Постанова від 25.06.2014 по справі 905/1003/14

cpg1251

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

24.06.2014р. справа №905/1003/14

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддівЛомовцевої Н.В. Колядко Т.М., Принцевської Н.М. при секретарі судового засідання Пеленовій О.О. за участю представників сторін: від позивача: Фурта Н.С. довіреність №б/н від 08.01.2014р. від відповідача:Ніконович С.В. довіреність №3 від 10.01.2014р. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуПублічного акціонерного товариства «Концерн Стирол», м.Горлівка Донецької області на рішення господарського суду Донецької області від 14.04.2014р. по справі№905/1003/14 (суддя Філімонова О.Ю.) за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю «Управление качеством работ стройматериал», м.Донецьк до відповідача:Публічного акціонерного товариства «Концерн Стирол», м.Горлівка Донецької області простягнення 11 774,40грн.

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Управление качеством работ стройматериал», м.Донецьк звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Публічного акціонерного товариства «Концерн Стирол», м.Горлівка Донецької області про стягнення 11 774,40грн.

Рішенням господарського суду Донецької області від 14.04.2014р. позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "КОНЦЕРН СТИРОЛ", м. Горлівка Донецької області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Управление качеством работ стройматериал", м. Донецьк заборгованості у розмірі 11774грн.40 коп. та судового збору у сумі 1827грн.00коп.

Відповідач, не погодившись з прийнятим судовим рішенням, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив рішення місцевого господарського суду скасувати частково та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в розмірі 8871,94грн.

Підставами для скасування рішення суду першої інстанції апелянт зазначає порушення господарським судом норм матеріального та процесуального права. Посилається на те, що під час приймання товару відповідачем було виявлено недостачу товару, про що на підставі п.4.3 договору та Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по кількості, затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15 червня 1965р. № П-6 було складено Акти про недостачу поставленої продукції, відповідно до яких позивачем фактично поставлено товару на суму 90781,79. Крім того, апелянт стверджує, що між позивачем та відповідачем відбувся взаємозалік на загальну суму 17766,73грн., у зв'язку з чим сума заборгованості складає 2902,06грн.

Представник відповідача у судове засідання прибув, підтримав доводи апеляційної скарги.

Представник позивача у судове засідання прибув, проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив оскаржуване рішення господарського суду залишити без змін, надав відзив та заяву про долучення до матеріалів акту звіряння взаємних розрахунків за період: 01.01.2010р.-08.04.2014р. та видаткової накладної №129 від 18.02.2011р.

Колегія суддів задовольняє клопотання позивача щодо долучення до матеріалів справи додаткових документів, оскільки вони додані в обґрунтування акту звіряння взаємних розрахунків, який міститься в матеріалах справи.

Судове засідання апеляційної інстанції здійснювалось за допомогою звукозаписувального технічного засобу у порядку розгляду апеляційної скарги встановленого ст.ст. 4-4, 81-1, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, заслухавши повноважних представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила.

З матеріалів справи вбачається, що 12.03.2012р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Управление качеством работ стройматериал" (постачальник) та Публічним акціонерним товариством "КОНЦЕРН СТИРОЛ" (покупець), укладено договір №807.

Згідно з п.1.1 договору постачальник зобов'язується поставити у власність покупця будматеріали, в асортименті, кількості та за ціною, узгодженою сторонами в заявках та відображених у виставлених постачальником рахунках на оплату.

Відповідно до п. 1.4 договору покупець зобов'язується своєчасно оплатити та прийняти товар.

Пунктом 2.1 договору визначено, що покупець оплачує кожну партію товару на умовах 50% передоплати, решту 50% протягом 7 банківських днів з дати поставки товару.

Загальна сума даного договору складає орієнтовно 200000,00 грн. (п. 2.5 договору).

Згідно з п.8.1 договору, договір вступає в силу з моменту підписання та діє до 31.12.2012р., але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх обов'язків.

Оцінивши зміст спірного договору, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що останній за правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм глави 54 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України.

Згідно з статтею 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з вимогами пункту 7 статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Згідно ст.ст. 526, 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок та зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.

Позивачем було виставлено відповідачу рахунки на оплату товару №161 на суму 29497,20 грн.; №694 на суму 12600,00 грн.; №718 на суму 3200,40 грн.; №772 на суму 3200,40 грн.; №773 на суму 1600,80 грн.; №799 на суму 55440,00 грн.; №828 на суму 15000,00 грн.; №829 на суму 9612,00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що позивач зобов'язання за договором виконав належним чином та поставив відповідачу товар на загальну суму 97967,04грн., що підтверджується видатковими накладними №550 від 18.07.2012р. на суму 1255,20 грн.; №626 від 09.08.2012р. на суму 1882,80 грн.; №644 від 14.08.2012р. на суму 1882,80 грн.; №650 від 16.08.2012р. на суму 1882,80 грн.; №668 від 22.08.2012р. на суму 1882,80 грн.; №669 від 22.08.2012р. на суму 1882,80 грн.; №681 від 30.08.2012р. на суму 1882,80 грн.; №682 від 30.08.2012р. на суму 1882,80 грн.; №684 від 31.08.2012р. на суму 1882,80 грн.; №685 від 31.08.2012р. на суму 1882,80 грн.; №699 від 04.09.2012р. на суму 1882,80 грн.; №737 від 21.09.2012р. на суму 12600,00 грн.; №831 від 31.10.2012р. на суму 960,12 грн.; №841 від 05.11.2012р. на суму 960,12 грн.; №848 від 07.11.2012р. на суму 960,12 грн.; №850 від 09.11.2012р. на суму 480,24 грн.; №854 від 12.11.2012р. на суму 30240,00 грн.; №862 від 14.11.2012р. на суму 480,24 грн.; №864 від 16.11.2012р. на суму 25200,00 грн.; №866 від 20.11.2012р. на суму 480,60 грн.; №882 від 28.11.2012р. на суму 900,00 грн.; №885 від 29.11.2012р. на суму 900,00 грн.; №886 від 30.11.2012р. на суму 900,00 грн.; №894 від 03.12.2012р. на суму 900,00 грн.; №898 від 05.12.2012р. на суму 480,60 грн.; №899 від 05.12.2012р. на суму 480,60 грн.; №907 від 10.12.2012р. на суму 480,60 грн.; №908 від 10.12.2012р. на суму 480,60 грн., які підписані з боку обох сторін без зауважень, містять всі необхідні відомості про товар, а також містять відомості про фактичне отримання товару представником відповідача.

Скаржник в своїй апеляційній скарзі посилається на те, що під час приймання товару відповідачем було виявлено недостачу товару, про що на підставі п.4.3 договору та Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по кількості, затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15 червня 1965р. № П-6 було складено Акти про недостачу поставленої продукції, відповідно до яких позивачем фактично поставлено товару на суму 90781,79грн.

Згідно з п. 4.3. договору приймання товару за якістю та кількістю здійснюється на підставі Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по кількості, затвердженої постановою Держарбітражу при раді Міністрів СРСР N П-6 від 15.06.65р. та Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по якості, затвердженої постановою Держарбітражу при раді Міністрів СРСР N П-7 від 25.04.66р.

Разом з тим, акти, складені Публічним акціонерним товариством «Концерн Стирол», як докази нестачі товару судом не приймаються до уваги, оскільки такі складені з порушенням вимог Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по кількості, а саме: всупереч п. 16 Інструкції згідно даних вказаних в актах приймання щодо часу переваження продукції не вбачається факту зупинення її приймання; всупереч п. 17 Інструкції не викликалися належним чином представники позивача для участі у прийманні продукції за кількістю; всупереч п. 21 Інструкції в актах відсутні відомості про присутність представників громадськості при прийманні продукції та їх посвідчення. Крім того, в матеріалах справи відсутні претензійні листи та докази їх надіслання позивачу щодо передачі відсутньої кількості товару.

Приписами статті 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Вищезазначені видаткові накладні містять відомості про фактичну передачу товару.

Відповідно до ч.1 ст.662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

З видаткових накладних вбачається, що позивачем було передано відповідачу продукцію, яка визначена у рахунках на сплату, а саме: шлак відвальний, асфальт дрібнозернистий, граншлак.

Пунктом 3.3. договору визначено, що право власності на поставлену партію товару переходить від постачальника покупцю з моменту передачі товару за накладними.

Згідно з п.1 ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар.

З умов договору вбачається, що передача товару здійснюється за видатковими накладними, які відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" є первинними документами, які містить відомості про господарську операцію, підтверджують її здійснення та є належними доказами у справі. Зобов'язання по передачі товару вважаються виконаними продавцем після приймання обумовленої договором кількості та якості товару покупцем, а саме підписанням накладних.

На виконання умов договору та п.1ч.1 ст. 664 Цивільного кодексу України, продукцію було передано відповідачу на підставі накладних підписаних з боку обох сторін.

Крім того, апелянт стверджує, що між позивачем та відповідачем відбувся взаємозалік на загальну суму 17766,73грн., у зв'язку з чим сума заборгованості складає 2902,06грн., посилається при цьому на листи позивача №216 від 22.11.2012р. та рахунки №971 від 28.09.2011р., №768 від 15.08.2011р., №110 від 11.02.2013р.

Разом з тим, в матеріалах справи відсутні зазначені рахунки, крім того, відсутнє правове обґрунтування можливості зміни призначення платежу.

Водночас згідно приписів ч.1 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України (в редакції від 17.04.2014р.) обставини, які визнаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, можуть не доказуватися перед судом, якщо в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Як вбачається з матеріалів справи, з пояснень позивача та відповідача, за попереднім зобов'язанням до укладення договору була передоплата від відповідача в розмірі 17045,17грн., що підтверджується копією банківської виписки від 26.10.2011р. В ході розгляду справи в суді першої інстанції, з боку обох сторін був підписаний акт взаємних розрахунків з 01.01.2010р. по 08.04.2014р., з якого вбачається, що відповідачем не відображено в обліку видаткова накладна №129 від 18.02.2011р. на суму 1687грн.09коп. (копія видаткової накладної надана позивачем).

Таким чином, відповідачем було частково оплачено отриманий товар, що підтверджується банківськими виписками наданими позивачем на загальну суму 70113,00грн. Тобто, у відповідача перед позивачем виникла заборгованість.

За приписами ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до частини першої статті 222 Господарського кодексу України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.

За таких обставин факт отримання товару відповідачем і видаткові накладні, надані позивачем на підтвердження своїх вимог, є самостійними підставами для виникнення обов'язку у відповідача здійснити розрахунки за отриманий товар.

У зв'язку з вищевикладеним, колегія суддів вважає, що господарський суд дійшов правомірного висновку щодо стягнення з відповідача заявленої суми боргу у розмірі 11774,40грн.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з статтею 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

При таких обставинах доводи апеляційної скарги не спростовують висновків викладених у рішенні суду першої інстанції.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія дійшла висновку, що рішення господарського суду Донецької області від 14.04.2014р. по справі №905/1003/14 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.

Керуючись статтями 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Концерн Стирол», м.Горлівка Донецької області на рішення господарського суду Донецької області від 14.04.2014р. по справі №905/1003/14 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 14.04.2014р. по справі №905/1003/14 - залишити без змін.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий Н.В. Ломовцева

Судді: Т.М.Колядко

Н.М.Принцевська

Надруковано 6 прим.:

2прим.-Позивачу;

1прим.-Відповідачу;

1прим.-У справу;

1прим.-ДАГС;

1прим.-ГСДО.