Рішення

від 24.06.2014 по справі 910/9788/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 45-24-38, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2014 року Справа № 910/9788/14

Господарський суд Черкаської області в складі: головуючого судді Чевгуза О.В., при секретарі судового засідання Олійник І.С., за участю представників:

від позивача: Сімон І.В. - представник за довіреністю,

від відповідача: Кадіров З.Д. - представник за довіреністю,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні господарського суду Черкаської області у м. Черкаси справу за позовом державного підприємства «Адміністрація річкових портів», м. Київ

до публічного акціонерного товариства «Черкаський річковий порт», м. Черкаси

про стягнення 93901 грн. 46 коп., -

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство «Адміністрація річкових портів» звернулось до суду з позовною заявою, у якій просить суд стягнути з публічного акціонерного товариства «Черкаський річковий порт» 93901 грн. 46 коп., з яких 87080 грн. 00 коп. - основний борг за договором про надання послуг від 01.06.2013 №01/06-278, 2571 грн. 25 коп. - пеня, 3748 грн. 04 коп. - інфляційне донарахування, 502 грн. 17 коп. - три проценти річних від простроченої суми.

У судовому засіданні представник відповідача повідомив, що на виконання договірних зобов'язань за договором позивачу сплачено 25000,00 грн. та надав платіжні доручення:

від 04.06.2014 №156 на суму 10000,00 грн.,

від 13.06.2014 №165 на суму 5000,00 грн.,

від 26.06.2014 №191 на суму 10000,00 грн.

Проти позову заперечив, мотивуючи тим, що товариство сплачує боргу по можливості, позивачем умови укладеного між сторонами договору виконуються не належним чином.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив задовольнити. Факту отримання 25000,00 грн. від відповідача в погашення боргу не заперечив.

У судовому засіданні згідно з ст. 85 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) було оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.

Заслухавши доводи та пояснення представників сторін, дослідивши наявні у справі докази, суд вважає, що позов підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступного.

01.06.2013 між державним підприємством «Адміністрація річкових портів» (позивач по справі, виконавець за договором) та публічним акціонерним товариством «Черкаський річковий порт» (відповідач по справі, замовник за договором) було укладено договір №01/06-278 про надання послуг (далі - договір).

Відповідно до умов договору виконавець надає послуги на платній основі замовнику по стоянці та швартуванню суден та плавзасобів, які належать замовнику або заходять в порт замовника на підставі відповідних цивільно-господарських договорів, біля ГТС виконавця:

- Набережна вантажної дільниці, інв. №43, місцезнаходження: м. Черкаси, вул. Горького, 1;

- Вантажна ділянка, інв №73, місцезнаходження: м. Черкаси, вул. Горького, 1;

- Ділянка причальної набережної, інв. №51, місцезнаходження: м. Черкаси, вул. Горького, 1;

- Причальна споруда, бункера бази, інв. №41, місцезнаходження: м. Черкаси, вул. Горького, 1 (п. 1.1. договору).

Договір діє з 01.06.2013 по 01.06.2014, але в будь-якому випадку договір діє до повного виконання сторонами своїх обов'язків згідно цього договору (п. 2.1. договору).

Оплата послуг і порядок їх приймання визначені Розділом 4 договору.

Так, загальна вартість договору складає 173850,00 грн. без ПДВ, ПДВ - 34770,00 грн., всього - 208620,00 грн. з ПДВ на рік, при цьому вартість послуг виконавця на місяць складає 14487,50 грн. без ПДВ, ПДВ - 2897,50 грн., всього - 17385,00 грн.

Плата за надані послуги сплачується щомісячно, відповідно до виставлених рахунків, у безготівковій формі, на розрахунковий рахунок виконавця до 7 числа поточного місяця, в якому надаються послуги.

Здавання послуг виконавцем та прийняття їх результатів замовником оформлюється актом здавання-приймання наданих послуг, який замовник зобов'язаний отримувати у виконавця до 5 числа місяця, який йде за звітним.

Позивачем на виконання умов договору було надано відповідачу в повному обсязі та своєчасно послуги передбачені п. 1.1. договору.

Станом на 16.05.2014 замовником не сплачено 6 рахунків на суму 87080,00 грн.:

- рахунок ДП-0000601 від 02.12.2013 на суму 155,00 грн.

- рахунок ДП-0000005 від 02.01.2014 на суму 17385,00 грн.

- рахунок ДП-0000023 від 03.02.2014 на суму 17385,00 грн.

- рахунок ДП-0000034 від 03.03.2014 на суму 17385,00 грн.

- рахунок ДП-0000055 від 01.04.2014 на суму 17385,00 грн.

- рахунок ДП-0000085 від 05.05.2014 на суму 17385,00 грн.

Акти здачі-прийняття робіт за грудень 2013 року, січень-квітень місяці сторонами були підписані.

Відповідач взяті на себе зобов'язання по оплаті послуг за договором в повному обсязі та в установлені терміни не виконав.

Господарські зобов'язання між сторонами виникли з моменту укладення договору, який за своєю правовою природою є договором про надання послуг.

Згідно з ст. 901 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Свої зобов'язання за договором позивач виконав належним чином та надав відповідачу послуги, що тим передбачені.

Таким чином, у відповідача виникло зобов'язання щодо оплати вартості наданих позивачем послуг на умовах вищевказаного договору.

Загальні умови виконання господарських зобов'язань визначені главою 22 Господарського кодексу України (далі - ГК України).

Відповідно до ст. 174 ГК України господарський договір є підставою для виникнення господарських зобов'язань.

Відповідно до частини 7 статті 179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним Кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Статтями 525, 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Із зазначеною нормою кореспондується частина 1 статті 193 ГК України, відповідно до якої суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 7 статті 193 ГК України, статті 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зазначені норми узгоджуються з вимогами статті 629 ЦК України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Після подачі позову до суду відповідач частково сплатив позивачу борг за отримані послуги в розмірі 25000,00 грн., що підтверджується наданими останнім доказами.

Згідно з п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Отже, в частині стягнення 25000,00 грн. основного боргу провадження у справі підлягає припиненню у зв'язку з відсутністю предмету спору.

Відповідач в установленому законом порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, не довів суду належними і допустимими доказами належного виконання ним своїх зобов'язань.

Суд не приймає до уваги заперечення представника відповідача проти позову, вмотивоване неналежним виконанням позивачем умов укладеного між сторонами договору, оскільки належних доказів суду таких обставин не надано та дана вимога не являється предметом розгляду.

Крім того, відповідно до наданих суду актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) зазначено, що сторони претензій одна до одної не мають.

На підставі вищевказаного, суд вважає вимоги позивача щодо стягнення з відповідача боргу за надані послуги за договором в розмірі 62080,00 грн. обґрунтованими, доведеними наявними в матеріалах справи доказами.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 2571 грн. 25 коп. - пені, 3748 грн. 04 коп. - інфляційного донарахування, 502 грн. 17 коп. - три проценти річних від простроченої суми.

Частиною 1 статті 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 5.2 договору за прострочення замовником строку оплати платежу у встановлений цим договором строк, замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Пеня позивачем нарахована в межах строку передбаченого статтею 232 ГК України, з врахуванням заборгованості за період її нарахування. Позов в цій частині позовних вимог підлягає до задоволення.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Розрахунки інфляційних нарахувань та трьох процентів річних відповідають вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи та вчиненні вірно, тому підлягають стягненню з відповідача у заявленому розмірі.

Відповідно до ст. 49 ГПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати, понесені останнім при поданні позову, а саме: 1878 грн. 03 коп. судового збору.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 49, 80, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Провадження у справі в частині стягнення з публічного акціонерного товариства «Черкаський річковий порт» на користь державного підприємства «Адміністрація річкових портів» 25000 грн. припинити.

Стягнути з публічного акціонерного товариства «Черкаський річковий порт» (вул. Горького, 1, м. Черкаси, 18016, ідентифікаційний код 03150214) на користь державного підприємства «Адміністрація річкових портів» (вул. Електриків, 14, м. Київ, ідентифікаційний код 33404067, п/р 26008014038960 у філії ВАТ «Укрексімбанк» в м. Києві МФО 380333): 62080 грн. 00 коп. боргу за договором від 01 червня 2013 року №01/06-278 про надання послуг, 2571 грн. 25 коп. пені за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором, 502 грн. 17 коп. трьох процентів річних, 3748 грн. 04 коп. інфляційних нарахувань, 1878 грн. 03 коп. судового збору.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного господарського суду через господарський суд Черкаської області.

Повне рішення складено 27 червня 2014 року.

Суддя О.В. Чевгуз