Рішення

від 19.06.2014 по справі 910/6134/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/6134/14 19.06.14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Євроформат Інжиніринг»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Девіжн Констракшн»

про стягнення 170 136, 15 грн.

Суддя Бондарчук В.В.

Представники:

від позивача: Кобцева М.О.

від відповідача: Лазоренко Ю.О.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Євроформат Інжиніринг» (далі -позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Девіжн Констракшн» (далі -відповідач) про стягнення 170 136, 15 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати виконаних робіт на підставі договору підряду №148/10-11 від 12.09.2011 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.04.2014 р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 24.04.2014 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

24.04.2014 р. через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва представник відповідача подав клопотання про відкладення розгляду справу, у зв'язку із перебуванням представника відповідача у черговій відпустці.

Розгляд справи було відкладено в порядку п.п. 1-2 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

22.05.2014 р. через загальний відділ діловодства суду представник позивача подав заяву про забезпечення позову, в якій просить суд накласти арешт на грошові кошти, що знаходяться на банківських рахунках позивача.

22.05.2014 р. представник позивача через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва подав заяву про збільшення позовних вимог, в якій пояснив, що у зв'язку з неналежним виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором підряду № 148/10-11 від 12.09.2011 р. вважає за необхідне нарахувати штрафні санкції, а тому просить суд стягнути з відповідача 170 136, 15 грн. - основного боргу, 15 876, 27 грн. - пені, 3 663, 75 грн. - 3 % річних та 11 909, 53 грн. - інфляційних втрат.

Розгляд справи відкладався через нез'явлення повноважного представника відповідача та неналежне виконання ним вимог суду.

Отже, розглянувши подану позивачем заяву про збільшення розміру позовних вимог, яка є фактично заявою про зміну предмету позову, суд відзначає наступне.

Частиною 4 ст. 22 ГПК України передбачено, що позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Як роз'яснено пунктом 3.12. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», право позивача на зміну предмета або підстави позову може бути реалізоване лише до початку розгляду господарським судом справи по суті та лише у суді першої інстанції шляхом подання до суду відповідної письмової заяви, яка за формою і змістом має узгоджуватися із статтею 54 ГПК з доданням до неї документів, зазначених у статті 57 названого Кодексу. Невідповідність згаданої заяви вимогам цих норм процесуального права є підставою для її повернення з підстав, передбачених частиною першою статті 63 ГПК.

Початок розгляду справи по суті має місце з того моменту, коли господарський суд після відкриття судового засідання, роз'яснення (за необхідності) сторонам та іншим учасникам судового процесу їх прав та обов'язків і розгляду інших клопотань і заяв (про відкладення розгляду справи, залучення до участі в ній інших осіб, витребування додаткових доказів тощо) переходить безпосередньо до розгляду позовних вимог, про що зазначається в протоколі судового засідання. При цьому неявка у судове засідання сторін або однієї з сторін, за умови, що їх належним чином повідомлено про час і місце цього засідання, не перешкоджає такому переходові до розгляду позовних вимог, якщо у господарського суду відсутні підстави для відкладення розгляду справи, передбачені частиною першою статті 77 ГПК.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Відтак, зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається.

Враховуючи наведене, оскільки суд не перейшов до розгляду справи по суті, тому подана заява про зміну предмету позову є такою, що відповідає вимогам ст. 22 ГПК України у зв'язку з чим суд приймає її до розгляду.

Крім того, розглянувши подану позивачем заяву про забезпечення позову, суд прийшов до висновку про відмову у її задоволенні, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 66 ГПК України Господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Оскільки позивач не навів жодних обставин, яким чином невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду, тому суд відмовляє у її задоволенні.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача проти позову заперечив.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 19.06.2014 р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

12.09.2011 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Євроформат Інжиніринг» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Девіжн Констракшн» укладено договір підряду №148/10-11, умовами якого передбачено, що позивач зобов'язується на свій ризик виконати комплекс робіт з монтажу 2-х котелень, 4-х теплових пунктів та теплової траси на об'єкті будівництва: «Адміністративно - торговельний центр на перетині вул. А. Заболотного та Столичного шосе в Голосіївському р-ні м. Києва, а відповідач зобов'язався прийняти належним чином виконані роботи та оплатити їх.

Відповідно до п. 1.6. договору факт належного виконання позивачем робіт за цим договором підтверджується актами КБ-2в та довідками КБ-3, підписаними представниками сторін щодо всього об'єму робіт, передбаченого цим договором, а також здійснення погодження робіт у випадку передбаченому п. 1.5. договору.

Пунктом 2.1. договору визначено, що загальна ціна договору складає не більше 3 477 705,30 грн.

Згідно п. 3.1.1. договору, відповідач оплачує після підписання сторонами договору та поточного кошторису на роботи - авансовий платіж у розмірі 60% від вартості поточного кошторису підписаного сторонами.

Пунктом 3.1.2. договору сторони визначили, що не пізніше 5-ти банківських днів з дати підписання сторонами актів відповідач оплачує виконані роботи в розмірі 35% від вартості робіт вказаної в підписаному сторонами акті та з обов'язковим врахуванням раніше сплаченого відповідачем авансу.

У пункті 3.3.1. договору зазначено, що відповідач вправі утримати 5% від вартості робіт та не сплачувати їх позивачу в порядку передбаченому п. 3.1. договору. Вказаний відсоток/сума утримуються відповідачем та буде сплачена позивачу протягом 90 календарних днів з дати введення об'єкту в експлуатацію в установленому порядку та при умові завершення всього об'єму робіт, прийняття їх відповідачем та підписання щодо них актів та з обов'язковим врахуванням п. 3.3.2. цього договору.

Відповідно до п. 7.2. договору відповідач зобов'язаний не пізніше 5 робочих днів з дати одержання від позивача актів КБ-2в та довідки КБ3 за звітний період, перевірити обсяг та якість виконаних робіт, та при відсутності заперечень, підписати вказані документи і передати їх в одному примірнику позивачу, а за наявності таких заперечень відповідач зобов'язаний передати позивачу обґрунтоване заперечення від підписання проектів вказаних документів у письмовій формі.

Згідно п. 9.4. договору, за порушення строків проведення розрахунків за цим договором, окрім здійснення авансових платежів, відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент затримки, від суми заборгованості за кожен день такої затримки.

Так, з матеріалів справи вбачається, що позивачем були виконані підрядні роботи згідно договору на загальну суму 3 461 353,70 грн., а відповідачем прийняті надані послуги що підтверджується актами приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в та довідками про вартість виконаних робіт форми КБ-3, які підписані директорами підприємств та скріплені їх печатками, (копії в матеріалах справи).

При цьому, відповідач за виконані підрядні роботи розрахувався частково у розмірі 3 291 217,55 грн., в результаті чого за останнім утворилась заборгованість у сумі 170 136,15 грн.

Крім того, вказана заборгованість відповідача відображена і в складеному сторонами акті звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.2011 р. по 31.12.2013 р. (копія в матеріалах).

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконує зобов'язання щодо оплати виконаних підрядних робіт на суму 170 136,15 грн. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 15 876, 27 грн. - пені, 3 663, 75 грн. - 3 % річних та 11 909, 53 грн. - інфляційних втрат.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору підряду №148/10-11 від 12.09.2011 р., суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він і є договором підряду.

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Судом встановлено, що позивач виконав свої зобов'язання за договором належним чином, виконав всі передбачені договором підрядні роботи, які прийняті відповідачем без зауважень щодо кількості та якості по актам приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в та довідками про вартість виконаних робіт форми КБ-3.

Однак відповідач оплатив виконані позивачем роботи частково, на суму 3 291 217,55 грн., в результаті чого заборгував останньому 170 136,15 грн., доказів зворотного суду не надав.

Як встановлено ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, враховуючи строки оплати встановлені договором підряду №148/10-11 від 12.09.2011 р., обов'язок відповідача оплатити виконані позивачем підрядні роботи в розмірі 170 136,15 грн. настав з моменту підписання актів приймання виконаних будівельних робіт та повинен бути виконаний до 08.06.2013 р.

При цьому, як встановлено судом вище, пункт 3.3.1. договору має відкладальну умову оплати виконаних позивачем робіт, зокрема виконані роботи оплачуються протягом 90 днів з дати введення об'єкту в експлуатацію, з приводу чого суд відзначає наступне.

Фактично договір підряду №148/10-11 від 12.09.2011 р. містить умову, відповідно до якої виконання зобов'язання з оплати коштів за виконані роботи пов'язано з діями особи, які не є стороною такого договору, враховуючи, що позивач не виконував всього обсягу робіт, що проводились чи мають бути проведені на об'єкті будівництва, та відповідно від позивача не залежить можливість введення об'єкту будівництва в експлуатацію, для того, щоб отримати відповідний розрахунок за виконані роботи від відповідача.

Однак, за змістом ст. 511 ЦК України, зобов'язання не може створювати обов'язку для третьої особи.

Крім того, згідно з ч. 2 ст. 528 ЦК України, у випадку покладення виконання обов'язку боржником на іншу особу, відповідальним за виконання зобов'язання залишається боржник, а не така особа.

Частиною 2 ст. 194 ГК України передбачено, що неналежне виконання зобов'язання третьою особою не звільняє сторони від обов'язку виконати зобов'язання в натурі.

Згідно з ч. 2 ст. 218 ГК України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Крім того, за приписами частини першої статті 853 ЦК України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Відповідно до частини четвертої статті 882 ЦК України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

Як було встановлено судом раніше, відповідач прийняв виконані позивачем роботи без жодних зауважень, а тому обов'язок оплатити такі роботи є безумовним.

Тому суд приходить до висновку, що відповідач зобов'язаний був оплатити виконані роботи на суму 170 136,15 грн. у межах строків, визначених пунктом 3.1.2. договору, а факт введення об'єкту будівництва в експлуатацію не являється підставою для відмови від виконання зобов'язань за договором підряду №148/10-11 від 12.09.2011 р.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, оскільки відповідач не надав суду жодних доказів належного виконання свого зобов'язання щодо оплати виконаних робіт та не спростував заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору підряду №148/10-11 від 12.09.2011 р. та положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, а тому підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення з відповідача 170 136,15 грн. заборгованості.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 3 663, 75 грн. - 3 % річних та 11 909, 53 грн. - інфляційних втрат за період з 01.09.2013 р. по 22.05.2014 р.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних нарахувань, який відповідає вимогам законодавства, а тому визнаються обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача 3 663, 75 грн. - 3 % річних та 11 909, 53 грн. - інфляційних втрат за період з 01.09.2013 р. по 22.05.2014 р.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача 15 876,27 грн. пені за період з 01.09.2013 р. по 22.05.2014 р.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

В силу положень ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

Оскільки положення договору не містять вказівки на встановлення іншого строку припинення нарахування пені, ніж встановленого в ст. 232 Господарського кодексу України, то нарахування штрафних санкцій припиняється зі сплином 6 місяців.

Перевіривши правильність наданого позивачем розрахунку пені, суд встановив, що останнім було допущено помилку, оскільки пеню нараховано за період більше 6 місяців.

За розрахунком суду, обґрунтованою є сума пені у розмірі 11 028,55 грн., розрахованої за період з 01.09.2013 р. по 01.03.2014 р. з урахуванням розміру подвійної облікової ставки НБУ.

Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в частині стягнення заборгованості у розмірі 170 136,15 грн., інфляційних втрат у сумі 11 909,53 грн., 3% річних у розмірі 3 663,75 грн. та пені у сумі 11 028,55 грн.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Крім того, при подачі позову до Господарського суду міста Києва позивачем було переплачено судовий збір в сумі 1 198,33 грн., оскільки, виходячи із заявленої ціни позову у даній справі з урахуванням поданої заяви про збільшення позовних вимог, в силу ст. 4 Закону України «Про судовий збір» позивач зобов'язаний сплатити судовий збір в сумі 4 031,71 грн., однак сплатив - 5 230,04 грн.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі: зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом; повернення заяви або скарги; відмови у відкритті провадження у справі; залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв'язку з повторним неприбуттям позивача або за його клопотанням); закриття провадження у справі. У випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю. Повернення сплаченої суми судового збору здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної фінансової політики.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ :

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Євроформат Інжиніринг» задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Девіжн Констракшн» (01001, м. Київ, Володимирський узвіз, буд. 4, літ «В», ідентифікаційний код - 36147794), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Євроформат Інжиніринг» (04073, м. Київ, пров. Куренівський, буд. 17, літ. «Ш», ідентифікаційний код - 34956876) 170 136 (сто сімдесят тисяч сто тридцять шість) грн. 15 коп. - заборгованості, 11 909 (одинадцять тисяч дев'ятсот дев'ять) грн. 53 коп. - інфляційних втрат, 3 663 (три тисячі шістсот шістдесят три) грн. 75 коп. - 3% річних, 11 028 (одинадцять тисяч двадцять вісім) грн. 55 коп. - пені та 3 934 (три тисячі дев'ятсот тридцять чотири) грн. 76 коп. - судового збору.

3. Повернути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Євроформат Інжиніринг» (04073, м. Київ, пров. Куренівський, буд. 17, літ. «Ш», ідентифікаційний код - 34956876) надмірно сплачений судовий збір у розмірі 1 198 (одну тисячу сто дев'яносто вісім) грн. 33 коп.

4. В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовити.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено: 24.06.2014 р.

Суддя Бондарчук В.В.