Рішення

від 17.06.2014 по справі 916/1255/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"17" червня 2014 р.Справа № 916/1255/14

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНФОКС" в особі філії "Інфоксводоканал";

до відповідача: Відкритого акціонерного товариства "Нафтовик";

про стягнення 3 669,43 грн.

Суддя Щавинська Ю.М.

Представники сторін:

від позивача: Чекальська В.П. - довіреність № 3814-4 від 10.12.2013 року;

Асмолова С.А. - довіреність №436-4 від 13.02.2014р.

від відповідача: Янковський Р.Я. - доручення від 15.05.2014 року.

У судовому засіданні було оголошено перерву відповідно до ст. 77 ГПК України.

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю "ІНФОКС" в особі філії "Інфоксводоканал" звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Відкритого акціонерного товариства "Нафтовик", в якій просить суд стягнути з відповідача заборгованість за послуги водовідведення за скид зливових стоків у сумі 3 669,43 грн. та витрати зі сплати судового збору у сумі 1 827 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на порушення ВАТ "Нафтовик" умов укладеного між сторонами договору на послуги водопостачання та водовідведення №5697/3 від 01.11.2000р. в частині повної та своєчасної оплати послуг водовідведення.

Ухвалою суду від 03.04.2014р. було порушено провадження у справі №916/1255/14 із призначенням її до розгляду в судовому засіданні.

19.05.2014р. ВАТ "Нафтовик" подано до суду відзив на позовну заяву (а.с.96), відповідно до якого відповідач проти позову заперечує, просить суд відмовити у його задоволенні.

В обґрунтування своїх заперечень відповідач зазначає, що згідно анкети водокористувача ВАТ "Нафтовик" надає послуги з охорони незавершеного будівництва санаторію-профілакторію "Нафтовик", у якому відсутні зливові стоки.

При цьому, як зазначає відповідач, він неодноразово звертався до позивача з проханням направити контролера на територію підприємства з метою встановлення відсутності зливових стоків. Так, 23.10.2012р. відповідачем було отримано листа щодо проведення перевірки на предмет відсутності твердого покриття та зливових стоків. Разом з тим, вказаний лист залишився без відповіді, а питання щодо направлення контролера вирішено не було.

Крім того, у відзиві на позовну заяву відповідач також просив суд застосувати строк позовної давності.

11.06.2014р. ТОВ "ІНФОКС" в особі філії "Інфоксводоканал" до суду подано заперечення на відзив (а.с.103-104), відповідно до яких позивач зазначає, що згідно листа №12467 від 05.12.2002р. (а.с.26) ВАТ "Нафтовик" займає під забудовою 516 кв.м., площу удосконалених покриттів 210 кв.м., система каналізації - загальносплавна.

Стосовно листа, на який посилається відповідач у відзиві на позовні заяву, позивач зазначає, що за результатами розгляду даного запиту було проведено обстеження території у складі інженерів філії "Інфоксводоканал" Фомічової Н.О., Асмолової С.А. та головного енергетика ВАТ "Нафтовик" Половкового В.В. та складено акт від 7.11.2012р. №6401-ти.

При цьому, як зазначає позивач, оскільки предметом позову є стягнення заборгованості за скид зливових стоків за період з 01.04.2010р. по 01.10.2012р., то розгляд даного листа не стосується заявленого періоду заборгованості.

16.06.2014р. ВАТ "Нафтовик" до суду подано клопотання про призначення експертизи (а.с.130), з огляду на те, що позивач заперечує факт відсутності зливових стоків.

На вирішення експертизи відповідачем запропоновано поставити наступні питання: 1) чи знаходяться на території ВАТ "Нафтовик" зливові стоки та асфальтове покриття, 2) якщо відсутні, то з якого періоду, та/або чи взагалі на території ВАТ "Нафтовик" немає зливових стоків та асфальтового покриття.

Проведення експертизи відповідач просить суд доручити Одеському науково-дослідному інституту судових експертиз.

Розглянувши вказане клопотання, суд відмовив у його задоволенні, оскільки внаслідок проведення експертизи може бути встановлений факт наявності або відсутності зливових стоків лише на момент її проведення, а не за спірний період.

З урахуванням зазначеного, на думку суду, призначення експертизи є недоцільним та таким, що може спричинити неправомірне затягування розгляду справи.

17.06.2014р. позивачем до суду надано письмові пояснення стосовно формули, за якою здійснювався розрахунок боргу (а.с.135-136).

У судовому засіданні 17.06.2014р. представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд задовольнити позов.

Представник відповідача у судовому засіданні 17.06.2014р. проти позову заперечував з підстав, викладених у відзиві на позовні заяву.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, оцінивши наявні докази у сукупності, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно до статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.11.2000р. між Комунальним підприємством "Одесводоканал" (правонаступником якого є ТОВ "Інфокс") (Водоканал) та Державним підприємством "Нафтовик" (правонаступником якого є ВАТ "Нафтовик") (Абонент) укладено договір № 5697/3 на послуги водопостачання та водовідведення (а.с.20), відповідно до умов якого Водоканал надає послуги з подачі питної води на об'єкти Абонента, а також по прийманню стічних вод, які скидаються Абонентом у систему комунальної каналізації згідно дислокації об'єктів.

Додатковою угодою від 15.03.2010р. (а.с.22-24) договір №5697/3 від 01.11.2000р. викладено у новій редакції.

Згідно п. 1.2. договору (в редакції додаткової угоди) Виробник надає послуги по подачі питної води на об'єкти Споживачу, а також по прийому стоків холодного та гарячого водопостачання, що скидаються Споживачем у систему комунальної каналізації.

Відповідно до п.1.3. договору Споживач своєчасно сплачує надані йому послуги водопостачання та водовідведення, забезпечує належну експлуатацію своїх водоканалізаційних мереж, споруд, приладів та обладнання на них згідно з правилами, наведеними у п.2.1. договору, та діючим законодавством.

Пунктом 2.1. договору встановлено, що сторони зобов'язались керуватися законом України "Про питну воду та питне водопостачання", "Правилами користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України", затверджених наказом Мінжитлокомунгоспу від 27.06.2008р. №190, "Правилами технічної експлуатації систем водопостачання та водовідведення", затверджених наказом Держжиткомгоспу України від 05.07.1995р. №30, "Правилами приймання стічних вод підприємств, установ та організацій в систему каналізації м. Одеси", затвердженими рішенням виконкому Одеської міської ради від 14.06.2007р. за № 632, технічними умовами, існуючими держстандартами, Законом України "Про житлово-комунальні послуги" та іншими нормативними актами, прийнятими у встановленому законом порядку.

При цьому, згідно з п.3.7 договору (в редакції додаткової угоди до договору від 15.03.2010р.) об'єми стоків, що відводяться від "Абонента", приймаються рівними об'ємам витраченої води або визначаються по показникам приладів обліку стоків у відповідності з п.3.14, 5.29 "Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України". Обсяг, скинутих Абонентом зливових стоків, визначається розрахунковим шляхом згідно з п. 4.10 "Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України" та ДСТУ 3013-95.

У відповідності з п.3.2. договору, оплата послуг водопостачання та водовідведення проводиться щомісячно до 5 числа місяця, наступного за розрахунковим, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Виробника.

Пунктом 2.4.15. договору встановлено обов'язок ВАТ "Нафтовик" своєчасної та в повному обсязі оплати послуг водопостачання та водовідведення, скидання ненормативно-очищених стоків, та інших платежів, передбачених "Правилами водокористування", "Правилами приймання стічних вод" та умовами договору.

Як вбачається з матеріалів справи, саме у зв'язку з наявністю заборгованості за скид стічних вод позивач, посилаючись на п.4.10. "Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України", затверджених наказом Мінжитлокомунгоспу від 27.06.2008р. №190, звернувся до суду із відповідним позовом.

Відповідно до ч.3 ст.82 ГПК України, обираючи при прийнятті рішення правову норму, що підлягатиме застосуванню до спірних правовідносин, господарський суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, які викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 111-16 цього Кодексу.

Статтею 6 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" визначено, що державна політика у сфері питної води та питного водопостачання будується на принципах державного управління і регулювання відносин у сфері питної води та питного водопостачання, додержання єдиних правил, норм і стандартів усіма суб'єктами відносин у сфері питної води та питного водопостачання.

Згідно зі статтею 19 Закону укладення договору між підприємством водопостачання та споживачем на надання послуг з водопостачання є обов'язковим. Порядок надання споживачам послуг з питного водопостачання встановлюється центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства.

Наказом Міністерства житлово-комунального господарства України від 27 червня 2008 року № 190 затверджено Правила користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України (Правила № 190), які визначають порядок користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення населених пунктів України.

Відповідно до пункту 5.1 Правил № 190 користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України облік відпущеної питної води та прийнятих стоків здійснюється виробником і споживачами засобами вимірювальної техніки, які занесені до Державного реєстру або пройшли державну метрологічну атестацію.

Згідно з пунктом 3.14 Правил № 190 у разі відсутності у споживача засобів обліку на каналізаційних випусках, кількість стічних вод визначається за кількістю води, що надходить з мереж центрального водопостачання та з інших джерел.

Пунктом 5.29 Правил № 190 встановлено, що у разі відсутності засобів обліку стічних вод їх облік здійснюється такими методами:

1) за допомогою засобів обліку на водозаборах;

2) за паспортною продуктивністю насосів на водозаборах;

3) за паспортним дебітом усіх свердловин та проектною потужністю поверхневого водозабору;

4) на підставі витрат води на технологічні потреби;

5) на підставі замірів кількості стічних вод, що надходять до мереж

водовідведення.

Метод визначення кількості стічних вод встановлюється виробниками.

Якщо кількість стічних вод визначається одним із методів, зазначених у цьому пункті Правил, що зафіксовано договором або двостороннім актом між виробником та споживачем на обумовлений термін, то споживач протягом цього терміну може не надавати виробнику таких даних.

Вказана норма Правил № 190 містить вичерпний перелік способів визначення кількості стічних вод, який розширеному тлумаченню не підлягає.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 29.04.2014 р. №3-13гс14 у справі N 905/1078/13.

При цьому, у відповідності до ст.111-28 Господарського процесуального кодексу України, рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України.

Зазначена норма містить також обов'язковість приведення судової практики у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

З огляду на вищевикладене, суд, керуючись вищезазначеними приписами, доходить висновку про невідповідність вимог позивача нормам законодавства, що регулюють спірні правовідносини.

Крім того, суд також вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до п. 5 ст. 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються. При цьому, поняття обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються, означає те, що його зміст дозволяє суду зробити висновок про підстави стягнення заявленої суми та її розмір.

У процесі розгляду справи судом було з'ясовано, що формула, за якою позивачем нараховано заявлену до стягнення суму, є такою, що відрізняється від формули, що міститься в ДСТУ 3013-95.

Як вбачається з розрахунку позивача (а.с.9-12), заявлена до стягнення сума боргу була розрахована ТОВ "ІНФОКС" в особі філії "Інфоксводоканал" за формулою Wд = 10 х Нд х ? F х ц , де Wд - об'єм ливневого стока, 10- коефіцієнт переведення опадів в м 3 у стоки, Нд - середньомісячний шар опадів , F - площа басейну водозбору, ц - 0,6 коефіцієнт стоку для водонепроникних поверхонь, тоді як при розрахунку за формулою, що міститься в ДСТУ 3013-95 "Правила контролю за відведенням дощових і снігових стічних вод з територій міст і промислових підприємств", необхідно враховувати середньорічний шар опадів.

При цьому, на відміну від розрахункової формули діючих раніше «Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України», затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України від 01.07.1994 №65, що втратили свою чинність з 07.07.2008р., розрахунковий обсяг випадаючих опадів вже не залежить від конкретного розрахункового року, а є статистичною величиною, що визначається за результатами багаторічних метеорологічних спостережень, а також за результатами обстеження умов скидання додаткових обсягів стічних вод конкретним підприємством.

Крім того, наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 27.03.2012р. №131 п. 4.10. "Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України" викладено у новій редакції, згідно якої середньорічний об'єм стічних вод, що утворюється внаслідок випадання атмосферних опадів, сніготанення та здійснення поливально-мийних робіт під час прибирання територій (далі - поверхневі стічні води), О Р, і неорганізовано потрапляє в мережі водовідведення споживачів або через дощозбірники і колодязі на мережах водовідведення, які розташовані на території споживачів, у мережі водовідведення виробника, як при загальносплавній, так і при роздільній системі водовідведення, визначається за формулою Ор = Од + Ос + Опм, де Ор - середньорічний об'єм поверхневих стічних вод, м 3/рік; Од - середньорічний об'єм дощових вод, м 3/рік; Ос - середньорічний об'єм снігових вод, м 3/рік; Опм - середньорічний об'єм поливально-мийних вод, м 3/рік.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку про недотримання позивачем обов'язку надання обґрунтованого розрахунку суми позову, передбаченого вимогами ст.54 ГПК України.

Відповідно до правової позиції, відображеної у п. 2.2 постанови Пленуму ВГСУ «Про деякі практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» від 29.05.2013 року № 10, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду . У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості.

З урахуванням викладеного, а також, враховуючи п.4.5 договору в редакції додаткової угоди, суд не приймає до уваги заяву відповідача про застосування позовної давності.

Враховуючи вищезазначене, суд доходить висновку про відмову у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНФОКС" в особі філії "Інфоксводоканал", у зв'язку з чим судові витрати, згідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача та відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Повне рішення складено 23.06.2014 р.

Суддя Щавинська Ю.М.