Рішення

від 19.06.2014 по справі 908/1380/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 18/41/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.06.2014 Справа № 908/1380/14

за позовом публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" (04050, м. Київ, вулиця Мельникова, 81, корпус 2)

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-промислова група "Металпром" (69057, м. Запоріжжя, вулиця Сорок років Радянської України, буд. 72, кв. 15)

про стягнення 5282013,38 грн.

Суддя Носівець В.В.

Представники:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився;

СУТНІСТЬ СПОРУ:

До господарського суду Запорізької області 23.04.2014 року звернувся позивач - публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" з позовною заявою до відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-промислова група "Металпром" про стягнення 5282013,38 грн. Позовні вимоги вмотивовані неналежним виконанням відповідачем кредитного договору № 04/01/11-КЛТ від 28.01.2011 р., внаслідок чого утворилась заборгованість за кредитом у розмірі 4637000,00 грн. та заборгованість за відсотками у розмірі 321825,45 грн. Враховуючи положення умов договору та положень діючого законодавства відповідачу були нараховані пеня за несвоєчасне повернення кредиту та несвоєчасну сплату відсотків на загальну суму 323187,93 грн. Вимоги обґрунтовані ст.ст. 512-514, 516-517, 525, 526, 530, 610-612, 1049, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 193, 220, 222 ГК України.

Ухвалою суду від 24.04.2014 року порушено провадження у справі № 908/1380/14, присвоєно справі номер провадження 18/41/14, судове засідання призначене на 22 травня 2014 р. Розгляд справи відкладався на 05.06.2014 р. та на 19.06.2014 р. На адресу суду 18.06.2014 р. від представника позивача надійшли письмові пояснення б/н від 17.06.2014 р., відповідно до яких представник позивача просив суд долучити до матеріалів справи розрахунок заборгованості, який доданий до пояснень. Судом залучені до матеріалів справи письмові пояснення б/н від 17.06.2014 р. з розрахунком заборгованості. Розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу, за наявними у справі матеріалами та закінчений 19.06.2014 р., судом прийнято рішення.

Відповідач втрете вимоги суду, що були викладені в попередніх ухвалах, не виконав, поважність причин їх невиконання суду не повідомив; представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки не повідомив; правом надати відзив на позов або пояснення стосовно заявлених позовних вимог не скористався.

Вивчивши матеріали справи, суд,

ВСТАНОВИВ:

Публічним акціонерним товариством «Кредитпромбанк» (Банк) та товариством з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-промислова група «Металпром» (позичальник, відповідач у справі) 28.01.2011 р. уклали кредитний договір № 04/01/11-КЛТ з наступними змінами та доповненнями (надалі - Кредитний договір).

Відповідно до умов договору та Додаткових угод до нього, Банк надає позичальнику грошові кошти у вигляді кредитів (траншів) в межах загальної суми 5077000,00 грн. із кінцевою датою повернення не пізніше 27.01.2014 р. (пп. 1.1., 3.4.5 Кредитного договору)

Цільове призначення кредиту: придбання основних засобів та поповнення обігових коштів (п. 2.2 Кредитного договору).

Банк зобов'язання, які передбачені умовами зазначеного вище договору виконав в повному обсязі, про що свідчать залучені до матеріалів справи меморіальні ордери та виписки з особового рахунку (ар.с. 81-115).

26 червня 2013 р. публічне акціонерне товариство «Кредитпромбанк» (продавець) та публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» (покупець, позивач у справі) уклали договір купівлі-продажу прав вимоги № 1, який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 та зареєстровано в реєстрі за № 1441 (надалі договір).

Згідно з п. 2.1 договору продавець погоджує продати (відступити) права вимоги та передати їх покупцю, а покупець погоджується купити права вимоги, прийняти їх і сплатити загальну купівельну ціну.

Права вимоги переходять від продавця до покупця (далі - відступлення), та обов'язки продавця передати права вважаються виконаними з моменту підписання продавцем та покупцем Акту приймання-передачі прав вимоги (п. 2.3 договору).

Відповідно до п. 7.6 договору сторони домовилися, що покупець зобов'язаний надіслати кожному позичальнику повідомлення про відступлення права вимоги, що стосується Кредитного договору, стороною якого є такий позичальник, в порядку встановленому чинним законодавством та надіслати кожній особі, що надає забезпечення, повідомлення про відступлення права вимоги, в порядку встановленому чинним законодавством.

На виконання п. 2.3 договору сторони підписали Акт приймання-передачі прав вимоги до договору купівлі-продажу прав вимоги від 26.06.2013 р., відповідно до якого позивачу передано право вимоги на загальну суму 4637000,00 грн. (Додаткова угода № 19 від 07.03.2013 р. до кредитного договору № 04/01/11-КЛТ на суму 2046630,14 грн.; Додаткова угода № 20 від 07.03.2013 р. до кредитного договору № 04/01/11-КЛТ на суму 2046630,14 грн.; Додаткова угода № 21 від 07.03.2013 р. до кредитного договору № 04/01/11-КЛТ на суму 263212,52 грн.; Додаткова угода № 22 від 18.03.2013 р. до кредитного договору № 04/01/11-КЛТ на суму 388859,72 грн.).

Матеріали справи містять докази виконання позивачем п. 7.6 договору стосовно надіслання позичальнику повідомлення № 2/01-17/6551 від 02.07.2013 р. про відступлення права вимоги (ар.с. 48-49).

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінивши надані докази, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги про стягнення заборгованості за кредитом у розмірі 4637000,00 грн. підлягають задоволенню виходячи з наступного:

Згідно з ч. 1 ст. 193 ГК України, ст. 526 ЦК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини (ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України).

Пунктом 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України передбачена можливість заміни кредитора у зобов'язанні внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за право чином (відступлення права вимоги).

Частиною 1 ст. 516 ЦК України встановлено, що заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Приймаючи до уваги положення договору купівлі-продажу прав вимоги від 26 червня 2013 р. та вищезазначені норми чинного законодавства, суд дійшов висновку, що відбулася заміна кредитора з ПАТ «Кредитпромбанк» на ПАТ «Дельта Банк», внаслідок чого ПАТ «Дельта Банк» набув статусу нового кредитора, тобто у позивача наявні права щодо вимоги позичальника виконати зобов'язання за Кредитним договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Нормами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до пункту 1.2. Кредитного договору та додаткових угод до Кредитного договору № 04/01/11-КЛТ від 28.01.2011 р. №№ 19, 20, 21, ТОВ «Торгівельно-промислова група «Металпром» зобов'язане повернути кредити (транші) в повному обсязі не пізніше 05.09.2013 р ., за додатковою угодою № 22 не пізніше 18.09.2013 р.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Позичальник належним чином не виконав покладені на нього зобов'язання за Додатковими угодами №№ 19, 20, 21, 22, а саме в обумовлені строки не здійснив повернення кредиту, не сплатив проценти за користування кредитом у розмірах та в терміни, як передбачено пунктами 2, 3 додаткових угод № 19 від 07.03.2013 р., № 20 від 07.03.2013 р., № 21 від 07.03.2013 р., № 22 від 18.03.2013 р. та умовами Кредитного договору.

Як зазначив позивач, внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов'язань за Кредитним договором, заборгованість за тілом кредиту склала 4637000,00 грн.

Факт наявності заборгованості за Кредитним договором в розмірі 4637000,00 грн . підтверджується матеріалами справи.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено параграфом 2 і не випливає із суті кредитного договору.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (ст. 1048 ЦК України).

Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на банківський рахунок позикодавця (ч. 3 ст. 1049 ЦК України).

Нормами ст. 1054 ЦК України встановлено, що позичальник за кредитним договором зобов'язаний повернути кредит та сплатити відсотки у розмірі та на умовах встановлених договором.

Згідно з пп. 3 додаткових угод № 19 від 07.03.2013 р., № 20 від 07.03.2013 р., № 21 від 07.03.2013 р., № 22 від 18.03.2013 р. процента ставка за користування кредитами, отриманими за цими додатковими угодами становить 23% річних.

Пунктом 2.8.2 Кредитного договору сторонами узгоджений порядок нарахування процентів за користування кредитом - 20 числа кожного місяця, в останній робочий день місяця, …, у день повного погашення заборгованості за кредитом, вказаний у відповідній Додатковій угоді, виходячи із суми заборгованості за кредитом, …, та процентної ставки, яка встановлена у відповідній Додатковій угоді.

Як вбачається з наданого позивачем розрахунку відповідно до умов Кредитного договору та Додаткових угод до нього позивачем відповідачу нараховувалися відсотки за користування кредитними коштами. Загалом, станом на 18.09.2013 р. за відповідачем рахується 321825,45 грн. заборгованості по відсоткам за користування кредитними коштами.

Факт наявності заборгованості відповідача по процентах за користування кредитами по Додатковим угодам №№ 19, 20, 21, 22 в сумі 321825,45 грн. підтверджується матеріалами справи та не спростований відповідачем.

За неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором, позивачем заявлена вимога про стягнення, у відповідності до п. 3.4.9 договору, пені у розмірі 323187,93 грн., яка складається з: 302230,77 грн. пені за порушення строків сплати суми кредиту та 20957,16 грн. пені за порушення строків сплати відсотків за користування кредитом.

Згідно із ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 6 статті 232 Господарського кодексу України, передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом (ч.ч. 1, 2 ст. 551 ЦК України).

На підставі ст. 611 ЦК України, одним з наслідків порушення зобов'язання є оплата неустойки (штрафу, пені) - визначеної законом чи договором грошової суми, що боржник зобов'язаний сплатити кредитору у випадку невиконання чи неналежного виконання зобов'язання, зокрема у випадку прострочення виконання зобов'язання.

Положеннями пункту 3.4.9 кредитного договору сторони встановили, що у разі несвоєчасного погашення заборгованості за кредитами та/або процентами, та/або комісією, встановленою у пункті 2.5 цього договору, Позичальник зобов'язаний сплатити Банку пеню за кожний день прострочки в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період наявності простроченої заборгованості за кредитами та/або процентами, та/або комісією.

Згідно з розрахунком позивача (арк. с. 184), до стягнення пред'явлені суми пені за порушення строків сплати суми кредиту за період з 05.09.2013 р. по 20.03.2014 р. в розмірі 302230,77 грн. та за порушення строків сплати відсотків за користування кредитом за період з 01.07.2013 р. по 01.04.2014 р. - 20975,969 грн.

Надані позивачем розрахунки сум пені, як за прострочення сплати суми кредиту так і за порушення строків сплати відсотків за користування кредитом є невірними, оскільки позивачем не вірно визначено дату настання прострочення внесення платежу та не дотримано вимог п. 6 ст. 232 ГК України.

Пунктом 2.5. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 р. № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» встановлено, що приписами частини 6 ст. 232 ГК України передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шість місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Необхідно мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Умовами Додаткових угод №№ 19, 20, 21 від 07.03.2013 р. встановлений кінцевий строк повернення кредиту не пізніше 05.09.2013 р., з цього слідує, що прострочення починається з 06.09.2013 р. Перерахувавши заявлену до стягнення суму пені за порушення строків повернення суми кредиту за Додатковими угодами №№ 19, 20, 21, суд дійшов висновку, що за період з 06.09.2013 р. по 06.03.2014 р. (п. 6 ст. 232 ГК України) до стягнення належить 275946,90 грн. пені, в решті вимог щодо стягнення 1516,20 грн. пені суд відмовляє.

Додатковою угодою № 22 від 18.03.2013 р. встановлений кінцевий строк повернення кредиту не пізніше 18.09.2013 року, з цього слідує, що прострочення починається з 19.09.2013 р. Перерахувавши заявлену до стягнення суму пені за порушення строків повернення суми кредиту за Додатковою угодою № 22, суд дійшов висновку, що за період з 19.09.2013 р. по 19.03.2014 р. (п. 6 ст. 232 ГК України) до стягнення належить 24632,33 грн. пені, в решті вимог щодо стягнення 135,34 грн. пені суд відмовляє.

В цілому пеня за несвоєчасне повернення кредитних коштів стягується в сумі 300579,23 грн.

Стосовно вимог про стягнення з відповідача пені за порушення строків сплати відсотків за користування кредитом за період з 01.07.2013 р. по 01.04.2014 р. у розмірі 20975,969 грн., суд зазначає наступне:

У пункті 1.12. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 р. № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» зазначається, що з огляду на вимоги частини першої статті 4 7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань . Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з'ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов'язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов'язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем).

Пунктом 2.8.2 Кредитного договору сторонами узгоджений порядок нарахування процентів за користування кредитом - 20 числа кожного місяця, в останній робочий день місяця, …, у день повного погашення заборгованості за кредитом, вказаний у відповідній Додатковій угоді, виходячи із суми заборгованості за кредитом, …, та процентної ставки, яка встановлена у відповідній Додатковій угоді.

Тобто відсотки нараховуються декілька разів у місяці і в останнє при настанні строку повернення кредиту.

За умовами пункту 3.4.3 Кредитного договору Позичальник зобов'язався сплачувати Банку нараховані проценти за кожним кредитом, наданим згідно з Додатковими угодами, 25 числа кожного місяця, …, у день повного погашення заборгованості за кредитом, вказаний у відповідній Додатковій угоді. Якщо 25 число припадає на вихідний або святковий день проценти сплачуються наступного робочого дня за вихідним (святковим) днем.

Тобто, відсотки сплачуються кожного місяця і при настанні дня повернення кредитних коштів.

Отже прострочення оплати відсотків за користування кредитом по Додатковим угодам №№ 19, 20, 21, 22 почалося 26 числа кожного місяця невнесення платежу, якщо 25 число не припадало на вихідний (святковий) день; при настанні дня повного погашення заборгованості за кредитом, що вказаний у Додаткових угодах № 19, № 20, № 21 (05 вересня 2013 р.) - прострочення почалося 06.09.2013 р.; при настанні дня повного погашення заборгованості за кредитом, що вказаний у Додатковій угоді №№ 22 (18.09.2013 р.) - прострочення почалося 19.09.2013 р.

Матеріалами справи доведений факт невиконання позичальником зобов'язань щодо своєчасного повернення суми кредитів та сплати відсотків за користування кредитами як до 05 вересня 2013 так і до 18 вересня 2013 р.

Стягненню підлягає пеня за порушення строків сплати процентів за користування кредитом за період з 27.05.2013 року по 19.03.2014 року.

Таким чином, приймаючи до уваги вищевикладене, позивачем не вірно визначений термін прострочення сплати процентів за користування кредитом, не враховано приписи пункту 6 ст. 232 ГК України та, як наслідок, невірно пораховано строк нарахування пені за невчасну сплату процентів.

Однак з урахуванням вказаного позивачем строку розрахунку пені (з 01.07.2013 р. по 01.04.2014 р.) за несвоєчасне повернення процентів за користування кредитом, а також з огляду на приписи п. 6 ст. 232 ГК України та відповідно до перерахунку цієї суми судом, до стягнення підлягає пеня за порушення строків сплати процентів за користування кредитом за період з 01.07.2013 року по 19.03.2014 року у розмірі 19879,23 грн., в решті вимог щодо стягнення 1096,73 грн. суд відмовляє.

На підставі викладеного вище, позовні вимоги задовольняються судом частково.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, відповідно до статті 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 44, 49, 75, 82, 84-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-промислова група «Металпром» (69057, м. Запоріжжя, вул. Сорок років Радянської України, 72, кв. 15, код ЄДРПОУ 32680423) на користь публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» (поштова адреса: 04050, м. Київ, вул. Мельникова, буд. 81, корп. 2; місцезнаходження: 01133, м. Київ, вул. Щорса, 36-б, п/р 373910011 в АТ «Дельта Банк», МФО 380236, код ЄДРПОУ 34047020) 4637000,00 грн. (чотири мільйони шістсот тридцять сім тисяч грн. 00 коп.) заборгованості за кредитом, 321825,45 грн. (триста двадцять одну тисячу вісімсот двадцять п'ять грн. 45 коп.) заборгованості за відсотками, 300579,23 грн. (триста тисяч п'ятсот сімдесят дев'ять грн. 23 коп.) пені за несвоєчасне повернення кредиту, 19879,23 грн. (дев'ятнадцять тисяч вісімсот сімдесят дев'ять грн. 23 коп.) пені за несвоєчасне повернення відсотків, 73041,98 грн. (сімдесят три тисячі сорок одну грн. 92 коп.) судового збору. Видати наказ.

3. В інший частині позовних вимог - відмовити.

Суддя В.В. Носівець

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення оформлено і підписано, згідно із вимогами ст. 84 ГПК України, 24 червня 2014 р.