Рішення

від 24.06.2014 по справі 918/738/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013, м. Рівне, вул. Набережна, 26 А

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" червня 2014 р. Справа № 918/738/14

Господарський суд Рівненської області у складі головуючого - судді Торчинюка В.Г. розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівне Ентерпрайз"

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Сагайдачний"

про стягнення заборгованості 90 102 грн. 36 коп.

В засіданні приймали участь:

Від позивача: Оніщук В.П. директор;

Від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівне Ентерпрайз" звернувся до господарського суду з позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Сагайдачний" про стягнення в сумі 90 102 грн. 36 коп., з яких: 77 500 грн. 00 коп. заборгованості за зобов'язання по договору, 5 908 грн. 84 коп. пені та 3% річних у розмірі 4 771 грн. 50 коп.

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 27 травня 2014 року порушено провадження у справі № 918/738/14 та призначено її до розгляду на 10 червня 2014 року.

Ухвалою суду від 10 червня 2014 року розгляд справи було відкладено на 24 червня 2014 року.

19 червня 2014 року через відділ канцелярії та документального забезпечення суду представник позивача подав клопотання про долучення розрахунку боргу.

Представник позивача в судовому засіданні 24 червня 2014 року підтримав вимоги викладені у позовній заяві та наполягав на їх задоволенні.

У призначені судові засідання відповідач не забезпечив явку свого повноважного представника, витребуваних судом документів не надав, будь-яких обґрунтованих заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи не направив.

Відповідно до статті 64 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Пунктом 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" визначено, що за змістом цієї норми, зокрема, у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Ухвали суду про порушення провадження у даній справі та про відкладення розгляду справи були надіслані відповідачу за адресою, вказаною у позовній заяві та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а саме: 33027, Рівненська область, місто Рівне, вулиця Д. Галицького, будинок 23. Проте вказане поштове відправлення було повернуте підприємством поштового зв'язку з посиланням на закінчення терміну його зберігання (а.с. 21-22).

Отже, за змістом вищезазначеної норми Товариство з обмеженою відповідальністю "Сагайдачний" завчасно та належним чином було повідомлене про місце, дату та час судового засідання. Крім того, останньому надавалося достатньо часу для подання відзиву на позовну заяву, письмових пояснень та додаткових документів.

Слід також зазначити, що при поданні до господарського суду Рівненської області даної позовної заяви Позивачем було надано докази направлення цієї заяви та доданих до неї документів відповідачу. Так, з долученого опису вкладення у цінний лист та фіскального чеку, який підтверджує надання позивачу послуг поштового зв'язку (а.с. 6-7), вбачається, що матеріали позовної заяви з усіма доданими до неї документами були направлені відповідачу у справі 26 травня 2014 року, про що свідчить відбиток календарного штемпеля, проставлений працівником відділення поштового зв'язку на вказаному описі вкладення, та відповідні відомості про дату проведення операції, відображені у вищезазначеному розрахунковому документі.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що у Товариства з обмеженою відповідальністю "Сагайдачний" було достатньо часу для ознайомлення з матеріалами справи та надання відповідного відзиву на позовну заяву позивача.

Частиною 1 статті 77 ГПК України встановлено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

З огляду на викладене та зважаючи на те, що відповідач не направив на адресу суду будь-яких заяв чи клопотань, зокрема, про відкладення розгляду даної справи на іншу дату, явка його уповноваженого представника у судове засідання обов'язковою не визнавалася, а уповноважений представник позивача був присутній у судових засіданнях 10 червня 2014 року і 24 червня 2014 року та надав всі витребувані документи, а також необхідні усні пояснення по суті спору, суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкладення розгляду справи та відповідно до статті 75 ГПК України здійснює її розгляд за наявними матеріалами без участі відповідача.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

23 травня 2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Сагайдачний" (надалі - Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівне Ентерпрайз" (надалі - Виконавець) був укладений договір про надання юридичних послуг (надалі - договір а.с. 13), за умовами якого Виконавець діючи на власний ризик, за дорученням та в інтересах Замовника, розробить та реалізовуватиме комплекс заходів, направлених на правове забезпечення статутної діяльності Замовника.

Під правом забезпеченням, Сторони мають на увазі:

- забезпечення нормативно-правовою документацією;

- надання консультацій і роз'яснень з юридичних питань, усних та письмових довідок по законодавству;

- складання заяв, скарг, та інших документів правового характеру;

- здійснення представництва інтересів в суді та інших державних органах у цивільних, господарських справах, справах про адміністративні правопорушення, де сторонами є Замовник або його посадові особи;

- здійснення представництва у Радах народних депутатів, їх виконавчих та розпорядчих органах, а також в державних, громадських та інших організаціях;

- здійснення правового обслуговування зовнішньоекономічної діяльності (пункт 1.1. договору).

Відповідно до пункту 2.2. договору Замовник передає Виконавцю в копіях (за необхідності - в оригіналах) наявні у нього правовстановлюючі документи, вхідну та вихідну переписку з Контрагентом, інші документи, які на думку Замовника, відносяться до справи. Замовник гарантує повноту та достовірність наданих документів і відомостей.

За умовами пункту 2.4. договору Замовник зобов'язаний платити послуги Виконавця в порядку, встановленому розділом IV договору.

Пунктом 3.1.2. договору встановлено, що факт виконання замовлення (надання юридичних послуг) оформляється двостороннім Актом приймання-передачі наданих юридичних послуг. Акт складається Виконавцем і пропонується на розгляд замовника. Одночасно сторони узгоджують суму, належну до остаточної оплати виконаного замовлення (в Акті або додатку до нього).

Замовник оплачує послуги Виконавця протягом п'яти робочих днів з моменту підписання Акту приймання-передачі наданих послуг. Замовник може запропонувати Виконавцю виставити рахунок на оплату обумовленої суми (пункт 4.1. договору).

За умовами пункту 6.1. договору він вступає в силу з моменту його підписання і діє до повного його виконання Сторонами.

Договір підписаний представниками сторін і скріплений відтисками печаток сторін.

Доказів визнання недійсним чи розірвання договору про надання юридичних послуг від 23 травня 2011 року суду не надано.

Відповідно до договору, позивач надав юридичні послуги відповідачу, сторонами були підписані Акти, а саме:

- Акт № 02 приймання-передачі наданих юридичних послуг від 23 червня 2011 року на суму 10 000 грн. 00 коп.;

- Акт № 03 приймання-передачі наданих юридичних послуг від 1 серпня 2011 року на суму 10 000 грн. 00 коп.;

- Акт № 04 приймання-передачі наданих юридичних послуг від 1 вересня 2011 року на суму 10 000 грн. 00 коп.;

- Акт № 05 приймання-передачі наданих юридичних послуг від 1 жовтня 2011 року на суму 10 000 грн. 00 коп.;

- Акт № 06 приймання-передачі наданих юридичних послуг від 1 листопада 2011 року на суму 10 000 грн. 00 коп.;

- Акт № 07 приймання-передачі наданих юридичних послуг від 1 грудня 2011 року на суму 10 000 грн. 00 коп.;

- Акт № 08 приймання-передачі наданих юридичних послуг від 30 грудня 2011 року на суму 10 000 грн. 00 коп.;

- Акт № 09 приймання-передачі наданих юридичних послуг від 1 лютого 2012 року на суму 2 500 грн. 00 коп.;

- Акт № 10 приймання-передачі наданих юридичних послуг від 1 березня 2012 року на суму 2 500 грн. 00 коп.;

- Акт № 11 приймання-передачі наданих юридичних послуг від 1 квітня 2012 року на суму 2 500 грн. 00 коп. (а.с. 24-33).

У вказаних актах визначено вартість наданих юридичних послуг, на загальну суму 77 500 грн. 00 коп.

Згідно пункту 4.1. договору Замовник оплачує послуги Виконавця протягом п'яти робочих днів з моменту підписання Акту приймання-передачі наданих послуг.

Проте, в порушення умов договору оплата за надані позивачем послуги, відповідачем не проведена і станом на день розгляду справи заборгованість відповідача становить 77 500 грн. 00 коп.

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 901 ЦК України визначено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч. 1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

За умовами частин 1, 2 статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст.525 ЦК України з одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.(ст.526 ЦК України).

Згідно ст. 527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

За змістом ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

У відповідності із статтею 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

За умовами статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність або відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

У статті 33 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач на момент прийняття рішення не надав документів, які б могли свідчити про погашення заборгованості перед позивачем.

За таких обставин, суд дійшов висновку про обґрунтованість та законність вимог позивача про стягнення з відповідача 77 500 грн. 00 коп. основного боргу за договором про надання юридичних послуг від 23 травня 2011 року.

За несвоєчасну сплату передбачених пунктом 4.1. Договору та підписаних актів приймання-передачі наданих юридичних послуг, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 5 908 грн. 84 коп., яка нарахована за період з 01 травня 2012 року по 31 жовтня 2012 року (а.с.50).

Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно з частиною 3 вищезазначеної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (частина 1 статті 550 ЦК України).

Частиною 1 статті 552 ЦК України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов'язку в натурі.

Приписами статті 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 5.2. договору передбачено, що Замовник відповідає перед Виконавцем за затримку оплати відповідно до чинного законодавства України.

Проте, суд зазначає, що відповідно до приписів пункту 2.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" якщо у вчиненому сторонами правочині розмір та базу нарахування пені не визначено або вміщено умову (пункт) про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, суму пені може бути стягнуто лише в разі, якщо обов'язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.

Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовної вимоги про стягнення 5 908 грн. 84 коп. пені, як безпідставно заявленої.

Окрім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 4 771 грн. 02 коп. 3 % річних нарахованих за період з 1 травня 2012 року по 20 травня 2014 року та 1 922 грн. 50 коп. інфляційних збитків нарахованих за період 1 липня 2011 року по 20 травня 2014 року (а.с. 56-57).

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок 3 % річних наданий позивачем (а.с.56-57) суд визнає його вірним, а відтак вимога позивача про стягнення з відповідача 4 771 грн. 02 коп. 3% річних підлягає задоволенню.

Відповідно до приписів пункту 3.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

У той же час, з наданого позивачем розрахунку заявлених до стягнення інфляційних втрат вбачається, що позивачем не враховано вищезазначені норми.

Згідно розрахунку зробленого судом розмір інфляційних втрат за вказаний позивачем період (з 01 липня 2011 року по 20 травня 2014 року) становить 8 312 грн. 00 коп., тоді як позивачем заявлено до стягнення 1 922 грн. 50 коп. (а.с. 58). Проте суд не може вийти за межі позовних вимог, а відтак вимога ТОВ "Рівне Ентерпрайз" про стягнення з відповідача інфляційних втрат підлягає задоволенню у розмірі 1 922 грн. 50 коп.

З огляду на вищевикладене в сукупності вбачається, що задоволенню підлягають вимоги позивача про стягнення з відповідача 77 500 грн. 00 коп. основної заборгованості, 1 922 грн. 50 коп. інфляційних втрат та 4 771 грн. 02 коп. 3% річних, які стверджуються матеріалами справи є законними та обґрунтованими. У задоволені решти позовних вимог суд відмовляє.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відтак на відповідача покладаються витрати по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених вимог в сумі 1 707 грн. 19 коп.

Керуючись ст. ст. 49, 81 - 1, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сагайдачний" (33027, Рівненська область, місто Рівне, вулиця Д.Галицького, будинок 23, ідентифікаційний код 23308491) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівне Ентерпрайз" (33027, Рівненська область, місто Рівне, вулиця Данила Галицького, будинок 5, квартира 1, ідентифікаційний код 37685651) 77 500 (сімдесят сім тисяч п'ятсот) грн. 00 коп. боргу, 4 771 (чотири тисячі сімсот сімдесят одна) грн. 02 коп. 3 % річних, 1 922 (одна тисяча дев'ятсот двадцять дві) грн. 50 коп. інфляційних збитків, також 1 707 (одна тисяча сімсот сім) грн. 19 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В частині стягнення 5 908 грн. 84 коп. пені відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено "26" червня 2014 року.

Суддя В.Г. Торчинюк