Постанова

від 25.06.2014 по справі 826/5891/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

25 червня 2014 року 14:30 № 826/5891/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Іщука І.О., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомАрбітражного керуючого Титаренко Миколи Олександровича

до 1. Оксанич Оксани Вікторівни в.о. начальника ДПІ у Святошинському районі Головного управління Міндоходів України у м. Києві, 2. Державної податкової інспекції у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві прозобов'язання вчинити дії, О Б С Т А В И Н И С П Р А В И:

Арбітражний керуючий Титаренко Микола Олександрович звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Оксанич Оксани Вікторівни в.о. начальника ДПІ у Святошинському районі Головного управління Міндоходів України у м. Києві, Державної податкової інспекції у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, в якому просить:

- зобов'язати Державну податкову інспекцію у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві надати арбітражному керуючому Титаренко М.О. інформацію про наявність на поточних рахунках в банківських закладах, власником яких є ТОВ Українське - Ізраїльське «Санлайт», а також місцезнаходження керівних органів юридичної особи.

- стягнути з Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на користь арбітражного керуючого Титаренка М.О. витрати на правову допомогу, в розмірі 850,00 грн., які пов'язані із розглядом справи.

Позовні вимоги обґрунтовані протиправною відмовою відповідача у наданні інформації позивачу.

Позивач в судове засідання не з'явився, про час, дату та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином, докази чого містяться в матеріалах справи. До суду надійшла заява від позивача, відповідно до якої він просить розглядати справу без його участі. Позовні вимоги підтримав з підстав, викладених в позовній заяві.

Представник відповідача 1 в судове засідання не з'явився, про час, дату та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином, докази чого містяться в матеріалах справи. Заяви про розгляд справи без його участі або клопотання про відкладення розгляду справи до суду не надходило. Згідно наданих письмових заперечень з позовними вимогами не погоджується та просить відмовити в їх задоволенні. Обґрунтовуючи свої заперечення, зазначає, що позивачем до свого листа не надано жодних документів, які б свідчили про наявність у позивача права на отримання такої інформації, а тому надана позивачу відмова є правомірною.

Протокольною ухвалою від 12.06.2014 р. суд залучив до участі у справі відповідача 2 Державну податкову інспекцію у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві.

Представник відповідача 2 в судовому засіданні заперечив проти позовних вимог з огляду на їх необґрунтованість та безпідставність.

Відповідно до частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

У зв'язку з тим, що відсутні перешкоди для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, а також зважаючи на відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у письмовому провадженні.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, діючи на підставі Свідоцтва НОМЕР_1 про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), листом від 17.02.2014 № 15/597-6 надав запит до ДПІ у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про надання інформації про наявність поточних рахунків в банківських закладах, власником яких є ТОВ Українське - Ізраїльське «Санлайт», а також місцезнаходження керівних органів юридичної особи у зв'язку з тим, що ухвалою господарського суду м. Києва був призначений ліквідатором цього підприємства.

Листом від 07.04.2014 р № 3173/Т/26-57-10-11 відповідач відмовив надати запитувану інформацію, оскільки до запиту недодані документи, які б засвідчували право на отримання запитуваної інформації.

Позивач вважає зазначене рішення відповідача про відмову в надані інформації є протиправним та такими, що порушує його права, з огляду на що звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом, в якому просить зобов'язати відповідача вчинити дії.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Завданням адміністративного суду є перевірка правомірності (легальності) даного рішення з огляду на чіткі критерії, які зазначені у частині 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлені критерії, якими керується адміністративний суд при перевірці рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень. Відповідність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, передбаченим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям перевіряється судом з урахуванням закріпленого статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України принципу законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

«На підставі» означає, що суб'єкт владних повноважень: 1) повинен бути утвореним у порядку, визначеному Конституцією та законами України; 2) зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

«У межах повноважень» означає, що суб'єкт владних повноважень повинен приймати рішення, а дії вчиняти відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх.

«У спосіб» означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби.

Зазначені критерії, хоч і адресовані суду, але одночасно вони є і вимогами для суб'єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення, вчиняє дії чи допускається бездіяльності.

Як вбачається з матеріалів справи, постановою господарського суду м. Києва по справі № 15/597-6 визнано банкрутом ТОВ Українське - Ізраїльське «Санлайт» (03115, м.Київ, вул. Депутатська, 25, ідентифікаційний код 22968083) і відкрита ліквідаційна процедура.

Ухвалою суду від 17.02.2014 р. ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Титаренка М.О.

Як вбачається з доводів, позивача, викладених в позовній заяві, на його думку, інформація про арбітражного керуючого щодо справ, в яких він виконує обов'язки розпорядника, керуючого санацією чи ліквідатора є загальновідомими, а тому на підставі ч. 2 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України не потребують доказування.

Оцінивши спірні правовідносини у справі у їх сукупності, дослідивши фактичні обставини справи, суд не погоджується з позицією позивача з огляду на нижченаведене.

Відповідно до вимог ст. 21 Податкового кодексу України посадові особи контролюючих органів зобов'язані не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій; не допускати розголошення інформації, що одержується, використовується, зберігається під час реалізації функцій, покладених на контролюючі органи.

Також, статтею 17 Податкового кодексу України передбачено, що платник податків має право на нерозголошення контролюючим органом (посадовими особами) відомостей про такого платника без його письмової згоди та відомостей, що становлять конфіденційну інформацію, державну, комерційну чи банківську таємницю та стали відомі під час виконання посадовими особами службових обов'язків, крім випадків, коли це прямо передбачено законами.

Відповідно до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 14 травня 1992 року N 2343-XII (надалі - Закон N 2343-XII) арбітражний керуючий - фізична особа, призначена господарським судом у встановленому порядку в справі про банкрутство як розпорядник майна, керуючий санацією або ліквідатор з числа осіб, які отримали відповідне свідоцтво і внесені до Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України.

Отже, право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) надається особі, яка отримала відповідне свідоцтво у порядку, встановленому законом та внесена до Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України.

Законом України «Про інформацію» від 2 жовтня 1992 року N 2657-XII (надалі - N 2657-XII) врегульовано відносини щодо створення, збирання, одержання, зберігання, використання, поширення, охорони, захисту інформації.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону N 2657-XII основними принципами інформаційних відносин є, зокрема, правомірність одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону N 2657-XII право на інформацію охороняється законом. Держава гарантує всім суб'єктам інформаційних відносин рівні права і можливості доступу до інформації.

Право на інформацію може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку, з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя (ч. 2 ст. 6 цього Закону).

Частиною 1 ст. 27 Закону N 2657-XII визначено, що порушення законодавства України про інформацію тягне за собою дисциплінарну, цивільно-правову, адміністративну або кримінальну відповідальність згідно із законами України.

Проаналізувавши вищенаведені правові норми, суд зауважує, що посадовим особам податкового органу забороняється надання доступу стороннім особам до відомостей про іншу особу, зібраних відповідно до чинного законодавства державними органами, організаціями і посадовими особами без наявності правових підстав для їх надання.

Таким чином, оскільки до листа позивача не надано жодного документу, які б свідчили про його право на здійснення діяльності арбітражного керуючого, то у відповідача були відсутні підстави для надання інформації, яка містилась в листі.

Відповідно до ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч.ч. 1, 2, 6 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

На підставі викладених положень та обставин суд прийшов до висновку, що позов арбітражного Арбітражного керуючого Титаренко Миколи Олександровича до Оксанич Оксани Вікторівни в.о. начальника ДПІ у Святошинському районі Головного управління Міндоходів України у м. Києві, Державної податкової інспекції у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві про зобов'язання вчинити дії є безпідставним, необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 87 Кодексу адміністративного судочинства України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на правову допомогу.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов'язані з оплатою допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, які надають правову допомогу за договором, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги, передбачених законом.

Водночас, позивачем не доведено документально підтвердженими доказами здійснені витрати на правову допомогу в розмірі 850,00 грн., а також враховуючи, що судом відмовлено у задоволенні позову, суд також відмовляє в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на користь арбітражного керуючого Титаренка М.О. витрат на правову допомогу в розмірі 850,00 грн., які пов'язані із розглядом справи.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства судові витрати не підлягають поверненню.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69 -71, 94, 160 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

У позові Арбітражного керуючого Титаренко Миколи Олександровича відмовити.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її отримання особою, яка оскаржує постанову, за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.О. Іщук