Ухвала

від 17.06.2014 по справі 820/2696/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2014 р.Справа № 820/2696/14 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Донець Л.О.

Суддів: Бартош Н.С. , Мельнікової Л.В.

за участю секретаря судового засідання Співак О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27.03.2014р. по справі № 820/2696/14

за позовом Комунального підприємства "Харківводоканал"

до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Комунальне підприємство "Харківводоканал"(далі - позивач ), звернулось до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Межрегіонального головного управління Міндоходів (далі - відповідач), в якому просить, скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача № 0000124700 від 01.11.2013 року та № 0000134700 від 01.11.2013 року.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 27.03.2014 року позов було задоволено.

Скасовані податкові повідомлення-рішення відповідача № 0000124700 від 01.11.2013 року та № 0000134700 від 01.11.2013 року.

Відповідач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27.03.2014 року скасувати, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на прийняття оскаржуваної постанови з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Зазначає, що задовольняючи позов, суд першої інстанції не врахував, положення Податкового кодексу України, фактичні обставини справи, що призвело до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги постанову суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що позивач пройшов процедуру державної реєстрації та знаходиться на податковому обліку у відповідача.

Працівниками відповідача проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток за 2011 рік, 9 місяців 2012 року та з податку на додану вартість по взаємовідносинам з контрагентом ТОВ "С.Б.Б." у квітні 2011 року - вересні 2012 року, про що складений акт від 16.10.2013 року № 127/47-00-13_03361715.

Порушення виявлені під час перевірки склали у порушенні п.185.1 ст.185.п.186.1 ст.186,п.198.1. п.198.3, ст.198 ПК України, а саме завищено податковий кредит на загальну суму 218 508 грн. по взаємовідносинам з ТОВ "С.Б.Б." в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 218 508 грн., у тому числі по періодах: за квітень 2011 року - у сумі 31179 грн.; за тарвень 2011 року - у сумі 43 458 грн., за червень 2011 року - у сумі 29946 грн., за липень 2011 року - у сумі 14777 грн., за вересень 2011 року - у сумі 5509 грн., за лютий 2012 року - у сумі 2285 грн., за березень 2012 року - у сумі 3333 грн., за травень 2012 року - у сумі 8400грн., за червень 2012 року - у сумі 19167 грн., за липень 2012 року - у сумі 21 667 грн., за серпень 2012 року 2012 року - у сумі 38333 грн., за вересень 2012 року - у сумі 454 грн.;

п.п.138.1.1 п.138.1.п.138.2.п.138.8 ст.138 ПК України, а саме завищено витрати з податку на прибуток на загальну суму 1 092 540,00 грн., в тому числі по періодах: II квартал 2011 року у сумі 522 915,грн., III квартал 2011 року у сумі 101 430 грн., 1 квартал 2012 року у сумі 28 090 грн., II квартал 2012 року у сумі 137 835 грн., III квартал 2012 року у сумі 302 270 грн., що призвело до завищення від"ємного значення об"єкту оподаткування по декларації з податку на прибуток всього на суму 1 092 540 грн., в тому числі по періодах II-ІV квартали у сумі 624 345 грн., I-III квартали 2012 року у сумі 468 195 грн.

За результатами перервірки прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000124700 від 01.11.2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов"язання з податку на додану вартість у розмірі 275 471,50 грн., в тому числі за основним платежем 218 508,00 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями 56 963,50 грн. та № 0000134700 від 01.11.2013 року, яким позивачу зменшено суму від"ємного значення об"єкту оподаткування податком на прибуток у розмірі 1 092 540 грн.

За результатами адміністративного оскарження зазначені податкові повідомлення-рішення залишенні без змін.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов до висновку про протиправність податкових повідомлень-рішень та дотримання позивачем вимог Податкового кодексу України.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до п.138.1 ст.138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4.138.6-138.9, пп.138.10.1-138.10.4 п.138.10,п.138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, пп.138.10.5,138.10.6.п.138.10,п.138.11.138.12 цієї статі , п.140.1 ст.140 і статтею 141 цього Кодексу, крім витрат, визначених у п.138.3 цієї статі та у статті 139 цього Кодексу.

Пункт 138.2 ст. 138 ПК України зазначає,що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Пункт 138.8 ст.138 ПК України встановлює,що собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну);

На підставі пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими платіжними та іншими первинними документами, обов"язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно п.185.1 ст.185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; ввезення товарів на митну територію України; вивезення товарів за межі митної території України; постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

Пункт 186.1 ст.186 ПК УКраїни говорить,що місцем постачання товарів є: фактичне місцезнаходження товарів на момент їх постачання (крім випадків, передбачених у підпунктах "б" і "в" цього пункту); місце, де товари перебувають на час початку їх перевезення або пересилання, у разі якщо товари перевозяться або пересилаються продавцем, покупцем чи третьою особою; місце, де провадиться складання, монтаж чи встановлення, у разі якщо товари складаються, монтуються або встановлюються (з випробуванням чи без нього) продавцем або від його імені.

У відповідності до п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України за договором оперативного або фінансового лізингу.

На підставі п.198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулась раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/ послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв»язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

На підставі п.201.10 ст.201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податковим органом ставиться під сумнів правильність формування податкового кредиту та віднесення до валових витрат за результатами господарських операцій з ТОВ "С.Б.Б." у квітні 2011 року - вересні 2012 року.

Як вбачається із матеріалів справи в ході своєї господарської діяльності позивач мав взаємовідносини з ТОВ "С.Б.Б." , з яким був укладений договір №249-Д від 28.05.2010 року та додаткові угоди б\н від 31.05.2010 року ; №1 від 01.06.2010 року ; №2 від 22.09.2011 року ; №3 від 29.09.2011 року ; №4 від 02.02.2012 року про виконання робіт по відновлення асфальтобетонного покриття.

Колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції про те, що надані до матеріалів справи, копії документів бухгалтерського обліку, а саме: податкові накладні; договірна ціна; локальні кошториси; відомість ресурсів, акти виконання будівельних робіт розрахунки загальновиробничих витрат до акту №1; довідки про вартість виконаних будівельних робті (витрат); наряди, довіреності, накладні на відпуск матеріалів; прибуткові ордери; накладні, товарно-транпортні накладні; платіжні доручення, підтверджують фактичне здійснення позивачем даних господарських операцій.

Крім цього, до матеріалів справи надані копія ліцензії Міністерства регіонального розвитку та будівництва України отримана ТОВ "С.Б.Б."; копії дозвілів надані позивачу виконавчим комітетом Харківської міської ради Департаменту будівництва та шляхового господарства на проведення робіт по організації безпечного руху транспорту та пішоходів; заявки від ТОВ "С.Б.Б." на отримання матеріалів від позивача, статутні документи позивача та його контрагента.

Колегія суддів вважає, що зазначені документи відповідають вимогам статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" .

Так, у відповідності до частини 2 названої статті первинні та зведенні облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми), дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Виходячи із вищенаведеного, колегія суддів, вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про правильність віднесення позивачем до податкового кредиту суму на загальну суму 218 508 грн. по взаємовідносинам з ТОВ "С.Б.Б." у тому числі по періодах: за квітень 2011 року - у сумі 31179 грн.; за травень 2011 року - у сумі 43 458 грн., за червень 2011 року - у сумі 29946 грн., за липень 2011 року - у сумі 14777 грн., за вересень 2011 року - у сумі 5509 грн., за лютий 2012 року - у сумі 2285 грн., за березень 2012 року - у сумі 3333 грн., за травень 2012 року - у сумі 8400грн., за червень 2012 року - у сумі 19167 грн., за липень 2012 року - у сумі 21 667 грн., за серпень 2012 року 2012 року - у сумі 38333 грн., за вересень 2012 року - у сумі 454 грн.; та віднесення до складу валових витрат з податку на прибуток на загальну суму 1 092 540,00 грн., в тому числі по періодах: П квартал 2011 року у сумі 522 915,грн., Ш квартал 2011 року у сумі 101 430 грн., 1 квартал 2012 року у сумі 28 090 грн., П квартал 2012 року у сумі 137 835 грн., Ш квартал 2012 року у сумі 302 270 грн.

Стосовно доводів апеляційної скарги відповідача про відсутність у позивача належної кількості дозволів на виконання інших робіт, що тягнуть погіршення благоустрою (пошкодження об"єктів та елементів благоустрою, порушення умов благоустрою тощо, та некористування ТОВ "С.Б.Б." послугами КП "Муніципальна компанія поводження з відходами" Харківської міської ради для здійснення захоронення будівельних відходів, що залишались після виконання робіт відповідно до укладеної між сторонами угоди, висновків акту від 25.03.2013 року №404/221/36455816 "Про неможливість проведення зустрічної звірки суб"єкта господарювання ТОВ "С.Б.Б.", про відсутність необхідних умов у ТОВ "С.Б.Б." для досягнення результатів відповідної фінансово-господарської діяльності та виконання відновлюваних робіт ТОВ "С.Б.Б." вже після їх оформлення, то колегія суддів зазначає наступне.

У відповідності до роз'яснень інформаційного листа від 01.11.2011 року №1936/11/13-11 Вищого адміністративного суду України, документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податкового обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, зміст послуг, що надають тощо.

При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податку у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Надана до суду апеляційної інстанції таблиця співставлення дат відкриття та закриття нарядів на ремонт мереж водопостачання та робіт по відновленню асфальтобетонного покриття ( том 11 аркуш справи 199 - 207) свідчать про оформлення виконання відновлюваних робіт після їх фактичного закінчення.

Крім цього, колегія суддів зауважує на те, що відповідно до відповідей від 05.06.2014 року та 13.06.2014 року Департаменту комунального господарства виконавчого комітету Харківської міської ради КП "Муніципальна компанія поводження з відходами" не єдине підприємство яке надає тотожні послуги у м.Харкові, а питання притягнення позивача до відповідальності за порушення Правил благоустрою міста не розглядались.

Колегія суддів, вважає що неотримання позивачем належної кількості дозволів для здійснення робіт, що тягнуть погіршення благоустрою (пошкодження об"єктів та елементів благоустрою, порушення умов благоустрою тощо) не можуть свідчати про невиконання вказаних робіт, оскільки їх фактичне виконання доказується іншими документами наданими до матеріалів справи.

Невиконання контрагентом позивача своїх податкових зобов"язань не несе негативні наслідки для позивача.

Критерії протиправності рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень передбачені частиною 3 статті 2 КАС України.

Колегія суддів, вважає, що оскаржувані рішення відповідача не відповідають даним критеріям оскільки прийняті та вчинені не на підставі, не в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; без використання повноважень з метою, з якою це повноваження надано;не обґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Відповідно ч.1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановленні під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Згідно до п.1 ч.1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Колегія суддів, дійшла до висновку, що постанова суду першої інстанції не підлягає скасуванню, а апеляційна скарга - задоволенню.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27.03.2014р. по справі № 820/2696/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Донець Л.О. Судді Бартош Н.С. Мельнікова Л.В. Повний текст ухвали виготовлений 23.06.2014 р.