Рішення

від 25.06.2014 по справі 905/3852/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25.06.2014 Справа № 905/3852/14

Господарський суд Донецької області у складі судді Сажневої М.В., розглянувши матеріали справи

за позовомПриватного підприємства "Торгова фірма "Форвард" до Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Колбіко" простягнення 421 708,60 грн.

за участю представників:

від позивачаЧапленко М.М. - представник за довіреністю від відповідачаСуязов Д.Ю. - представник за довіреністю

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

На розгляд господарського суду Донецької області передані позовні вимоги Приватного підприємства "Торгова фірма "Форвард" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Колбіко" суми основного боргу у розмірі 421708,60грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач неналежним чином виконав зобов'язання за договором купівлі-продажу № 01/01-12 від 01.01.2012 щодо здійснення повної та своєчасної оплати поставленого позивачем протягом лютого-травня 2014 року товару, у зв'язку з чим позивач просить стягнути з відповідача суму основного боргу.

Відповідач у відзиві на позовну заяву позовні вимоги визнав у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, господарський суд Донецької області

В С Т А Н О В И В :

01.01.2012 між Приватним підприємством "Торгова фірма "Форвард" (продавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю Фірма "Колбіко" (покупець, відповідач) укладено договір купівлі-продажу № 01/01-12 (далі - Договір).

За умовами вказаного Договору продавець зобов'язався передати у власність покупця спеції, оболонку та іншу продукцію для м'ясопереробного виробництва (далі - товар), а покупець - прийняти товар та оплатити його вартість у відповідності з умовами Договору.

Даний Договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2014 (п. 8.8 Договору в редакції Додаткової угоди від 30.12.2013).

Згідно з п. п. 1.2 Договору асортимент, одиниця виміру, кількість, ціна за одиницю та загальна вартість товару, що поставляється у відповідності з договором визначається в товарних накладних.

Відповідно до п. 3.3 Договору на дату підписання Договору сторони встановили, що загальна сума Договору складає 10 000 000,00 грн., у тому числі ПДВ 20%. Дана умова не є умовою, що виключає можливість збільшення загальної суми Договору.

В розділах 2 та 4 Договору сторони визначили умови щодо кількості та якості товару і умови та порядок поставки товару.

На виконання умов Договору позивачем протягом лютого-травня 2014 року був поставлений відповідачу товар на загальну суму 421 708,60 грн., що підтверджується видатковими накладними:

- № ф-00000077 від 27.02.2014 на суму 39 991,55 грн.;

- № ф-00000083 від 06.03.2014 на суму 26 399,80 грн.;

- № ф-00000086 від 07.03.2014 на суму 5 579,17 грн.;

- № ф-00000088 від 07.03.2014 на суму 2 332,80 грн.;

- № ф-00000092 від 13.03.2014 на суму 86 666,86 грн.;

- № ф-00000121 від 27.03.2014 на суму 69 320,74 грн.;

- № ф-00000129 від 03.04.2014 на суму 24 998,02 грн.;

- № ф-00000134 від 10.04.2014 на суму 26 104,80 грн.;

- № ф-00000143 від 17.04.2014 на суму 55 253,34 грн.;

- № ф-00000151 від 29.04.2014 на суму 78 537,36 грн.;

- № ф-00000163 від 07.05.2014 на суму 6 524,16 грн.

Отримання відповідачем товару, зазначеного у вищевказаних видаткових накладних, підтверджується підписом його представника скріпленим печаткою підприємства на зазначених накладних, належним чином засвідчені копії яких містяться в матеріалах справи.

Частиною другою статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

З урахуванням вищенаведеного, суд вважає, що зобов'язання сторін виникли в порядку статті 11 Цивільного кодексу України з дій юридичних осіб, які в силу загальних начал і змісту цивільного законодавства породжують зазначені права та обов'язки, а укладений між ними правочин за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу та підпадає під правове регулювання норм статей 655-697 Цивільного кодексу України.

До виконання господарських договорів застосовується відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, встановлених цим Кодексом, що передбачено приписами другого абзацу пункту першого статті 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму..

У статті 692 Цивільного кодексу України зазначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Частина 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 ст. 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Судом встановлено, що позивач свої зобов'язання за Договором виконав належним чином, а саме протягом лютого-травня 2014 року поставив відповідачу товар на загальну суму 421 708,60 грн., що підтверджується матеріалами справи, у тому числі видатковими накладними, в яких міститься підпис представника відповідача про отримання.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з п. 3.4 Договору оплата товару здійснюється покупцем на розрахунковий рахунок продавця з відстроченням платежу 30 календарних днів з моменту отримання товару покупцем.

Таким чином, судом встановлено, що строк виконання відповідачем обов'язку щодо сплати коштів за отриманий згідно видаткових накладних протягом лютого-травня 2014 року товар станом на час звернення позивача з даним позовом до суду настав.

Проте, в порушення умов Договору, відповідач оплату за поставлений згідно Договору та вищезазначених видаткових накладних товар не здійснив.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав, суму боргу визнає у повному обсязі.

Відповідно до ч. 5 ст. 78 Господарського процесуального кодексу України у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Визнання позову відповідачем - це безумовне погодження задовольнити матеріально-правову вимогу позивача в тому вигляді, в якому вона міститься у позовній заяві.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 421 708,60 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

У зв'язку із задоволенням позову, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на відповідача та підлягає стягненню на користь позивача.

Крім того, при поданні позову позивачем згідно квитанції № 1646746-1 від 12.06.2014 сплачено судовий збір у розмірі 8 435,00 грн. Позивачем заявлено вимоги майнового характеру про стягнення 421 708,60 грн.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Отже, з огляду на приписи вказаного Закону позивачем у даному випадку повинно бути сплачено за зазначену позовну заяву судовий збір у розмірі 8 434,17 грн.

Таким чином, 0,83 грн. судового збору сплачено позивачем надмірно, а тому на підставі п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" зазначена сума судового збору підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 78, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Колбіко" (86116, Донецька область, м. Макіївка, вул. Лебедєва, 78, ідентифікаційний код 24658276, з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення) на користь Приватного підприємства "Торгова фірма "Форвард" (91009, м. Луганськ, вул. Ізвесткова, 82, ідентифікаційний код 32864227) заборгованість у розмірі 421 708 (чотириста двадцять одна тисяча сімсот вісім) грн. 60 коп. та судовий збір у розмірі 8 434 (вісім тисяч чотириста тридцять чотири) грн. 17 коп.

3. Повернути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства "Торгова фірма "Форвард" (91009, м. Луганськ, вул. Ізвесткова, 82, ідентифікаційний код 32864227) 0,83 грн. надмірно сплаченого судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата складення повного рішення 26.06.2014.

Суддя М.В. Сажнева