Ухвала

від 18.06.2014 по справі 6-15314св14

ВИЩИЙ СПЕЦІАЛІЗОВАНИЙ СУД УКРАЇНИ З РОЗГЛЯДУ ЦИВІЛЬНИХ І КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ

Ухвала іменем україни 18 червня 2014 рокум. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Макарчука М.А., суддів: Леванчука А.О., Нагорняка В.А., Писаної Т.О., Юровської Г.В., розглянувши у судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 про стягнення суми боргу за кредитним договором, за касаційною скаргою ОСОБА_7, в інтересах якого діє ОСОБА_10, на рішенням апеляційного суду Донецької області від 13 березня 2014 року,

в с т а н о в и л а:

У вересні 2012 року Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» в особі Донецької обласної дирекції Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» (далі - ПАТ «Райффайзен Банк Аваль») звернулося до суду із указаним позовом в обґрунтування якого зазначило, що 24 листопада 2010 року між AT «Райффайзен Банк Аваль» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Родно» (далі - ТОВ «Родно») було укладено кредитний договір («Відновлювальна Кредитна Лінія на поповнення обігових коштів для корпоративних клієнтів») зі змінами відповідно до Додаткової угоди від 14 листопада 2011 року № 010/06/00633 відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредит зі сплатою 20 % річних у формі відновлювальної кредитної лінії з лімітом 12 430 000 грн та з кінцевим терміном повернення до 05 листопада 2012 року.

На забезпечення виконання зобов'язань за зазначеним вище кредитним договором 24 листопада 2010 року між банком та ОСОБА_7 укладено договір поруки № 12/06/0756, відповідно того ж дня із ОСОБА_8 - договір поруки № 12/06/0758; ОСОБА_12 - договір поруки № 12/06/0754; ОСОБА_9 - договір поруки № 12/06/0751.

У зв'язку з тим, що ТОВ «Родно» взятих на себе зобов'язань за кредитним договором не виконало, позивач просив суд стягнути ззаборгованість, що утворилась, у солідарному порядку з поручителів.

Рішенням Ворошиловського районного суду м. Донецька від 02 грудня 2013 року в задоволенні позову відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Донецької області від 13 березня 2014 року рішення суду першої інстанції скасовано, ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги АТ «Райффайзен Банк Аваль» задоволено.

Стягнуто солідарно із ОСОБА_7, ОСОБА_8 ОСОБА_12, ОСОБА_9 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість за кредитним договором від 24 листопада 2010 року № 010/06/00633 у загальному розмірі 13 305 149 грн 57 коп. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У касаційній скарзі ОСОБА_7 в інтересах якого діє ОСОБА_10 просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, обґрунтовуючи свою вимогу порушенням судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підставах.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно зі ст. ст. 303, 304 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Справа розглядається апеляційним судом за правилами, встановленими для розгляду справи судом першої інстанції, з винятками і доповненнями, встановленими законом.

Статтею 213 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам закону рішення апеляційного суду не відповідає.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що юридичну особу - позичальника за кредитним договором від 24 листопада 2010 року № 010/06/00633, ліквідовано, тому порука ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_12, ОСОБА_9 є припиненою в силу положень ч. 1 ст. 559 ЦК України.

Апеляційний суд, скасувавши рішення суду першої інстанції та ухваливши нове рішення про задоволення позову, виходив із того, що банк звернувся з позовом про стягнення заборгованості 07 вересня 2012 року в той час як боржника було ліквідовано 28 серпня 2013 року.

Проте з таким висновком суду апеляційної інстанції погодитися не можна.

Судами встановлено, що 24 листопада 2010 року між АТ «Райффайзен Банк Аваль» та ТОВ «Родно» було укладено договір відновлювальної кредитної лінії на поповнення обігових коштів для корпоративних клієнтів № 010/06/00633 зі змінами, внесеними Додатковою угодою від 14 листопада 2011 року № 010/06/00633/1. Згідно з умовами договору позивач в рамках Генеральної кредитної угоди від 23 січня 2006 року № 012/08-3/0033 надав позичальнику кредит у формі відновлювальної кредитної лінії з лімітом 12 430 000 грн та з кінцевим терміном повернення кредиту - 05 листопада 2012 року. Плата за користування кредитом відповідно до п. 2.1 договору розраховується на основі процентної ставки в розмірі 20,0 % річних. Відповідно до п. 10.1 договору позичальник зобов'язався забезпечити повернення одержаного овердрафту, сплату нарахованих процентів, комісій, пені, штрафів та інших платежів, на умовах, передбачених договором.

Для забезпечення виконання позичальником зобов'язань за договором кредиту між банком та ОСОБА_7 укладено договір поруки від 24 листопада 2010 року№ 12/06/0756 , з ОСОБА_8 укладено договір поруки від 24 листопада 2010 року № 12/06/0758, ОСОБА_12 укладено договір поруки від 24 листопада 2010 року № 12/06/0754, з ОСОБА_13 укладено договір поруки від 24 листопада 2010 року № 12/06/0751.

Згідно з п 1.1 договорів поруки відповідачі зобов'язуються відповідати перед позивачем солідарно з позичальником за виконання зобов'язань, які випливають з умов договору кредиту.

Відповідно до п. 2.1 договорів поруки у випадку повного або часткового невиконання (неналежного виконання) позичальником усіх або окремих зобов'язань за кредитним договором, відповідачі та позичальник відповідають перед позивачем як солідарні боржники.

Станом на 01 вересня 2012 року заборгованість ТОВ «Родно» за спірним кредитним договором за період з 24 листопада 2010 року по 01 вересня 2012 рік становить 13 305 149 грн 57 коп.

15 серпня 2012 року позивач направив на адреси поручителів письмові вимоги про усунення вказаного порушення зобов'язання, в яких зазначено стислий зміст порушених зобов'язань та вимоги про виконання порушеного зобов'язання. Даний факт підтверджено копіями вказаних вимог та квитанціями Укрпошти.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 13 серпня 2013 року у справі № 5006/5/736/2012 затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс ТОВ «Родно», ліквідовано юридичну особу - ТОВ «Родно» (83048, Донецька область, Київський район, м. Донецьк, вул. Артема, 6; код ЄДР 25331057). Вимоги, не задоволені за відсутністю майна, вважаються погашеними. Припинено провадження у справі про банкрутство ТОВ «Родно».

Частиною 3 ст. 61 ЦПК України встановлено, що обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

21 серпня 2013 року ТОВ «Родно» виключено з реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, що підтверджується витягом з реєстру станом на 10 вересня 2013 рік.

Відповідно до ст. 104 ЦК України юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або в результаті ліквідації. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Згідно з ч. 1 ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Відповідно до ст. 609 ЦК України зобов'язання припиняється ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора), крім випадків, коли законом або іншими нормативно-правовими актами виконання зобов'язання ліквідованої юридичної особи покладається на іншу юридичну особу, зокрема за зобов'язаннями про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.

Відповідно до ч. 2 ст. 33 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» юридична особа є такою, що припинилася, з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи.

Апеляційний суд, задовольняючи позовні вимоги ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», посилався на те, що банк звернувся з позовом про стягнення заборгованості 07 вересня 2012 року в той час як боржника було ліквідовано 28 серпня 2013 року. Разом з тим рішення суду першої інстанції було ухвалено 02 грудня 2013 року. Таким чином, у процесі розгляду справи по суті в суді першої інстанції ТОВ «Родно» - позичальника за кредитним договором на підставі ухвали господарського суду Донецької області від 13 серпня 2013 року було ліквідовано, а 21 серпня 2013 року ТОВ «Родно» було виключено з реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, що підтверджується витягом з реєстру. Ці та інші докази суд дослідив у процесі розгляду справи та дав їм належну правову оцінку на підставі чого і ухвалив рішення.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що у зв'язку із припиненням основного зобов'язання (кредитного договору) в результаті припинення юридичної особи, в силу положень ст. ст. 559, 609 ЦК України припинили своє існування договори поруки.

За таких обставин судом апеляційної інстанції було помилково скасовано законне та обґрунтоване рішення суду першої інстанції.

Згідно зі ст. 339 ЦПК України, установивши, що апеляційним судом скасовано судове рішення, ухвалене згідно із законом, суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції.

Таким чином, у порушення вимог ст. ст. 303-304 ЦПК України суд апеляційної інстанції не врахував норми матеріального та процесуального права, які регулюють спірні правовідносини, тому ухвалене у справі рішення апеляційного суду підлягає скасуванню.

Керуючись ст. ст. 336, 339, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_7 задовольнити.

Рішення апеляційного суду Донецької області від 13 березня 2014 року скасувати, рішення Ворошиловського районного суду м. Донецька від 02 грудня 2013 року залишити в силі.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий М.А. Макарчук Судді: А.О. Леванчук В.А. Нагорняк Т.О. Писана Г.В. Юровська