Рішення

від 24.06.2014 по справі 908/1987/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 20/35/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.06.2014 Справа № 908/1987/14

За позовом Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» (71504, Запорізька область, м. Енергодар, вул. Промислова, 133)

до відповідача: Відділу Держземагенства у м. Енергодарі Запорізької області (71502, Запорізька область, м. Енергодар, вул. Курчатова, 11)

про стягнення суми 166,97 грн.

Суддя Гандюкова Л.П.

Представники сторін:

Від позивача - Балацький Я.А. (дов. № 632 від 24.03.2014 р.);

Від відповідача - не з'явився

СУТНІСТЬ СПОРУ:

Заявлений позов про стягнення з відповідача суми 98,84 грн. заборгованості за договором № 75/342-11 від 25.01.2012 р. за період з січня 2014 р. по березень 2014 р. включно, пені в сумі 5,62 грн., 3% річних в розмірі 1,12 грн., штрафу в розмірі 13,40 грн., інфляційних втрат 5,19 грн., всього - 124,17 грн.

Ухвалою господарського суду від 12.06.2014 р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі № 908/1987/14, справі присвоєно номер провадження 20/35/14, судове засідання призначено на 24.06.2014 р.

В судовому засіданні 24.06.2014 р. справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

24.06.2014 р. від позивача через канцелярію суду надійшла заява про збільшення позовних вимог, якою позивач збільшив розмір позовних вимог в частині стягнення основного боргу (включивши заборгованість за квітень 2014 р.), пені, 3% річних та інфляційних втрат. Відповідно до заяви позивач просить стягнути з відповідача суму 166,97 грн., із яких: сума 136,18 грн. заборгованості за договором № 75/342-11 від 25.01.2012 р. за період з січня 2014 р. по квітень 2014 р. включно, пені в сумі 6,99 грн., 3% річних в розмірі 1,34 грн., штрафу в розмірі 7% від суми заборгованості - 13,40 грн., розрахованих за період 01.12.2013 р. по 20.06.2014 р. включно, інфляційних втрат 9,06 грн. за період з грудня 2013 р. по червень 2014 р.

Заява прийнята судом до розгляду на підставі ст. 22 ГПК України.

Позивач підтримав позовні вимоги, викладені у позовній заяві, з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, та на підставі ст.ст. 526, 625, 629 ЦК України, ст.ст. 75, 216 ГК України, умов договору № 75/342-11 від 25.01.2012 р. про надання послуг з технічного обслуговування пожежної сигналізації просить позов задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з'явився, в письмовому відзиві, який надійшов через канцелярію суду 24.06.2014 р., позов визнав частково в частині основної заборгованості в сумі 98,84 грн. Зазначив, що відповідачем до управління Державної казначейської служби платіжні доручення про оплату за технічне обслуговування пожежної сигналізації надано своєчасно. Листом від 17.02.2014 р. УДКСУ підтвердило інформацію про те, що існує кредиторська заборгованість та недостатнє наповнення єдиного казначейського рахунку УДК у м. Енергодарі Запорізької області. Станом на 19.06.2014 р. УДКСУ опрацьовано документи, надані на оплату послуг з обслуговування пожежної сигналізації на загальну суму 98,84 грн., яка не сплачена у зв'язку з відсутністю фінансового ресурсу. Посилаючись на те, що порушення строків оплати сталося не з вини відповідача, просить відмовити в задоволенні позовних вимог у частині сплати господарських санкцій - пені, штрафу у розмірі 7% від суми боргу на загальну суму 25,33 грн. та у частині відшкодування витрат по сплаті судового збору у розмірі 1827,00 грн. У відзиві відповідач виклав клопотання про розгляд справи без участі відповідача у зв'язку з відсутністю фінансування на відрядження.

Суд визнав можливим розглянути справу на підставі ст. 75 ГПК України у відсутність представника відповідача за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, оригінали яких оглядалися в судовому засіданні, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

25.01.2012 р. між Державним підприємством «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» (виконавець за договором, позивач у справі) та Відділом Держземагенства у м. Енергодарі Запорізької області (замовник за договором, відповідач у справі) укладений договір № 75/342-11 про надання послуг по технічному обслуговуванню пожежної сигналізації, згідно з умовами якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе надання послуг по технічному обслуговуванню пожежної сигналізації в адміністративній будівлі на 200 працівників по вул. Курчатова, 11 в приміщеннях № 403-404, а замовник зобов'язався оплатити дані послуги (п. 1.1 договору).

Орієнтовна вартість послуг за рік по даному договору складає 369,74 грн., в т.ч. ПДВ 20% (п. 2.1 договору в редакції додаткової угоди № 2 від 17.07.2013 р.).

У розділі 3 договору сторони обумовили порядок розрахунків за договором. Відповідно до п. 3.2.1 замовник зобов'язався проводити оплату за послуги по технічному обслуговуванню пожежної сигналізації не пізніше останнього числа місяця, слідуючого за звітним, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок виконавця.

По закінченню звітного місяця виконавець надає замовнику акт про надані послуги по технічному обслуговуванню пожежної сигналізації на протязі 5 робочих днів місяця, слідуючого за звітним (п. 4.1). Замовник оформлює акт про надання послуг по технічному обслуговуванню пожежної сигналізації на протязі 2-х робочих днів з дня отримання та направляє його виконавцю, або надає мотивовану відмову від приймання наданих послуг (п. 4.2).

Згідно з п. 8.1 договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє до 31.01.2013 р. Договір вважається пролонгованим на кожен наступний календарний рік на тих же умовах, якщо за 1 місяць до закінчення терміну дії договору жодна зі сторін не заявить про його розірвання (п. 8.2).

Як пояснив представник позивача в судовому засіданні, договір № 75/342-11 діє до теперішнього часу, позивач надає відповідачу послуги за даним договором.

Як слідує із матеріалів справи, між сторонами у справі були без зауважень підписані та скріплені печатками юридичних осіб акти на надання послуг по технічному обслуговуванню пожежної сигналізації по договору № 75/342-11: № 7 від 31.10.2013 р. на суму 30,83 грн., № 8 від 29.11.2013 р. на суму 30,83 грн., № 9 від 26.12.2013 р. на суму 30,83 грн., № 10 від 31.01.2014 р. на суму 34,64 грн., № 11 від 28.02.2014 р. на суму 32,10 грн., № 12 від 31.03.2014 р. на суму 32,10 грн., № 13 від 30.04.2014 р. на суму 37,34 грн.

Відповідачем оплата за вказаними вище актами була проведена частково, а саме: за актом № 7 повністю сплачено суму 30,83 грн. згідно з платіжним дорученням № 5 від 17.02.2014 р., за актом № 8 - сплачено суму 30,83 грн. згідно з платіжним дорученням № 6 від 03.04.2014 р., за актом № 9 - сплачено суму 30,83 грн. згідно з платіжним дорученням № 7 від 03.04.2014 р.

Не оплачено загальну суму 136,18 грн. за актами №№ 10,11,12,13.

Між сторонами у справі велося численне листування з приводу заборгованості за договором № 75/342-11 (а.с. 29-33, 53-59).

У зв'язку з несплатою відповідачем суми заборгованості позивач звернувся до суду з позовом, за яким було порушено провадження у даній справі.

Проаналізувавши норми чинного законодавства, вивчивши та дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, суд вважає, що позов підлягає задоволенню на наступних підставах.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Аналогічний припис містять п.п. 1, 7 ст.193 Господарського кодексу України.

Згідно зі ст.ст. 11, 509 ЦК України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору є договір.

Відповідно до ст.ст. 901, 903 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 530 ЦК України також передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовами договору від 25.01.2012 р. № 75/342-11 сторони визначили вартість послуг та порядок розрахунків (п.п. 2.1, 3.2.1 договору), сторонами підписано акти про надання послуг за договором. Відповідач частково сплатив послуги, отримані за договором, що підтверджується матеріалами справи.

Заборгованість за договором № 75/342-1 за надані у січні-квітні 2014 року послуги становить суму 136,18 грн.

У матеріалах справи міститься підписаний сторонами та скріплений печатками юридичних осіб оригінал акту № 26 звірки взаємних розрахунків між сторонами (а.с. 62), відповідно до якого відповідач станом на 31.05.2014 р. має заборгованість перед позивачем за договором № 75/342-11 у сумі 152,78 грн., в т.ч. сума 136,18 грн. за актами №№ 10,11,12,13, які покладено в підставу позову.

Відповідач в письмовому відзиві наявність заборгованості не заперечив, підтвердив отримання послуг за договором № 75/342-11, пояснюючи виникнення заборгованості недостатністю бюджетного фінансування.

Таким чином, вимога про стягнення 136,18 грн. основного боргу є обґрунтованою, основаною на договорі та підтверджена належними доказами.

Позивачем також заявлено на підставі ст. 625 ЦК України вимогу про стягнення з відповідача суми 1,34 грн. - 3% річних, яка розрахована за період з 01.12.2013 р. по 20.06.2014 р. включно та 9,06 грн. інфляційних втрат за період з грудня 2013 р. по червень 2014 р. включно.

Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 3.2.1 договору визначено обов'язок відповідача проводити оплату за послуги по технічному обслуговуванню пожежної сигналізації не пізніше останнього числа місяця, слідуючого за звітним, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок виконавця.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач за надані послуги по договору розраховувався несвоєчасно, що підтверджується долученими до матеріалів справи копіями платіжних доручень. Так, за актами №№ 7,8,9 (за надані послуги у жовтні-грудні 2013 р.) відповідач розрахувався лише у березні-квітні 2014 р. За актами №№ 10,11,12,13 відповідач взагалі не розрахувався.

Сума 1,34 грн. 3% річних та сума 9,06 грн. інфляційних втрат розраховані позивачем окремо по кожному акту, розрахунок здійснений вірно. Таким чином, до стягнення з відповідача належить сума 1,34 грн. 3% річних та 9,06 грн. інфляційних втрат за заявлений позивачем період.

Позивач просить стягнути з відповідача, на підставі п. 5.2 договору, суму 6,99 грн. пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ та суму 13,40 грн. штрафу у розмірі 7% від суми заборгованості за період з 01.12.2013 р. по 20.06.2014 р. включно.

Відповідно до п. 5.2 договору за порушення строків оплати виконаних робіт замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі 0,1% від належної до сплати суми за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 днів - додатково сплачує штраф в розмірі 7% вказаної вартості.

Відповідно до ст.ст. 610-611 ЦК України невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), є його порушенням, у разі якого настають правові наслідки, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми, невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно з вимогами Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 2 ст. 343 ГК України встановлено, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 6 ст. 232 ГК України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Судом встановлений факт несвоєчасного виконання відповідачем грошового зобов'язання за договором, сума пені (6,99 грн.) та штрафу 7% (13,40 грн.) розрахована позивачем вірно та, відповідно, судом позовні вимоги в цій частині задовольняються.

Відповідач у відзиві просив відмовити у задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені та штрафу 7%, обґрунтовуючи свої заперечення тим, що порушення строків оплати за договором сталося не з вини відповідача.

Суд зазначає, що згідно з ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливістю виконання ним грошового зобов'язання. Статтею 617 цього Кодексу передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Відповідач не доказав, що в даному випадку мали місце випадок або непереборна сила. Недостатність фінансування бюджетними коштами закладу відповідача та недостатнє наповнення єдиного казначейського рахунку, на які посилається відповідач, не звільняє сторону господарських відносин (відповідача) від відповідальності.

На підставі викладеного, позов задовольняється повністю.

Згідно з ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на відповідача.

Стосовно клопотання відповідача про відмову у задоволенні позовних вимог у частині відшкодування витрат по сплаті судового збору у розмірі 1827,00 грн., яке викладено в письмовому відзиві, суд зазначає.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про судовий збір», судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, а також за видачу судами документів і включається до складу судових витрат.

Згідно зі ст. 84 ГПК України в резолютивній частині рішення вказується про розподіл господарських витрат між сторонами. Відповідно до ст. 49 ГПК судовий збір покладається при задоволенні позову - на відповідача.

Чинним законодавством не визначено випадків при задоволенні позову віднесення господарських витрат, в т.ч. судового збору, на позивача чи-то звільнення відповідача від сплати судового збору при винесенні рішення судом.

Керуючись ст.ст. 22, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Відділу Держземагенства у м. Енергодарі Запорізької області (71502, Запорізька область, м. Енергодар, вул. Курчатова, буд. 11, код ЄДРПОУ 38325210) на користь Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» (71504, Запорізька область, м. Енергодар, вул. Промислова, 133, код ЄДРПОУ 19355964) суму 136 (сто тридцять шість) грн. 18 коп. заборгованості по договору № 75/342-11 від 25.01.2012 р., пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ в сумі 6 (шість) грн. 99 коп., 13 (тринадцять) грн. 40 коп. штрафу у розмірі 7% від суми заборгованості, 3% річних в розмірі 1 (одна) грн. 34 коп., суму 9 (дев'ять) грн. 06 коп. інфляційних втрат, суму 1827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судового збору. Видати наказ.

Повне рішення складено 27.06.2014 р.

Суддя Л. П. Гандюкова

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання (складення).