17
17.01.07
Україна
Господарський
суд Чернігівської області
Іменем
України
Р І
Ш Е Н
Н Я
м.Чернігів,пр.Миру,20
Тел.678-853
11 січня 2007р.
справа
№14/144/5
За позовом: Приватного
підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1
До відповідача: Дочірнього
підприємства Державної акціонерної компанії “Хліб України” “Менське
хлібоприймальне підприємство”, вул.Садова,5, м.Мена
Про
стягнення 27470грн. 55коп.
Суддя Книш Н.Ю.
ПРЕДСТАВНИКИ
СТОРІН
Від
позивача: ОСОБА_1 приватний підприємець
Від
відповідача: Минець О.В. юрисконсульт,
довіреність №240 від 04.12.06р.
СУТЬ СПОРУ:
Позивачем подано позов про
стягнення з відповідача заборгованості в сумі 21180,07грн. за поставлені
нафтопродукти на підставі договору НОМЕР_1 по накладній НОМЕР_2, 4807,88грн.
пені за порушення строків виконання зобов'язання за період з 05.04.06р. по
17.11.06р. та 1482,60грн. штрафу за прострочення понад 30 днів, посилаючись на
ч.2 ст.231 Господарського кодексу України.
Відповідно до ст.22 Господарського
процесуального кодексу України від позивача до суду надійшла заява, в якій
посилаючись на ч.1 ст.692 ЦК України та п.2.2. договору НОМЕР_1визначив, що
зобов'язання відповідача по оплаті за поставлений товар перед позивачем настало
05.11.05р., та просив суд стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі
21180,07грн., уточнену суму пені у розмірі 8028,68грн. за період з 05.11.05р.
по 15.12.06р. та суму штрафу в розмірі 1482,60грн.
В судовому засіданні представник
відповідача підтвердив отримання від позивача вищезазначеної заяви.
Представник відповідача в судовому
засіданні надав відзив на позовну заяву НОМЕР_3, в якому позовні вимоги
відхиляє частково, посилаючись на те, що згідно умов договорів НОМЕР_1 поставки
нафтопродуктів від 21.08.05р. та 04.11.05р. статтею 2.2 договорів не
передбачено строку перерахування коштів за отриманий товар, що згідно ст.2.3
договорів товар переданий з відстрочкою платежу і покупець у зв'язку з цим
повинен здійснювати оплату по своїй фінансовій можливості, що доказом надання
товару з відстрочкою платежу є перерахування коштів покупцем частками. У
відзиві на позов відповідач зазначає, що його борг перед позивачем становить
21180,07грн., та просить суд в задоволенні позовних вимог відмовити в частині
стягнення пені, штрафу та основного боргу у зв'язку з відсутністю строків
виконання зобов'язання.
Представник відповідача в судовому
засіданні зазначив про пропуск позивачем строку позовної давності по пені.
Позивач в судовому засіданні пояснив,
щодо звернення до суду велися переговори з керівниками відповідача про сплату
боргу, які обіцяли його сплатити.
Розглянувши подані матеріали та
документи, вислухавши пояснення повноважних представників позивача та
відповідача, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи,
господарський суд встановив:
Суд приймає подане позивачем
уточнення позовних вимог та розцінює його як збільшення розміру позовних вимог
в частині стягнення пені. За таких обставин, суд приймає збільшення позивачем
розміру позовних вимог в частині стягнення пені на суму 3220,80грн., оскільки
це не суперечить діючому законодавству та не порушує нічиї права та охоронювані
законом інтереси.
У відповідності до Свідоцтва про
державну реєстрацію фізичної особи-підприємця НОМЕР_4 ОСОБА_1 -
ідентифікаційний номер НОМЕР_5, місце проживання АДРЕСА_1, зареєстрований
виконавчим комітетом Новомосковської міської ради Дніпропетровської області
03.06.03р., номер запису про зміну свідоцтва НОМЕР_6.
04.11.05р. між позивачем та
відповідачем укладено договір поставки нафтопродуктів НОМЕР_1. Відповідно до
п.1.1. продавець (позивач по справі) зобов'язується передати у власність, а
покупець (відповідач по справі) прийняти і оплатити нафтопродукти.
На виконання умов договору позивач
поставив відповідачу пічне паливо по накладній НОМЕР_2 на суму
36180,07грн. Факт отримання відповідачем товару підтверджується довіреністю
НОМЕР_7.
У п.2.2 договору НОМЕР_1 сторони
визначили, що покупець проводить оплату товару по факту приймання.
Як свідчить текст договору, а саме
пункт п.2.2, в умовах оплати з відстрочкою платежу сторони проставили прочерк
щодо визначення кількості банківських днів, тобто сторони не передбачили
відстрочку платежу за отриманий товар.
З огляду на викладене суд не
приймає твердження відповідача, що умовами договору НОМЕР_1не передбачено
строку перерахування коштів за отриманий товар, що товар переданий з
відстрочкою платежу і покупець повинен здійснювати оплату по своїй фінансовій
можливості.
У відповідності до ч.1 ст.692
Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його
прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором
або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару.
Оскільки, сторонами визначено строк
оплати товару - по факту приймання, суд доходить висновку, що відповідач
зобов'язаний був провести оплату отриманого (04.11.05р.) товару у строк до
05.11.05р.
Позивачем на адресу відповідача
направлялась телеграма НОМЕР_8 з вимогою сплатити борг у сумі 21180,07грн. за
поставлене пічне паливо, яка залишена відповідачем без відповіді та
задоволення.
У відповідності зі ст. 193
Господарського кодексу України та ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України
зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших
правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання
зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
Як свідчать матеріали справи,
відповідач свої зобов'язання щодо оплати отриманого пічного палива виконав
частково, сплативши 15000,00грн., в тому числі 08.11.05р. -5000,00грн.,
15.11.05р. -5000,00грн., 04.04.06р. -5000,00грн., заборгованість становить
21180,07грн.
За таких обставин, борг в сумі
21180,070грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Відповідно до ст.216 Господарського
кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову
відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування
до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку передбачених
цим Кодексом, іншими законами та договором.
Відповідно до частини другої статті
22 Господарського кодексу України суб'єктами господарювання державного сектора
економіки є суб'єкти, що діють на основі лише державної власності, а також
суб'єкти, державна частка у статутному фонді яких перевищує п'ятдесят відсотків
чи становить величину, яка забезпечує державі право вирішального впливу на
господарську діяльність цих суб'єктів.
Як свідчить статут Дочірнього
підприємства Державної акціонерної компанії «Хліб України»«Менське
хлібоприймальне підприємство»та довідка з Єдиного державного реєстру
підприємств та організацій України від 04.08.06р., відповідач - є суб'єктом
господарювання державного сектора економіки.
Відповідно до ч.2 ст. 231
Господарського кодексу України у разі якщо порушено господарське зобов'язання,
в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до
державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного
контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного
бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції
застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких
розмірах: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі
0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення
виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів
додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
Позивач з врахуванням уточнення
позовних вимог просить стягнути з відповідача пеню у сумі 8028,68грн. за період
з 05.11.05р. по 15.12.06р. нараховану у розмірі 0,1% вартості товару, з якого
допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, та штраф у розмірі
7% за прострочення понад 30днів у сумі 1482,60грн. нарахованого від суми боргу
21180,07грн.
Частиною 6 ст. 232 Господарського
кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення
виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором,
припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
При порушенні відповідачем взятих
на себе зобов'язань щодо оплати отриманого товару у зазначений термін позивач
мав право здійснювати нарахування штрафних санкцій (пені) на протязі 6 місяців
від дня коли зобов'язання мало бути виконано, тобто до 05.05.2006 року.
Частиною першою статті 223
Господарського кодексу України передбачено, що при реалізації у судовому
порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання
застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені
Цивільним кодексом України, якщо інші строки не встановлено цим Кодексом.
За ст. 256 Цивільного кодексу
України під позовною давністю розуміється строк, у межах якого особа може
звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Відносно стягнення неустойки (штрафу, пені) цей термін обмежено в один рік (ч.2
ст. 258 ЦК України).
Згідно приписів частини 5 ст.261 Цивільного
кодексу України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг
позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Таким чином, у випадку невиконання
відповідачем зобов'язання щодо оплати товару по факту прийняття (товар прийнято
04.11.05р.) перебіг строку позовної давності для звернення позивача до суду із
стягнення з відповідача штрафних санкцій починається з 05.11.2005р.
Звертаючись 20.11.2006р. (поштовий
штемпель на конверті) до суду з позовом про стягнення з відповідача пені у сумі
8028,68грн. за період з 05.11.05р. по 15.12.06р. позивач річний строк позовної
давності пропустив щодо стягнення пені за період з 05.11.05р. по 19.11.05р.
Позивачем не наведено поважних причин пропущення позовної давності стосовно
стягнення пені, ведення позивачем переговорів з керівниками відповідача про
сплату боргу не є перешкодою для звернення до суду за захистом свого порушеного
права. За таких обставин, суд доходить висновку, що позивачем пропущено строк
позовної давності щодо стягнення пені за період з 05.11.05р. по 19.11.05р. і
підстави для його поновлення відсутні.
Дослідивши поданий позивачем
розрахунок пені суд доходить до висновку, що при нарахуванні пені позивачем
також не було прийнято до уваги, що нарахування пені припиняється через шість
місяців з моменту настання строку виконання зобов'язання, а тому суд доходить
висновку, що вимоги позивача щодо стягнення пені підлягають задоволенню
частково в сумі 4202,07грн. за період з 20.11.05р. по 05.05.06р. В решті
стягнення пені позовні вимоги задоволенню не підлягають у зв'язку з
безпідставністю проведеного нарахування.
З урахуванням викладеного, вимоги
позивача стосовно стягнення з відповідача штрафу у розмірі 7% у сумі
1482,60грн. підлягають задоволенню у повній сумі.
Таким чином, враховуючи вище
викладені факти та обставини, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням,
що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому
процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що оскільки
відповідач в порушення ст.525, 526 Цивільного кодексу України, взяті на себе
зобов'язання не виконав, за отриманий товар своєчасно та в повній сумі не
розрахувався, позовні вимоги є обґрунтованими і такими, що підлягають
задоволенню в частині стягнення основного боргу в сумі 21180,07грн., в частині
стягнення пені в сумі 4202,07грн., в частині стягнення штрафу в сумі
1482,60грн. В решті позову відмовити.
Враховуючи, що спір виник з вини
відповідача у зв'язку з несвоєчасним виконанням договірних зобов'язань та
відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України з відповідача
підлягає стягненню на користь позивача державне мито в сумі 268,65грн. та
103,29грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу
пропорційно задоволеним вимогам.
Як свідчать матеріали справи,
позивачем при збільшенні розміру позовних вимог, платіжним дорученням НОМЕР_9,
оригінал якого знаходиться в матеріалах справи №14/144/5, сплачено в доход
Державного бюджету державне мито в сумі 45,60грн. Приймаючи до уваги, що позивачем
сплачено державне мито у більшому розмірі ніж передбачено Декретом Кабінету
Міністрів України №7-93 “Про державне мито” та відповідно до ст.47
Господарського процесуального кодексу України Приватному підприємцю ОСОБА_1,
підлягає поверненню з державного бюджету державне мито в сумі 13грн.40коп.
Керуючись ст.ст. 22, 193, 216, 223,
231, 232, 265 Господарського кодексу України, ст.ст.256, 258, 261, 525, 526,
692, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 22, 33, 34, 47, 49, ст.82-85
Господарського процесуального кодексу України, суд -
В И Р І Ш И В
:
1. Прийняти збільшення позивачем
розміру позовних вимог в частині стягнення пені на суму 3220грн.80коп.
2. Позовні вимоги задовольнити
частково.
3. Стягнути з Дочірнього
підприємства Державної акціонерної компанії “Хліб України” “Менське
хлібоприймальне підприємство” (вул.Садова,5, м.Мена, р/р 26002377729001 в АБ
Приватбанк” МФО 353586 код 00956974) на користь Приватного підприємця ОСОБА_1
(АДРЕСА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, код НОМЕР_5) 21180грн.07коп. боргу, 4202грн.07коп.
пені, 1482грн.60коп. штрафу, 268грн.65коп. державного мита, 103грн.29коп.
витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Наказ видати після набрання
рішенням законної сили.
4. В решті позову відмовити.
5. Повернути Приватному підприємцю
ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, код НОМЕР_5) з державного бюджету рахунок -
31114095600002, УДК в Чернігівській області, МФО 853592, Отримувач - Державний
бюджет м. Чернігова, код ЄДРПОУ - 22825965, Код платежу 22090200, символ
звітності 095, державне мито в сумі 13грн.40коп., яке сплачене згідно
платіжного доручення №106 від 11.12.06р., оригінал якого знаходиться в
матеріалах справи №14/144/5 господарського суду Чернігівської області.
Це рішення є підставою для
повернення державного мита з державного бюджету.
Суддя
Н.Ю.Книш
Рішення підписано 16.01.2007р.
Суддя
Н.Ю.Книш
Суд | Господарський суд Чернігівської області |
Дата ухвалення рішення | 17.01.2007 |
Оприлюднено | 28.08.2007 |
Номер документу | 394627 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Господарський суд Чернігівської області
Книш Н.Ю.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні