Ухвала

від 16.06.2014 по справі 911/1357/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

У Х В А Л А

"16" червня 2014 р. Справа № 911/1357/14

Господарський суд Київської області у складі судді Щоткіна О.В., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "М'ясопереробне підприємство "МІТЕКС", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "МІТ-ІНВЕСТ", с.Лісне, Києво-Святошинський район

про визнання договору недійсним

за участю представників сторін:

позивач - Топоренко Ю.Е. предст. дов. б/н від 20.02.2014р.;

відповідач - Сурменко Р.Ф. предст. дов. №114 від 25.03.2014р.;

Гуля В.С. предст. дов. б/н від 25.03.2014р.

встановив:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "М'ясопереробне підприємство "МІТЕКС" до Товариства з обмеженою відповідальністю "МІТ-ІНВЕСТ" про визнання недійсним договору б/н від 13.01.2014р. про відступлення права вимоги, укладеного між позивачем, ТОВ «ОМЕГА» та ТОВ «Поліс».

Ухвалою господарського суду Київської області від 18.04.2014р. було порушено провадження у справі, призначено до розгляду на 12.05.2014р. та зобов'язано позивача надати належним чином виготовлені копії оскаржуваного договору, оскільки додані до позовної заяви копії договорів є надзвичайно низької якості, дійсний зміст яких встановити неможливо.

Вказаною ухвалою також було попереджено позивача про відповідальність, передбачену п. 5 ст. 81 ГПК України за неподання витребуваних судом доказів та неявку в судове засідання.

Ухвалою господарського суду Київської області від 12.05.2014 р. розгляд справи було відкладено на 16.06.2014р., у зв'язку з неявкою в судове засідання представника позивача та неподання ним витребуваних копій документів. Даною ухвалою було зобов'язано повторно сторін виконати вимоги суду, викладені в ухвалі від 18.04.2014р.

На виконання вимог суду, які були викладені в ухвалах від 18.04.2014р. та 12.05.2014р., через канцелярію суду позивач подав фотокопії договорів.

Розглянувши копії документів, доданих до позовної заяви та копії, які надані представником в судове засідання, суд зазначає, що дані копії не можуть вважатись належними та допустимими доказами по справі з огляду на наступне.

У статті 32 ГПК України визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі статтею 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Приписами ст. 36 Господарського процесуального кодексу України визначено, що письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналах або в належним чином засвідченій копії.

Копії, які видаються органами державної влади України, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями та їх об'єднаннями усіх форм власності, повинні бути засвідчені з додержанням вимог пункту 5.27 Національного стандарту України "Державна уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів. ДСТУ 4163-2003", затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 07.04.2003 N 55, а разі якщо інструкціями з діловодства, які діють у відповідних органах, підприємствах, установах і організаціях установлено додаткові вимоги щодо оформлення копій, - також і цих вимог. (аналогічна правова позиція викладена в Постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Відповідно до п. 5.27 Національного стандарту України Уніфікованої системи організаційно-розпорядчої документації "Вимоги до оформлювання документів" (ДСТУ 4163-2003), затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 07.04.2003 року № 55, відмітка про засвідчення копії документа складається зі слів "Згідно з оригіналом", назви, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії, засвідчуватись повинна кожна сторінка документа з відтиском печатки підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи.

Здійснивши огляд наданих позивачем копій в судовому засіданні, судом було встановлено, що вони не відповідають вищезазначеним вимогам, оскільки містять лише помітку «копія вірна» і підпис невстановленої судом особи, без зазначення посади, прізвища та ініціалів особи, яка засвідчувала копії.

До того ж дані копії, надані позивачем, виготовлені не з оригіналів договорів, а з завірених з вищевказаними порушеннями копій.

Присутні в судовому засіданні представники відповідача наполягали на огляді оригіналу спірного договору, оскільки з копій, які наявні у матеріалах справи, неможливо встановити, що саме цей договір був укладений відповідачем.

Відповідно до ч. 1 ст. 35 ГПК України, обставини, які визнаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, можуть не доказуватися перед судом, якщо у суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Оскільки відповідачем заперечується факт укладення договору, копії якого надані позивачем, а також враховуючи те, що дані копії виготовлені не з оригіналів документів, у суду виникла необхідність оглянути оригінал спірного договору для повного всебічного та об'єктивного розгляду справи по суті.

Проте, як пояснив представник позивача, у нього відсутній оригінал договору від 13.01.2014р. про відступлення права вимоги.

Зважаючи на неподання позивачем доказів, а саме належним чином виготовлених та засвідчених копій спірного договору, відсутності у суду можливості оглянути оригінал даного договору, господарський суд позбавлений можливості повно та об'єктивно з'ясувати обставини справи, а, відтак, правомірність заявлених Товариством з обмеженою відповідальністю "М'ясопереробне підприємство "МІТЕКС" позовних вимог.

Неподання позивачем витребуваних господарським судом матеріалів, необхідних для вирішення спору, тягне за собою правові наслідки у вигляді залишення позову без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 ГПК.

Аналогічна правова позиція викладена в п.2.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» № 18 від 26.12.2011р.

Відповідно до приписів частини 5 статті 81 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору, або представник позивача не з'явився на виклик у засідання господарського суду і його нез'явлення перешкоджає вирішенню спору.

Оскільки позивач документів, на підтвердження заявлених позовних вимог (договір про відступлення права вимоги), дослідження яких є необхідним для вирішення спору по суті та за відсутності яких суд позбавлений можливості розглянути справу об'єктивно, на вимогу суду, не подав, а також враховуючи те, що на підставі ст. 69 ГПК України, суд обмежений процесуальними строками щодо розгляду спору, та те, що позивач був попереджений про залишення позову без розгляду, як це передбачено нормами пункту 5 частини першої статті 81 ГПК України, позов підлягає залишенню без розгляду.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Приписами ч. 2 ст. 44 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюється законом.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду, зокрема, в разі залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв'язку з повторним неприбуттям позивача або за його клопотанням).

Питання про повернення сплаченої суми судового збору вирішується господарським судом за результатами розгляду відповідних матеріалів, у тому числі й за відсутності заяви (клопотання) сторони чи іншого учасника судового процесу про повернення суми судового збору. Про таке повернення зазначається, зокрема, в ухвалі, якою здійснюється відмова у прийнятті або повернення заяви (скарги), за подання якої сплачується судовий збір.

Аналогічна правова позиція викладена в п. 5.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» від 21.02.2013р. № 7.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що суд, на підставі п. 5 ч. 1 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України, залишив позов ТОВ "МІТЕКС" без розгляду в зв'язку з неподанням позивачем доказів, які необхідні для розгляду справи по суті, сума судового збору в розмірі 1218,00 грн. підлягає поверненню.

Керуючись пунктом 5 частини першої статті 81, ст. 86 Господарського процесуального кодексу України та ст. 7 Закону України «Про судовий збір», суд -

ухвалив:

1. Позов залишити без розгляду.

2. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "М'ясопереробне підприємство "МІТЕКС" (08140, Київська область, Києво-Святошинський район, с. Білогородка, вул. Леніна, 47, код ЄДРПОУ 35324895) суму судового збору в розмірі 1218,00 грн., яка була сплачена позивачем до Державного бюджету України згідно квитанції № ПН2059 від 14.04.2014р., оригінал якої міститься у матеріалах справи №911/1357/14.

Суддя Щоткін О.В.