Постанова

від 26.06.2014 по справі 904/3091/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.06.2014 року Справа № 904/3091/14

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді : Бахмат Р. М. (доповідача),

суддів: Євстигнеєва О.С., Кощеєва І.М.

при секретарі судового засідання : Назаренко С.Г.

Представники сторін в судове засідання не з`явилися. про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства «Раціоналізатор» м. Горлівка на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 12.05.2014р. у справі № 904/3091/14

за позовом: Приватного підприємства «РАЦІОНАЛІЗАТОР» м. Горлівка

до: Дочірнього підприємства «ПРОДСТОР» м. Дніпропетровськ

про: стягнення 749 018,53 грн.

В С Т А Н О В И В :

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської обл. від 12.05.2014 р. у справі № 904/3091/14 (суддя Соловйова А.Є.) повернуто позовну заяву Приватного підприємства «РАЦІОНАЛІЗАТОР» м. Горлівка до Дочірнього підприємства «ПРОДСТОР» м.Дніпропетровськ про стягнення 749 018,53 грн. без розгляду.

Позивач не погодився з вказаним рішенням суду, подав апеляційну скаргу та клопотання про відновлення строку на подання апеляційної скарги.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12.06.2014 р. відновлено процесуальний строк на подання апеляційної скарги.

Скаржник просить в апеляційній скарзі скасувати оскаржувану ухвалу, а справу передати на розгляд господарського суду Дніпропетровської обл., оскільки вважає, що вказана ухвала винесена з порушенням норм процесуального права.

Позивач вважає, що у суду були відсутні підстави для застосування п. 3 ч. 1 ст. 63 ГПК України, оскільки позовна заява відповідає вимогам, встановленим ч. 2 ст. 54 ГПК України.

Позивачем в позовній заяві зазначена сума боргу 426 227 грн. 24 коп. з посиланням на акт звірки взаємних розрахунків, який був доданий до позовної заяви.

Скаржник вважає, що суд не мав права на даній стадії господарського процесу надавати оцінку доказам. поданим позивачем, оскільки порушення провадження по справі не може бути ототожненим з розглядом спору по суті.

Щодо ненадання документів, які підтверджують поставку товару та не зазначення строків оплати товару позивач зазначає. що такі вимоги до позовної заяви взагалі не пред`являються Господарським процесуальним кодексом України.

Вказані докази можуть бути або витребувані судом в порядку п.4 ч. 1 ст. 65 ГПК України, або надані стороною під час розгляду справи по суті.

Відповідач відзив на апеляційну скаргу не надав.

В судовому засіданні оголошено постанову.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила, що 12.05.2014 року господарським судом Дніпропетровської області була прийнята ухвала про повернення позовної заяви Приватного підприємства «РАЦІОНАЛІЗАТОР» м. Горлівка до Дочірнього підприємства «ПРОДСТОР» м. Дніпропетровськ про стягнення 749 018,53 грн. без розгляду.

Господарський суд повернув позовну заяву без розгляду з посиланням на п.3 ч. 1 ст. 63 ГПК України, оскільки у позовній заяві не вказано обставин, на яких ґрунтується позовна вимога, доказів, що підтверджують викладені в заяві обставини, обґрунтований розрахунок стягуваної чи оспорюваної суми.

Також в оскаржуваної ухвалі вказано, що позивачем при звернені до господарського суду з позовною заявою порушено вимоги п.5 ч.2 ст.54 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якого позовна заява повинна містити обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються.

Повертаючи позовну заяву без розгляду, суд першої інстанції зробив висновок, що до позовної заяви не додано обґрунтованого розрахунку суми заборгованості за поставлений та неоплачений товар, яка визнається відповідачем у розмірі 426 227,24 грн. та за товар, який був поставлений відповідачу, але ним не визнається на суму 322 791,29 грн. Крім того, позивачем не надано документів, що підтверджують поставку товару та не вказано строки оплати відповідачем заборгованості тощо.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції безпідставно повернув позивачу без розгляду позовну заяву, так як, відповідно до п.3 ч. 1 ст. 63 ГПК України, суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо у позовній заяві не вказано обставин, на яких ґрунтується позовна вимог; доказів, що підтверджують викладені в заяві обставини; обгрунтований розрахунок стягуваної чи оспорюваної суми.

В позовній заяві позивача вказано обставини, на яких ґрунтується позовна вимога, а саме: позивач посилається на укладений між сторонами договір № 553 від 01.01.2010 р., на підставі якого позивач поставив відповідачу товар, а відповідач згідно умов договору зобов`язаний прийняти і оплатити вартість товару за цінами, зазначеними в накладній.

Доказом здійснення поставок на підстав договору позивач в позовній заяві вказує платіжні документи відповідача, а також податкові накладні, складені позивачем. Крім того, позивач в позовній заяві вказує, що факт поставки товару на суму 426 227 грн.24 коп. підтверджено актом перевірки розрахунків станом на 01 травня 2011 р.

Позивач також вказує в позовній заяві, що у зв`язку із неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором, у період з квітня 2010 р. по травень 2011 р. у відповідача утворилась заборгованість у розмірі, який зазначений самим відповідачем в сумі 426 227 грн. 24 коп., що підтверджується актом перевірки розрахунків станом на 01 травня 2011 р.

Факт суми заборгованості позивач в позовній заяві підтверджує аудиторським звітом про результати перевірки приватного підприємства.

Враховуючи викладене, колегія судді вважає, що позовна заява приватного підприємства «Раціоналізатор» відповідає вимогам п. 5 ч.2 ст. 54 ГПК України і відповідно до якої позовна заява містить виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, зазначення доказів, що підтверджують позов, обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються, законодавство, на підставі якого подається позов.

Пункт 5 ч.2 ст. 54 та п.3 ч.1 ст. 63 ГПК України вимог щодо подання таких доказів разом з позовною заявою не містять.

Пунктом 3.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 р. № 18 передбачено, що суд не вправі повернути позовну заяву на підставі пункту 3 частини першої ст.. 63 ГПК України з мотиву неподання документів, що є доказами, або подання не засвідчених належним чином копій документів, оскільки позивач може їх подати до закінчення розгляду справи.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що оскаржувану ухвалу слід скасувати і справу передати до місцевого господарського суду, так як висновки суду першої інстанції слід визнати безпідставними,як такі, що ґрунтуються на неправильному розумінні ст. 63 ГПК України.

За вказаних обставин колегія суддів, керуючись статями 103-106 Господарського процесуального кодексу України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Раціоналізатор» м.Горлівка задовольнити.

Ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 12.05.2014р. у справі № 904/3091/14 скасувати.

Справу № 904/3091/14 передати на розгляд господарського суду Дніпропетровської обл.

Головуючий Р.М. Бахмат

Судді: О.С. Євстигнеєв

І.М. Кощеєв