Рішення

від 16.06.2014 по справі 905/3480/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

16.06.2014 Справа № 905/3480/14

Господарський суд Донецької області у складі судді Левшиної Я.О., при секретарі судового засідання Чистюхіній Ю.А., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом : Комунального підприємства по теплопостачанню «Вуглик» Горлівської міської ради, м. Горлівка Донецької області

до відповідача: Дошкільного навчального закладу № 129 «Ладоньки» Горлівської міської ради Донецької області, м. Горлівка Донецької області

за участю у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Централізованої бухгалтерії при Департаменті освіти, молоді та спорту Горлівської міської ради, м. Горлівка Донецької області

про: стягнення суми боргу у розмірі 277432,19 грн., пені - 12034,07грн., 3 % річних - 989,10грн., інфляції - 7439,15грн.

За участю представників сторін:

від позивача: Гаврилюк Н.В. (за довіреністю № 74-2/08 від 08.01.2014 р.);

від відповідача: не з'явився;

від третьої особи: не з'явився.

СУТЬ СПРАВИ:

Комунальне підприємство по теплопостачанню «Вуглик» Горлівської міської ради, м. Горлівка Донецької області звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Дошкільного навчального закладу № 129 «Ладоньки» Горлівської міської ради Донецької області, м. Горлівка Донецької області про стягнення суми боргу у розмірі 277432,19 грн., пені - 12034,07грн., 3 % річних - 989,10грн.

Ухвалою суду від 26.05.2014р. судом залучено до участі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Централізовану бухгалтерію при Департаменті освіти, молоді та спорту Горлівської міської ради, м. Горлівка Донецької області (84646, Донецька область, м. Горлівка, бул. Димитрова, буд. 41, ЄДРПОУ 26288688).

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору про закупівлю пари та гарячої води; постачання пари та гарячої води за державні кошти № 38 від 06.03.2014р., з оплати поставленої теплової енергії, внаслідок чого утворилась стягувана заборгованість та виникли підстави для нарахування пені, 3% річних та інфляції.

На підтвердження вказаних обставин позивач надав: договір про закупівлю пари та гарячої води; постачання пари та гарячої води за державні кошти № 38 від 06.03.2014р. та додатки № 1, 2; додаткові угоди до договору від 07.03.2014р., від 18.03.2014р., від 01.04.2014р.; розпорядження № 12/150 від 31.03.2014р.; акт на включення опалення від 03.10.2013р.; акти приймання-передачі теплової енергії, її виробництво, транспортування та поставку в будівлю від 01.01.2014р., від 08.01.2014р., від 04.02.2014р., від 04.03.2014р., від 01.04.2014р., від 07.04.2014р.; рахунки-фактури № 647 від 17.03.2014р., № 648 від 17.03.2014р., № 649 від 17.03.2014р., № 1032 від 11.04.2014р.; розшифровку пред'явлених рахунків-фактур; реєстр рахунків та податкових накладних за березень та квітень; розрахунок суми позовних вимог; постанову Національної комісії регулювання ринку комунальних послуг України №22 від 30.09.2011р.; постанову Національної комісії, що здійснює регулювання у сфері комунальних послуг України №481 від 31.12.2013р.; довідку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АВ № 283926.

16.06.2014р. позивач в порядку ст.. 22 Господарського процесуального кодексу України звернувся до суду з заявою б/н б/д, в якій зазначив, що при складанні позовної заяви було допущено технічну помилку, у зв'язку з чим просив стягнути з відповідача суму боргу у розмірі 277432,19 грн., пеню - 12034,07грн., 3 % річних - 989,10грн., інфляцію - 7439,15грн., витрати по сплаті судового збору у розмірі 5957,89грн. Дана заява була задоволена судом до початку розгляду справи по суті.

Суд розглядає справу в контексті позовних вимог викладених у позовній заяві з урахуванням заяви позивача (а.с.74), а саме про: стягнення суми боргу у розмірі 277432,19 грн., пеню - 12034,07грн., 3 % річних - 989,10грн., інфляцію - 7439,15грн.

Від відповідача та третьої особи до канцелярії суду надійшов відзив на позовну заяву № 24 від 12.06.2014р., в якому останні позовні вимоги визнали в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 277432,19 грн. Також, надали: заяву № 23 від 12.06.2014р. про розгляд справи за відсутністю їх представників; правоустановчі документи підприємства; договір про надання послуг з бухгалтерського обслуговування №129 від 02.07.2012р.; акт звірки взаємних розрахунків за підписом представників позивача, відповідача та третьої особи станом на 20.05.2014р.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

02.07.2012р. між Дошкільним навчальним закладом № 129 «Ладоньки» Горлівської міської ради Донецької області (замовник) та Централізованою бухгалтерією Микитівського району при Департаменті освіти, молоді та спорту Горлівської міської ради (виконавець) було укладено договір на надання послуг з бухгалтерського обслуговування №129 (ас. 61-63), відповідно до п. 1.1 якого замовник, який є розпорядником бюджетних коштів, уповноважений на взяття зобов'язань та здійснення за ними платежів доручає, а виконавець приймає зобов'язання здійснювати бухгалтерське обслуговування фінансово-господарської діяльності замовника відповідно до Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», стратегією модернізації системи бухгалтерського обліку в державному секторі на 2007-2015рр., затвердженої постановою КМУ від 16.01.2007 р. № 34 та іншими нормативно-правовими актами.

06.03.2014р. між Комунальним підприємством по теплопостачанню «Вуглик» Горлівської міської ради (учасник), Дошкільним навчальним закладом № 129 «Ладоньки» Горлівської міської ради Донецької області (замовник) та Централізованою бухгалтерією при Департаменті освіти, молоді та спорту Горлівської міської ради (платник) було укладено договір про закупівлю пари та гарячої води; постачання пари та гарячої води за державні кошти № 38 (надалі договір) (а.с. 9 - 14), відповідно до п. 1.1. якого учасник зобов'язався у 2014р. надавати замовнику послуги з пари та гарячої води; постачання пари та гарячої води в будівлю за адресами (зазначеними в додатку № 1 і додатку № 2), замовник - прийняти, а платник - оплатити надані послуги за умовами, встановленими цим договором. Означений договір підписаний та затверджений печатками сторін без заперечень.

Згідно додатку № 1 до договору постачання теплової енергії здійснюється на об'єкт відповідача від котельні № 41, опалювальна площа - 2815,30м2, теплове навантаження на опалення 0,146 Гкал/год.

Згідно п. 1.6. початок і закінчення опалювального сезону визначається погодними умовами, і встановлюються рішенням виконавчого комітету Горлівської міської ради і не можуть бути змінені сторонами.

Ціна цього договору становить 451196,93грн. (п. 3.1. договору).

Відповідно до п. 4.1. договору розрахунки проводяться шляхом:

- оплата теплової енергії, її виробництва, транспортування, постачання проводиться платником після пред'явлення учасником рахунка-фактури на оплату (далі рахунок-фактура), після підписання сторонами акта приймання-передачі теплової енергії, її виробництва, транспортування, постачання;

- попередньої оплати, яка здійснюється поетапно або в повному обсязі платником теплрвої енергії, її виробництва, транспортування, постачання але не пізніше 1-го числа місяця наступного за звітним.

Розрахунковим періодом є календарний місяць (п. 4.2. договору).

Відповідно до п. 4.5. платник зобов'язаний провести остаточний розрахунок за фактично подану учасником теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання у звітному місяці за фактичними показниками приладів обліку з урахуванням коригування раніше пред'явленого рахунку-фактури до 1-го числа наступного за звітним.

За умовами п. 4.7. договору у разі несвоєчасної оплати за подану учасником теплову енергію, її виробництво, транспортування замовнику нараховується пеня в розмірі 0,1% від суми простроченого платежу за кожен день прострочки.

Згідно п. 7.1. договору у разі невиконання або неналежного виконання зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність передбачену законами та цим договором.

Цей договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2014р. Сторони домовились, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладання та фактично склались між сторонами з 01.01.2014р. (п. 10.1 договору).

Факт надання опалення на об'єкт підтверджується актом на включення опалення від 03.10.2013р. (а.с. 21) та актами приймання-передачі теплової енергії, її виробництво, транспортування та поставку в будівлю від 01.01.2014р., від 08.01.2014р., від 04.02.2014р., від 04.03.2014р., від 01.04.2014р., від 07.04.2014р. (а.с. 22-27).

На виконання умов зазначеного договору позивачем пред'явлено замовнику теплової енергії рахунки-фактури на загальну суму 277432,19грн., а саме: № 647 від 17.03.2014р. на суму 87083,36грн., № 648 від 17.03.2014р. на суму 72592,48грн., № 649 від 17.03.2014р. на суму 65752,93грн., № 1032 від 11.04.2014р. на суму 52003,42грн. (а.с. 28-30, 33), які були отримані відповідачем, що підтверджується матеріалами справи (а.с.а.с. 31-32, 34-35).

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного спору полягає у стягненні з відповідача заборгованості за послуги з теплопостачання, надані позивачем на підставі договору про закупівлю пари та гарячої води; постачання пари та гарячої води за державні кошти № 38 від 06.03.2014р., а також пені, 3% річних та інфляції.

Враховуючи статус сторін, характер правовідносин між учасниками договору, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України і умовами договору про закупівлю пари та гарячої води; постачання пари та гарячої води за державні кошти № 38 від 06.03.2014р.

Проаналізувавши положення укладеного між сторонами договору про закупівлю пари та гарячої води; постачання пари та гарячої води за державні кошти № 38 від 06.03.2014р. суд дійшов висновку, що виниклі на його підставі правовідносини регламентуються нормами параграфу 5 глави 54 Цивільного кодексу України, який визначає загальні положення про енергопостачання.

За змістом статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього кодексу. Стаття 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності, виконуються на підставі договорів.

Статтею 714 ЦК України встановлено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

Згідно ст. 275 ГК України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Стаття 193 Господарського кодексу України передбачає, що суб'єкти господарювання та учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Аналогічне положення закріплено в ст. 526 Цивільного кодексу України. Так, зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно умовам договору та вимогам цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а у разі відсутності таких умов і вимог - згідно звичаїв ділового обігу або іншим вимогам, які звичайно ставляться.

Частина 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлює, якщо в зобов'язанні встановлений строк (дата) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (дату).

Стаття 629 Цивільного кодексу України зазначає те, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Таким чином, відповідач не мав жодних правових підстав для ухилення від виконання обов'язків з оплати спожитої теплової енергії, оскільки зі змісту наявних документів вбачається, що рахунки-фактури на спожиту теплову енергію отримані останнім.

Відповідачем дане у порядку встановлену господарським процесуальним законодавством не спростовано та під час розгляду справи визнано.

16.06.2014р. від відповідача та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача через канцелярію суду надійшов відзив на позовну заяву 24 від 12.06.2014р., в якому останні позовні вимоги визнали в частині стягнення сми основного боргу у розмірі 277432,19 грн. (а.с. 43).

Відповідно до ч. 5 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України відповідач має право визнати позов повністю або частково. При цьому, згідно ч. 6 цієї статті суд не приймає визнання позову, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиїх-небудь права і охоронюваних законом інтересів.

За змістом ч. 5 ст. 78 Господарського процесуального кодексу України визнання позову відповідачем є підставою для прийняття рішення про задоволення позову за умови, якщо дії відповідача не суперечать законодавству і не порушують охоронюваних інтересів інших осіб.

В контексті означених норм, суд зауважує на наступному:

- по-перше, часткове визнання позову опосередковано у належній письмовій формі, визначеній ч. 1 ст. 78 Господарського процесуального кодексу України;

- по-друге, часткове визнання позову здійсненою уповноваженою (а.с. 44) на вчинення такої процесуальної дії особою.

З огляду на дані норми права та встановлені судом обставини справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 277432,19грн.

Відповідно до ст.ст. 216- 218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Згідно п.1, п.3 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

За умовами п. 4.7. договору у разі несвоєчасної оплати за подану учасником теплову енергію, її виробництво, транспортування замовнику нараховується пеня в розмірі 0,1% від суми простроченого платежу за кожен день прострочки.

Статтями 610, 611 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Дані наслідки порушення зобов'язання передбачені і ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України. Згідно норм зазначених статей у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі статей 549, 625 Цивільного кодексу України позивачем нараховані та заявлені до стягнення пеня у розмірі 12034,07грн., 3 % річних - 989,10грн., інфляційні нарахування - 7439,15грн.

Суд враховує, що умовами договору сторони встановили кінцевий строк оплати - платник зобов'язаний провести остаточний розрахунок за фактично подану учасником теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання у звітному місяці за фактичними показниками приладів обліку з урахуванням коригування раніше пред'явленого рахунку-фактури до 1-го числа наступного за звітним (п. 4.5. договору). Отже, в силу ст. 253 Цивільного кодексу України, позивач здобув право вимоги сплати боргу за № 647 від 17.03.2014р., № 648 від 17.03.2014р. та № 649 від 17.03.2014р. - 01.04.2014р., № 1032 від 11.04.2014р. - 01.05.2014р.

Перевіривши арифметичний розрахунок пені, 3% річних та інфляційних нарахуваннь за допомогою програми інформаційно-пошукової системи «Законодавство» у відповідності до методики листа Верховного суду України №62-97р від 03.04.1997р. «Рекомендації відносно порядку застосування індексу інфляції при розгляді судових справ», правові підстави, період та порядок їх нарахування, суд дійшов висновку про задоволення цих вимог у розмірі, визначеному позивачем, та стягнення з відповідача пені у розмірі 12034,07грн., 7439,15грн. - інфляції та 989,10грн. - 3% річних.

Відповідач та третя особа у відзиві на позовну заяву вимоги щодо стягнення пені - 12034,07грн., 3 % річних - 989,10грн., інфляції - 7439,15грн. не визнали, посилаючись на відсутність бюджетного фінансування.

Господарський суд вважає, що така обставина не звільняє відповідач від виконання договірних зобов'язань з огляду на наступне.

Відповідно до приписів статті 9 Конституції України, статті 19 Закону України «Про міжнародні договори України» і статті 4 ГПК України, господарські суди у процесі здійснення правосуддя мають за відповідними правилами керуватися нормами міжнародних договорів, ратифікованих законами України.

Згідно з вимогами статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 № 3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У зв'язку з ратифікацією Конвенції, протоколів до неї та прийняттям Верховною Радою України Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» господарським судам у здійсненні судочинства зі справ, віднесених до їх підвідомчості, слід застосовувати судові рішення та ухвали Європейського суду з прав людини з будь-якої справи, що перебувала в його провадженні (абзац 3 пункт другий інформаційного листа Вищого господарського суду України від 18.11.2003 № 01-8/1427 «Про Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та юрисдикцію Європейського суду з прав людини» із відповідними змінами, внесеними інформаційним листом Вищого господарського суду України від 24.07.2008 № 01-8/451 «Про внесення змін до інформаційного листа Вищого господарського суду України від 18.11.2003 № 01-8/1427 «Про Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та юрисдикцію Європейського суду з прав людини»).

Cудом встановлено, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини «відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є виправданням бездіяльності» (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» від 18.10.2005, «Бакалов проти України» від 30.11.2004).

Про помилковість позиції відповідача про те, що відсутність бюджетного асигнування є підставою для звільнення від виконання грошового зобов'язання, викладено також у постанові Вищого господарського суду України від 27.10.2011 № 11/446.

Крім того, відповідач та третя особа у відзиві посилаються на те, що неодноразово звертались до вищестоящих органів щодо виділення коштів для оплати наданих послуг за договором № 38 від 06.03.2014р., проте відповідних доказів не надали.

Витрати по сплаті судового збору у відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

На підставі вищенаведеного, згідно ст. ст. 11, 253, 509, 526, 530, 549, 610, 611, 625, 629, 714 Цивільного кодексу України, ст. ст. 67, 193, 216-218, 230, 275 Господарського кодексу України, керуючись ст.ст. 22, 33, 43, 44, 49, 78, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Комунального підприємства по теплопостачанню «Вуглик» Горлівської міської ради, м. Горлівка Донецької області (ЄДРПОУ 30500344) до Дошкільного навчального закладу № 129 «Ладоньки» Горлівської міської ради Донецької області (ЄДРПОУ 26444266), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Централізована бухгалтерія при Департаменті освіти, молоді та спорту Горлівської міської ради, м. Горлівка Донецької області (ЄДРПОУ26288688) про стягнення суми боргу у розмірі 277432,19 грн., пені - 12034,07грн., 3 % річних - 989,10грн., інфляції - 7439,15грн., задовольнити у повному обсягу.

2. Стягнути з Дошкільного навчального закладу № 129 «Ладоньки» Горлівської міської ради Донецької області (84605, Донецька обл., м. Горлівка, вул. Мінська, 65, ЄДРПОУ 26444266 (Платник - Централізована бухгалтерія при Департаменті освіти, молоді та спорту Горлівської міської ради (84646, Донецька область, м. Горлівка, бул. Димитрова, буд. 41, ЄДРПОУ 26288688) на користь Комунального підприємства по теплопостачанню «Вуглик» Горлівської міської ради (84601, Донецька область, м. Горлівка, вул. Ушева, буд. 1, ЄДРПОУ 30500344) суму боргу у розмірі 277432,19 грн., пеню - 12034,07грн., 3 % річних - 989,10грн., інфляцію - 7439,15грн., витрати по сплаті судового збору у розмірі 5957,89грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 16.06.2014р. проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 20.06.2014р.

Суддя Я.О. Левшина

Вх: 31470/14

надруковано 4 прим.:

1 - ГСДО, 1 - позивачу, 1 - відповідачу, 1 - тр. особі