Рішення

від 26.06.2014 по справі 909/393/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 червня 2014 р. Справа № 909/393/14

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Неверовська Л. М. , при секретарі судового засідання Войцеховська Х.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Квікпак Україна", вул.Маланюка,11, м. Івано-Франківськ, 76018;

до відповідача: Публічного акціонерного товариства "Індуктор", вул. Максимовича, 15, м. Івано-Франківськ, 76009;

про стягнення 39640 грн. 42 коп., з яких 34498 грн. 70 коп. основного боргу, 2767 грн. 05 коп. 3 % річних, 2374 грн. 67 коп. інфляційних нарахувань;

за участю представників сторін:

Від позивача: Пундик С. А. - представник, (довіреність № 18 від 13.12.13);

Від відповідача: представники не з'явилися.

ВСТАНОВИВ: Товариство з обмеженою відповідальністю "Квікпак Україна" звернулося до господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Індуктор" про стягнення 38363 грн. 03 коп., з яких 34498 грн. 70 коп. основного боргу, 2628 грн. 11 коп. 3% річних, 1236 грн.22 коп. інфляційних нарахувань.

Заявою від 03.06.14 (вх. №7786/14 від 03.06.14) позивач збільшив розмір позовних вимог в частині стягнення 3% річних та інфляційних нарахувань. Просить суд стягнути з відповідача 34498 грн. 70 коп. основного боргу, 2767 грн. 05 коп. 3 % річних, 2374 грн. 67 коп. інфляційних нарахувань.

Згідно вимог статті 22 Господарського процесуального кодексу України, яка дає позивачу право до прийняття рішення збільшити розмір позовних вимог, суд приймає подану позивачем заяву про збільшення розміру позовних вимог. Таким чином, позов розглядається господарським судом в обсязі визначеному заявою від 03.06.14 (вх. №7786/14 від 03.06.14).

Представник позивача в судове засідання з'явився, позовні вимоги підтримав з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просить суд позов задовольнити.

В судовому засіданні представником позивача надано суду для огляду оригінали документів доданих до позовної заяви: договір № 1 від 16.08.11; специфікація № 1 від 16.08.11; видаткова накладна № 194 від 19.08.11; акт прийняття-передачу товару № 1 від 20.08.11; специфікація № 2 від 20.10.11; видаткова накладна № 377 від 20.10.11; акт про прийняття-передачу товару № 2 від 20.10.11.

Відповідач явку представника в судове засідання не забезпечив, відзив на позов не подав, про поважність причини своєї неявки суду не повідомив. Враховуючи ту обставину, що відповідача було належним чином повідомлено про час і місце розгляду справи, останнього не було позбавлено конституційного права на захист охоронюваних законом інтересів. У разі неможливості забезпечення явки представника в судове засідання, сторона у справі не позбавлена права надавати свої вимоги і заперечення у письмовому вигляді. Разом з тим, у відповідності із ст.22 ГПК України, сторони зобов'язані добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

З огляду на те, що явка сторін не визнавалась обов'язковою, будь-яких клопотань про відкладення розгляду справи не надходило, справа розглядається за наявними в ній матеріалами відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, без участі відповідача, якого належно повідомлено про час і місце судового засідання.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно дослідивши фактичні обставини справи, заслухавши представника позивача, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, судом встановлено наступне.

16.08.11 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Квікпак Україна" та Публічним акціонерним товариством "Індуктор" укладено договір №1 від 16.08.11.

Згідно п. 1.1. договору, позивач зобов'язується передати у власність відповідача, а відповідач зобов'язується прийняти у свою власність та оплатити товар в кількостях та за ціною, що наводиться в додатках до договору, які підписуються та скріплюються печатками обох сторін та є невід'ємною частиною договору.

Згідно п. 2.1. договору, факт передачі товару у власність відповідачеві оформляється сторонами шляхом підписання двостороннього акта прийому-передачі товару, які підписуються обома сторонами у момент передачі-приймання товару.

У відповідності до п. 3.1. договору, загальна вартість товару за договором визначається в додатках до договору.

Пунктом 3.3. договору передбачено, що оплата вартості товару здійснюється відповідачем на умовах після оплати 100 % вартості товару протягом 30 календарних днів з моменту підписання обома сторонами акту прийому-передачі товару.

На виконання умов договору позивачем поставлено, а відповідачем прийнято товар, що підтверджується видатковими накладними №194 від 19.08.11, №377 від 20.10.11, актами про прийняття-передачі товару №1 від 20.08.11, №2 від 20.10.11 на загальну суму 34498 грн. 70 коп.

Відповідач за отриманий товар не розрахувався, внаслідок чого борг відповідача станом на день подання позову становить 34498 грн. 70 коп.

На підставі положень Цивільного Кодексу України суд робить висновок про те, що між сторонами виникло цивільно-правове зобов'язання. Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених Цивільним Кодексом, зокрема з договорів та інших правочинів.

За приписами ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідачем не спростовано доводів позивача щодо наявності боргу в сумі 34498 грн. 70 коп., доказів сплати вказаного боргу суду не надано.

За наведених обставин, позивачем правомірно заявлено вимогу про стягнення 34498 грн. 70 коп. боргу за поставлений товар.

Згідно ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Господарським судом встановлено факт прострочення грошового зобов'язання відповідачем, здійснено перевірку поданого позивачем розрахунку інфляційних втрат та 3 % річних.

З огляду на обґрунтованість позовних вимог в цій частині та правильність поданого розрахунку, позовні вимоги про стягнення 2767 грн. 05 коп. 3 % річних, 2374 грн. 67 коп. інфляційних нарахувань підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Вказаною нормою обов'язок доказування покладений на сторони процесу. Доказування полягає у поданні доказів сторонами та доведенні їх переконливості суду.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на викладене, позов слід задовольнити, стягнути з відповідача на користь позивача 34498 грн. 70 коп. основного боргу, 2767 грн. 05 коп. 3 % річних, 2374 грн. 67 коп. інфляційних нарахувань.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору слід покласти на відповідача.

Керуючись ст.ст. 509, 525, 610, 612, 629, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 232 Господарського кодексу України, ст.ст. 22, 33, 43, 49, 75, ст. 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Квікпак Україна" до Публічного акціонерного товариства "Індуктор" про стягнення 39640 грн. 42 коп. задовольнити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Індуктор", вул. Максимовича, 15, м. Івано-Франківськ, 76009 (ідентифікаційний код 14313501) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Квікпак Україна", вул. Маланюка, 11, м. Івано-Франківськ, 76018 (ідентифікаційний код 37183351) 34498 (тридцять чотири тисячі чотириста дев'яносто вісім) грн. 70 коп. основного боргу, 2767 (дві тисячі сімсот шістдесят сім) грн. 05 коп. 3 % річних, 2374 (дві тисячі триста сімдесят чотири) грн. 67 коп. інфляційних нарахувань, 1827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. судового збору, про що видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 27.06.14

Суддя Неверовська Л. М.

Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"