Рішення

від 24.06.2014 по справі 913/1119/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91016, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел./факс 55-17-32, inbox@lg.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

24 червня 2014 року Справа № 913/1119/14

Провадження №3/913/1119/14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ПТМ ЛТД», м. Донецьк,

до відповідача Луганської виробничої фірми товариство з обмеженою відповідальністю «Контур-Дельта», м. Луганськ,

про стягнення 469 059 грн. 90 коп.

суддя Секірський А.В.,

секретар судового засідання Вороніна О.С.,

у засіданні брали участь:

від позивача - представник не прибув ;

від відповідача - представник не прибув ,

в с т а н о в и в:

Суть спору : Товариство з обмеженою відповідальністю «ПТМ ЛТД» (далі - позивач) звернулось з позовною заявою до господарського суду Луганської області з вимогою до Луганської виробничої фірми товариство з обмеженою відповідальністю «Контур-Дельта» (далі - відповідач) про стягнення основної заборгованості у сумі 399 130,32 грн., пені - 14 045,80 грн., 10% річних - 10 820,90 грн. та інфляційні витрати - 17 347,91 грн. за договором поставки №2301 від 23.01.2012.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що згідно договору поставки №2301 від 23.01.2012 позивач здійснив поставку відповідачу поліетилену, відповідач отримав товар, але зобов'язання по оплаті вказаного товару виконав не в повному обсязі у зв'язку з чим утворилась заборгованість у розмірі 399 130,32 грн. Крім того, за порушення строків оплати товару позивачем нараховано та заявлено до стягнення: пеню - 14 045,80 грн., 10% річних - 10 820,90 грн. та інфляційні витрати - 17 347,91 грн.

Заявою №01-2205 від 22.05.2014 позивач збільшив позовні вимоги та просить суд стягнути з відповідача на користь позивача основну заборгованість в сумі 399 130,32 грн., пені - 23 144,38 грн., 10% річних - 15 935,99 грн. та інфляційні витрати - 30 849,21 грн.

Відповідна заява прийнята судом до розгляду.

Представник позивача у судове засідання не прибув, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Відповідач, відзив на позовну заяву не надав, участь представника у судовому засіданні не забезпечив, хоча належним чином був повідомлений про час та місце їх проведення.

Клопотанням від 24.06.2014 відповідач просить суд відкласти розгляд справи або оголосити перерву в її розгляді у зв'язку з неможливістю бути присутнім на засіданні суду представника відповідача, а також для надання можливості укладення мирової угоди між сторонами.

Суд відмовляє в задоволенні клопотання відповідача, щодо відкладення розгляду справи, оскільки двомісячний строк розгляду справи закінчується 24.06.2014 року, тобто у суду не має можливості відкласти розгляд справи та належним чином повідомити представників сторін. Також до клопотання відповідачем не надано будь-яких доказів на підтвердження викладених у клопотанні обставин.

У зв'язку з тим, що неявка представників сторін у даній справі не перешкоджає вирішенню спору, справа може бути розглянута без їх участі.

Справа розглядається відповідно до ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив такі фактичні обставини.

23.01.2012 між сторонами у справі був укладений договір поставки № 2301 (далі - договір), відповідно до п.1.1 якого постачальник (позивач) зобов'язується у встановлені строки передати у власність покупця (відповідач) товар, згідно попереднього замовлення покупця, погодженого з постачальником, а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього визначену грошову суму (а.с. 9-13)

До договору №2301 від 23.01.2012 між сторонами було укладено додаткову угоду №1, відповідно до якої строк дії договору було продовжено до 02.06.2014. В частині невиконаних зобов'язань договір діє до повного їх виконання (а.с. 14).

Відповідно до п. 1.3 договору підставою для виникнення зобов'язань за поставкою товару є підписана сторонами специфікація, яка є невід'ємною частиною договору.

На підставі п. 3.5 договору датою поставки товару вважається дата підписання відповідної накладної уповноваженим представником покупця.

Згідно п. 5.3 договору строк оплати кожної партії товару складає 7 календарних днів, якщо інше не вказано в специфікації.

10.12.2013 між сторонами підписано специфікацію на загальну суму 333 900,00 грн. Строк оплати товару - відстрочка 21 день (а.с. 15).

17.12.2013 між сторонами підписано специфікацію на загальну суму 336 000,00 грн. Строк оплати товару - відстрочка 30 днів (а.с. 16).

27.12.2013 між сторонами підписано специфікацію на загальну суму 183 130,32 грн. Строк оплати товару - відстрочка 30 днів (а.с. 17).

Відповідачу, відповідно до накладних був поставлений товар, а саме:

- 10.12.2013 за накладною №895 на суму 333 900,00 грн. (а.с. 18);

- 30.12.2013 за накладною №947 на суму 149 430,00 грн. (а.с. 30);

- 09.01.2014 за накладною №5 на суму 33 700,32 грн. (а.с. 31);

- 17.12.2013 за накладною №917 на суму 336 000,00 грн. (а.с. 35).

Товар був отриманий відповідачем належним чином, без заперечень, що підтверджується підписами уповноважених осіб за довіреностями: №509 від 09.12.2013 (а.с. 20); №536 від 30.12.2013 (а.с. 33); №519 від 17.12.2013 (а.с. 37).

Позивачем було виставлено відповідачу відповідні рахунки на оплату товару (а.с. 19, 32, 36).

Відповідно до приписів п. 4.3 договору рахунок виставляється для зручності покупця, тому останній зобов'язується оплатити товар у встановлені договором строки, незалежно від отриманого рахунку постачальника.

Відповідачем було частково оплачено товар на суму 453 900,00 грн.

Таким чином, заборгованість відповідача за договором на момент звернення з позовом складає 399 130,32 грн.

Відповідно до п. 9.1 договору за порушення строків оплати товару покупець сплачує постачальнику пеню від суми невиконаних грошових зобов'язань в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період порушення строків оплати, за кожен день прострочення, що не звільняє його від виконання зобов'язань за договором. При порушенні строків оплати покупець сплачує також 10% річних від простроченої суми.

Позивачем заявлено до стягнення з відповідача пеню за несвоєчасну оплату товару в розмірі 23 144,38 грн.

На підставі п.9.1 договору та ст. 625 ЦК України позивачем нараховано та заявлено до стягнення інфляційні нарахування у сумі 30 849,21 грн., 10% річних за користування чужими грошовими коштами у сумі 15 935,99 грн.

Оцінивши всі обставини справи, суд вважає, позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню частково з огляду на наступне.

У відповідності з приписами ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 4 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Зазначена норма Цивільного кодексу України кореспондується з положеннями статті 265 Господарського кодексу України.

Згідно статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 ЦК України та 193 ГК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Приписами статті 530 ЦК України, зокрема, встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов'язання, у відповідності до статті 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, тобто - неналежне виконання.

Фактичні обставини свідчать, що позивач на виконання умов договору поставляв відповідачеві товар, а відповідач не в повному обсязі здійснив оплату поставленого товару у зв'язку з чим виникла заборгованість у сумі 399 130,32 грн., яка підтверджується матеріалами справи та підлягає задоволенню. Відповідна заборгованість також підтверджується актом звірки підписаним між сторонами (а.с. 86).

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до п. 9.1 договору за порушення строків оплати товару покупець сплачує постачальнику пеню від суми невиконаних грошових зобовязань в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період порушення строків оплати, за кожен день прострочення, що не звільняє його від виконання зобовязань за договором. При порушенні строків оплати покупець сплачує також 10% річних від простроченої суми.

Частиною 6 статті 232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Перевіривши розрахунок заявленої суми пені - 23 144,38 грн., суд дійшов висновку, що позивачем дана сума нарахована вірно та заявлена обґрунтовано.

У відповідності зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 9.1 договору сторони дійшли згоди, що у разі порушення термінів оплати поставленого товару покупець сплачує також 10% річних від простроченої суми.

Таким чином, позивачем обґрунтовано нараховано та заявлено до стягнення 10% річних у сумі 15 935,99 грн., що підтверджено відповідним розрахунком позивача, наявним у матеріалах справи (а.с. 89).

Що стосується нарахування інфляційних витрат, то суд звертає увагу, що позивачем при здійсненні розрахунку було допущено деякі помилки, у зв'язку з чим, відповідна вимога підлягає задоволенню частково з огляду на наступне.

Індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а тому прострочення платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочення .

Відповідна правова позиція також викладена в п. 3.2 Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань".

З огляду на викладене, стягненню підлягають інфляційні витрати в наступному розмірі:

- відповідно до рахунку № 655 від 16.12.2013 у розмірі 20 496,00 грн.;

- відповідно до рахунку № 677 від 27.12.2013 у розмірі 801,00 грн.;

- відповідно до рахунку № 641 від 09.12.2013 у розмірі 3826,00 грн.

Таким чином, вимога позивача про стягнення інфляційних витрат підлягає задоволенню частково в загальному розмірі 25 123,00 грн.

За таких обставин, позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню частково з віднесенням на відповідача судових витрат у справі пропорційно задоволеним вимогам на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

В частині відмовлених позовних вимог, судові витрати у відповідності з приписами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.

Керуючись статями 33, 34, 43, 44, 49, 75 статями 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Луганської виробничої фірми товариство з обмеженою відповідальністю «Контур-Дельта», 91055, м. Луганськ, вул. Свердлова, 71, код 13389761, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ПТМ ЛТД», 83009, м. Донецьк, вул. Новоросійська, 9, код 37544875, заборгованість за договором поставки №2301 від 23.01.2012 в розмірі 399 130 грн. 32 коп. (триста дев'яносто дев'ять тисяч сто тридцять гривень 32 копійки), пеню в розмірі 23 144 грн. 38 коп. (двадцять три тисячі сто сорок чотири гривні 38 копійок), інфляційні витрати в розмірі 25 123 грн. 00 коп. (двадцять п'ять тисяч сто двадцять три гривні 00 копійок), 10% річних в розмірі 15 935 грн. 99 коп. (п'ятнадцять тисяч дев'ятсот тридцять п'ять гривень 99 копійок) та витрати зі сплати судового збору в сумі 9266 грн. 67 коп. (дев'ять тисяч двісті шістдесят шість гривень 67 копійок), видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

3. В решті позову відмовити.

В судовому засіданні відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано 26.06.2014.

Суддя А.В. Секірський