Рішення

від 02.06.2014 по справі 905/2708/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

02.06.2014 Справа № 905/2708/14

Господарський суд Донецької області у складі судді Сич Ю.В.

при секретарі судового засідання Щитовій Л.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ф-Строй», м.Донецьк (ідентифікаційний код 36011457)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Астрей», м.Донецьк (ідентифікаційний код 31907086)

про стягнення 5% штрафу в сумі 453632,45грн.

за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Астрей», м.Донецьк (ідентифікаційний код 31907086)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ф-Строй», м.Донецьк (ідентифікаційний код 36011457)

про визнання договору підряду №45/ПМ від 25.12.2013р. недійсним

за участю представників:

від позивача за первісним позовом: Мєщан М.О. за довіреністю від 08.04.2014р.,

від відповідача за первісним позовом: не з'явився.

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Ф-Строй», м.Донецьк звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Астрей», м.Донецьк про стягнення 5% штрафу в сумі 453632,45грн.

Ухвалою від 22.04.2014р. зазначену позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі №905/2708/14, сторони зобов'язані надати документи та виконати певні дії.

13.05.2014р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Астрей», м.Донецьк звернулося до господарського суду Донецької області із зустрічною позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ф-Строй», м.Донецьк про визнання договору підряду №45/ПМ від 25.12.2013р. недійсним.

Ухвалою від 13.05.2014р. господарський суд прийняв до спільного розгляду вищевказану зустрічну позовну заяву з первісним позовом по справі №905/2708/14.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору підряду №45/ПМ від 25.12.2013р. в частині своєчасного виконання робіт, внаслідок чого виникли підстави для нарахування штрафу у розмірі 453632,45грн.

На підтвердження вказаних обставин позивач за первісним позовом надав копії договору підряду №45/ПМ від 25.12.2013р., специфікацій, рахунку №293 від 26.12.2013р., платіжних доручень №521 від 26.12.2013р., №599 від 13.01.2014р., №943 від 26.03.2014р., листів №10/02-14 від 10.02.2014р., №4/03-14 від 04.03.2014р., №3 від 06.03.2014р., актів надання послуг №26 від 06.03.2014р., №27 від 06.03.2014р., претензії №1/03-14-юр від 11.03.2014р. та доказів її надіслання.

Нормативно свої вимоги позивач за первісним позовом обґрунтовує умовами договору підряду №45/ПМ від 25.12.2013р., ст.ст. 11, 509, 510, 526, 530, 548, 549, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 222, 230, 231 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 54 Господарського процесуального кодексу України.

В обґрунтування зустрічного позову заявник посилається на той факт, що у Товариства з обмеженою відповідальністю «Астрей» відсутні належні права укладати таку угоду як договір підряду №45/ПМ від 25.12.2013р. від свого імені директором Товариства з обмеженою відповідальністю «Астрей», оскільки сума спірного договору перевищує обмеження, передбачене статутом Товариства з обмеженою відповідальністю «Астрей».

Нормативно свої вимоги позивач за зустрічним позовом обґрунтовує ст. 62 Закону України «Про господарські товариства», ч.3 ст. 215, ст. 216 Цивільного кодексу України, ст.ст. 47, 49 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 54, 60 Господарського процесуального кодексу України.

На підтвердження своїх доводів позивач за зустрічним позовом надав для долучення до матеріалів справи копії статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Астрей», протоколу №2 від 31.01.2003р., наказу №2-к від 31.01.2003р., листа №7 від 28.03.2014р.

13.05.2014р. відповідачем за первісним позовом надано відзив на позовну заяву, за яким останній заперечує проти позовних вимог та зазначає, що позивачем було підготовлено та надано майданчик лише 27 січня 2014р., тому відповідач зміг приступити до виконання робіт не 30 грудня 2013 року, як було передбачено умовами договору, а набагато пізніше. Також зазначає, що оскільки сторонами було погоджено визначений термін для виконання робіт, відповідач, з огляду на такі обставини, виконав роботу своєчасно та передав її позивачу.

28.05.2014р. відповідачем за зустрічним позовом надано відзив на зустрічну позовну заяву, за яким останній заперечує проти зустрічного позову та зазначає, що договір підряду №45/ПМ від 25.12.2013р. не суперечить ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави та суспільства, його моральним принципам.

02.06.2014р. позивачем за первісним позовом надано письмові пояснення, за якими зазначено, що договором підряду №45/ПМ від 25.12.2013р. не передбачено передача будівельного майданчика по акту прийому-передачі.

02.06.2013р. відповідачем за зустрічним позовом надано клопотання про відкладення слухання по справі №905/2708/14 на більш пізнішу дату оскільки представник відповідача за первісним позовом зайнятий у цей час в іншому судовому засіданні по іншій справі, директор не може бути присутнім через відрядження та за цією причиною не може призначити іншу особу у якості представника та надати належним чином усю інформацію по справі.

Дослідивши вищевказане клопотання, господарський суд зазначає наступне.

Підстави відкладення розгляду справи передбачені ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч.1 т. 77 Господарського процесуального кодексу України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Такими обставинами, зокрема, є: 1) нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу; 2) неподання витребуваних доказів; 3) необхідністю витребування нових доказів; 4) залучення до участі в справі іншого відповідача, заміна неналежного відповідача; 5) необхідність заміни відведеного судді, судового експерта.

Однак, суд дійшов висновку, що факт наявності причин не з'явлення уповноваженого представника відповідача за первісним позовом в розумінні приписів ст.77 Господарського процесуального кодексу України не є обставиною, через яку спір не може бути вирішено в даному судовому засіданні.

Враховуючи тривалий час розгляду справи, достатність зібраних доказів в матеріалах справи та відсутність об'єктивних підстав відкладення розгляду справи, суд відхиляє клопотання представника відповідача за первісним позовом про відкладення розгляду справи.

Розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу відповідно до ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Розгляд справи відкладався на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України.

Під час судового розгляду справи представників сторін було ознайомлено з правами та обов'язками у відповідності із ст. 22 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням та заслухавши представників сторін, суд встановив:

25.12.2013р. між ТОВ «Ф-Строй» (замовник) та ТОВ «Астрей» (підрядник) укладено договір підряду №45/ПМ (далі - Договір), за умовами якого підрядник зобов'язується виконати своїми силами та засобами повний комплекс робіт по монтажу системи кондиціонування та вентиляції на об'єкті замовника, а замовник оплатити обумовлену договором ціну. Об'єкт розташований в м.Донецьку по пр.Мира 17, 12-й поверх (п.1.1. Договору).

За розділом 2 Договору на момент укладення попередня ціна договору становить: 394463,00грн.

Відповідно до протоколу загальних зборів учасників ТОВ «Астрей» №1/2013 від 14.01.2013р. обов'язковому затвердженню на загальних зборах підлягає укладання (підписання) будь-яких договорів підряду (субпідряду) на суму, що перевищує 200000,00грн.

Як вбачається з матеріалів справи, Договір з боку Товариства з обмеженою відповідальністю «Астрей» підписано директором ОСОБА_3

Як посилається позивач за зустрічним позовом, рішення щодо укладення директором спірного Договору загальними зборами ТОВ «Астрей» не затверджувалось, внаслідок чого у директора ОСОБА_3 не було повноважень на укладення спірного правочину, відповідно зазначений Договір є таким, що підлягає визнанню недійсним.

Статтею 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Вирішуючи спір про визнання договору недійсним в даній справі, суд повинен встановити наявність чи відсутність необхідного обсягу цивільної дієздатності особи, яка підписала спірний договір від імені позивача.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 того ж Кодексу господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Достатніми доказами при ініціюванні питання про оригінальність підпису можуть бути особиста заява особи, підпис якої є спірним, або інших осіб на підставі експертного висновку.

В матеріалах справи відсутня особиста заява ОСОБА_3 щодо не відповідності підпису на Договорі.

В Договорі під текстом в розділі «Адреса та банківські реквізити сторін» в колонці «Підрядник» зазначені реквізити ТОВ «Астрей», під вказаними даними містяться підписи від імені ОСОБА_3, скріплений відбитком печатки підприємства, у зв'язку з чим вказані документи приймаються судом до уваги як письмові докази у даній справі відповідно до ст. 36 Господарського процесуального кодексу України.

Підписи представника позивача за зустрічним позовом на актах виконаних робіт до спірного Договору скріплені печаткою позивача за зустрічним позовом як юридичної особи.

Будь-яких доказів звернення до правоохоронних органів з приводу втрати, крадіжки або службового розслідування щодо незаконного використання печатки; рішення відповідних органів за результатами розгляду вказаного звернення, позивач за зустрічним позовом до суду не надав.

В матеріалах справи містяться платіжні доручення. Підставою здійснення оплати вказаний саме договір №45/ПМ від 25.12.2013р.

Доказів вчинення дій, направлених на повернення замовникові помилково перерахованих оплат за виконані роботи, позивач за зустрічним позовом до суду не надав.

Крім того, згідно ст. 92 ч. 3 Цивільного кодексу України у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Із п. 9.2, 9.3 роз'яснень президії Вищого господарського суду України від 12.03.1999 р. № 02- 5/111 вбачається:

Наступне схвалення юридичною особою угоди, укладеної від її імені представником, який не мав належних повноважень, робить її дійсною з моменту укладення. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення до другої сторони угоди чи до її представника (лист, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення дій, які свідчать про схвалення угоди (прийняття її виконання, здійснення платежу другій стороні і т.ін.). У такому випадку вимога про визнання угоди недійсною з мотивів відсутності належних повноважень представника на укладення угоди задоволенню не підлягає.

За загальним правилом передбачені установчими документами обмеження повноважень особи щодо укладення угод у порівнянні з визначеними у довіреності, законі не повинні впливати на відносини підприємства, установи, організації, від імені якої укладено угоду, з іншими особами. Винятком є випадки, коли сторона знала чи повинна була знати про існуючі обмеження.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Позивач за зустрічним позовом не надав до суду будь-яких письмових доказів, які б підтверджували той факт, що Договір підписаний не уповноваженою особою, не довів обізнаність відповідача за зустрічним позовом на момент підписання вказаного документу по факту виконання підпису не уповноваженим представником позивача за зустрічним позовом, в подальшому правочин був схвалений ТОВ «Астрей» його фактичним виконанням. Крім того, суд приймає до уваги, що складання та підписання сторонами актів виконаних робіт здійснюється на стадії виконання вже укладеного договору, підтверджує фактичне виконання цього договору.

За вказаних обставин доводи позивача за зустрічним позовом стосовно того, що Договір був підписаний не уповноваженою особою не підтверджені матеріалами справи. Підпис представника ТОВ «Астрей» скріплений печаткою підприємства, в подальшому спірний Договір виконувався сторонами, що свідчить у сукупності згідно ст. 241 Цивільного кодексу України про наступне схвалення правочину позивачем.

Підстави для визнання правочину недійсним, встановлені нормою ст. 215 Цивільного кодексу України та конкретно визначені ст. 203 Цивільного кодексу України, відсутні.

За сукупністю вказаних обставин, суд дійшов висновку, що зустрічні позовні вимоги позивачем за зустрічним позовом не обґрунтовані, тому задоволенню не підлягають.

Щодо первісних позовних вимог про стягнення 5% штрафу в сумі 453632,45грн., господарський суд зазначає наступне.

За п.3.1. Договору строки проведення робіт визначаються сторонами в наступному порядку:

3.2. Початок робіт: протягом 5-ти робочих днів після отримання підрядником передплати за даним договором, закінчення робіт до 10.02.2014р.

Відповідно до п.5.1. Договору замовник здійснює передплату поетапно: - за обладнання, що складає 100000,00грн., згідно виставленого рахунку протягом 3-х банківських днів з дня підписання цього договору; за обладнання та матеріали, що складає 215570,00грн., згідно виписаному рахунку до 10.01.2014р.

Таким чином, враховуючи умови Договору, суд дійшов висновку, що загальний строк виконання робіт становить 31 календарний день - з 10.01.2014р. (наступний день після спливу кінцевого терміну здійснення передплати за п.5.1. Договору) по 09.02.2014р. (кінцевий термін виконання робіт, передбачений п.3.2. Договору).

Пунктом 3.3. Договору встановлено, що моментом закінчення робіт за всім об'єктом є дата підписання сторонами акту здачі виконаних робіт в цілому за цим договором.

Так, 06.03.2014р. сторонами складено акти надання послуг №26 та №27 на загальну суму 394463,00грн., які підписані з обох сторін та підписи скріплені відбитками печаток підприємств. Отже, суд робить висновок, що виконані роботи прийняті замовником без заперечень.

Як посилається позивач за первісним позовом, підрядником допущено прострочення виконання робіт.

Як стверджує відповідач за первісним позовом, замовником не було своєчасно надано будівельний майданчик, у зв'язку із чим, прострочення виконання робіт сталося з вини замовника.

Доказів передачі замовником підряднику будівельного майданчику сторонами суду не представлено.

Проте, враховуючи, що будівельний майданчик був переданий підряднику, про що свідчить факт виконання останнім робіт за Договором та ствердження відповідача за первісним позовом про передачу вказаного майданчика 27.01.2014р. та відсутність з боку позивача за первісним позовом стосовно вказаного факту, суд дійшов висновку, що фактично будівельний майданчик був переданий замовником підряднику 27.01.2014р.

Відповідно до п.3.4. Договору у випадку ненадання замовником будівельного майданчику, строки початку та закінчення робіт відсуваються співрозмірно часу прострочки непредставлення.

За приписами ч.ч. 1, 2 ст. 613 Цивільного кодексу України кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку.

Кредитор також вважається таким, що прострочив, у випадках, встановлених частиною четвертою статті 545 цього Кодексу.

Якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов'язок, виконання зобов'язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.

Таким чином, оскільки замовником не було своєчасно надано будівельний майданчик, строк виконання робіт починає свій перебіг з наступного дня, який передує даті фактичної передачі замовником підряднику будівельного майданчика, зокрема, саме з 28.01.2014р. починає свій перебіг 31-ти денний термін виконання робіт.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що кінцевий термін здачі виконаних робіт становить 27.02.2014р.

Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 509 Цивільного кодексу України закріплено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, сплатити гроші тощо), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права і обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства, але за аналогією породжують цивільні права і обов'язки.

Частиною 2 ст.11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, з урахуванням відстрочення терміну виконання робіт, як то передбачено умовами Договору та приписами ст. 613 Цивільного кодексу України, підрядником було допущено прострочення терміну виконання робіт.

Згідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.

За приписами п. 7.5. Договору за несвоєчасне виконання зобов'язань за даним договором підрядник виплачує замовнику штраф у розмірі 5% кожний день прострочення від суми договору. Уплата штрафу не знімає відповідальності з підрядника по завершенню робіт за цим договором.

Перевіривши розрахунок штрафу, господарський суд зазначає наступне.

За ч.2 ст. 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до ч.3 вказаної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно кваліфікуючими ознаками штрафу є:

а) можливість встановлення за майже будь-яке порушення зобов'язання: невиконання або неналежне виконання (порушення умов про кількість, якість товарів, робіт (послуг), виконання зобов'язання неналежним способом тощо).

б) обчислення у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

В свою чергу пеня як різновид неустойки характеризується такими ознаками:

а) застосування виключно у грошових зобов'язаннях;

б) можливість встановлення тільки за такий вид порушення зобов'язання, як прострочення виконання (порушення умови про строки);

в) обчислення у відсотках від суми несвоєчасно виконаного зобов'язання;

г) триваючий характер - нарахування пені за кожний день прострочення

Слід відмітити, що законодавець визначив вищеперераховані ознаки штрафу та пені імперативно, не надавши сторонам зобов'язання можливості їх змінювати.

Проаналізувавши вищевказані норми, суд дійшов висновку, що нарахування штрафу за кожний день прострочення виконання зобов'язання суперечить правовій природі та суті визначення такій мірі відповідальності як штраф.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про правомірність нарахування штрафу за несвоєчасне виконання робіт тільки одноразово.

Таким чином, здійснивши перерахунок штрафу у розмірі 5% від суми договору 394463,00грн., суд дійшов висновку, що сума вказаного нарахування становить 19723,15грн.

Таким чином, первісні позовні вимоги про стягнення штрафу підлягають задоволенню частково у розмірі 19723,15грн.

Також позивач за первісним позовом просив суд з метою забезпечення позову накласти арешт на грошові кошти відповідача в межах суми позовних вимог, які знаходяться на розрахунковому рахунку відповідача 260010511980 ПАТ «УкрБізнесБанк», МФО 334969.

Підстави подання заяви про вжиття запобіжних заходів та порядок вжиття заходів забезпечення позову визначені розділом Х ГПК України.

Відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з ініціативи господарського суду як гарантія реального виконання рішення суду.

Вичерпний перелік підстав забезпечення позову міститься в ст. 67 ГПК України, серед них вказана правова норма визначає:

накладання арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві;

заборону відповідачеві вчиняти певні дії;

заборону іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;

зупинення стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку;

зупинення продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

При вирішенні питання про забезпечення позову, господарський суд приймає до уваги, що умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Згідно з п.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №16 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову. У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:

розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;

імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;

запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Відповідно до ст.ст. 4-2, 4-3 ГПК України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно ст.ст.33-34 ГПК України кожна сторона з допомогою належних та допустимих доказів повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судовими доказами, за визначенням ст. ст. 32-36 ГПК України, слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного рішення справи.

Позивач належних та допустимих у розумінні ст.ст.33-34 ГПК України, доказів, що підтверджують можливість виникнення чи наявності обставин, які у подальшому можуть утруднити чи зробити неможливим провадження у справі не надав.

Лише саме припущення, що не застосування зазначених заходів утруднить або зробить неможливим виконання рішення господарського суду, не може бути підставою застосування заходів забезпечення позову.

З огляду на наведене, заяву позивача про вжиття заходів забезпечення позову слід залишити без задоволення.

Судові витрати по сплаті судового збору за подання первісного позову підлягають розподілу пропорційно розміру задоволених позовних вимог, витрати по сплаті судового збору за подання зустрічного позову підлягають покладенню на позивача за зустрічним позовом, витрати по сплаті судового збору за подання позивачем за первісним позовом заяви про вжиття заходів забезпечення позову підлягають покладення на позивача за первісним позовом у відповідності до ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. 549, 610, 612, 613, Цивільного кодексу України; ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 4-2, 4-3, 22, 43, 44, 49, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Первісні позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Ф-Строй», м.Донецьк до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Астрей», м.Донецьк про стягнення 5% штрафу в сумі 453632,45грн. задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Астрей» (83087, м.Донецьк, вул.Калініна, буд.108, ідентифікаційний код 31907086) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ф-Строй» (83049, м.Донецьк, вул.Куйбишева, буд.75А, ідентифікаційний код 36011457) штраф у розмірі 19723,15грн., судовий збір у розмірі 394,46грн.

В іншій частині первісних позовних вимог відмовити.

Відмовити у задоволенні зустрічного позову Товаристваз обмеженою відповідальністю «Астрей», м.Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ф-Строй», м.Донецьк про визнання договору підряду №45/ПМ від 25.12.2013р. недійсним.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ф-Строй» (83049, м.Донецьк, вул.Куйбишева, буд.75А, ідентифікаційний код 36011457) на користь Державного бюджету України (отримувач: Київське УК/Київський р-н/22030001, банк отримувача: Головне управління державної казначейської служби України (ГУ ДКСУ) в Донецькій області, МФО: 834016, ЄДРПОУ:38034002, рахунок: 31217206783006, ідентифікаційний код господарського суду Донецької області: 03499901) судовий збір за подання заяви про забезпечення позову у розмірі 1827,00грн.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 02.06.2014р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційного скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 10.06.2014р.

Суддя Ю.В. Сич