, в ході проведення контрольного заходу були встановлені порушення ним вимог пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 198.1, 198.2, 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, що призвело до заниження підприємством податку на прибуток підприємства на загальну суму 28135 грн. та податку на додану вартість на суму 70780,00 грн. Дані висновки перевіряючими були сформовані з урахуванням інформації, отриманої з листа старшого слідчого СУ ГУ МВС України в м. Києві Мартинюка О.Б. від 16.09.2013р. №12/2-10982/3, до якого додано постанову про призначення позапланової перевірки від 16.09.2013р. з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.09.2012р. по теперішній час, у тому числі по фінансово-господарським взаємовідносинам з ТОВ «Трейд Лайн Груп» в рамках кримінального провадження №12012110000000564 від 08.12.2012р., за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України та пояснення від 12.02.2013р. ОСОБА_2, директора та засновника ТОВ «ТД «Трейд Лайн Груп», за якими не встановлено факту реального здійснення господарських операцій ТОВ «Трейд Лайн Груп», що стало підставою для встановлення відсутності об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг), які підпадають під визначення ст. ст. 22, 185, 198 Податкового кодексу України.

В судових засіданнях представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судових засіданнях заперечував проти позовних вимог та просив відмовити в їх задоволенні.

20.05.2014 року в судовому засіданні судом було ухвалено перейти до письмового провадження на підставі ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з огляду на таке.

В ході судового розгляду було встановлено, що протягом періоду з 02.12.2013р. по 06.12.2013р. згідно з нормами пп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, відповідно до наказу начальника ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 26.11.2013р. №1348, працівниками відповідача була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Бізнесконсалтінг Компані Ф» (код ЄДРПОУ 31484313) з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.09.2012р. по 31.10.2013р., у тому числі по фінансово-господарським взаємовідносинам з ТОВ «Трейд Лайн Груп» (код ЄДРПОУ 38203640), за результатами якої складений Акт від 13.12.2013р. № 2316/22-80/31484313 (далі - Акт перевірки).

Під час проведення перевірки, працівником відповідача були використані первинні документи, перелік яких наведений на сторінці 4 Акту перевірки.

Так, в ході проведення вказаної документальної перевірки посадовими особами податкового органу встановлено, що між позивачем та ТОВ «Трейд Лайн Груп» у період, що перевірявся існували договірні відносини, за результатами яких перевіряєме підприємство безпідставно віднесло до складу валових витрат за IV-ий квартал 2012 року суму витрат у розмір 133974 грн., а до складу податкового кредиту за листопад 2012 року - суму податку на додану вартість в розмірі 21375,00 грн., за грудень 2012 року - 5420,00 грн., за січень 2013 року - 4924,00 грн., за лютий 2013 року - 5912,00 грн., за березень 2013 року - 9240,00 грн., за квітень 2013 року - 7211,00 грн., за травень 2013 року - 16698,00 грн.

При цьому, працівниками відповідача при проведенні вказаної документальної перевірки позивача було враховано інформацію, викладену у постанові старшого слідчого СУ ГУ МВС України в м. Києві Мартинюка О.Б. про призначення позапланової перевірки від 16.09.2013р. з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.09.2012р. по теперішній час, у тому числі по фінансово-господарським взаємовідносинам з ТОВ «Трейд Лайн Груп» в рамках кримінального провадження №12012110000000564 від 08.12.2012р., за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України та поясненнях, отриманих від ОСОБА_2 12.02.2013р., який згідно реєстраційних документів є директором та засновником ТОВ «ТД «Трейд Лайн Груп».

На підставі вищевикладеного працівники відповідача, в свою чергу, дійшли висновку про відсутність у ТОВ «Бізнесконсалтінг Компані Ф» правових підстав для формування валових витрат і податкового кредиту на підставі первинних документів, оформлених за результатами господарських операцій з названим контрагентом.

В розділі 4 «Висновок» Акта перевірки від 13.12.2013р. № 2316/22-80/31484313 перевіряючі встановили порушення ТОВ «Бізнесконсалтінг Компані Ф» наступних норм законодавства України:

- пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження позивачем податку на прибуток підприємств за IV квартал 2012 року на суму 28135 грн.;

- п. 198.1, 198.2, 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, що призвело до заниження підприємством податку на додану вартість на загальну суму 70780,00 грн., в т.ч. за листопад 2012 року - 21375,00 грн., за грудень 2012 року - 5420,00 грн., за січень 2013 року - 4924,00 грн., за лютий 2013 року - 5912,00 грн., за березень 2013 року - 9240,00 грн., за квітень 2013 року - 7211,00 грн., за травень 2013 року - 16698,00 грн.

27.12.2013 року ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві підставі Акта перевірки від 13.12.2013р. № 2316/22-80/31484313 прийняла наступні спірні податкові повідомлення-рішення:

- за № 0008242208, яким згідно з пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України та відповідно до п. 123.1 ст. 123 цього Кодексу, за порушення пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, визначила ТОВ «Бізнесконсалтінг Компані Ф» суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 35169,00 грн., в т.ч. 28135,00 грн. - основний платіж, 7034,00 грн. штрафні (фінансові) санкції;

- за № 0008232208, яким згідно з пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України та відповідно до абз. «б» п. 123.1 ст. 123 цього Кодексу, за порушення вимог п. 198.1, 198.2, 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, визначила ТОВ «Бізнесконсалтінг Компані Ф» суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 88475,00 грн., в т.ч. 70780,00 грн. - основний платіж, 17695,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Вважаючи висновки податкового органу необґрунтованими, а податкові повідомлення - рішення такими, що прийняті з порушенням вимог чинного законодавства, ТОВ «Бізнесконсалтінг Компані Ф» звернулось з відповідним позовом до суду.

При вирішення даного спору суд виходить з наступного.

В розумінні пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) «витрати» - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Одночасно згідно пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 цього Кодексу «господарська діяльність» - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до п 138.1 ст. 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку (пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 цього Кодексу).

Згідно абз. 1 п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України визначено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати валові витрати у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Документи, які не мають статус первинних, самі по собі не можуть підтверджувати реальність здійснення господарської операції та, відповідно, валові витрати. При цьому неодмінною характерною рисою господарської діяльності в рамках податкових відносин є її направлення на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

Крім цього, податковим кредитом у розумінні пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України «податковий кредит» - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Відповідно до пп. «а» п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

В силу п. 198.2 ст. 198 цього Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України) (п. 201.1 ст. 201 ПК України).

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби (п. 201.2 ст. 201 ПК України).

В силу п. 201.4 ст. 201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (п. 201.6 ст. 201 ПК України).

Згідно з п. 201.7 ст. 201 ПК України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Пунктом 201.8 ст. 201 ПК України встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з п. 1 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011р. № 1379, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 листопада 2011 року за № 1333/20071, (який набрав чинності 16 грудня 2011 року та втратив чинність 01 березня 2014 року) (далі по тексту - Порядок) податкову накладну заповнює особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Пунктом 5 Порядку встановлено, що сплачена (нарахована) сума податку на додану вартість у податковій накладній повинна відповідати сумі податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг продавця у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних.

Податкова накладна є підставою для віднесення до податкового кредиту витрат зі сплати податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку (п. 6.2 Порядку).

Одночасно відповідно до положень п. 6.3 цього Порядку не дає права покупцю на віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту: відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних; порушення порядку заповнення податкової накладної; податкова накладна виписана платником, звільненим від сплати податку за рішенням суду, після набрання чинності таким рішенням суду.

Отже, виходячи з аналізу наведених норм в сукупності, ПК України визначено окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема це відсутність зв'язку з господарською діяльністю, фіктивність операцій (відсутність поставок), відсутність податкової правосуб'єктності, відсутність на момент перевірки податкових накладних або видача їх особою, яка не є платником податку додану вартість. Таким чином, із зазначеного вище також випливає те, що при дослідженні факту здійснення господарської операції, оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

При цьому у листі від 02.06.2011р. № 742/11/13-11 Вищий адміністративний суд України одночасно зазначає, що за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів .

Сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції (про що також було зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011р. № 1936/11/13-11).

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р. № 996-ХІV (в редакції на момент спірних правовідносин)(далі - Закон № 996-ХІV), який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

В розумінні Закону № 996-ХІV первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону № 996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону № 996-ХІV).

Відповідно до п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704 (в редакції на момент спірних правовідносин)(далі - Положення), яке встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (установи), первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. (п. 2.2 Положення).

Згідно з п. 2.3 Положення первинні документи, створені в електронному вигляді, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

В силу п. 2.4 Положення первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Усі первинні документи, облікові регістри і бухгалтерська звітність повинні складатись українською мовою. Поряд з українською мовою може застосовуватися інша мова у порядку, визначеному статтею 11 Закону України «Про мови в Україні» (п. 1.3 Положення).

Аналіз викладених норм свідчить про те, що валові витрати та податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків, що також було зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011р. № 742/11/13-11.

В ході судового розгляду також встановлено, що 25.10.2012р. між ТОВ «Бізнесконсалтінг Компані Ф» (Покупець) і ТОВ «Трейд Лайн Груп» (продавець), в особі директора Пацьори С.А., був укладений письмовий договір купівлі - продажу за № ДГ-2. За умовами цього Договору продавець зобов'язується передати у власність Покупця товари (в подальшому «Товар») в кількості та за ціною визначеною в рахунках фактурах та видаткових накладних загальною вартістю на суму 500000,00 грн. з урахуванням ПДВ.

Пунктом 1.2. Договору закріплено, що асортимент, кількість та ціна Товару визначені у рахунках - фактурах та видаткових накладних, які є невід'ємною частиною Договору.

Розділом 4 Договору № ДГ-2 також передбачено, що товар передається Продавцем Покупцю за адресою: м. Київ, пров. Косогірний, 4, оф. 9. Під час передачі товару сторони підписують видаткові накладні, при підписанні яких право власності на товар передається Покупцю.

На підтвердження факту виконання ремонтних робіт позивач надав до суду копії наступних документів:

- договору від 25.10.2012р. № ДГ-2;

- рахунків - фактур №СФ-260301 від 26.03.2013р. на суму 29115,97 грн., в тому числі ПДВ 4852,66 грн., №СФ-230501 від 23.05.2013р. на суму 74304,34 грн., в тому числі ПДВ 12384,06 грн., №СФ-270501 від 27.05.2013р. на суму 19374,40 грн., в тому числі ПДВ 3229,07 грн., №СФ-250201 від 25.02.2013р. на суму 20371,48 грн., в тому числі ПДВ 3395,25 грн.;

- видаткових накладних №РН-011101 від 01.11.2012р. на суму 26073,53 грн., в тому числі ПДВ 4345,59 грн., №РН-161101 від 16.11.2012р. на суму 60027,53 грн., в тому числі ПДВ 10004,59 грн., №РН-281101 від 28.11.2012р. на суму 42147,32 грн., в тому числі ПДВ 7024,55 грн., №РН-171201 від 17.12.2012р. на суму 32520,14 грн., в тому числі ПДВ 5420,02 грн., №РН-220101 від 22.01.2013р. на суму 29544,96 грн., в тому числі ПДВ 4924,16 грн., №РН-110201 від 11.02.2013р. на суму 15099,35 грн., в тому числі ПДВ 2516,56 грн., №РН-250201 від 25.02.2013р. на суму 20371,48 грн., в тому числі ПДВ 3395,25 грн., №РН-110301 від 11.03.2013р. на суму 26324,64 грн., в тому числі ПДВ 4387,44 грн., №РН-260301 від 26.03.2013р. на суму 29115,97 грн., в тому числі ПДВ 4852,66 грн., №РН-220401 від 22.04.2013р. на суму 18717,89 грн., в тому числі ПДВ 3119,65 грн., №РН-230402 від 23.04.2013р. на суму 24545,98 грн., в тому числі ПДВ 4091,00 грн., №РН-160501 від 16.05.2013р. на суму 6510,22 грн., в тому числі ПДВ 1085,04 грн., №РН-230501 від 23.05.2013р. на суму 74304,34 грн., в тому числі ПДВ 12384,06 грн., №РН-27.05.01 від 27.05.2013р. на суму 19374,40 грн., в тому числі ПДВ 3229,07 грн.;

- податкових накладних від 16.11.2012р. №5 на суму 60027,53 грн., в тому числі ПДВ 10004,59 грн., від 28.11.2012р. №9 на суму 42147,32 грн., в тому числі ПДВ 7024,55 грн., від 01.11.2012р. №1 на суму 26073,53 грн., в тому числі ПДВ 4345,59 грн., від 17.12.2012р. №10 на суму 32520,14 грн., в тому числі ПДВ 5420,02 грн., від 22.01.2013р. №29 на суму 29544,96 грн., в тому числі ПДВ 4924,16 грн., від 11.02.2013р. №14 на суму 15099,35 грн., в тому числі ПДВ 2516,56 грн., від 25.02.2013р. №29 на суму 20371,48 грн., в тому числі ПДВ 3395,25 грн., від 11.03.2013р. №10 на суму 26324,64 грн., в тому числі ПДВ 4387,44 грн., від 26.03.2013р. №22 на суму 29115,97 грн., в тому числі ПДВ 4852,66 грн., від 22.04.2013р. №14 на суму 18717,89 грн., в тому числі ПДВ 3119,65 грн., від 23.04.2013р. №16 на суму 24545,98 грн., в тому числі ПДВ 4091,00 грн., від 16.05.2013р. №3 на суму 6510,22 грн., в тому числі ПДВ 1085,04 грн., від 23.05.2013р. №5 на суму 74304,34 грн., в тому числі ПДВ 12384,06 грн., від 27.05.2013р. №6 на суму 19374,40 грн., в тому числі ПДВ 3229,07 грн.

Додатково на підтвердження реальності названого вище договору, під час розгляду справи судом позивачем надано копії видаткових накладних з довіреностями на підтвердження отримання товарно-матеріальних цінностей, зазначених у видаткових накладних, вантажних декларацій на підтвердження здійснення перевезення вантажу, відправником якого є позивач, а також виписка по рахунку останнього за період з 01.10.2012р. по 31.12.2010р., в якій міститься інформація про отримання грошових коштів за реалізовані ТОВ «Бізнесконсалтінг Компані Ф» товари.

Також на підтвердження наявності виробничих можливостей ТОВ «Бізнесконсалтінг Компані Ф» надано копії наказів про затвердження штатного розкладу на 2012 та 2013 роки та договору оренди від 01.05.2011р., на підставі якого позивач орендує офісні приміщення, за адресою, зазначеною в пункті 4.1. Договору №ДГ-2 від 25.10.2012р.

У той же час, названими документами підтверджується наявність у позивача можливості здійснювати господарську діяльність, зокрема, неспеціалізованої оптової торгівлі та проведення такої діяльності, однак жодним чином не підтверджується здійснення реалізації саме товарів, придбаних у ТОВ «Трейд Лайн Груп».

Крім того, суд звертає увагу на те, що видаткові накладні, надані позивачем на підтвердження здійснення реалізації придбаного у ТОВ «Трейд Лайн Груп» товару датовані раніше, ніж останнім оформлені видаткові накладні у зв'язку з поставкою придбаного товару.

Також, позивачем не надано суду рахунків-фактур на товар, відпущений згідно видаткових накладних №РН-011101 від 01.11.2012р. на суму 26073,53 грн., в тому числі ПДВ 4345,59 грн., №РН-161101 від 16.11.2012р. на суму 60027,53 грн., в тому числі ПДВ 10004,59 грн., №РН-281101 від 28.11.2012р. на суму 42147,32 грн., в тому числі ПДВ 7024,55 грн., №РН-171201 від 17.12.2012р. на суму 32520,14 грн., в тому числі ПДВ 5420,02 грн., №РН-220101 від 22.01.2013р. на суму 29544,96 грн., в тому числі ПДВ 4924,16 грн., №РН-110201 від 11.02.2013р. на суму 15099,35 грн., в тому числі ПДВ 2516,56 грн., №РН-110301 від 11.03.2013р. на суму 26324,64 грн., в тому числі ПДВ 4387,44 грн., №РН-220401 від 22.04.2013р. на суму 18717,89 грн., в тому числі ПДВ 3119,65 грн., №РН-230402 від 23.04.2013р. на суму 24545,98 грн., в тому числі ПДВ 4091,00 грн., №РН-160501 від 16.05.2013р. на суму 6510,22 грн., в тому числі ПДВ 1085,04 грн., оформлення яких згідно з пунктами 1.1. та 1.2 Договору №ДГ-2 є обов'язковим.

Додатково суд звертає увагу на те, що під час розгляду справу позивачем не надано платіжні доручення на підтвердження перерахування грошових коштів відповідно до наявних у матеріалах справи видаткових накладних.

До наданих позивачем копій вантажних декларацій суд також ставиться критично, оскільки зі змісту останніх вбачається перевезення гуми, яка позивачем у ТОВ «Трейд Лайн Груп» згідно Договору №ДГ-2 не придбавалась, а вантажні декларації №КВ-9437121 від 21.11.2012р. та №КВ-9467347 від 21.11.2012р., оформлені у зв'язку з перевезенням «расходных материалов» та «оборудования» не містяться переліку останніх, що позбавляє суд можливості встановити їх оформлення саме у зв'язку з перевезенням придбаних у ТОВ «Трейд Лайн Груп» товарів.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено факти здійснення господарських операцій з отримання товарів від названого вище контрагента належними первинними документами.

З огляду на те, що позивачем не підтверджено реальність фінансово-господарських операцій з його контрагентом (ТОВ ««Трейд Лайн Груп»») належними первинними документами, суд дійшов висновку про правомірність донарахування податковим органом позивачу сум податку на прибуток і податку на додану вартість із застосування штрафних (фінансових) санкцій спірними податковими повідомленнями-рішеннями.

Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України).

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та наданих сторонами доказів, суд дійшов висновку про безпідставність позовних вимог, у зв'язку з чим адміністративний позов не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 2, ст. 9, ст.ст. 69 - 71, ст. 94, ст.ст. 158-163, ст. 167, ст. 186, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнесконсалтінг Компані Ф» відмовити.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими в ст.ст. 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно.

Суддя О.В. Дегтярьова