Рішення

від 02.06.2014 по справі 905/3252/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

02.06.2014 Справа № 905/3252/14

Господарський суд Донецької області у складі судді Сич Ю.В.

при секретарі судового засідання Щитовій Л.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Державного Макіївського науково-дослідного інституту з безпеки робіт у гірничій промисловості (ідентифікаційний код 00174088)

до відповідача Публічного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Донбас», м.Донецьк (ідентифікаційний код 00174668)

про стягнення основного заборгованості в сумі 90170,41грн., пені у розмірі 2349,38грн., інфляції в сумі 1983,75грн., 3% річних у розмірі 466,91грн.

від позивача: Багненко А.В. за довіреністю №9808 від 24.12.2013р.

від відповідача: не з'явився

Позивач, Державний Макіївський науково-дослідний інститут з безпеки робіт у гірничій промисловості звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Публічного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Донбас», м.Донецьк про стягнення основного заборгованості в сумі 90170,41грн., пені у розмірі 2349,38грн., інфляції в сумі 1983,75грн., 3% річних у розмірі 466,91грн.

Ухвалою від 16.05.2014р. господарський суд Донецької області порушив провадження у справі №905/3252/14.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору на виконання науково-технічних робіт №1792037313 від 15.07.2013р. в частині оплати виконаних робіт, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 90170,41грн. та підстави для нарахування 3% річних у розмірі 466,91грн., інфляційних втрат в сумі 1983,75грн., пені у розмірі 2349,38грн.

На підтвердження вказаних обставин позивач надав копії договору на виконання науково-технічних робіт №1792037313 від 15.07.2013р., протоколу узгодження договірної ціни, акту про виконання науково-технічної роботи №1 від 12.02.2014р., претензії №01/1775 від 11.03.2014р., рахунку-фактури №323/1 від 12.02.2014р.

Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 12, 54 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 526, 611, 625, 629 Цивільного кодексу України.

02.06.2014р. позивачем надано письмові пояснення, за якими зазначено, що 3% річних нараховувались за період з 13.02.2014р. по 06.05.2014р.

02.06.2014р. через канцелярію господарського суду надійшли письмові пояснення відповідача, за якими зазначено, що останній визнає позовні вимоги в сумі 90170,41грн., та зазначає, що виникнення боргу за виконані роботи пов'язано зі скрутним фінансовим становищем підприємства, яке виникло не з його вини. Зазначено, що дана заборгованість виникла у зв'язку з відсутністю оборотних коштів від виручки за реалізацію вугілля, та державної підтримки, яких недостатньо для повного розрахунку зі всіма кредиторами. Також відповідач просив розглянути справу без участі представника відповідача.

Розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу відповідно до ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Під час судового розгляду справи представника позивача було ознайомлено з правами та обов'язками у відповідності із ст. 22 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням та заслухавши представника позивача, суд встановив:

15.07.2013р. між Державним Макіївським науково-дослідним інститутом з безпеки робіт у гірничій промисловості (виконавець) та Публічним акціонерним товариством «Шахтоуправління «Донбас» (замовник) укладено договір на виконання науково-технічних робіт №1792037313 (далі - Договір), за умовами якого виконавець зобов'язується за завданням замовника «Прийняти участь у роботі експертної комісії з розслідування причин аварії, що сталася 13 липня 2013 року на Шахті «Щегловська-Глибока» ПАТ «Шахтоуправління «Донбас» (п.1.1. Договору).

За п.8.1. Договору термін дії договору: початок - з моменту укладання сторонами; закінчення - до повного виконання сторонами зобов'язань за цим договором.

Відповідно до п.2.1. Договору за виконані, відповідно до цього договору, науково-технічні роботи замовник перераховує виконавцю згідно протоколу узгодження договірної ціни 75142,01грн. з ПДВ 20% - 15028,40грн., всього 90170,41грн.

Пунктом 3.3. Договору встановлено, що після завершення робіт виконавець надає замовнику акт про виконання науково-технічних робіт, та висновок з розслідування причин аварії, що сталося 13 липня 2013 року на Шахті «Щегловська-Глибока» ПАТ «Шахтоуправління «Донбас».

Так, 12.02.2014р. сторонами складено акт про виконання науково-технічних робіт №1 на суму 90170,41грн., який підписний з обох сторін та підписи скріплені відбитками печаток підприємств. Отже, суд робить висновок, що виконані роботи прийняті замовником без заперечень.

За п.2.2. Договору оплата договірної ціни робіт здійснюється замовником на поточний рахунок виконавця протягом 20 календарних днів після підписання акту про виконання науково-технічних робіт з обох сторін на підставі рахунку виконавця.

Відтак, кінцевий термін оплати виконаних робіт становить 04.03.2014р.

У відповідності з ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язані встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Проте, у встановлені терміни замовник не здійснив розрахунків з підрядником, у зв'язку із чим з 05.03.2014р. у замовника перед підрядником виникла заборгованість у розмірі 90170,41грн.

Проаналізувавши вищезазначений договір, судом встановлено, що останній за своєю правовою природою є договором підряду та підпадає під регулювання статей 837-864 Цивільного кодексу України.

За статтею 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 509 Цивільного кодексу України закріплено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, сплатити гроші тощо), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права і обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства, але за аналогією породжують цивільні права і обов'язки.

Частиною 2 ст.11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Доказів погашення заборгованості у розмірі 90170,41грн. відповідачем суду не представлено.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

За таких обставин, суд вважає доведеним борг відповідача перед позивачем у сумі 90170,41грн., а позовні вимоги в цій частині є такими, що підлягають задоволенню.

Також відповідно до позовної заяви позивач просив суд стягнути з відповідача інфляцію в сумі 1983,75грн., нараховану за березень 2014р. на суму 90170,41грн., 3% річних у розмірі 466,91грн., нараховані за період з 13.02.2014р. по 06.05.2014р. на суму 90170,41грн., пеню в сумі 2349,38грн., нараховану за період з 13.02.2014р. по 06.05.2014р. на суму 90170,41грн.

У відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок 3% річних, судом встановлено, що позивачем невірно визначено початкову дату нарахування. Враховуючи, що судом вище встановлено момент виникнення заборгованості - 05.03.2014р., відтак, нарахування 3% річних має здійснюватись саме з цієї дати.

Здійснивши самостійно розрахунок 3% річних за період з 05.03.2014р. по 06.05.2014р. на суму 90170,41грн., судом встановлено, що визначена позивачем сума не суперечить приписам чинного законодавства.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат з урахуванням вимог листа Верховного суду України №62-97р від 03.04.1997р. «Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ» за визначений позивачем період за березень 2014р. на суму 90170,41грн., який не суперечить приписам чинного законодавства, господарський суд дійшов висновку, що визначена позивачем сума нарахування є вірною.

Відтак, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення 3% річних у розмірі 466,91грн. та інфляційних втрат у розмірі 1983,75грн. підлягають задоволенню.

Щодо стягнення пені у розмірі 2349,38грн., господарський суд зазначає наступне.

Відповідно до п.4.4. Договору за порушення строків оплати, передбачених п.2.2. договору, замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої у період, за який сплачується пеня, за кожний день прострочення.

За приписами ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відтак, враховуючи, що Договором не передбачено періоду нарахування пені, то при здійсненні відповідного розрахунку застосовуються обмеження, встановлені приписами ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України, щодо строку, протягом якого може нараховуватись дана штрафна санкція.

За приписами ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.

Перевіривши розрахунок пені, судом встановлено, що позивачем невірно визначено початкову дату нарахування. Враховуючи, що судом вище встановлено момент виникнення заборгованості - 05.03.2014р., відтак, нарахування пені має здійснюватись саме з цієї дати.

Здійснивши розрахунок пені самостійно за період з 05.03.2014р. по 06.05.2014р. на суму 90170,41грн., судом встановлено, що сума вказаного нарахування становить 2023,28грн.

Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення пені підлягають задоволенню частково у розмірі 2023,28грн.

Судові витрати по сплаті судового збору підлягають стягненню пропорційно розміру задоволених позовних вимог у відповідності до ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. 11, 509, 526, ч.1 ст. 530, ст.ст. 610, 612, 625, 837 Цивільного кодексу України; ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 4-2, 4-3, 22, 43, 44, 49, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Державного Макіївського науково-дослідного інституту з безпеки робіт у гірничій промисловості до відповідача, Публічного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Донбас», м.Донецьк про стягнення основного заборгованості в сумі 90170,41грн., пені у розмірі 2349,38грн., інфляції в сумі 1983,75грн., 3% річних у розмірі 466,91грн. задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Донбас» (83059, м.Донецьк, Будьонівський район, ідентифікаційний код 00174668) на користь Державного Макіївського науково-дослідного інституту з безпеки робіт у гірничій промисловості (86108, Донецька область, м.Макіївка, вул.Лихачова, буд.60, ідентифікаційний код 00174088) суму основної заборгованості у розмірі 90170,41грн., 3% річних у розмірі 466,91грн., інфляційні втрати у розмірі 1983,75грн., пеню у розмірі 2023,28грн., судовий збір у розмірі 1892,89грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 02.06.2014р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційного скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 05.06.2014р.

Суддя Ю.В. Сич