Постанова

від 24.06.2014 по справі 927/712/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" червня 2014 р. Справа№ 927/712/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сотнікова С.В.

суддів: Разіної Т.І.

Остапенка О.М.

за участю секретаря Карпюк О.С.,

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області (Інспекція)

на ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 29.05.2014

у справі № 927/712/14 (суддя Тимченко М.Г.)

за заявою Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Реалтранс"

про банкрутство

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 29.05.2014 відмовлено у порушенні провадження у справі № 927/712/14 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Реалтранс".

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, Інспекція звернулась до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 29.05.2014, а справу № 927/712/14 передати на розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.06.2014 прийнято до провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області.

Сторони не скористались наданим процесуальним законом правом на участь у судовому засіданні свого представника під час апеляційного перегляду оскаржуваної ухвали.

Враховуючи те, що в матеріалах справи мають місце докази належного повідомлення учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, колегія вважає можливим здійснити перевірку ухвали суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представників учасників судового процесу.

Колегія суддів, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи, вважає, що скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Провадження у справах про банкрутство регулюється Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 14 травня 1992 року № 2343-XII (далі - Закон про банкрутство), Господарським процесуальним кодексом України (далі - ГПК України), іншими законодавчими актами України.

Згідно ч. 1-3 ст. 16 Закону про банкрутство перевірка обґрунтованості вимог заявника, а також з'ясування наявності підстав для порушення провадження у справі про банкрутство здійснюються господарським судом у підготовчому засіданні, яке проводиться в порядку, передбаченому цим Законом.

У підготовчому засіданні господарський суд розглядає подані документи, заслуховує пояснення сторін, оцінює обґрунтованість заперечень боржника, а також вирішує інші питання, пов'язані з розглядом справи.

Якщо справа порушується за заявою кредитора, господарський суд перевіряє обґрунтованість його вимог, їх безспірність, вжиття заходів щодо примусового стягнення за цими вимогами в порядку виконавчого провадження.

З наявних у справі матеріалів вбачається, що заявник звернувся до господарського суду із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство боржника у зв'язку з тим, що останній має податковий борг в розмірі 528363,77 грн., який не сплачено протягом трьох місяців після встановленого для його погашення строку.

Відмовляючи в порушенні справи про банкрутство боржника, суд першої інстанції послався на відсутність однієї із складових безспірності вимог ініціюючого кредитора, оскільки виконавчий документ про стягнення з боржника податкового боргу в органах ДВС не знаходиться та виконавче провадження з виконання виконавчого документу не відкрито.

Статтею 1 Закону про банкрутство визначено, що грошове зобов'язання - зобов'язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України. До грошових зобов'язань відносяться також зобов'язання щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; зобов'язання, що виникають внаслідок неможливості виконання зобов'язань за договорами зберігання, підряду, найму (оренди), ренти тощо та які мають бути виражені у грошових одиницях.

Кредитор - юридична або фізична особа, а також органи доходів і зборів та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника.

Згідно з ч. 3 ст. 10 Закону про банкрутство, яка регулює загальні, основні підстави для порушення справи про банкрутство, справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно становлять не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим Законом.

Безспірні вимоги кредиторів - грошові вимоги кредиторів, підтверджені судовим рішенням, що набрало законної сили, і постановою про відкриття виконавчого провадження, згідно з яким відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника.

Тобто, безспірними є ті вимоги, що підтверджені судовим рішенням, та яке не виконане боржником при його примусовому виконанні.

При цьому, Закон про банкрутство не визначає безспірні вимоги як такі, що мають бути на примусовому виконанні на момент звернення кредитора із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство боржника.

Виходячи з вимог ч. 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, відповідно до вимог ст. 34 ГПК України, лише факт відкриття виконавчого провадження з примусового виконання судового рішення, яким підтверджені грошові вимоги до боржника, може слугувати доказом безспірності вимог ініціюючого кредитора.

У заяві про порушення провадження у справі про банкрутство ініціюючий кредитор зазначив, що безспірність його вимог підтверджена постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 06.08.2013 у справі № 825/2757/13-а про стягнення з боржника суми податкового боргу з податку на додану вартість в розмірі 528363,77 грн., постановою про відкриття виконавчого провадження Центрального відділу ДВС Чернігівського міського управління юстиції від 24.09.2013.

З матеріалів справи вбачається, що за результатами примусового виконання постанови Чернігівського окружного адміністративного суду від 06.08.2013 та виданого на її підставі виконавчого листа від 30.08.2013 державним виконавцем 05.05.2014 було прийнято постанову про повернення виконавчого документа на підставі п. 5 ч. 1 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження", у зв'язку з тим, що за адресою, вказаною у виконавчому документі боржник не знаходиться, майно за боржником не зареєстровано, рахунки боржника закриті.

Вказана постанова про повернення виконавчого документа стягувачеві свідчить про невиконання боржником постанови Чернігівського окружного адміністративного суду від 06.08.2013.

Відповідно до ч. 3 ст. 16 Закону про банкрутство, якщо справа порушується за заявою кредитора, господарський суд перевіряє обґрунтованість його вимог, їх безспірність, вжиття заходів щодо примусового стягнення за цими вимогами в порядку виконавчого провадження.

Таким чином, суд першої інстанції відмовляючи у порушенні провадження у справі про банкрутство помилково застосував ч. 3 ст. 10 Закону про банкрутство, оскільки безспірність вимог ініціюючого кредитора підтверджена належними та беззаперечними доказами, а постанова про повернення виконавчого документа стягувачеві від 05.05.2014 засвідчує безрезультативність вжитих заходів щодо примусового стягнення за цими вимогами.

А за таких обставин, у суду першої інстанції були відсутні підстави для відмови в порушенні провадження у справі про банкрутство боржника на підставі ч. 7 ст. 16 Закону про банкрутство.

Колегія суддів вважає, що заявником виконано вимоги Закону про банкрутство при зверненні до господарського суду із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство в частині подання доказів на підтвердження безспірності своїх вимог до боржника.

Враховуючи вищевикладене, апеляційна колегія вважає, що судом першої інстанції неправильно застосовано ч. 3 ст. 10 та допущено порушення норми ч. 7 ст. 16 Закону України "Про відновлення боржника або визнання його банкрутом", що визнається підставами для задоволення апеляційної скарги і скасування оскарженої ухвали від 29.05.2014 з направленням матеріалів справи до суду першої інстанції для розгляду на стадію підготовчого засідання.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103 - 106 Господарського процесуального кодексу України Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області задовольнити.

2. Ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 29.05.2014 у справі № 927/712/14 скасувати.

3. Справу № 927/712/14 направити на розгляд до Господарського суду Чернігівської області для розгляду на стадію підготовчого засідання.

Головуючий суддя С.В. Сотніков

Судді Т.І. Разіна

О.М. Остапенко