Рішення

від 25.06.2014 по справі 903/433/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

25 червня 2014 р. Справа № 903/433/14

Господарський суд Волинської області, розглянувши матеріали по справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-промислова компанія "Омега-Автопоставка", смт. Васищеве Харківського району Харківської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Трак-Комплект", м. Луцьк

про стягнення 9 048,40грн .

Суддя С.В. Бондарєв

Представники сторін:

від позивача: н/з

від відповідача: н/з

В судовому засіданні 25.06.2014 року відповідно до ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Суть спору: Позивач- Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгово-промислова компанія "Омега-Автопоставка" - звернувся до господарського суду з позовом до відповідача- Товариства з обмеженою відповідальністю "Трак-Комплект" про стягнення 9 048,40грн. заборгованості за товар, отриманий згідно видаткових накладних за період з 31.08.2012р. по 23.05.2013р. на загальну суму 193 036,26грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на неналежне виконання відповідачем зобов'язання по оплаті отриманого по видатковим накладним товару.

Ухвалою суду від 13.05.2014р. порушено провадження по справі та призначено її до розгляду на 03.06.2014р. на 12:00год.

28.05.2014р. через відділ документального забезпечення та контролю - канцелярію до суду надійшов супровідний лист від позивача №2471 від 22.05.2014р. (вх. №01-29/5201/14), яким він до матеріалів справи долучив копії видаткових накладних на повернення товару на загальну суму 15 743,20грн., банківських виписок за період з 06.11.2012р. по 03.02.2014р. та просив розглядати справу без участі уповноваженого представника.

Ухвалою суду від 03.06.2014р. розгляд справи відкладався згідно ст. 77 ГПК України, з метою повного та всебічного з'ясування всіх обставин по справі, зважаючи на нез'явлення сторін в судове засідання, неподання ними витребуваних судом доказів та необхідністю витребування додаткових доказів по справі.

Крім того, зобов'язано сторін представити суду: позивача- оригінали, долучених до позову доказів; докази часткової оплати; додаткові пояснення та докази щодо того чи укладався між сторонами договір чи не укладався, на підставі чого відпускався товар; рахунки-фактури; видаткові накладні №ХВ-0115902 від 15.02.2013р. на суму 1 481,76грн., №ХВ-0408860 від 21.05.2013р. на суму 434,40грн., №ХВ-0414750 від 22.05.2013р. на суму 718,68грн. та №ХВ-0419309 від 23.05.2013р. на суму 1 863,36грн.; відповідача-письмові пояснення (обгрунтовані доводи та заперечення) по суті позовних вимог; статут; докази часткового повернення товару, оплати; рахунки-фактури.

16.06.2014р. через відділ документального забезпечення та контролю - канцелярію до суду від позивача, на виконання вимог суду, надійшов супровідний лист №б/н від 11.06.2014р. (вх. №01-29/5845/14), яким він до матеріалів справи долучив копії видаткових накладних №ХВ-0115902 від 15.02.2013р., №ХВ-0419309 від 23.05.2013р., №ХВ-0414750 від 22.05.2013р., №ХВ-0408860 від 21.05.2013р. та банківських виписок по рахунку позивача №26001619949126.

Крім того, повідомив суд, що між сторонами не було укладено договору, постачання товару здійснювалось на підставі видаткових накладних. У видаткових накладних вказаний номер договору, що був заведений в електронній базі позивача для формування та підготовки видаткових накладних в електронному вигляді, але не був роздрукований та підписаний сторонами, про що свідчить і те, що у всіх видаткових накладних сторони вказали термін оплати товару.

Просив розглядати справу без участі представника позивача.

Позивач в судове засідання 25.06.2014р. не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце судового розгляду спору, що стверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №4301032445114 від 16.06.2014р.

Відповідач вдруге в судове засідання 25.06.2014р. не з'явився, витребуваних доказів по справі суду не надав, про причини неявки суд не повідомив. Ухвала суду від 03.06.2014р. повернулась до суду органами поштового зв'язку з відміткою "за закінченням терміну зберігання".

Згідно Спеціального витягу з ЄДРПОУ від 11.06.2014р. місцезнаходження відповідача: Волинська обл., м. Луцьк, вул. Кравчука, будинок 9, кв. 97, куди і надсилалась ухвала суду.

У відповідності до п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Беручи до уваги приписи ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод стосовно розгляду справи упродовж розумного строку, беручи до уваги те, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Примірник рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, повернутий органами зв'язку з позначкою "за закінченням терміну зберігання" є належним доказом виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій, а тому, визнавши зібрані по справі матеріали достатніми для розгляду спору за наявними в справі матеріалами згідно зі ст.75 ГПК України та дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

встановив:

У відповідності до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочин є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 ст. 205 Цивільного кодексу України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Так, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Між сторонами було досягнуто усної домовленості щодо поставки товару, відповідно до якої позивач- Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгово-промислова компанія "Омега-Автопоставка", як постачальник, зобов'язався поставити товар, а саме запчастини до автомобілів, а відповідач- Товариство з обмеженою відповідальністю "Трак-Комплект", як покупець прийняти та оплатити цей товар.

Згідно із частиною 1 статті 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Дії сторін (передача продавцем товару покупцю за видатковими накладними та прийняття товару покупцем) свідчать про виникнення між ними правовідносин поставки.

Статтею 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п.2 статті 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч.ч. 2,3 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона має вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. За ч.1 ст.193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених цим Кодексом.

Так, відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обігу або інших вимог, що звичайно ставляться.

На виконання усної домовленості по поставці товару, позивачем було поставлено відповідачу запчастини до автомобілів на загальну суму 177 293,06грн. (з врахуванням часткового повернення отриманого відповідачем товару на суму 15 743,20грн.), що стверджується видатковими накладними за період з 31.08.2012р. по 23.05.2013р., які підписані сторонами, підписи скріплені їх печатками. (а.с. 13-212)

Згідно із ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач взяті на себе зобов'язання щодо оплати поставленого товару по видатковим накладним виконав частково на суму 168 244,66грн., що стверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками по рахунку позивача, що спричинило звернення кредитора з позовом до суду.

13.02.2014р. позивачем на адресу відповідача була надіслана вимога про сплату заборгованості від 12.02.2014р., яка останнім залишена без відповіді. (а.с. 7-8)

Заборгованість відповідача-ТзОВ "Трак-Комплект" перед позивачем-ТзОВ "Торгово-промислова компанія "Омега-Автопоставка" на день розгляду спору становить 9 048,40грн., стверджується видатковими накладними за період з 31.08.2012р. по 23.05.2013р. на загальну суму 177 293,06грн. (з врахуванням часткового повернення отриманого товару відповідачем на суму 15 743,20грн.), банківськими виписками по рахунку позивача на суму 168 244,66грн., відповідачем не оспорена, належними та допустимими доказами ним не спростована та підлягає до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Трак-Комплект" в силу ст.ст.193, 265 ГК України.

Згідно ст. 33 ГПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В силу ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оскільки спір до суду доведений з вини відповідача, витрати по сплаті судового збору в сумі 1 827,00грн. слід віднести на нього відповідно до ст.49 ГПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 173, 174, 175, 181, 193 ГК України, ст.ст. 11, 202, 205, 526, 530, 655, 692, 712 ЦК України, ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

вирішив:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Трак-Комплект", Волинська обл., м. Луцьк, вул. Кравчука, будинок 9, кв. 97, код 38079229

на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-промислова компанія "Омега-Автопоставка", Харківська обл., Харківський район, смт. Васищеве, вул. Промислова, будинок 1, код 33010822

9 048,40грн. заборгованості та 1 827,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

Повне рішення складено

26.06.2014р.

Суддя С. В. Бондарєв