Рішення

від 26.05.2014 по справі 905/6380/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

26.05.2014 Справа № 905/6380/13

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Сич Ю.В., судді Макарової О.В., судді Осадчої А.М.

при секретарі судового засідання Щитовій Л.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Приватного акціонерного товариства «Макіївський металургійний завод», м.Макіївка (ідентифікаційний код 33185989)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Метстілресурс», м.Макіївка (ідентифікаційний код 32866198)

про стягнення пені у розмірі 337854,08грн.

за участю представників:

від позивача: Даніліна М.В. за довіреністю №22/0109 від 25.11.2013р.,

від відповідача: Анушкевич О.В. за довіреністю №3/01-14 від 03.01.2014р.

В судовому засіданні 19.05.2014р. оголошено

перерву до 26.05.2014р. на підставі ст. 77

Господарського процесуального кодексу України.

Позивач, Приватне акціонерне товариство «Макіївський металургійний завод», м.Макіївка звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Метстілресурс», м.Макіївка про стягнення пені у розмірі 337854,08грн.

Ухвалою від 11.09.2013р. господарський суд Донецької області порушив провадження у справі №905/6380/13.

Рішенням від 26.12.2013р. господарський суд Донецької області позовні вимоги задовольнив частково, зменшив розмір пені на 50% та стягнув з відповідача на користь позивача пеню у розмірі 168927,04грн. і судовий збір у розмірі 6606,63грн.

Постановою від 04.02.2014р. Донецький апеляційний господарський суд рішення господарського суду Донецької області змінив та стягнув з відповідача на користь позивача пеню у розмірі 66066,27грн.

Постановою від 14.04.2014р. Вищий господарський суд України рішення господарського суду Донецької області від 26.12.2013р. та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 04.02.2014р. у справі №905/6380/13.скасував та справу №905/6380/13 передав до господарського суду Донецької області на новий розгляд.

Відповідно до змісту вказаної постанови зазначено, що судами обох інстанцій не досліджено, що додаткова угода №1 від 04.07.2012р. є додатковою угодою до договору №11/112 від 23.02.2013р., тоді як позивач вказує на несвоєчасне виконання робіт відповідачем за договором №11/12 від 14.03.2012р. Тому визначення періоду прострочення відповідачем виконання робіт за додатковою угодою №1, яка не належить до договору №11/12 від 14.03.2012р., є помилковим. Крім цього, суди обох інстанцій дійшли до передчасного висновку, що доводи відповідача про те, що замовником не оплачена підряднику вартість виконаних робіт за підписаними в односторонньому порядку актами за формою КБ-2в за договором №11/12 від 14.03.2012р. спростовуються угодами про зарахування зустрічних однорідних вимог №42/12 від 25.09.2012р. на суму 253599,60грн. та №51/12 від 20.12.2012р. на суму 49120,80грн., оскільки вказані угоди містять умови щодо зарахування зустрічних вимог за договором №11/12 від 23.03.2012р., а не за договором №11/12 від 14.03.2012.

В результаті автоматичного повторного розподілу справу №905/6380/13 передано на розгляд судді Сич Ю.В.

Розпорядженням голови господарського суду Донецької області від 24.04.2014р. справу №905/6380/13 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Сич Ю.В., судді Макаровою Ю.В., судді Осадчої А.М.

Ухвалою від 28.04.2014р. справу №905/6380/13 призначено до розгляду.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань договором №11/12 від 14.03.2012р., яке полягає в порушенні строків виконання робіт з переміщення (видалення) шлаку доменного з прибережної захисної смуги річки Смолянка та забезпечення розчистки водоохоронної зони завширшки 25м.

Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує ст.ст. 526, 530, 611 Цивільного кодексу України, ст. 230 Господарського кодексу України.

14.05.2014р. відповідачем надано письмові пояснення, за якими зазначено, що договір №11/12 від 23.03.2012р. між сторонами не укладався.

19.05.2014р. позивачем надано письмові пояснення, за якими зазначено, що договір між ПрАТ «ММЗ» та ТОВ «Метстілресурс» №11/12 від 14.03.2012р. та договір №11/12 від 23.03.2012р. це є один і той же договір. Також зазначено, що інших договорів між ПрАТ «ММЗ» та ТОВ «Метстілресурс» за таким номером не укладалося. Крім того, зазначено, що інших договорів між відповідачем та позивачем не укладалося ані в 2012р., ані в 2013р., ані в 2014р.

22.05.2014р. відповідачем надано клопотання про зменшення розміру неустойки, за якою останній просив суд зменшити розмір неустойки на 90%, оскільки порушення зобов'язання відповідачем зовсім не завдало збитків позивачу та іншим учасникам господарських відносин; несвоєчасне виконання відповідачем зобов'язань за договором №11/12 від 14.03.2012р. сталося внаслідок неналежного та несвоєчасного виконання умов договору позивачем: по-перше, позивач несвоєчасно виконав умови договору щодо вчинення дій, пов'язаних з оплатою виконаних відповідачем робіт за березень, квітень, травень 2012р., по-друге, незважаючи на неодноразові звернення ТОВ «Метстілресурс» на адресу ПАТ «ММЗ» про видачу перепусток для продовження виконання робіт згідно умов договору (копії листів №37 від 29.03.2013р., №40 від 03.04.2013р., №52 від 23.04.2013р.), замовник ігнорував письмове звернення відповідача та навмисно не видавав протягом квітня 2013 року перепустки для продовження виконання робіт, що є порушенням замовником п.п.6.3.2 п.6.3. умов договору; по-третє, позивач, починаючи з березня 2013 року, порушуючи п.п.6.3.4. п 6.3. умов договору, не здійснював належним чином контроль за кількістю переміщеного шлаку, не приймав належних заходів про прийняттю і фіксації об'єму виконаних підрядником робіт, що підтверджується відсутністю у матеріалах справи топографічних зйомок за 2013 рік. Також зазначено, що відвальний доменний шлак, який відвантажено ПАТ «ММЗ» на адресу ТОВ «Метстілресурс» на підставі угод про зарахування зустрічних однорідних вимог від 25.09.2012р. №42/12; від 20.12.2012р. №51/12 на загальну суму 303087,60грн. не відповідає ТУ У В.2.7.03450778.096-99 та навіть непридатний для дорожнього будівництва, у зв'язку з чим контрагенти товариства відмовляються від поставок вищевказаного товару, а тому він до теперішнього часу знаходиться на промисловому майданчику товариства та його не може бути реалізовано, що підтверджується інвентаризаційної карткою станом на 01.05.2014р. та карткою складського обліку. Відповідач посилається, що на теперішній час на ТОВ «Метстілресурс» склалося скрутне фінансове становище, яке підтверджується наступними поясненнями та документами: звітом про фінансові результати товариства за формою 2-м, згідно з якою дохід виручка з реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за перший квартал 2014р. складає 23,7тис.грн, що підтверджує факт припинення господарської діяльності підприємства та відсутності реалізації ТМЦ, так як не було замовлень від сторонніх організацій на поставку металевого брухту. Факт відсутності реалізації ТМЦ підтверджується сплатою товариством тільки ПДВ із посередницьких послуг (копії декларацій х ПДВ за січень-квітень 2014р. та копії платіжних доручень, які підтверджують сплату ПДВ із-за відсутності реалізації від 27.01.2014р. №3419 на суму 275,00грн., від 26.02.2014р. №3429 на суму 241,00грн.; від 26.03.2014р. №3 на суму 65,00грн., від 16.04.2014р. №13 на суму 84,00грн. крім того, зазначено, що протягом березня-квітня 2014 року товариство взагалі припинило свою господарську діяльність у зв'язку з тим, що постановою Гірницького ВДВС Макіївського МУЮ на підставі наказу Донецького апеляційного господарського суду від 12.12.2014р. за заявою ПрАТ «ММЗ» накладено арешт на кошти, що належали ТОВ «Метстілресурс». На підтвердження своїх доводів відповідач надав для долучення до матеріалів справи копії листів ТОВ «Метстілресурс» №37 від 29.03.2013р., №40 від 03.04.2013р., №52 від 23.04.2013р. на адресу ПАТ «ММЗ» про видачу перепусток; інвентаризаційну картку станом на 01.05.2014р. та картка складського обліку від 20.05.2014р.; копії де декларацій з ПДВ за січень-квітень 2014р. та копії платіжних доручень №3419 від 27.01.2014р., №3429 від 26.02.2014р., №3 від 26.03.2014р., №13 від 16.04.2014р.; договорів про отримання фінансової допомоги на поворотній основі №19/02/14 від 19.02.2014р., №25/03/14 від 25.03.2014р., №15/04/14 від 15.04.2014р., квитанцій №7561 від 20.02.2014р., №15665 від 26.03.2014р., №28910 від 15.04.2014р.; розрахунку ЕСВ по підприємству за січень-квітень 2014р., копії платіжних доручень №1675 від 19.02.2014р., №1685 від 11.03.2014р., №9 від 15.04.2014р., №19 від 15.05.2014р.;копії табелів тривалості робочого часу працівників ТОВ «Метстілресурс» за лютий-березень 2014р., копії наказів по підприємству про надання працівниками відпусток без збереження заробітної плати; копію постанови Гірницького ВДВС Макіївського МУЮ про накладення арешту на кошти ТОВ «Метстілресурс»; баланс ТОВ «Метстілресурс» за перший квартал 2014р.

Розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу відповідно до ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Розгляд справи відкладався на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Під час судового розгляду справи представників сторін було ознайомлено з правами та обов'язками у відповідності із ст. 22 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням та заслухавши представників сторін, суд встановив:

14.03.2012р. між Приватним акціонерним товариством «Макіївський металургійний завод» (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Метстілресурс» (підрядник) укладено договір №11/12 (далі - Договір), за умовами якого замовник доручив, а підрядник прийняв на себе зобов'язання на свій ризик виконати в порядку та на умовах договору з переміщення (видалення) шлаку доменного прибережної захисної смуги річки Смолянка (приток річки Грузьської) та забезпечити розчистку водоохоронної зони шириною 25 м згідно приписів, виданими Северо-Донецьким басейновим управлінням водних ресурсів та розробленими «Природоохоронними заходами з приведення в екобезпечний стан водоохоронної зони річки Смолянка в районі відвалу шлаку ЗАТ «ММЗ» (1 етап)» (п.1.1. Договору).

За п.1.2. Договору замовник зобов'язується надати підряднику об'єкт для проведення робіт, прийняти та оплатити виконані роботи в порядку та строки, передбачені цим договором.

Відповідно до п.2.1. Договору строки виконання робіт за цим договором, а також їх окремих обсягів (етапів), визначаються графіком виконання робіт, який є невід'ємною частиною цього договору.

04.07.2012р. сторонами складено додаткову угоду №1 до договору підряду №11/12 від 23.05.2012р.

Однак, дослідивши всі матеріали справи та пояснення сторін, суд дійшов висновку, що посилання у зазначеній угоді на договір від 23.05.2012р. є помилковим, оскільки метою укладення цією додаткової угоди було внесення змін саме в договір №11/12 від 14.03.2012р. та інших договорів, зокрема №11/12 від 23.03.2012р., між сторонами не укладалось.

Відтак, суд дійшов висновку, що додаткова угода №1 від 04.07.2012р. до договору підряду №11/12 від 23.03.2012р. (далі Додаткова угода №1) є формою внесення змін у договір №11/12 від 14.03.2012р. та є його невід'ємною частиною.

Відповідно до приписів Додаткової угоди №1 сторонами внесено зміни в додаток №1 договору та викладено графік виконання робіт за договором в наступній редакції(додаток №1): 1 етап - березень (1 квартал 2012р.), 2 етап - квітень, травень, червень (2 квартал 2012р.), 3 етап - липень, серпень, вересень (3 етап 2012р.), 4 етап - жовтень, листопад, грудень (4 квартал 2012р.), 5 етап - січень, лютий, березень (1 квартал 2013р.), 6 етап - квітень, травень (2 квартал 2013р.).

За п.14.3. Договору в редакції Додаткової угоди №1 до нього цей договір вступає в силу з 26 березня 2012р. та діє до 31.05.2013р.

Пунктом 7.1. Договору визначено, що протягом трьох днів з моменту закінчення виконання всіх робіт за договором або за окремим обсягами (етапами), підрядник спрямовує замовнику повідомлення в письмовій формі про їх закінчення.

Відповідно до п.7.4. Договору зобов'язання зі складання кошторисів, актів виконаних робіт форми КБ-2в з додатками та довідок КБ-3 покладається на підрядника.

Як вбачається з матеріалів справи, підрядником виконано роботи за Договором на загальну суму 303087,60грн., про що свідчать акти приймання виконаних будівельних робіт №1 за березень 2012р. на суму 12368,40грн., №2 за квітень 2012р. на суму 105152,40грн., №3 за травень 2012р. на суму 51253,20грн., №4 за червень 2012р. на суму 80776,80грн., №5 за липень 2012р. на суму 4048,80грн., №6 за вересень 2012р. на суму 7040,40грн., №7 за жовтень 2012р. на суму 40600,80грн., №8 за листопад 2012р. на суму 1479,60грн., №9 за грудень 2012р. на суму 367,20грн. та відповідні довідки до них, які підписані з обох сторін та підписи скріплені відбитками печаток підприємств. Отже, суд робить висновок, що виконані роботи прийняті замовником без заперечень.

Проаналізувавши вищезазначений договір, судом встановлено, що останній за своєю правовою природою є договором підряду та підпадає під регулювання статей 837-864 Цивільного кодексу України.

За статтею 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 509 Цивільного кодексу України закріплено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, сплатити гроші тощо), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права і обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства, але за аналогією породжують цивільні права і обов'язки.

Частиною 2 ст.11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності з ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язані встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Оскільки строк виконання робіт за договором згідно графіку виконання робіт встановлений місяцями, суд, враховуючи приписи ч.3 ст. 254 Цивільного кодексу України, за якими строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку, дійшов висновку про те, що підрядник зобов'язаний був виконати в повному обсязі роботи за липень 2012р. на суму 96520,20грн., в строк до 31.07.2012р., за серпень 2012р. на суму 100569,00грн. в строк до 31.08.2012р., за вересень 2012р. на суму 93528, 60грн., в строк до 30.09.2012р., за жовтень 2012р. на суму 59968,20грн. в строк до 31.10.2012р., за листопад 2012р. на суму 82328,40грн. в строк до 30.11.2012р., за грудень 2012р. на суму 66678,80грн., в строк до 31.12.2012р., за січень 2013р. на суму 67046,00грн., в строк до 31.01.2013р., за лютий 2013р. на суму 83808,00грн., в строк до 29.02.2013р., за березень 2013р. на суму 92189,00грн. в строк до 31.03.2013р., за квітень 2013р. на суму 100569,00грн., в строк до 30.04.2013р., за травень 2013р.на суму 96313,00грн., в строк до 31.05.2013р. включно.

Відповідач, в запереченні на позовні вимоги посилається на те, що позивачем, починаючи з березня 2013р. не було здійснено фіксацію обсягів виконаних робіт спільно з підрядником шляхом ведення журналу КБ-6, також вказує на відсутність актів перевірки позивачем обсягів виконаних робіт зі застосуванням топографічної зйомки та посилається на не складання дефектних актів, які позивач повинен був оформлювати відповідно до умов договору, в разі встановлення недоліків, що допущені підрядником, оцінюючи наведені заперечення, суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, журнал форми КБ-6 заповнювався сторонами, починаючи з березня 2012р., та обсяги робіт з переміщення (видалення) шлаку, зазначені в журналі співпадають з обсягами виконаних робіт, що вказані в актах форми КБ-2в, які підписані сторонами.

Суд звертає увагу, що відповідно до умов п. 6.3.5 договору, замовник зобов'язується щоденно за фактом виконання робіт вести спільно з представником підрядника журнал КБ-6. При цьому, відповідно до п. 6.1.2 договору підрядник зобов'язується інформувати замовника про хід виконання робіт, а також погоджувати будь-які дії, що здійснюють вплив на виробничий процес.

Жодних листів або звернень відповідача до позивача, в підтвердження інформування про хід виконання робіт, підрядником надано не було.

Відповідно до п. 6.3.4 договору, замовник зобов'язується здійснювати контроль за кількістю переміщеного шлаку шляхом проведення топографічної зйомки в будь-який час, не втручаючись при цьому в оперативно-господарську діяльність підрядника.

При цьому, матеріали справи не містять доказів проведення топографічної зйомки замовником, однак, як вбачається з письмових пояснень позивача, наданих у судовому засіданні 26.12.2013р., така зйомка фактично проводилась. Вказане було заперечене письмовими поясненнями відповідача, які були надані у судовому засіданні 26.12.2013р.

Посилання відповідача на не складання позивачем дефектних актів не приймається судом до уваги, з огляду на те, що відповідно до п. 4.5 договору, якщо при прийманні робіт будуть встановлені недоліки, що виникли з вини підрядника, сторонами оформлюється дефектний акт. В дефектному акті зазначається перелік недоліків та строк їх усунення.

Тобто, умови договору щодо складання дефектних актів застосовуються сторонами тільки в разі, якщо будуть встановлені недоліки в роботах підрядника, тому складання таких актів, їх наявність або відсутність має значення лише стосовно якості виконаних робіт, а не кількості.

Також не приймається до уваги посилання відповідача на те, що замовником не була оплачена підряднику вартість виконаних робіт за підписаними в двосторонньому порядку актами форми КБ-2в за договором №11/12 від 14.03.2012р. (загальна сума підписаних сторонами актів, як зазначалось, складає 303087,60грн.), оскільки зобов'язання позивача з оплати робіт з переміщення (видалення) шлаку були припинені на загальну суму 302720,40грн. шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог сторін згідно зі ст. 601 Цивільного кодексу України, що підтверджується відповідними угодами №42/12 про зарахування зустрічних однорідних вимог від 25.09.2012р. на суму 253599,60грн. та №51/12 про зарахування зустрічних однорідних вимог від 20.12.2012р. на суму 49120,80грн. Вказані угоди підписані першими керівниками підприємств та скріплені печатками.

Крім того, суд зазначає, що посилання в зазначених угодах на договір №11/12 від 23.03.2012р. є помилковим з підстав, встановлених судом вище. При цьому, сторонами не представлено суду доказів існування інших правовідносин, за якими могло бути здійснено зарахування зустрічних однорідних вимог за іншими зобов'язаннями, ніж договір №11/12 від 14.03.2012р.

Таким чином, суд дійшов висновку, що зарахуванням зустрічних вимог за угодами №51/12 від 20.12.2012р. та №42/12 від 23.09.2012р. зменшено зобов'язання позивача перед відповідачем на суму 49120,80грн. та 253599,60грн. саме за договором №11/12 від 14.03.2012р.

Спрямовані підрядником в адресу замовника акти форми КБ-2в за березень 2013р. та травень 2013р. не були підписані позивачем, з огляду на те, що обсяги, зазначені в актах не відповідають дійсності, оскільки роботи фактично за березень 2013р. та травень 2013р. відповідачем не виконувались. Про відмову від підписання вказаних актів позивач повідомив відповідача листами №191/001 від 17.04.2013р. та 01.06.2013р.

Дослідивши надані позивачем акти форми КБ-2в за березень 2013р. та травень 2013р., які підписані в односторонньому порядку, судом встановлено, що обсяг виконаних робіт, зазначений в актах перевищує обсяг, погоджений сторонами в графіку виконання робіт.

Так, сторонами, згідно графіку було погоджено виконати роботи з переміщення (видалення) шлаку в березні 2013р. обсягом 5500 м3, вартістю 92189,00грн. та в травні 2013р. обсягом 5746м3, вартістю 96313,00грн.

Однак, відповідачем в актах виконаних робіт вказано фактичне виконання відповідачем в березні 2013р. обсяг 41,62м3, вартістю 697573,20грн. та в травні 2013р. вказано обсяг 56,05м3, вартістю 939462,00грн.

Враховуючи наведене та відсутність в матеріалах справи доказів повідомлення підрядником замовника про хід робіт, внаслідок чого не було здійснено заповнення сторонами журналу форми КБ-6 , з огляду на те, що відповідачем не було надано будь-яких інших доказів про фактичне виконання відповідачем робіт саме в тому обсязі, який було зазначено в актах форми КБ-2в за березень 2013р. та травень 2013р., що підписані підрядником в односторонньому порядку, суд дійшов висновку про недоведеність відповідачем фактичного виконання робіт з переміщення (видалення) шлаку в березні 2013р. обсягом 5500м3, вартістю 92189,00грн та в травні 2013р. обсягом 5746м3, вартістю 96313,00грн. та прострочку виконання робіт за липень 2012р. - травень 2013р. Вказане призвело до порушення відповідачем зобов'язань як боржником, що прострочив виконання, у розумінні ст.ст. 610, 612 Цивільного кодексу України.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язань може забезпечуватися згідно з законом або договором неустойкою (штрафом, пенею).

Неустойкою (штрафом, пенею) згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України є визначена законом або договором грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання.

За приписами ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення їм прав здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

З позовної заяви вбачається, що пеню нараховано позивачем на підставі п. 9.3.2 договору, яким встановлено, що в разі порушення підрядником строків виконання робіт, підрядник сплачує замовнику пеню в розмірі 0,3 % від вартості несвоєчасно виконаних робіт (з урахуванням ПДВ) за кожний день прострочки.

При цьому, згідно з п.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені за період з 01.02.2013р. по 31.08.2013р. та за вересень-грудень 2012р. на суму 337854,08грн., судом встановлено, що зазначений розрахунок є невірним, з огляду на те, що при нарахуванні пені за вересень-грудень 2012р. та за січень 2013р., позивачем не були враховані положення п.6 ст.232 Господарського кодексу України.

Фактично розмір пені за період з 01.02.2013р. по 31.08.2013р. та за вересень-грудень 2012р., виходячи з умов п. 9.3.2 договору, складає 330331,37грн., з огляду на що позовні вимоги в цій частині є такими, що підлягають задоволенню, а в частині стягнення на суму 7522,71грн. є такими, що задоволенню не підлягають.

Стосовно заявленого клопотання відповідача про зменшення суми пені на 90 відсотків, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення має право у виняткових випадках зменшити розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню із сторони, що порушила зобов'язання.

В обґрунтування вимоги про зменшення пені, відповідач у клопотанні посилається на скрутне фінансове становище підприємства, та на той факт, що порушення зобов'язання відповідачем зовсім не завдало збитків позивачу та іншим учасникам господарських відносин; несвоєчасне виконання відповідачем зобов'язань за договором №11/12 від 14.03.2012р. сталося внаслідок неналежного та несвоєчасного виконання умов договору позивачем: по-перше, позивач несвоєчасно виконав умови договору щодо вчинення дій, пов'язаних з оплатою виконаних відповідачем робіт за березень, квітень, травень 2012р., по-друге, незважаючи на неодноразові звернення ТОВ «Метстілресурс» на адресу ПАТ «ММЗ» про видачу перепусток для продовження виконання робіт згідно умов договору (копії листів №37 від 29.03.2013р., №40 від 03.04.2013р., №52 від 23.04.2013р.), замовник ігнорував письмове звернення відповідача та навмисно не видавав протягом квітня 2013 року перепустки для продовження виконання робіт, що є порушенням замовником п.п.6.3.2 п.6.3. умов договору; по-третє, позивач, починаючи з березня 2013 року, порушуючи п.п.6.3.4. п 6.3. умов договору, не здійснював належним чином контроль за кількістю переміщеного шлаку, не приймав належних заходів про прийняттю і фіксації об'єму виконаних підрядником робіт, що підтверджується відсутністю у матеріалах справи топографічних зйомок за 2013 рік.

На підтвердження своїх доводів в обґрунтування клопотання про зменшення розміру штрафу відповідач надав копії листів ТОВ «Метстілресурс» №37 від 29.03.2013р., №40 від 03.04.2013р., №52 від 23.04.2013р. на адресу ПАТ «ММЗ» про видачу перепусток; інвентаризаційну картку станом на 01.05.2014р. та картка складського обліку від 20.05.2014р.; копії де декларацій з ПДВ за січень-квітень 2014р. та копії платіжних доручень №3419 від 27.01.2014р., №3429 від 26.02.2014р., №3 від 26.03.2014р., №13 від 16.04.2014р.; договорів про отримання фінансової допомоги на поворотній основі №19/02/14 від 19.02.2014р., №25/03/14 від 25.03.2014р., №15/04/14 від 15.04.2014р., квитанцій №7561 від 20.02.2014р., №15665 від 26.03.2014р., №28910 від 15.04.2014р.; розрахунку ЕСВ по підприємству за січень-квітень 2014р., копії платіжних доручень №1675 від 19.02.2014р., №1685 від 11.03.2014р., №9 від 15.04.2014р., №19 від 15.05.2014р.;копії табелів тривалості робочого часу працівників ТОВ «Метстілресурс» за лютий-березень 2014р., копії наказів по підприємству про надання працівниками відпусток без збереження заробітної плати; копію постанови Гірницького ВДВС Макіївського МУЮ про накладення арешту на кошти ТОВ «Метстілресурс»; баланс ТОВ «Метстілресурс» за перший квартал 2014р.

Згідно ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій.

При цьому повинно бути взято до уваги: чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступень виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінка винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Аналогічна позиція викладена в постанові пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011, № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції».

Таким чином, зменшення розміру заявленої до стягнення пені є правом суду, який на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, ступінь виконання зобов'язання відповідачем, враховуючи наявність в матеріалах справи листів підрядника, спрямованих замовнику з вимогою оформити перепустки для подальшого виконання робіт, зокрема, лист №35 від 25.03.2013р. про надання перепусток робітникам з 25.03.2013р. по 31.05.2013р. та наявність в матеріалах справи доказів про видачу таких перепусток лише 07.05.2013р.-08.05.2013р., а також, враховуючи доведеність відповідача про його перебування у скрутному фінансовому становищі та, з огляду на те, що заявлена до стягнення сума пені є надмірно великою, господарський суд вважає за можливе зменшити розмір пені на 80%. Тому, сума пені, що підлягає стягненню з відповідача становить 66066,27грн. Зазначені обставини також зумовили відхилення клопотання відповідача про задоволення позову у повному обсязі без зменшення розміру неустойки.

Вирішуючи питання про розподіл господарських витрат зі сплати судового збору, суд зазначає, що витрати по сплаті судового збору за вимогами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України та, враховуючи приписи постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. покладається на відповідача пропорційно розміру правомірно заявленої позивачем до стягнення суми пені, без урахування зменшення розміру пені.

Зважаючи на викладені обставини, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись ст.ст. 254, 525, 526, 530, 546, 549, 551, 601, 610, 612, 629, 837 Цивільного кодексу України, ч. 1, 7 ст. 193 ст. 230, 232, 233 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 4, 4 2 -4 7 , 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Приватного акціонерного товариства «Макіївський металургійний завод», м.Макіївка до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Метстілресурс», м.Макіївка про стягнення пені у розмірі 337854,08грн. задовольнити частково.

Зменшити розмір пені на 80%.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Метстілресурс» (86108, Донецька область, м. Макіївка, вул. Блюхера, буд. 50/115, ідентифікаційний код 32866198) на користь Приватного акціонерного товариства «Макіївський металургійний завод» (86105, Донецька область, м. Макіївка, вул. Металургійна, буд. 47, ідентифікаційний код 33185989) пеню за договором №11/12 від 14.03.2012р. у розмірі 66066,27грн. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 6606,63грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 26.05.2014р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційного скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 02.06.2014р.

Головуючий суддя Ю.В. Сич

Суддя Ю.В. Макарова

Суддя А.М. Осадча