Рішення

від 23.06.2014 по справі 913/1383/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91016, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел./факс 55-17-32, inbox@lg.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

23 червня 2014 року Справа № 913/1383/14

Провадження № 6/913/1383/14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укравтологістика», м. Луганськ

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Сєвєродонецьке науково-виробниче обєднання Хімресурс», м. Сєвєродонецьк Луганської області

про стягнення 52 402 грн. 48 коп.

Суддя Василенко Т.А.

Секретар судового засідання Добродзій Є.В.

У засіданні брали участь :

від позивача - Колотович Д.О., дов. №7 від 05.05.2014;

від відповідача - не прибув.

ВСТАНОВИВ:

ОБСТАВИНИ СПРАВИ: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованості за договором про перевезення вантажів автомобільним транспортом № У-3 від 01.07.2013 в сумі 52 402 грн. 48 коп., в тому числі: заборгованість в сумі 50 200 грн. 00 коп., пеня в сумі 1 902 грн. 12 коп., 3 % річних в сумі 300 грн. 36 коп.

Представником позивача до суду надані додаткові пояснення до позовної заяви з відповідними додатками до них. При цьому, в поданих поясненнях позивачем наведений розрахунок ціни позовом, за яким останній просить стягнути борг в сумі 50 200,00 грн., пеню за період з 16.03.2014 по 26.05.2014 в сумі 1 625,45 грн., а також 3 % річних в сумі 297,07 грн.

Подані представником позивача документи, судом прийняті до відома та долучені до матеріалів справи.

Також представником позивача подано заяву в порядку ст. 22 ГПК України про зменшення розміру позовних вимог. За вказаною заявою позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за договором в сумі 23 600,00 грн., пеню в сумі 768,13 грн. за період з 16.03.2014 по 26.05.2014 та 3 % річних за вказаний період в сумі 139,66 грн.

Відповідно до ст. 22 ГПК України зменшення розміру позовних вимог є правом позивача, у зв'язку з чим суд приймає заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог. Виходячи з цього позовними вимогами слід вважати наступні: стягнути з відповідача заборгованість за договором в сумі 23 600,00 грн., пеню в сумі 768,13 грн. за період з 16.03.2014 по 26.05.2014 та 3% річних за вказаний період в сумі 139,66 грн., а всього 24 507,79 грн.

Відповідач витребувані судом документи не представив, участь свого повноважного представника у судове засідання не забезпечив, хоча про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином за юридичною адресою - м. Сєверодонецьк Луганської області, пр-т Радянський, буд. 17, кв. 405, а також за поштовою адресою - м. Сєверодонецьк Луганської області, вул. Гоголя, буд. 24, кімн. 5, про що свідчить і відмітка органу поштового зв'язку на повідомленнях про вручення рекомендованих поштових відправленнях, а саме ухвал суду від 28.05.2014 і 10.06.2014.

При цьому, відповідно до пункту 2.6.15 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20.02.2013 № 28 на звороті у лівому нижньому куті оригіналу процесуального документа, який виготовляється судом та залишається у справі, проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправлення документа, що містить вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправлення, підпис працівника, який її здійснив, та може містити відмітку про отримання копії процесуального документа уповноваженим представником адресата.

Так, вказана відмітка підтверджує належне відправлення копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

Водночас до повноважень господарських судів не віднесено з'ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Про це Вищим господарським судом України зазначалося і в інформаційних листах від 02.06.2006 N 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" (пункт 4), від 14.08.2007 N 01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року" (пункт 15), від 18.03.2008 N 01-8/164 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2007 році" (пункт 23).

При цьому, суд не визнавав явку сторін обов'язковою, а участь в судовому засіданні відповідно до ст. 22 ГПК України є правом сторін.

В даному випадку, відповідач мав можливість скористатися своїм правом на участь у судових засіданнях та правом надавати відповідні пояснення або заперечення. При цьому, суд не вбачає перешкод для розгляду справи і відсутність представника відповідача не є перешкодою для розгляду справи по суті.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Суд приступив до розгляду справи по суті.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає наступне.

Згідно договору № У-3 від 01.07.2013 позивачем протягом 2013 року надавалися відповідачу послуги з перевезення вантажів автомобільним транспортом, що підтверджується відповідними заявками на перевезення, актами здачі-приймання виконаних робіт та іншими матеріалами справи.

За умовами договору оплата здійснюється відповідачем на підставі виставленого рахунку, товарно-транспортної накладної (CMR) на протязі строку, визначеного у заявці.

Так, згідно відповідних заявок позивач надавав, а відповідач приймав послуги з перевезення, які були оплачені відповідачем частково в сумі 244 400,00 грн., у зв'язку з чим залишилась заборгованість в сумі 23 600,00 грн. (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог).

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на норми ст. ст. 509, 525, 625, 909, 920, 935 ЦК України та інші.

Оскільки відповідачем сума заборгованості в добровільному порядку сплачена не була, позивач звернувся до суду із даним позовом, за яким крім основного боргу просить стягнути пеню та 3 % річних.

Відповідач відзив на позовну заяву не надав та проти позову не заперечив.

Оцінивши матеріали справи та доводи позивача у їх сукупності, суд прийшов до наступного.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

01.07.2013 між ТОВ «Сєвєродонецьке НПВ Хімресурс» (замовник, відповідач у справі) та ТОВ «Укравтологістика» (перевізник за договором, позивач у справі) був укладений договір № У-3 про перевезення вантажів автомобільним транспортом.

Відповідно до ст. 908 ЦК України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно п. 1.1 договору його предметом є взаємовідносини сторін з організації і здійснення перевезення вантажів автомобільним транспортом.

Згідно п. 2.1 сторони узгодили, що на протязі строку дії договору перевізник здійснює перевезення вантажів автомобільним транспортом на підставі разових письмових заявок замовника, які є невід'ємною частиною договору. Заявка може бути підписана сторонами за допомогою факсимільного і електронного зв'язку.

Згідно п. 4.1 договору вартість послуг перевізника за кожним окремим перевезенням зазначається у відповідній заявці.

Згідно п. 4.3 договору замовник здійснює оплату наданих послуг на підставі виставленого рахунку і товарно-транспортної накладної протягом строку зазначеного у заявці.

Відповідно до п. 8.1 договір діє з моменту підписання і до 31.12.2014 року.

Згідно п. 8.4 договір може бути пролонгованим, якщо жодна зі сторін не повідомить іншу сторону про намір розірвати договір не пізніше ніж за 20 днів до закінчення такого строку.

Відповідно до ст. 908 ЦК України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Як свідчать матеріали справи, відповідачем протягом 2013 надавалися позивачу заявки на перевезення вантажів, які позивачем були виконані та між сторонами підписані акти виконаних робіт з надання транспортно-експедиційних послуг, а саме: № 3 від 02.07.2013, № 25 від 08.07.2013, № 55 від 12.07.2013, № 88 від 22.07.2013, № 164 від 23.07.2013, № 138 від 26.07.2013, № 197 від 26.07.2013, № 1058 від 01.08.2013 та інші згідно розрахунку позивача за позовом та додатковими поясненнями (окрім № 2 від 02.07.2013, № 5 від 05.07.2013, № 39 від 11.07.2013) на загальну суму 308 000,00 грн.

Відповідно до ст. 909 ЦК України встановлено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Згідно платіжних доручень (арк. справи 46- 61) на підставі рахунків позивача, відповідач оплатив надані послуги в загальній сумі 244 400, 00 грн., у зв'язку з чим станом на 01.02.2014 за відповідачем залишилась заборгованість в сумі 63 600,00 грн.

Листом від 20.02.2014 за № 16-04 відповідач визнавав факт наявності заборгованості перед позивачем в загальній сумі 90 200,00 та просив позивача здійснити розстрочення суми боргу з останнім погашенням до 15.03.2014.

Протягом вказаного у листі строку відповідач перерахував позивачу кошти в сумі 40 000 грн. 00 коп., у зв'язку з чим залишилась заборгованість в сумі 23 600 грн. 00 коп.

З метою отримання заборгованості за надані послуги, позивач направив відповідачу лист-вимогу за вих. № 43 від 08.04.2014., яка відповідачем була отримана але залишена без відповіді та задоволення.

Приписами статті 530 Цивільного кодексу України, зокрема, встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

В даному випадку, позивач виступає як кредитор, а відповідач як боржник.

Відповідачем доказів оплати наданих послуг в повному обсязі не представлено.

Виходячи з наведеного, позовні вимоги в частині стягнення заборгованості в сумі 23 600 грн. 00 коп. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо вимог про стягнення з відповідача пені в сумі 768, 13 грн. за період з 16.03.2014 по 26.05.2014 слід зазначити наступне.

Відповідно до статей 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з ч. 1 ст. 548 ЦК України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Під неустойкою (штрафом, пенею), відповідно до статті 549 цього Кодексу розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Отже, види забезпечення виконання зобов'язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов'язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов'язань будь-яким із видів, передбачених статтею 546 ЦК України, також створює зобов'язальні правовідносини між кредитором та боржником.

Відповідно до частини 1 статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно п. 5.1 сторони узгодили, що в випадку неналежного виконання зобов'язань сторони несуть відповідальність згідно норм чинного законодавства.

Позивачем пеня нарахована, виходячи з подвійної облікової ставки НБУ, за період прострочення з 16.03.2014 по 26.05.2014, але умовами договору нарахування та стягнення пені за прострочення оплати наданих послуг не передбачено.

За таких обставин, в задоволенні вимог щодо стягнення пені слід відмовити.

Щодо вимог про стягнення 3 % річних за період з 16.03.2014 по 26.05.2014 в сумі 139, 66 грн. слід вказати на наступне.

Відповідно до статей 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) відповідно до ст. 625 ЦК України, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Виходячи з наведеного, нарахування 3 % з боку позивача є обґрунтованим і позовні вимоги в цій частині слід задовольнити.

За таких обставин, позов слід задовольнити частково та стягнути з відповідача на користь позивача, заборгованість в сумі 23 600 грн. 00 коп., 3 % річних в сумі 139 грн. 66 коп., а всього 23 739 грн. 66 коп. В задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати слід покласти на відповідача в розмірі мінімального судового збору 1 827 грн. 00 коп.

В той же час, позивачу слід повернути зайво сплачений за платіжним дорученням № 628 від 26.05.2014 судовий збір в сумі 3 грн. 00 коп.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сєверодонецьке науково-виробниче об'єднання Хімресурс», м. Сєверодонецьк Луганської області, пр.-т Радянський, буд. 17, кв. 405 (поштова адреса - м. Сєверодонецьк Луганської області, вул. Гоголя, буд. 24, кімн. 5), код 34767516, на користь:

- Товариства з обмеженою відповідальністю «Укравтологістика», м. Луганськ, вул. Ломоносова, буд. 73, офіс 320-А, код 38681477, заборгованість в сумі 23 600 грн. 00 коп., 3 % річних в сумі 139 грн. 66 коп., витрати зі сплати судового збору в сумі 1 827 грн. 00 коп., видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 92 Господарського процесуального кодексу України рішення може бути оскаржено до апеляційної інстанції протягом десятиденного строку.

Дата виготовлення повного тексту та підписання рішення - 26.06.2014.

Суддя Т.А. Василенко