Постанова

від 24.06.2014 по справі 924/1317/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2014 року Справа № 924/1317/13

Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. - головуючий, судді Бенедисюк І.М. (доповідач), Харченко В.М.

розглянув касаційну скаргу приватного підприємства "Аграрна компанія 2004", с. Попівці Волочиського району Хмельницької області (далі - ПП "Аграрна компанія 2004"),

на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 11.03.2014

зі справи № 924/1317/13

за позовом ПП "Аграрна компанія 2004"

до товариства з обмеженою відповідальність "Русь" Д, м. Шепетівка Хмельницької області (далі - ТОВ "Русь" Д),

про стягнення 112 629, 38 грн.

Судове засідання проведено за участю представників сторін:

ПП "Аграрна компанія 2004"- Сапьолкіної Н.В.,

ТОВ Русь"Д- не з'яв.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

ПП "Аграрна компанія 2004" звернулося до господарського суду Хмельницької області з позовом про стягнення з ТОВ Русь"Д 71 610 грн. основного боргу, 1 445, 22 грн. "за користування товарним кредитом", пені в сумі 3 101, 96 грн., штрафу в сумі 35 805 грн. та трьох процентів річних у сумі 667, 20 грн.

Позовні вимоги мотивовані неповним виконанням відповідачем зобов'язання з оплати поставленого йому позивачем насіння кукурудзи за укладеним сторонами договором поставки від 18.04.2013 № 35-04/13ЖТ (далі - Договір).

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 11.01.2014 (суддя Магера В.В.) позов задоволено частково; стягнуто з відповідача на користь позивача 39 271, 92 грн. основного боргу, 1 445, 22 грн. за користування товарним кредитом, пеню в сумі 3 101, 96 грн., штраф у сумі 17 902, 50 грн., три проценти річних у сумі 667, 20 грн. та судовий збір пропорційно до задоволених вимог; відмовлено в задоволенні позову в частині стягнення штрафу в сумі 17 902, 50 грн.; припинено провадження в частині стягнення основного боргу в сумі 32 338, 08 грн.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 11.03.2014 (колегія суддів у складі: суддя Грязнов В.В. - головуючий, судді Мельник О.В., Філіпова Т.Л.) рішення місцевого господарського суду скасовано в частині стягнення суми основного боргу; в решті рішення місцевого господарського суду змінено: стягнуто з відповідача на користь позивача 1 445, 22 грн. за користування товарним кредитом, пеню в сумі 150, 98 грн. за період 27.04.2013-07.10. 2013, штраф у сумі 17 902, 50 грн., три проценти річних у сумі 667, 20 грн. та судовий збір пропорційно до задоволених вимог; припинено провадження у справі в частині стягнення 71 610 грн. основного боргу; відмовлено в задоволенні позову в частині стягнення пені в сумі 1 550, 98 грн. та штрафу в сумі 17 902, 50 грн.

У касаційній скарзі ПП "Аграрна компанія 2004" просить Вищий господарський суд України постанову апеляційного господарського суду скасувати, а рішення місцевого господарського суду залишити в силі, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції положень статей 43, 83 Господарського процесуального кодексу України, статті 604 Цивільного кодексу України (далі - ГПК України, ЦК України). Скаржник зазначає, що: апеляційний господарський суду дійшов необґрунтованого висновку про припинення грошового зобов'язання відповідача за Договором внаслідок домовленості сторін (новації) та заміну його новим зобов'язання з передачі фуражної кукурудзи, оскільки ПП "Аграрна компанія 2004", у свою чергу, не отримало відповіді контрагента на отримання дозволу вивезти фуражну кукурудзу; до того ж фактично було вивезено кукурудзу на суму 32 338, 08 грн., що менше, ніж сума відповідного грошового зобов'язання; заявлена сума пені, всупереч висновкові суду апеляційної інстанції, не є надмірно великою.

У відзиві на касаційну скаргу ТОВ Русь"Д просить залишити скаргу без задоволення з наведених у відзиві мотивів.

Сторони відповідно до статті 111 4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду скарги.

Перевіривши повноту встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм процесуального та матеріального права, заслухавши пояснення представника ПП "Аграрна компанія 2004", Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги.

У прийнятті судових рішень зі справи місцевий та апеляційний господарські суди виходили з таких фактичних обставин:

- за умовами Договору ПП "Аграрна компанія 2004" зобов'язалося поставити ТОВ Русь"Д за заявкою останнього або за погодженням сторін насіння відповідного асортименту, зазначеного в підписаній покупцем специфікації, а ТОВ Русь"Д - оплатити поставлений товар відповідно до умов Договору;

- за текстом Договору асортимент, кількість, ціна товару, строк та порядок оплати кожної партії товару, розмір товарного кредиту визначається у специфікаціях, що є невід'ємними частинами Договору;

- погоджена сторонами ціна товару сплачується з урахуванням курсу продажу "іноземної валюти", визначеної публічним акціонерним товариством "Райффайзен банк Аваль" у разі збільшення такого курсу на один відсоток і більше, порівняно з днем, що передує дню підписання специфікації (пункт 3.3 Договору);

- датою поставки вважається дата прийняття покупцем товару за актом приймання-передачі або накладною (пункт 3.5 Договору);

- за користування товаром, переданим у кредит (товарним кредитом), проценти сплачуються лише після отримання відповідного рахунка постачальника (пункт 3.6 Договору); цей рахунок оплачується покупцем протягом п'яти днів від дня його виставлення (пункт 3.8 Договору);

- пунктом 7.3 Договору встановлено, що за несвоєчасну та таку, що не відповідає умовам Договору, оплату товару, оплату відсотків за користування товарним кредитом та оплату "заборгованості з індексації" з покупця стягується штраф у розмірі 25 % від суми заборгованості та пеня у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, обрахованої "від суми заборгованості з оплати товару, суми заборгованості з оплати відсотків за користування товарним кредитом та суми заборгованості з індексації за кожен день прострочення";

- відповідно до специфікації від 18.04.2013 № 1 сторони погодили поставку 50 кг (посадкових одиниць) насіння кукурудзи "Зуріга" загальною вартістю в сумі, еквівалентній 6 000 євро (65 100 грн. на день укладання Договору); строк поставки - 30.04.2013 до певного складу покупця; покупець зобов'язаний оплатити товар на умовах 100 % попередньої оплати до 26.04.2013, але не раніше за дату виставлення продавцем рахунка;

- відповідно до специфікації від 26.04.2013 № 2 ПП "Аграрна компанія 2004" зобов'язалася поставити 60 кг (посадкових одиниць) насіння кукурудзи "Зуріга"; загальна вартість поставки складає суму еквіваленту 7 200 євро (78 120 грн. на момент укладання Договору); строк поставки товару визначено до 06.05.2013 (можливо окремими партіями); покупець зобов'язаний здійснити попередню оплату товару в розмірі 50 % вартості (39 060 грн.) у строк до 08.05.2013, а решта товару продається в кредит з відстроченням платежу до 01.09.2013; за прострочення оплати товару, проданого в кредит, нараховуються проценти в розмірі 0,1 % від вартості поставленого товару за кожен прострочення;

- у справі наявні:

видаткова накладна від 24.04.2013 № 1573, за змістом якої ПП "Аграрна компанія 2004" поставило ТОВ Русь"Д за Договором 50 кг насіння кукурудзи "СУМ 1467" на загальну суму 65 100 грн.;

видаткова накладна від 29.04.2013 № 1655 щодо поставки за Договором 50 кг насіння кукурудзи "СУМ 1467" на загальну суму 65 100 грн.;

видаткова накладна від 29.04.2013 № 1700 щодо поставки за Договором 10 кг насіння кукурудзи "СУМ 1467" на загальну суму 13 020 грн.;

- ПП "Аграрна компанія 2004" подало виписки зі свого банківського рахунку, з якого вбачається, що ТОВ Русь"Д сплатило за Договором за насіння кукурудзи "СУМ 1467":

16.05.2013 згідно з рахунком від 14.05.2013 № 228 - 20 000 грн.;

17.05.2013 згідно з рахунком від 14.05.2013 № 228 - 17 000 грн.;

28.05.2013 згідно з рахунком від 03.05.2013 № 215 - 39 060 грн.;

- 06.12.2013 ТОВ Русь"Д надіслало ПП "Аграрна компанія 2004" листа вих. № 86 з пропозицією в рахунок оплати заборгованості за насіння кукурудзи за Договором зібрати на полях ТОВ Русь"Д 250 тонн фуражної кукурудзи за ціною 306 грн. за 1 тонну (на загальну суму 76 500 грн.);

- до справи додано листа ПП "Аграрна компанія 2004" (а.с.57), за змістом якого це підприємство прийняло пропозицію контрагента за Договором;

- згідно з актами приймання-передачі від 06.12.2013, 08.12.2013 та видатковими накладними від 06.12.2013 №№ 19, 20 від 08.12.2013 №№ 21, 22 ПП "Аграрна компанія 2004" отримало фуражну кукурудзу разом на суму 32 338, 08 грн.;

- позивач просить стягнути передбачений пунктом 7.3 Договору штраф у сумі 35 805 грн., тобто в розмірі 25 % від погодженої специфікаціями №№ 1,2 загальної суми поставки, оскільки відповідач прострочив оплату всіх платежів;

- позивачем подано розрахунок процентів за 17 днів прострочення оплати товару, проданого в кредит; суми інфляційних втрат, трьох процентів річних та неустойку розраховано станом на 07.10.2013.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (частина перша статті 712 ЦК України).

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (частина перша статті 692 ЦК України).

Згідно з частинами першою та п'ятою статті 694 ЦК України договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу; якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати.

Статтею 536 ЦК України визначено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами; розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (пункт 3 статті 611 ЦК України).

Частиною четвертою статті 231 Господарського кодексу України передбачено, що в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина друга статті 625 ЦК України).

Статтею 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За приписом пункту 1 1 статті 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо: відсутній предмет спору.

У підпункті 4.4 пункту 4 постанови пленуму Вищого господарського суду України зазначено, що господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1 1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

У разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу (частина перша статті 233 Господарського кодексу України).

Відповідно до частини другої статті 604 ЦК України зобов'язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами (новація).

Господарські суди з'ясували, що на час подання позову ТОВ Русь"Д дійсно прострочило зобов'язання за Договором в зазначеній позивачем сумі - 71 610 грн.

При цьому місцевий господарський суд, дослідивши, що під час розгляду справи позивач за погодженням з відповідачем у рахунок оплати поставленого за Договором товару отримав від відповідача фуражну кукурудзу на суму 32 338, 08 грн., припинив провадження у справі у частині стягнення 32 338, 08 грн. та стягнув з відповідача на користь позивача 39 271, 92 грн. основного боргу.

Апеляційний господарській суд з рішенням місцевого господарського суду в цій частині не погодився. У постанові даної судової інстанції обґрунтовано зазначено, що у зв'язку з прийняттям ПП "Аграрна компанія 2004" під час розгляду даної справи викладеної в листі від 06.12.2013 вих. № 86 пропозиції ТОВ Русь"Д дані сторони уклали в простій письмовій формі правочин, яким припинили відповідне грошове зобов'язання ТОВ Русь"Д на суму 76 500 грн. та замінили його новим зобов'язанням з передання фуражної кукурудзи на вказану суму.

Скаржник безпідставно посилається на те, що погодження зазначеного правочину сторонами не відбулося, оскільки ТОВ Русь"Д не надіслало відповіді на лист ПП "Аграрна компанія 2004" (а.с.57), тому що, як було встановлено у справі, цей лист за своїм змістом є акцептом запропонованих контрагентом умов новації.

За таких обставин апеляційний господарський суд скасував рішення місцевого господарського суду в частині стягнення суми основного боргу (39 271, 92 грн.) та припинив провадження у справі в цій частині в цілому.

Місцевий та апеляційний господарські суди відповідно до наведеного положення частини першої статті 233 Господарського кодексу України, врахувавши, зокрема, ступінь виконання боржником зобов'язань за Договором, його поведінку, відносно невеликий період прострочення, дійшли одностайного висновку про те, що штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора в частині, яка стосується стягнення штрафу в розмірі 25 % від суми заборгованості - 35 805 грн., та задовольнили позов в цій частині у сумі 17 902, 50 грн.

Суд апеляційної інстанції в межах визначених законом повноважень визнав за необхідне зменшити також розмір пені, яка згідно з перевіреними судом розрахунками складає 3 101, 96 грн., та задовольнити позовні вимоги в цій частині в сумі 1 550, 98 грн. При цьому дана судова інстанція виходила з того, що розмір неустойки в цілому, тобто розмір пені та штрафу разом, є надмірно великими порівняно із збитками кредитора.

З установлених місцевим та апеляційним господарськими судами обставин справи вбачається, що позивач не звертався з вимогою про стягнення вартості поставленого товару в сумі, еквівалентній погодженому Договором курсу євро. Розрахунки неустойки, здійснені позивачем на підставі пункту 7.3 Договору, стосуються лише прострочення вартості поставленого товару, але не прострочення сум відсотків за користування товарним кредитом та інфляційних втрат, про що неправомірно зазначено в даному пункті.

З наведеного вбачається, що доводи касаційної скарги покладених в основу постанови апеляційного господарського суду висновків не спростовують.

Визначені чинними законодавством підстави для скасування оскаржуваного судового акта відсутні.

Керуючись статтями 111 9 , 111 11 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 11.03.2014

зі справи № 924/1317/13 залишити в силі, а касаційну скаргу приватного підприємства "Аграрна компанія 2004" - без задоволення.

Суддя В. Селіваненко

Суддя І. Бенедисюк

Суддя В. Харченко