Рішення

від 19.06.2014 по справі 910/9176/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/9176/14 19.06.14

за позовом: ОСОБА_1, м.Київ, іпн НОМЕР_1

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Квот», м.Київ, ЄДРПОУ 31093865

про зобов'язання повернути майно в натурі

Суддя Любченко М.О.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - по пасп., ОСОБА_2 - адв.

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПРАВИ:

Позивач, ОСОБА_1, м.Київ звернувся до господарського суду міста Києва із позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Квот», м.Київ про зобов'язання повернути в натурі майно, внесене до статутного фонду, а саме, видувний полуавтомат «Ferenc» вартістю 6 000 грн., видувний полуавтомат УПФ-2 вартістю 6 000 грн., видувний полуавтомат «Concept2000» вартістю 18 000 грн., піч підігріву преформ МПК-5 (2 шт.) вартістю 12000 грн., компресор високого тиску «WAN-NK 60» вартістю 6000 грн. та прес-форм (13 шт.) вартістю 12 000 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на заяву б/н від 24.12.2013р., в якій останній повідомив відповідача про вихід зі складу учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Квот» та просив повернути в натурі майно, внесене до статутного капіталу. Проте, як вказує позивач, всупереч заяви ОСОБА_1 майно товариством повернуто не було.

Відповідач відзиву на позов не надав, правами, що передбачені Господарським процесуальним кодексом не скористався, у судові засідання 11.06.2014р. та 19.06.2014р. не з'явився, проте, за висновками суду, був належним чином повідомлений про час та місце розгляду спору. При цьому, господарський суд виходить з наступного.

За приписами ст.65 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається учасникам судового процесу за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Відповідно до п.11 листа №01-8/123 від 15.03.2007р. Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році» до повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Статтею 93 Цивільного кодексу України встановлено, що місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

Згідно із ч.4 ст.89 вказаного Кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

Відповідно до ч.1 ст.16 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

За змістом наявного у матеріалах справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцезнаходженням відповідача на теперішній час є: 04073, м.Київ, Оболонський район, пров.Куренівський, буд.17.

На вказану адресу судом на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України було скеровано ухвали від 16.05.2014р. та від 11.06.2014р. з метою повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи.

Пунктом 3.9.1 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» передбачено, що в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Отже, про належне повідомлення вказаного учасника судового процесу свідчать наявні в матеріалах справи копії реєстрів поштових відправлень суду від 19.05.2014р. та від 11.06.2014р.

Наразі, з огляду на неявку відповідача в судове засідання, господарський суд враховує, що за змістом ст.22 Господарського процесуального кодексу України прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Статтею 77 зазначеного Кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно із п.3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Крім того, в силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).

Таким чином, враховуючи вищенаведене, незважаючи на те, що відповідач в процесі розгляду справи так і не скористався правами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України, а неявка вказаного учасника судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Наразі, судом також враховано відсутність у матеріалах справи клопотань відповідача про відкладення розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, господарський суд встановив:

Відповідно до ч.1 ст.140 Цивільного кодексу України, ч.3 ст.80 Господарського кодексу України та ч.1 ст.50 Закону України «Про господарські товариства» товариством з обмеженою відповідальністю є господарське товариство, що має статутний капітал, поділений на частки, розмір яких визначається установчими документами, і несе відповідальність за своїми зобов'язаннями тільки своїм майном.

Згідно зі ст.4 Закону України «Про господарські товариства» товариство з обмеженою відповідальністю створюються і діє на підставі статуту. Установчі документи повинні містити відомості про вид товариства, предмет і цілі його діяльності, склад засновників та учасників, найменування та місцезнаходження, розмір та порядок утворення статутного (складеного) капіталу, порядок розподілу прибутків та збитків, склад та компетенцію органів товариства та порядок прийняття ними рішень, включаючи перелік питань, по яких необхідна кваліфікована більшість голосів, порядок внесення змін до установчих документів та порядок ліквідації і реорганізації товариства.

Як встановлено судом, 27.11.2010р. Оболонською районною у місті Києві адміністрацією було зареєстроване Товариство з обмеженою відповідальністю «Квот».

Відповідно до п.1.4 статуту відповідача в редакції протоколу №22 від 02.02.2009р., учасниками товариства є: ОСОБА_3, ОСОБА_1 та ОСОБА_4.

З п.5.2 статуту суб'єкта господарювання вбачається, що статутний капітал товариства складається з вкладів його учасників та поділяється наступним чином: ОСОБА_3 - 50% статутного капіталу, ОСОБА_4 - 30,65% статутного капіталу та ОСОБА_1 - 19,35%.

Наразі, як встановлено судом, рішенням загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Квот», яке оформлене протоколом №22 від 02.02.2009р., було збільшено статутний капітал суб'єкта господарювання на 60 000 грн. за рахунок внеску до статутного капіталу ОСОБА_1 наступного майна:

- видувний полуавтомат «Ferenc» вартістю 6 000 грн.;

- видувний полуавтомат УПФ-2 вартістю 6 000 грн.;

- видувний полуавтомат «Concept2000» вартістю 18 000 грн.;

- піч підігріву преформ МПК-5 (2 шт.) вартістю 12000 грн.;

- компресор високого тиску «WAN-NK 60» вартістю 6000 грн.;

- прес-форми (13 шт.) вартістю 12 000 грн.

Вказане майно було передано ОСОБА_1, а Товариством з обмеженою відповідальністю «Квот» прийнято, про що свідчать наявні в матеріалах справи акти від 10.02.2009р. приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів.

За приписами ч.1 ст.148 Цивільного кодексу України учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право вийти з товариства, повідомивши товариство про свій вихід не пізніше, ніж за три місяці до виходу, якщо інший строк не встановлений статутом.

Згідно зі ст.88 Господарського кодексу України, ст.10 Закону України «Про господарські товариства» учасники товариства мають право, зокрема, вийти в установленому порядку з товариства.

Пунктом 5.14 статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Квот» також передбачено право учасника на вихід з товариства.

З метою забезпечення правильного та однакового застосування судами законодавства, яке регулює корпоративні відносини, Пленум Верховного Суду України надав роз'яснення у формі Постанови №13 від 24.10.2008р. «Про практику розгляду судами корпоративних спорів», п.28 якої передбачено, що вихід зі складу учасників товариства не пов'язується ані з рішенням зборів учасників, ані з внесенням змін до установчих документів товариства. У зв'язку з цим, моментом виходу учасника з товариства є дата подачі ним заяви про вихід відповідній посадовій особі товариства або вручення заяви цим особам органами зв'язку. Положення установчих документів, які обмежують чи забороняють право на вихід учасника з товариства, є незаконними.

Тобто, чинним законодавством передбачено право учасника товариства з обмеженою відповідальністю вийти у будь-який момент зі складу учасників господарського товариства, яке реалізується особою шляхом подання відповідної заяви про вихід. При цьому, момент втрати особою корпоративних прав у даному випадку безпосередньо пов'язаний з датою подання учасником заяви відповідній посадовій особі товариства або вручення заяви цим особам органами зв'язку.

Подання заяви про вихід з товариства є дією, спрямованою на припинення корпоративних прав та обов'язків учасника товариства. Право учасника товариства на вихід з товариства не залежить від згоди товариства чи інших його учасників.

Як встановлено судом, 24.12.2013р. ОСОБА_1 було складено та підписано заяву, в якій зокрема зазначено таке: «Я, ОСОБА_1, повністю розуміючи значення своїх дій їх правові наслідки та без будь-якого тиску зі сторони, відповідно власного волевиявлення повідомляю про свій вихід зі складу учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Квот» та передаю в повному обсязі належну мені частку, яка внесена у розмірі 19,35 % (дев'ятнадцять цілих тридцять п'ять сотих), що складає 60 000 грн. (шістдесят тисяч) у статутному капіталі товариства Товариству з обмеженою відповідальністю «Квот».

Справжність підпису на вказаній заяві була засвідчена приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5.

За поясненнями позивача, які з боку відповідача не спростовані, вказана заява була передана 27.12.2013р. директору господарського товариства ОСОБА_3, що підтверджується відповідним написом на зворотному боці вказаного документу.

За таких обставин, враховуючи наведене вище, приймаючи до уваги позицію Верховного Суду України, з огляду на фактичні обставини справи, господарський суд встановив, що ОСОБА_1 вийшов зі складу учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Квот», при цьому, моментом виходу, а отже, і втрати корпоративних прав позивачем є 27.12.2013р.

За приписами ст.148 Цивільного кодексу України учасник, який виходить із товариства з обмеженою відповідальністю, має право одержати вартість частини майна, пропорційну його частці у статутному капіталі товариства. За домовленістю між учасником та товариством виплата вартості частини майна товариства може бути замінена переданням майна в натурі.

При виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному капіталі. Виплата провадиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу. На вимогу учасника та за згодою товариства вклад може бути повернуто повністю або частково в натуральній формі (ст.54 Закону України «Про господарські товариства»).

Зі змісту п.п.5.14, 5.15 статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Квот» вбачається, що учасник, який виходить з товариства, має право одержати вартість частини майна, пропорційну його частці у статутному капіталі. На вимогу учасника та за згодою товариства вклад може бути повернений повністю або частково в натуральній формі.

Отже з наведеного вище вбачається, що компенсація вартості частини майна товариства, пропорційна частці учасника, який вийшов з його складу, у статутному капіталі може бути здійснена у натуральній формі виключно за згодою товариства . Аналогічну позицію наведено у постанові від 18.12.2013р. Вищого господарського суду України по справі №5002-15/3754.1-2011.

Проте, позивачем не представлено до матеріалів справи належних та допустимих у розумінні ст.34 Господарського процесуального кодексу України доказів надання Товариством з обмеженою відповідальністю «Квот» дозволу на повернення учаснику, який вибув зі складу учасників товариства, майна, що було останнім внесено до статутного капіталу товариства.

У судовому засіданні 19.06.2014р. заявник також зазначив, що дозволу на повернення спірного майна в натурі відповідач не надавав.

З метою повного та всебічного з'ясування всіх обставин справи, ухвалами від 16.05.2014р. та від 11.06.2014р. господарським судом було зобов'язано відповідача надати відомості стосовно розгляду заяви б/н від 24.12.2013р. позивача. Проте, як вже зазначалось, відповідач вимог господарського суду не виконав.

Отже, враховуючи представлені до матеріалів справи докази, господарським судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Квот» згоди на повернення майна в натурі, яке внесено до статутного капіталу суб'єкта господарювання, не надавало.

Одночасно, за змістом ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з закону.

У ст.54 Закону України «Про господарські товариства» зазначено, що вклад може бути повернений учаснику, який вибув, повністю або частково в натуральній формі. При цьому, виплата проводиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу.

Як було встановлено вище, позивач втратив статус учасника Товариства з обмеженою відповідальністю «Квот» 27.12.2013р.

Отже, враховуючи встановлений чинним законодавством 12 місячний термін для повернення вкладу особі, яка вибула з товариства, господарський суд дійшов висновку, що обов'язок відповідача повернути вклад ОСОБА_1 на момент звернення до суду з розглядуваним позовом не настав.

При цьому, посилання позивача на приписи ч.2 ст.148 Цивільного кодексу України, відповідно до якої, якщо вклад до статутного капіталу був здійснений шляхом передання права користування майном, відповідне майно повертається учасникові без виплати винагороди, суд вважає необґрунтованим виходячи з наступних підстав.

За приписами ч.1 ст.12 Закону України «Про господарські товариства» товариство є власником, зокрема, майна, переданого йому учасниками у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу.

Як вже було встановлено судом, зі змісту протоколу №22 від 02.02.2009р. вбачається, що видувний полуавтомат «Ferenc», видувний полуавтомат УПФ-2, видувний полу автомат «Concept2000», піч підігріву преформ МПК-5 (2 шт.), компресор високого тиску «WAN-NK 60» та прес-форми (13 шт.) було передано Товариству з обмеженою відповідальністю «Квот», як внесок до статутного капіталу. Жодних посилань на передачу лише права користування на зазначені речі вказаний протокол не містить.

Наразі, будь-яких належних та допустимих у розумінні ст.34 Господарського процесуального кодексу України доказів передачі спірного майна саме у користування відповідача позивачем суду не представлено.

При цьому, відповідно п.2.3 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (ч.1 ст.38 Господарського процесуального кодексу України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

У судовому засіданні 19.06.2014р. позивачем не було заявлено клопотання про відкладення розгляду справи з метою надання нових доказів в наступному судовому засіданні.

За таких обставин, приймаючи до уваги приписи чинного законодавства, позицію Верховного Суду України та Вищого господарського суду України, з огляду на наявні в матеріалах справи документи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Квот» про зобов'язання повернути майно в натурі є необґрунтованими та такими, що підлягають залишенню без задоволення.

Судовий збір згідно зі ст.49 Господарського процесуального кодексу України підлягає віднесенню на позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.22, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1, м.Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю «Квот», м.Київ про зобов'язання повернути видувний полу автомат «Ferenc» вартістю 6 000 грн., видувний полуавтомат УПФ-2 вартістю 6 000 грн., видувний полуавтомат «Concept2000» вартістю 18 000 грн., піч підігріву преформ МПК-5 (2 шт.) вартістю 12000 грн., компресор високого тиску «WAN-NK 60» вартістю 6000 грн.та прес-форми (13 шт.) вартістю 12 000 грн.

У судовому засіданні 19.06.2014р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складено та підписано 24.06.2014р.

Суддя М.О. Любченко