Постанова

від 25.06.2014 по справі 910/10920/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" червня 2014 р. Справа№ 910/10920/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ропій Л.М.

суддів: Кондес Л.О.

Рябухи В.І.

за участю представників сторін:

від позивача: Залерцов М.О. - представник, дов. № 14 від 13.06.2014;

від відповідача: Білий Г.Д. - голова правління;

від третьої особи: Науменко С.В. - представник, дов. № 02-12 від 08.01.2014;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал"

на рішення Господарського суду міста Києва від 12.03.2014

у справі № 910/10920/13 (головуюча суддя - Трофименко Т.Ю., судді: Ващенко Т.М., Борисенко І.І.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал"

до Житлово-будівельного кооперативу "Будівельник"

про стягнення 54 857,45 грн.

На підставі ст.ст. 77, 99 ГПК України у судовому засіданні 02.06.2014 було оголошено перерву у розгляді апеляційної скарги у справі № 910/10920/13 до 16.06.2014, а ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.06.2014 розгляд апеляційної скарги у справі № 910/10920/13 відкладено на 25.06.2014.

Згідно із ст.ст. 69, 99 ГПК України розгляд апеляційної скарги у справі № 910/10920/13 продовжено.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.03.2014 у справі № 910/10920/13 в задоволенні позову відмовлено повністю.

Рішення мотивоване тим, що позивачем належних та допустимих доказів на підтвердження того, що між сторонами були укладені будь-які додаткові угоди до договору № 7031/4-2 від 25.08.1999, в яких було б врегульовано питання щодо порядку визначення обсягів поставленої холодної питної води, яка використовується для приготування гарячої води, суду не надано; враховуючи, що договором № 7031/4-2 не передбачений обов'язок відповідача оплачувати обсяги холодної води, яка використовується для гарячого водопостачання та опалення, а інших договорів не надано, то відповідно, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог у частині стягнення 43 513,81 грн.; позивачем не надано доказів представлення платіжних документів до банківської установи, як це передбачає п. 3.6 договору та не надано доказів направлення вимоги в порядку ст. 530 ЦК України, тому суд дійшов висновку, що строк оплати за надані послуги з водопостачання та водовідведення не настав, тому позовні вимоги в частині стягнення заборгованості в сумі 17 110,28 грн. за водопостачання та водовідведення задоволенню не підлягають; оскільки позовні вимоги в частині стягнення основного боргу задоволенню не підлягають, то відсутні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача пені, трьох процентів річних та штрафу.

В апеляційній скарзі позивач просить рішення Господарського суду міста Києва від 12.03.2014 у справі № 910/10920/13 скасувати з підстав неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, невідповідності висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушення норм матеріального і процесуального права та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами.

Скаржник вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо відсутності у відповідача обов'язку оплачувати послугу з постачання питної води для потреб гарячого водокористування та не взяв до уваги п. 1.1 договору.

Скаржник зазначає, що коди абонента 1-734 та 1-50734 введені для правильного відображення бухгалтерського і податкового обліку наданих послуг, складання актів звірки та не повинні узгоджуватись з абонентом; відповідач не надав доказів того, постачання питної води, що використовується ним для підігріву або постачання йому гарячої води здійснюється іншим суб'єктом господарювання, таким чином, відсутні підстави вважати, що відповідач звільнений від обов'язку оплатити надані послуги з постачання питної води, яка в подальшому була використана для підігріву і надання послуг з гарячого водопостачання кінцевим споживачам; відносини з відповідачем щодо постачання питної води для використання потреб гарячого водопостачання виникають на основі укладеного договору № 7031/4-2, отже, вимоги позивача оплатити вартість спожитих послуг з водопостачання та водовідведення є законними та обґрунтованими.

На думку скаржника, судом першої інстанції безпідставно відмовлено в стягненні з відповідача на користь позивача коштів в розмірі 17 110,28 грн., посилаючись на те, що позивачем не надано доказів представлення платіжних документів до суду, як це передбачено в п. 3.6 договору, оскільки в матеріалах справи містяться платіжні вимоги-доручення за весь позовний період, що свідчить про виконання позивачем п. 3.6 договору, однак, в порушення п.п. "є" п. 2.1 договору відповідач не повідомив позивача про зміну своїх реквізитів у семиденний строк, у зв'язку із чим відповідач не отримував платіжні документи, оскільки зазначені в договорі платіжні реквізити були недійсні.

На думку скаржника, судом порушено ст. 43 ГПК України щодо дослідження та взяття до уваги всіх матеріалів справи.

У відзиві на апеляційну скаргу та у письмовому поясненні відповідач заперечує проти доводів скаржника, вказує на те, що чинне законодавство України не розділяє послугу з постачання споживачам гарячої води (гарячого водопостачання) на окремі частини з постачання окремо теплової енергії та окремо холодної води, а встановлює, що енерговиробник та/або енергопостачальник виробляє та постачає гарячу воду (яку законодавець також називає енергією), тобто саме гаряча вода є товаром, продуктом енерговиробника та/або енергопостачальника, яку отримує споживач, при цьому саме енерговиробник та/або енергопостачальник споживає воду для вироблення гарячої води; з умов договору вбачається, що між сторонами відсутні будь-які правовідносини щодо надання послуг з постачання питної води, яка йде на підігрів; споживач оплачує холодну воду, яка йде на підігрів лише у тому випадку, якщо він отримує від водопостачальника холодну воду та самостійно підігріває її до стану гарячої води; вищевикладене, вказує на відсутність правових підстав для пред'явлення позовних вимог до відповідача на оплату холодної води, яка є складовою комунальної послуги з гарячого водопостачання, при відсутності теплообмінника у останнього; відповідач уклав договір з ПАТ "Київенерго", предметом якого є забезпечення мешканців будинку тепловою енергією у вигляді гарячої води на потреби опалення та гарячого водопостачання; відповідач належним чином виконував зобов'язання згідно із договором оплачувати послуги з питного водопостачання, без пред'явлення вимоги відповідно до п. 3.6 договору.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, заслухавши представників сторін, враховуючи доводи відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів встановила наступне.

Позивач подав до Господарського суду міста Києва позовну заяву про стягнення з відповідача заборгованості за надані з 01.11.2008 по 28.02.2013 послуги з водопостачання та водовідведення в розмірі 43 513,81 грн., інфляційних втрат в розмірі 892,11 грн., трьох процентів річних у розмірі 1 465,25 грн., пені в розмірі 283,52 грн., штрафу в розмірі 8 702,76 грн., судового збору.

Відповідач у відзиві на позовну заяву від 01.07.2013 та у клопотаннях від 05.08.2013, від 12.09.2013, просив суд першої інстанції застосувати строк позовної давності до позовних вимог.

Як вбачається із матеріалів справи, 25.08.1999 між Державним комунальним об'єднанням "Київводоканал" та відповідачем укладено договір № 7031/4-02 на послуги водопостачання та водовідведення.

На підставі наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву від 20.07.2001 № 359 Державне комунальне об'єднання "Київводоканал" було перетворено у Відкрите акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал".

Із Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи № 768385 вбачається, що найменування Відкритого акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал", ідентифікаційний код 03327664 було змінено на Публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" ідентифікаційний код 03327664.

Відповідно до п. 1.1 договору № 7031/4-02 позивач, за договором постачальник, зобов'язується забезпечити відповідачу, за договором абоненту, постачання питної води та прийняти від відповідача каналізаційні стоки, а відповідач сплатити за вищезазначені послуги на умовах, які визначені цим договором та Правилами користування системами комунального водопостачання в містах і селищах України, затвердженими наказом голови Держжитлокомунгоспу України від 01.07.1994 № 65.

18.10.2008, у зв'язку з набуттям чинності Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 за № 190 (далі - Правила № 190), втратили чинність Правила користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затверджені наказом Держжитлокомунгоспу України від 01.07.1994 № 65.

Пунктами 3.1, 3.7 Правил № 190 встановлено, що розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються на основі показів засобів обліку; розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються усіма споживачами щомісячно відповідно до умов договору.

Відповідно до п.п. 2.1, 2.2 договору № 7031/4-02, позивач забезпечує постачання питної води, якість якої відповідає ДОСТу 2874-82; приймає каналізаційні стоки, які не перевищують гранично допустимі концентрації шкідливих речовин; здійснює заміну, ремонт несправних водолічильників, їх держперевірку за письмовою заявкою відповідача, за його рахунок та попередньою оплатою вартості послуг, що надаються (п. 2.1); відповідач сплачує вартість наданих послуг за тарифами, встановленими в порядку, передбаченому чинним законодавством; у разі зміни тарифів сплата послуг відповідачем здійснюється за новим тарифом з часу його введення в дію без внесення змін до цього договору (2.2).

Згідно із п.п. 3.1, 3.4, 3.6, 3.7 договору № 7031/4-02 кількість води, що подається позивачем та використовується відповідачем, визначається за показниками водолічильників, зареєстрованих позивачем; зняття показань водолічильників здійснюється, як правило, щомісячно представником позивача спільно з представником відповідача (3.1); кількість стічних вод, які надходять у каналізацію, визначається за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання, згідно із показниками водолічильника, а при його відсутності - за узгодженням з позивачем, за діючими нормами водопостачання, або іншим засобом, передбаченим п. 21.2 Правил (3.4); відповідач розраховується за послуги водопостачання та водовідведення у порядку, встановленому чинним законодавством у п'ятиденний термін з дня представлення позивачем платіжних документів до банківської установи; у разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг відповідач зобов'язаний у п'ятиденний термін з дня представлення позивачем платіжних документів до банківської установи, направити повноважного представника з обгрунтовуючими документами для проведення звірки даних та підписання акту звірки в цей же термін; при невиконанні цієї умови дані позивача вважаються прийнятими відповідачем (3.7).

Пунктом 5.1 договору № 7031/4-02 сторони погодили умову про те, що цей договір є безстроковим, діє на весь час надання послуг до моменту його розірвання і набуває чинності з моменту його підписання сторонами.

Позивачем за період з 01.11.2008 по 28.02.2013 відповідачеві було надано послуг на загальну суму 229 429,95 грн., що підтверджується копіями актів про зняття показань з приладів обліку за вказаний період, розшифровок рахунків відповідача, зведених відомостей розщеплення плат, розшифровок по дебету у розрізі споживачів, наявних у матеріалах справи.

За надані послуги було сплачено 185 163,53 грн., внаслідок чого, враховуючи знижки, сплату в рахунок погашення боргу за попередній період, несплачена сума заборгованості за вказаний період склала 43 513,81 грн., з яких 17 110,28 грн. становить сума боргу за холодне водопостачання та стоки (код 1-734), 22 970,43 грн. - за холодну воду, яка йде на виготовлення гарячої води та 3 433,10 грн. за її стоки (код 1-50734), що підтверджується наявними в матеріалах справи актами про зняття показань з приладів обліку, розшифровками рахунків відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно із ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст. 19 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" послуги з питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання на підставі договору.

З приводу постачання відповідачеві холодної води для виготовлення гарячої води, слід зазначити, що матеріали справи не містять інших договорів, які б регулювали такі відносини між сторонами.

Пунктом 3.13 Правил № 190, визначено, що суб'єкти господарювання, у яких теплові пункти (котельні) перебувають на балансі або яким вони передані в управління, повне господарське відання, користування, концесію, здійснюють розрахунки з виробником на основі укладених договорів за весь обсяг питної води, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання та інші потреби, а також розраховуються за власний обсяг водовідведення; обсяг питної води, поданої до теплових пунктів (котелень), фіксується засобами обліку, які встановлені на межі балансової належності; обсяг гарячого водопостачання, переданий споживачам виконавцем послуг з постачання гарячої води, ураховується в загальному обсязі стічних вод споживачів і оплачується ним за договором з виробником на підставі показників засобів обліку або в порядку, обумовленому договором.

За приписами ст. 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується; відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається; предметом договору енергопостачання є окремі види енергії з найменуванням, передбаченим у державних стандартах або технічних умовах.

Тобто, обрахунок обсягів спожитої води має здійснюватися на підставі показів приладів обліку, встановлених на межі балансової належності теплового пункту, та сплачуватись балансоутримувачем теплових пунктів на підставі укладеного договору.

Чинне законодавство України не розділяє послугу з постачання споживачам гарячої води (гарячого водопостачання) на окремі частини з постачання окремо теплової енергії та окремо холодної води, а встановлює, що енерговиробник та/або енергопостачальник виробляє та постачає гарячу воду; тобто, саме гаряча вода є товаром, продуктом енерговиробника та/або енергопостачальника, яку отримує споживач; при цьому, саме енерговиробник та/або енергопостачальник споживає холодну воду для вироблення гарячої води, а споживач оплачує холодну воду, яка йде на підігрів, лише у тому випадку, якщо він отримує від водопостачальника холодну воду та самостійно підігріває її до стану гарячої води.

Відповідно до розрахунку позовних вимог, позивачем до вартості наданих послуг включено вартість холодної води, яка йде на виготовлення гарячої води.

Однак, відповідач заперечує знаходження на його балансі, в управлінні, повному господарському віданні, користуванні, концесії, тощо теплових пунктів (бойлерів) для підігріву води за лічильниками, по яких позивач просить суд стягнути кошти.

Позивачем не доведено того, що теплові пункти, з яких здійснено постачання гарячої води, перебувають на балансі відповідача.

Таким чином, апеляційний господарський суд погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що позивач не має правових підстав для стягнення з відповідача плати за холодну воду, яка йде на виготовлення гарячої води.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Вищого господарського суду України від 24.04.2014 у справі № 910/12471/13, від 25.04.2013 у справі № 5011-71/4847-2012, від 22.07.2013 у справі № 5011-65/18027-2012, від 29.05.2013 у справі № 5011-38/18011-2012.

Однак, апеляційний господарський суд не погоджується із висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог в частині стягнення вартості послуг з приймання стоків гарячої води, яка є однією із складових за кодом 1-50734, враховуючи наступне.

Як вбачається із умов договору № 7031/4-02 та було зазначено раніше, позивач зобов'язується надавати відповідачу послуги з постачання питної води та приймання від нього стічних вод у міську каналізаційну мережу, а відповідач зобов'язується здійснювати своєчасну оплату наданих йому позивачем послуг.

Пунктом 1.4 Правил №190 встановлено, що приймання стічних вод від підприємств, установ, організацій до системи централізованого водовідведення здійснюється відповідно до Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Держбуду від 19.02.2002 N 37, зареєстрованих у Мін'юсті 26.04.2002 за N 403/6691 (далі - Правила № 37), а також місцевих правил приймання стічних вод підприємств у систему каналізації населеного пункту.

Згідно із п. 1.2 Правил № 37, останні поширюються на комунальні підприємства водопровідно-каналізаційного господарства міст і селищ України та інші підприємства, що мають на балансі системи місцевого водопроводу та каналізації (далі - Водоканали), та на всі підприємства, установи, організації незалежно від форм власності й відомчої належності, які скидають свої стічні води в системи каналізації населених пунктів (далі - Підприємства).

Як унормовано п. 1.4 Правил № 37, абонент Водоканалу - це юридична особа, яка уклала договір з Водоканалом на надання послуг водопостачання та (або) каналізації.

Стічні води підприємств - усі види стічних вод, що утворилися внаслідок їхньої діяльності після використання води в усіх системах водопостачання (господарсько-питного, технічного, гарячого водопостачання тощо), а також поверхневі та дощові води з території Підприємства (з урахуванням субабонентів).

Відповідно до п. 2.4 зазначених Правил № 37, підприємства зобов'язані виконувати в повному обсязі вимоги цих Правил, місцевих Правил приймання та договору на послуги водовідведення, своєчасно оплачувати рахунки Водоканалу за надані послуги.

Господарський суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині стягнення вартості холодної води, яка йде на виготовлення гарячої води (код 1-50734), не звернув увагу на те, що за даним кодом обліковуються також стоки гарячої води, а надання послуг із приймання стічних вод (у тому числі, гарячого водопостачання) регулюється умовами укладеного сторонами договору, вартість таких послуг підлягає оплаті абонентом (яким є відповідач) на користь Водоканалу (позивача).

Зазначена правова позиція відповідає судовій практиці (постанови Вищого господарського суду України від 19.03.2014 у справі № 910/13220/13, від 17.04.2014 у справі № 910/13142/13).

Як вбачається із розрахунку заборгованості, наданого позивачем до матеріалів справи (а.с. 89-94, т. ІІ) у відповідача за кодом № 1-50734 зазначено позивачем заборгованість за холодну воду, яка йде на виготовлення гарячої води у розмірі 22 970,43 грн. та заборгованість за стоки гарячої води у розмірі 3 433,10 грн.

Враховуючи викладене вище, апеляційний господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог у частині стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 22 970,43 грн. за холодну воду, яка йде на виготовлення гарячої води та задоволення позовних вимог у частині стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 3 433,10 грн. за стоки гарячої води.

Апеляційний господарський суд не погоджується із висновком господарського суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача 17 111,10 грн. заборгованості за холодне водопостачання, враховуючи наступне.

Як вже зазначалось, в п. 3.6 договору № 7031/4-02 сторонами погоджено умову про те, що відповідач розраховується за послуги водопостачання та водовідведення у порядку, встановленому чинним законодавством у п'ятиденний термін з дня представлення позивачем платіжних документів до банківської установи.

Позивачем надано до матеріалів справи копії платіжних вимог-доручень, проте доказів дат їх представлення до банківської установи позивач не надав, а відповідач не погоджується із фактом надання вимог-доручень.

Таким чином, позивачем не доведено дат настання обов'язку відповідача розрахуватись із позивачем, як це передбачено умовою п. 3.6 договору № 7031/4-02.

Разом із тим, пунктом 3.7 Правил № 190 встановлено, що розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються усіма споживачами щомісячно відповідно до умов договору.

Отже, враховуючи норму ч. 1 ст. 193 ГК України, ст. 526 ЦК України, п. 3.7 Правил № 190, у відповідача, як споживача послуг за договором № 7031/4-02, був обов'язок оплачувати послуги щомісячно, тобто, за спожиті послуги у поточному місяці - не пізніше кінця місяця наступного за звітним.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу; порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно із ч. 1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст.ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання); у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

У статті 549 ЦК України зазначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно із п.п. 4.1-4.2 договору № 7031/4-02 за безпідставну відмову від оплати наданих послуг з водопостачання та водовідведення, відповідач сплачує позивачу штрафні санкції у розмірі 20 відсотків від несплаченої суми; за несвоєчасну оплату послуг з водопостачання та водовідведення відповідач сплачує пеню у розмірі 0,1 відсоток несплаченої суми за кожний день прострочення.

Таким чином, враховуючи те, що заборгованість відповідача перед позивачем є підтвердженою матеріалами справи саме у розмірі 20 543,38 грн., беручи до уваги п. 4.1 договору № 7031/4-02, розмір штрафу, який підлягає стягненню з відповідача на користь відповідача становить суму 4 108,68 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Як вбачається із розгорнутого розрахунку позивача (а.с. 89-94, т. ІІ) позивачем нараховано на суму заборгованості за холодну воду та стоки холодної води (код 1-734) пеню у розмірі 47,19 грн., інфляційні втрати у розмірі 466,40 грн. та 3% річних у розмірі 723,11 грн. та на суму заборгованості за холодну воду, яка йде на виготовлення гарячої води та стоки гарячої води (код 1-50734) пеню у розмірі 236,33 грн., інфляційні втрати у розмірі 425, 72 грн. та 3% річних у розмірі 742,13 грн.

Враховуючи те, що матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання за договором № 7031/4-2, апеляційний господарський суд, здійснивши перерахунок пені, інфляційних втрат та 3% річних, нарахованих на суму заборгованості за холодну воду та стоки холодної води (код 1-734), вважає, що правильними та такими, що підлягають стягненню з відповідача, є суми у розмірі 47,19 грн., 466,40 грн. та 723,11 грн., відповідно.

Однак, враховуючи відмову у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача суми заборгованості за холодну воду, яка йде на виготовлення гарячої води, здійснивши власний розрахунок пені, інфляційних втрат та 3% річних, які нараховані на суму заборгованості лише за стоки гарячої води, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що суми у розмірі 30,73 грн., 55,35 грн. та 96,49 грн., відповідно, є правильними та такими, що підлягають стягненню з відповідача.

Як свідчить розгорнутий розрахунок позовних вимог, наданий позивачем до матеріалів справи (а.с. 89-94, т. ІІ), позивачем пред'явлені позовні вимоги у межах загальної позовної давності, встановленої статтею 257 ЦК України та спеціальної, передбаченої статтею 258 ЦК України для вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені), враховуючи, що позов пред'явлено до суду 04.06.2013, згідно із датою поштового штемпелю на конверті.

Отже, підстави для відмови у позові, у зв'язку із спливом позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, відсутні.

Апеляційний господарський суд, частково, не погоджується із доводами апеляційної скарги, враховуючи викладене та ту обставину, що згідно із ст. 33 ГПК України саме на позивача покладено обов'язок доводити правомірність позовних вимог, зокрема, наявність у відповідача договірних зобов'язань перед позивачем здійснювати оплату послуг по постачанню води, яка йде на виготовлення гарячої води.

Матеріалами справи не підтверджено наявності порушень норм процесуального права, які відповідно до ст. 104 ГПК України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги, часткового скасування рішення суду першої інстанції та прийняття нового рішення.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 12.03.2014 у справі № 910/10920/13 скасувати частково і прийняти нове рішення.

3. Позов задовольнити частково.

4. Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу "Будівельник" (03040, м. Київ, вул. Дубініна, 14; ідентифікаційний код 25772945) на користь Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" (01015, м. Київ, Печерський район, вул. Лейпцизька, буд. 1-А; ідентифікаційний код 03327664) 20 543,38 грн. основного боргу, 77,92 грн. пені, 4 108,68 грн. штрафу, 521,75 грн. інфляційних нарахувань на суму боргу, 819,60 грн. 3% річних, 817,68 грн. судового збору.

В решті позову відмовити.

5. Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу "Будівельник" (03040, м. Київ, вул. Дубініна, 14; ідентифікаційний код 25772945) на користь Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" (01015, м. Київ, Печерський район, вул. Лейпцизька, буд. 1-А; ідентифікаційний код 03327664) 434,15 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги.

6. Видачу наказів доручити Господарському суду міста Києва.

7. Справу № 910/10920/13 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя Л.М. Ропій

Судді Л.О. Кондес

В.І. Рябуха