Ухвала

від 12.03.2009 по справі 11/315-08

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ

АДМІНІСТРАТИВНИЙ

СУД

Ухвала

Іменем України

12

березня 2009 року                                          м.

Дніпропетровськ

Колегія

суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого  судді    

- Кожана М.П. (доповідач) ,

суддів             - Коршуна А.О.

            - Баранник Н.П.

при

секретарі            - Дубова К.С.

В

судове засідання представники:

Від

позивача: ОСОБА_1.,

довіреністьНОМЕР_1 від 05.03.2009р.

Від

відповідача:  представник не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну

скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими

платниками податків у м.Запоріжжя

на постанову  Господарського суду Запорізької області від

11.07.2008р. у справі №11/315/08-АП

за позовом:  Товариства з обмеженою відповідальністю

«Торговий дім «Метизи»

до Спеціалізованої

  державної   податкової інспекції по роботі з великими

платниками податків у м.Запоріжжя

про скасування

податкового повідомлення-рішення , -

ВСТАНОВИЛА:

У травні 2008р. ТОВ «Торговий дім «Метизи» звернулось до

Господарського суду Запорізької області з позовною заявою, у якій просить

скасувати податкове повідомлення-рішення від 23.04.2008р. №00001060801/0.

Постановою Господарського суду Запорізької області від

11.07.2008 року у справі №11/315/08-АП позовні вимоги задоволено повністю та

скасовано податкове повідомлення-ріщення від 23.04.2008р. №0001060801/0

Спеціалізованої   державної   податкової інспекції по роботі з великими

платниками податків у м.Запоріжжя.

Постанова суду мотивована тим, що у зв'язку з тим, що п.

7.4.2. Закону України «Про податок на додану вартість», якою передбачено

включення до складу валових витрат суми ПДВ, яка сплачена платником податку при

придбанні легкового автомобіля, суперечить п. 5.3.3. Закону України «Про

оподаткування прибутку підприємств» суд дійшов висновку про наявність конфлікту

інтересів, у зв'язку з чим судом на підставі пп. 4.4.1 Закону України "Про

порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними

цільовими фондами" № 2181 від 20.12.2000р. прийнято рішення на користь як

платника податків.

Не погодившись з постановою суду, відповідач подав

апеляційну скаргу, у якій зазначає, що постанова Господарського суду

Запорізької області від 11.07.2008 року у справі №11/315/08-АП прийнята з

порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому просить скасувати

постанову Господарського суду Запорізької області від 11.07.2008 року у справі

№11/315/08-АП та постановити нове рішення, яким 

у задоволені позовних вимог позивача відмовити в повному обсязі.

Позивачем було надано заперечення на апеляційну скаргу

відповідача, відповідно до якого просить постанову Господарського суду

Запорізької області від 11.07.2008р. у справі № 11/315/08-АП залишити без змін,

скаргу без задоволення.

На адресу суду 04.03.2009р. надійшло клопотання від

відповідача про перенесення розгляду даної справи на іншу дату, у зв'язку з

неможливістю прибуття у судове засідання уповноваженого представника

відповідача.

З урахуванням вищезазначеного

клопотання відповідача, представник відповідача про час та місце розгляду

справи повідомлені належним чином в порядку п.2 ч.1 ст.190 Кодексу

адміністративного судочинства України, про що також свідчить поштове

повідомлення про вручення поштового відправлення №6108619 від 02.12.2008р.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України неприбуття у

судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним

чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає

судовому розгляду справи.

Відповідно

до ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні

оголошено вступну та резолютивну частини ухвали.

Перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи,

колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за

наступних підстав,-

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи

підтверджено, що СДПІ по роботі з ВПП у м.Запоріжжя була проведена перевірка

дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства позивача, за

результатами якої було складено акт від 11.04.2008р. №270/08-01-30958370. На

підставі встановлених порушень вимог Закону України «Про оподаткування прибутку

підприємств» від 28.12.1994р. №334/94-ВР відповідачем винесено податкове

повідомлення-рішення від 23.04.2008р. №00001060801/0, яким визначено податкове

зобов'язання в сумі 42407грн.00коп. та застосовані штрафні санкції в розмірі

8481грн.40коп.

Відповідач у своїй апеляційній скарзі посилається на те,

що рішення прийнято господарським судом з порушенням норм матеріального і

процесуального права. Відповідач зазначає, що задовольняючи адміністративний

позов, суд першої інстанції керувався виключно Законом України «Про податок на

додану вартість», не звернувши уваги на приписи Закону України «Про

оподаткування прибутку підприємств». Відповідач зазначає, що відповідно до пп.

7.4.2 п. 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» - «не

включається до складу податкового кредиту та відноситься до складу валових

витрат сума податку, сплачена платником податку при придбанні легкового

автомобіля, що включається до складу основних фондів». Пунктом 8.2.1 п.8.2 ст.

8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено, що «Під

терміном «основні фонди» слід розуміти матеріальні цінності, що призначаються

платником податку для використання у господарській діяльності платника податку

протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в

експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких перевищує 1000грн.

і поступово зменшується у зв»язку з фізичним або моральним зносом» А підпунктом

8.2.2 цього ж Закону автомобільний транспорт віднесено до 2-ї групи основних

фондів. Пунктом 5.3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»

встановлений перелік витрат, які не включаються до складу валових. Підпунктом

5.3.2 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»

взагалі не дозволяє віднесення до складу валових витрат на придбання основних

фондів. Відповідно до пп. 5.3.3 п.. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування

прибутку підприємств»: «Не включаються до складу валових витрат витрати на:

сплату податку на прибуток підприємств, податку на нерухомість, а також

податків, установлених пунктами 7.8, 10.2 і ст.. 13 цього Закону; сплату

податку на додану вартість включеного до ціни товарів (робіт, послуг), що

придбаваються платником податку для виробничого або невиробничого використання,

сплату податків на доходи фізичних осіб, які відраховуються за рахунок сум

виплат таких доходів згідно із законом України «Про оподаткування доходів

фізичних осіб». Таким чином, Закон України «Про оподаткування прибутку

підприємств» чітко встановлює заборону віднесення до складу валових витрат, як

вартості основних фондів, так податку на додану вартість, сплаченого в ціні

придбаваємого основного фонду. Відповідно до ст..15 Закону України «Про

оподаткування прибутку підприємств» - ставки податку на прибуток, пільги щодо

податку, об»єкт оподаткування, порядок обчислення оподатковуваного прибутку,

строки і порядок сплати та зарахування податку до бюджетів можуть

встановлюватися та змінюватися лише шляхом внесення змін до цього Закону». У

зв»язку з тим, що перелік витрат, які включаються та не включаються до складу

валових, встановлений виключно Законом України «Про оподаткування прибутку

підприємств», до якого не внесено відповідних змін, то сума податку на додану

вартість, сплачена платником податку при придбанні легкового автомобіля (крім

таксомоторів), який буде включено до складу основних фондів, не включається до

складу податкового кредиту, до складу валових витрат і не збільшує балансову

вартість другої групи основних фондів, а погашається платником податку за

рахунок інших джерел. Таким чином, відповідач просить скасувати постанову

господарського суду Запорізької області по справі №11/315/08-АП від

11.07.2008р. та відмовити у позові позивачу.

Як вбачається з акту перевіркою встановлено, що на

порушення пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку

підприємств", позивачем безпідставно завищено валові витрати у зв'язку з

віднесенням до їх складу сум податку на додану вартість, сплачені у зв'язку з

придбанням легкових автомобілів.

Так, позивачем були придбані автомобілі:

- Chevrolet express ехр (податок на додану вартість - 88

400грн.00 коп.);

- Subaru (податок на додану вартість - 34 658грн.33

коп.);

- Toyota (податок на додану вартість - 46 569грн.94

коп.).

Всього податок на додану вартість, сплачений при

придбанні автомобілів у сумі 169 628грн.18 коп., віднесено позивачем до складу

валових витрат.

У відповідності до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону

України „Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 p. № 168/97-ВР із

змінами і доповненнями, податковий кредит звітного періоду визначається

виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище

рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги)

відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари

(послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником

податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього

Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням (будівництвом,

спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних

матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні

капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого

використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних

операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до абз. 4 п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі

товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних

операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного

податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку

оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно із Законом України «Про податок на додану вартість»

платника податку має право на податковий кредит (п. 1.7 ст. 1) за операціями

придбання товарів, послуг та основних фондів, що використовуються у

господарській діяльності такого платника. Податковий кредит це право платника

податку зменшити податкове зобов'язання звітного періоду шляхом зарахування

нарахованих (або сплачених), у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів,

послуг та основних фондів з метою їх подальшого використання у виробництві

та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах

господарської діяльності платника податку), сум податку на додану вартість.

Механізм «податкового кредиту» (або зарахування) забезпечує складне

перекладення податку на кінцевого споживача. Оскільки у відповідності до

закріпленої законом економічної моделі податку на додану вартість саме кінцевий

споживач є носієм податку, податок повинен бути перекладений учасниками ланцюга

виробництва та реалізації товарів (послуг) на кінцевих споживачів. У

відповідності до п.п. 5.3.3 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування

прибутку підприємств» не включаються до складу валових витрат витрати на сплату

податку на додану вартість, включеного до ціни: товарів (робіт, послуг), що

придбаваються платником податку для виробничого або невиробничого використання.

Пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на

додану вартість» містить встановлене обмеження права платника податку на

податковий кредит. Вказане обмеження стосується таких об'єктів основних фондів

як легкові автомобілі.

Визначення основних фондів та класифікація їх груп

наведена у п. 8.2 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»

(п.п. 8.2.1 та п.п. 8.2.2). Автомобільний транспорт згідно абз. З п.п. 8.2.2 п.

8.2 ст. 8 Закону відноситься до групи 2 основних фондів, витрати на його

придбання підлягають амортизації.

В абз. 1 п.п. 7.4.2 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про

податок на додану вартість» встановлено правило, щодо не включення до складу

податкового кредиту суми податку, сплаченої у зв»язку з придбанням платником податку

товарів або основних фондів, які призначаються для їх використання в операціях,

які не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість згідно зі ст.3

цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі ст. 5 та п. 11.44 ст.

11 цього Закону. Положення п.п. 7.4.3 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок

на додану вартість» стосується випадків коли товари (роботи, послуги),

виготовлені та/або придбані, частково використовуються в оподатковуваних

операціях, а частково ні. Слід звернути увагу на те, що розміщення законодавцем

норми, якою встановлено виключення з правила (п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7), щодо

порядку формування податкового кредиту в п.п. 7.4.2 п. 7.4 ст. 7 Закону України

«Про податок на додану вартість», а не в окремому підпункті Закону, є

свідченням системного співвідношення вказаного положення з нормою абзацу

першого вказаного підпункту.

З метою, уникнути негативних наслідків за такими

операціями для платника податку, що пов'язані з відсутністю передбаченої

законом можливістю перекласти суму податку на кінцевого споживача, законодавцем

була встановлена норма абз. 3 п.п. 5.3.3 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про

оподаткування прибутку підприємств». У відповідності до вказаної норми у разі

якщо платник податку на прибуток, зареєстрований як платник податку на додану

вартість, одночасно здійснює операції з продажу товарів (робіт, послуг), що

оподатковуються податком на додану вартість та звільнені від оподаткування, або

не є об'єктом оподаткування таким податком, податок на додану вартість, сплачений

у складі витрат на придбання товарів (робіт, послуг), які відносяться до складу

валових витрат, та основних фондів і нематеріальних активів, що підлягають

амортизації, включається відповідно до валових витрат або балансова вартість

відповідної групи основних фондів збільшується на суму, що не включена до

складу податкового кредиту такого платника податку згідно із Законом України

«Про податок на додану вартість».

Згідно п. 4.4.1 Закону України «Про порядок погашення

зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»

№ 2181   від 20.12.2000р. у разі коли норма закону чи

іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або коли норми

різних законів різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне)

трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів,

внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків,

так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Враховуючи вищезазначені обставини, колегія суддів

приходить до висновку, про те що під час ухвалення рішення по даній справі

судом першої інстанції повно з'ясовано усі обставини справи, і яким надана

вірна оцінка, порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи

процесуального права, які б потягли за собою скасування чи зміну  оскаржуваної судової постанови судовою

колегією не встановлено, а тому колегія суддів вважає за необхідне  постанову суду від 11.07.2008р. по даній

справі залишити без змін.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не можуть бути

підставою для скасування постанови суду, а тому апеляційну скаргу необхідно

залишити без задоволення.

На підставі викладеного, керуючись  ч. 3 ст. 160, ст.ст.195, 196, п.1.ч.1 ст.198,

200, п.1.ч.1.ст.205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія

суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової

інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Запоріжжя на постанову

господарського суду Запорізької області від 11.07.2008р. у справі №11/315/08-АП

- залишити без задоволення.

    Постанову

господарського суду Запорізької області від 11.07.2008р. у справі

№11/315/08-АП-  залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили у відповідності до ст. 254

КАС України та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого

адміністративного суду України протягом одного місяця.

Ухвалу в повному обсязі виготовлено 22.06.2009року

Головуючий:                             М.П. Кожан

Судді:                                 А.О. Коршун

                                    Н.П. Баранник