Ухвала

від 17.06.2014 по справі 826/4027/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/4027/14 Головуючий у 1-й інстанції: Клочкова Н.В. Суддя-доповідач: Мамчур Я.С.

У Х В А Л А

Іменем України

17 червня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого судді: Мамчура Я.С.

суддів: Горяйнова А.М., Желтобрюх І.Л.,

при секретарі: Гімарі Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Тісо-Сервіс» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 квітня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Тісо-Сервіс» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 28 листопада 2013 року №0006942201 та №0006952201.

В обґрунтування адміністративного позову, позивач вказує на протиправність оскаржуваних податкових повідомлень - рішень з огляду на те, що господарські операції, здійснені між ним та ТОВ «Сан Енд Фан» за період, що перевірявся, мали реальний характер та підтверджуються належним чином оформленими первинними документами.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 квітня 2014 року відмовлено у задоволенні адміністративного позову повністю.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить дану постанову скасувати та прийняти нову про задоволення адміністративного позову, посилаючись на те, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, порушено норми матеріального права.

В обґрунтування апеляційної скарги, позивач вказує на обставини, викладені в адміністративному позові.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду - без змін.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198 та ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Тісо-Сервіс» зареєстроване як юридична особа та є платником податку на прибуток та податку на додану вартість.

Так, Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Тісо-Сервіс» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Сан Енд Фан» за період з 01 січня 2012 року по 31 березня 2012 року, за результатами якої складено акт від 13 листопада 2013 року №358/1/22-01-32421296.

В ході проведеної перевірки встановлено порушення ТОВ «Сан Енд Фан» вимог п.138.2 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток за І квартал 2012 року на суму 126 690,00 грн. та п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 120 980,00 грн., в тому числі за лютий 2012 року - 120 657,00 грн.

Відповідачем в ході проведеної перевірки зроблені висновки про те, що господарські операції, здійснені між позивачем та ТОВ «Сан Енд Фан» за період, що перевірявся не мали реального характеру. Тому, витрати понесені позивачем при здійсненні таких господарських операцій не є його витратами, передбаченими Податковим кодексом України, а податкові накладні даного контрагента не є підставою для виникнення у нього права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

На підставі даного акту відповідачем прийняті податкові повідомлення - рішення від 28 листопада 2013 року:

№0006952201, яким позивачу визначено суму податку на додану вартість в розмірі 120 657,00 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 60 328,50 грн.;

№0006942201, яким позивачу визначено суму податку на прибуток в розмірі 126 690,00 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 31 672,50 грн.

Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції зазначив, що матеріали справи не містять належним чином оформлених документів на підтвердження реальності господарських операцій між позивачем та ТОВ «Сан Енд Фан» за період з 01 січня 2012 року по 31 березня 2012 року.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції.

З системного аналізу положень ст. ст. 14, 185, 198, 200, 201 Податкового кодексу України вбачається наступне.

Витрати платника податків - це будь-які його витрати, понесені ним під час здійснення господарської діяльності, визначальною ознакою якої є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків та повинна бути підтверджена первинними документами, складеними під час здійснення господарської операції (ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Умовою для виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту є придбання платником податків товарів (послуг) для використання їх в своїй господарській діяльності. Підставою для виникнення такого права є податкова накладна, виписана контрагентом платника податків.

Так, між позивачем та TOB «Сан Енд Фан» (Постачальник) укладено договір № 1001/12 від 10 січня 2012 року предметом якого є зобов'язання Постачальника поставити та передати у власність Покупця товари згідно Специфікацій (Додаток № 1) (матеріали для виготовлення дверей), та зобов'язання Покупця прийняти товари і оплатити їх на умовах даного Договору.

Згідно п. 4.4 даного договору прийом продукції за кількістю та якістю здійснювався на складі Покупця при наявності товаросупровідних документів (накладної, податкової накладної) (а.с. 38 - 41).

На підтвердження реальності даної господарської операції, позивачем надано копії видаткових накладних, рахунків на оплату, податкових накладних, договору про відступлення права вимоги № 0208/12 від 02 серпня 2012 року, договору оренди частини майнового комплексу № 6-2009 від 01 липня 2009 року, банківської виписки (а.с.42-55).

На підставі вищевказаних документів до складу витрат TOB «Тісо-Сервіс» за І квартал 2012 року було віднесено придбання вищевказаної продукції на загальну суму 126 690,00 грн., та до складу податкового кредиту за лютий 2012 року було віднесено придбання вищевказаної продукції в сумі ПДВ 120 657,00 гри.

Суми податку на додану вартість по вищевказаних податкових накладних позивачем включено до складу податкового кредиту у лютому 2012 року та відображено у Додатку № 5 «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» до податкової декларації з ПДВ за відповідний місяць. Також позивачем включено до складу витрат витрати, пов'язані з поставкою контрагентом позивачу відповідної продукції у І кварталі 2012 року.

Вивчивши матеріали справи, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що наведені вище первинні документи не є належним доказом реальності господарських операцій, здійснених між позивачем та TOB «Тісо-Сервіс» за період, що перевірявся. Так, матеріали справи не містять копію журналу обліку довіреностей; документів, що підтверджують транспортування матеріалів для виготовлення дверей(товарно-транспортні накладні), книги обліку продажу та придбання товарів за вказаний період, актів прийому - передачі придбаного товару, документів на підтвердження оприбуткування та складського обліку товару.

Крім того, відповідно до договору оренди частини майнового комплексу № 6-2009 від 01 липня 2009 року позивач орендував у TOB «Гемма» частину майнового комплексу за адресою: м. Київ, вул. Промислова, 14 (а.с. 130 - 132).

Враховуючи, що прийом продукції за договором № 1001/12 від 10 січня 2012 року здійснювався на складі позивача, а у видаткових накладних, виписаних TOB «Сан Енд Фан» позивачу, вказана адреса: м. Київ, вул. Ямська, 72, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про недоведеність факту отримання позивачем матеріалів для виготовлення дверей та зберігання їх на орендованому складі, оскільки адреса складу інша, ніж вказана у видаткових накладних.

Також, слід звернути увагу на те, що договір № 1001/12 від 10 січня 2012 року, видаткові та податкові накладні підписані ОСОБА_3, однак жодних доказів причетності вказаної особи до діяльності TOB «Сан Енд Фан» матеріали справи не містять. Свідоцтво платника податку на додану вартість TOB «Сан Енд Фан» анульовано 14 грудня 2012 року з огляду на відсутність поставок товару та ненадання декларацій.

Як зазначає позивач, з матеріалів придбаних у TOB «Сан Енд Фан» в подальшому ним виготовлено двері, які реалізовані контрагенту TOB «СтілАрм» на підставі договору № 0104/1 від 01 квітня 2011 року. На підтвердження реальності даної господарської операції, позивачем надані видаткові накладні, банківські виписки та відповідні креслення (а.с.144 - 150).

Однак, матеріали справи не містять належних доказів відображення у бухгалтерському обліку руху товарно-матеріальних цінностей, відсутній доказ подальшої реалізації готових дверей.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що господарські операції, здійснені між позивачем та TOB «Сан Енд Фан» не мали реального характеру. Наявними в матеріалах справи доказами не підтверджено витрати позивача за І квартал 2012 року на суму 126 690,00 гри. та не підтверджено наявності підстав для віднесення до складу податкового кредиту суми ПДВ 120 657,00 гри. за лютий 2012 року, внаслідок отримання вищевказаної продукції в TOB «Сан Енд Фан».

Колегія суддів вважає, що відповідачем у відповідності до положень ч.2 ст. 71 КАС України доведено правомірність прийняття ним оскаржуваних податкових - повідомлень - рішень.

Суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу потрібно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду без змін.

Керуючись статтями 196, 198, 200, 205, 206, 212 КАС України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Тісо-Сервіс» - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 квітня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий Мамчур Я.С.

Судді Горяйнов А.М.

Желтобрюх І.Л.

Повний текст виготовлено 19.06.14 року.

.

Головуючий суддя Мамчур Я.С

Судді: Горяйнов А.М.

Желтобрюх І.Л.