Постанова

від 27.06.2014 по справі 826/8755/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

27 червня 2014 року № 826/8755/14

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Гарник К.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Еней" до Відділу державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у м.Києві про скасування постанови

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія Еней» (далі - позивач, ТОВ «Компанія Еней») звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Відділу державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у м. Києві (далі - відповідач, ВДВС Подільського РУЮ у м. Києві) з наступними позовними вимогами:

- визнати незаконною та скасувати постанову від 15 травня 2014 року ВП № 43141921 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження в частині арешту та оголошення заборони на відчуження майна - автомобіля марки ГАЗ, модель: 2705, рік випуску: 2003, колір: білий, № кузова НОМЕР_1, виключивши таке майно із переліку арештованого майна;

- визнати незаконною та скасувати постанову від 03 червня 2014 року про розшук майна боржника в частині оголошення в розшук автомобіля марки ГАЗ, модель: 2705, рік випуску: 2003, колір: білий, № кузова НОМЕР_1.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на Витяг з Державного реєстру обтяжень рухомого майна № 44244978 від 19 травня 2014 року ТОВ «Компанія Еней», в той час як позивач не отримував переліку майна на яке накладено арешт.

Крім цього, ТОВ «Компанія Еней» стверджує, що автомобіль марки ГАЗ, модель: 2705, рік випуску: 2003, колір: білий, № кузова НОМЕР_1 на який накладено арешт постановою ВДВС Подільського РУЮ у м. Києві та оголошено про розшук майна боржника, не належить позивачеві, оскільки ще 19 лютого 2009 року даний автомобіль на підставі біржової угоди № 111510 універсальної товарної біржі «Укрресурс» реалізовано гр. ОСОБА_1.

24 червня 2014 року (відповідно до відмітки служби діловодства суду) ВДВС Подільського РУЮ у м. Києві подав до суду електронною поштою копії матеріалів ВП № 43141921, проте у судове засідання 24 червня 2014 року не з'явився, заперечень проти позову не надав, хоча про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

В контексті наведеного та щодо дотримання строків звернення до суду, слід зазначити, відповідачем не надано доказів надіслання та вручення позивачу спірних постанов у строк, що перевищує встановлений, а відтак, враховуючи, що пояснення позивача щодо отримання спірних постанов 10 червня 2014 року та подання адміністративного позову до суду 19 червня 2014 року, суд не вбачає підстав для висновку про пропуск позивачем десятиденного строку звернення до суду, встановленого для зазначеної категорії справ.

Враховуючи неявку представника відповідача, суд, керуючись приписами частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, надавши можливість присутнім учасникам судового розгляду у повній мірі реалізувати свої процесуальні права, та враховуючи відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, завершив розгляд справи в порядку письмового провадження.

Після розгляду адміністративного позову та доданих до нього матеріалів, всебічного і повного встановлення всіх фактичних обставин, на яких ґрунтується позов, об'єктивної оцінки доказів, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

Постановою ВДВС Подільського РУЮ у м. Києві від 30 квітня 2014 року ВП № 43141921 відкрито виконавче провадження при примусовому виконанні виконавчого листа Київського апеляційного адміністративного суду № 826/19305/13-а, виданого 24 квітня 2014 року про стягнення з позивача на користь держави суму в розмірі 1 010 225,48 грн.

Пунктом 2 резолютивної частини вказаної постанови боржнику запропоновано самостійно виконати виконавчий лист Київського апеляційного адміністративного суду № 826/19305/13-а від 24 квітня 2014 року в семиденний термін з моменту винесення постанови.

В пункті 3 постанови зазначено, що при невиконанні рішення в наданий для добровільного виконання строк виконати його в примусовому порядку зі стягненням з боржника виконавчого збору та витрат, пов'язаних з провадженням виконавчих дій.

08 травня 2014 року ВДВС Подільського РУЮ у м. Києві скеровано запит державного виконавця до У ДАІ ГУ МВС України в м. Києві з проханням надати інформацію про наявність зареєстрованих транспортних засобів належних на праві власності ТОВ «Компанія Еней» (код за ЄДРПОУ 31003085, адреса: 04071, м. Київ, вул. Костянтинівська, 1/2).

Постановою ВДВС Подільського РУЮ у м. Києві від 15 травня 2014 року накладено арешт на кошти боржника та супровідним листом від 15 травня 2014 року скеровано дану постанову на адреси боржника, стягувача, Філії «Розрахунковий центр» ПАТ КБ «Приватбанк», Центральної філії ПАТ «Кредо банк» та АТ «ОТП Банк».

Крім цього, супровідним листом від 15 травня 2014 року направлено на адреси боржника, стягувача та У ДАІ ГУ МВС України в м. Києві постанову ВДВС Подільського РУЮ у м. Києві від 15 травня 2014 року про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

Згідно, відповіді Начальника ВРЕР - 12 УДАІ в м. Києві Торгонського М.С. від 30 травня 2014 року на запит ВДВС Подільського РУЮ у м. Києві за ТОВ «Компанія Еней» (код за ЄДРПОУ 31003085, адреса: м. Київ, вул. Братська, 6; адреса: гаражу: АДРЕСА_1) зареєстровано транспортний засіб марки ГАЗ, модель: 2705, рік випуску: 2003, колір: білий, № кузова НОМЕР_1, № шасі НОМЕР_2, ДНЗ НОМЕР_3, згідно свідоцтва НОМЕР_4 від 14 січня 2004 року.

В рамках вказаного виконавчого провадження 03 червня 2014 року ВДВС Подільського РУЮ у м. Києві була винесена постанова про розшук майна боржника, відповідно до якої оголошено в розшук майно, а саме: марка ГАЗ, модель: 2705, рік випуску: 2003, колір: білий, № кузова НОМЕР_1, ДНЗ НОМЕР_3.

Позивач вважає постанови відповідача про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 15 травня 2014 року та про розшук майна боржника від 03 червня 2014 такими, що підлягають скасуванню, тому звернувся з даним позовом до суду.

Як стверджує позивач, згідно біржової угоди від 19 лютого 2008 року № 111510 універсальної товарної біржі «Укрресурс», укладеної між ТОВ «Компанія Еней» («Продавець») та Брокерською конторою № 9 («Брокер-Покупець») в інтересах ОСОБА_1 («Покупець»), транспортний засіб моделі ГАЗ 2705, рік випуску заводом: 2003, № кузова НОМЕР_1, транзитний номерний знак НОМЕР_5 1988 був проданий ТОВ «Компанія Еней» та придбаний ОСОБА_1.

Крім цього, пунктом 6 даної угоди закріплено, що вище зазначений транспортний засіб повинен бути зареєстрований Покупцем у відповідних органах, згідно діючого законодавства. Витрати на реєстрацію та перереєстрацію вище зазначеного транспортного засобу покладаються на Покупця.

Враховуючи зазначене, посилаючись на Витяг з Державного реєстру обтяжень рухомого майна № 44244978 від 19 травня 2014 року та біржової угоди від 19 лютого 2008 року № 111510 універсальної товарної біржі «Укрресурс», позивач просить суд задовольнити адміністративний позов.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши встановлені обставини справи, Окружний адміністративний суд міста Києва зазначає наступне.

Предметом оскарження в даному провадженні є постанови Відділу державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у м. Києві від 15 травня 2014 року ВП № 43141921 та від 03 червня 2014 року про розшук майна боржника саме в частині автомобіля марки ГАЗ, модель: 2705, рік випуску: 2003, колір: білий, № кузова НОМЕР_1.

Відповідно до статті 60 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-IV "Про виконавче провадження" (далі по тексту - Закон № 606-IV) особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

У разі прийняття судом рішення про зняття арешту з майна арешт з майна знімається за постановою державного виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Копія постанови про зняття арешту з майна надсилається боржнику та органу (установі), якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника.

З майна боржника може бути знято арешт за постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, якщо виявлено порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом. Копія постанови начальника відділу державної виконавчої служби про зняття арешту з майна боржника не пізніше наступного дня після її винесення надсилається сторонам та відповідному органу (установі) для зняття арешту.

Виходячи зі змісту наведеної норми Закону, право на звернення до суду з позовом про визнання права на майно і про звільнення майна з-під арешту належить особі, яка вважає себе власником спірного майна.

Наведене свідчить про те, що, розглядаючи такий позов, суд повинен повно та всебічно встановити обставини, на які посилається позивач, щодо виникнення права власності на спірне майно, і ці обставини позивач повинен довести належними та допустимими доказами відповідно до статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

За загальним правилом, встановленим частиною першою статті 334 Цивільного кодексу України право власності у набувача майно за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.

Право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним.

Якщо ж договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації особами.

Згідно зі статтею 34 Закону України від 30 червня 1993 року № 3353-XII "Про дорожній рух" (далі по тексту - Закон № 3353-XII) державна реєстрація транспортного засобу полягає у здійсненні комплексу заходів, пов'язаних із перевіркою документів, які є підставою для здійснення реєстрації, звіркою і, за необхідності, дослідженням ідентифікаційних номерів складових частин та оглядом транспортного засобу, оформленням і видачею реєстраційних документів та номерних знаків.

Державний облік зареєстрованих транспортних засобів включає в себе процес реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про зареєстровані транспортні засоби та їх власників.

Державній реєстрації та обліку підлягають призначені для експлуатації на вулично-дорожній мережі загального користування транспортні засоби усіх типів: автомобілі, автобуси, мотоцикли всіх типів, марок і моделей, самохідні машини, причепи та напівпричепи до них, мотоколяски, інші прирівняні до них транспортні засоби та мопеди, що використовуються на автомобільних дорогах державного значення.

Власники транспортних засобів та особи, які використовують їх на законних підставах, зобов'язані зареєструвати (перереєструвати) належні їм транспортні засоби протягом десяти діб після придбання, митного оформлення, одержання транспортних засобів або виникнення обставин, що потребують внесення змін до реєстраційних документів.

На транспортні засоби оформляються та видаються реєстраційні документи, зразки яких затверджуються Кабінетом Міністрів України, та закріплюються номерні знаки, які відповідають вимогам стандартів. Закупівля за державні кошти бланків реєстраційних документів та номерних знаків для транспортних засобів здійснюється відповідно до вимог законодавства тими органами, на які покладений обов'язок щодо їх реєстрації.

Порядок державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 7 вересня 1998 р. N 1388 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 23 грудня 2009 р. N 1371).

Цей Порядок є обов'язковим для всіх юридичних та фізичних осіб, які є власниками транспортних засобів, виробляють чи експлуатують їх. Представники власників транспортних засобів виконують обов'язки та реалізують права таких власників у межах наданих їм повноважень.

Пунктом 8 Порядку встановлено, що державна реєстрація (перереєстрація) транспортних засобів проводиться на підставі заяв власників, поданих особисто, і документів, що посвідчують їх особу, підтверджують правомірність придбання, отримання, ввезення, митного оформлення (далі - правомірність придбання) транспортних засобів, відповідність конструкції транспортних засобів установленим вимогам безпеки дорожнього руху, а також вимогам, які є підставою для внесення змін до реєстраційних документів. Не допускаються до державної реєстрації транспортні засоби з правим розташуванням керма (за винятком транспортних засобів, які були зареєстровані в підрозділах Державтоінспекції до набрання чинності Законом України "Про дорожній рух").

З аналізу вищезазначеного вбачається, що метою державної реєстрації (перереєстрація) транспортних засобів, за наслідком якої власники автомобілів отримують свідоцтва про реєстрацію права власності на транспортний засіб, затвердженого Кабінетом Міністрів України зразку, є контроль органами ДАІ МВС за відповідністю конструкції та технічного стану транспортних засобів встановленим в Україні вимогам стандартів, правил і нормативів, дотриманням вимог законодавства, що визначає порядок сплати податків, внесення інших обов'язкових платежів, використання транспортних засобів в умовах воєнного та надзвичайного стану, а також для забезпечення їх обліку та запобігання протиправним діям щодо них.

Водночас, пунктом 8 Порядку зазначено, що документами, що підтверджують правомірність придбання транспортних засобів, їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери, є засвідчені підписом відповідної посадової особи, що скріплений печаткою: довідка-рахунок за формою згідно з додатком 1, видана суб'єктом господарювання, діяльність якого пов'язана з реалізацією транспортних засобів та їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери; договори та угоди, укладені на товарних біржах на зареєстрованих у Департаменті Державтоінспекції бланках, інші засвідчені в установленому порядку документи, що встановлюють право власності на транспортні засоби; копія рішення суду, засвідчена в установленому порядку, із зазначенням юридичних чи фізичних осіб, які визнаються власниками транспортних засобів, марки, моделі, року випуску таких засобів, а також ідентифікаційних номерів їх складових частин; довідка органу соціального захисту населення або управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, що виділили автомобіль або мотоколяску; акт приймання-передачі транспортних засобів за формою згідно з додатком 6, виданий підприємством-виробником або підприємством, яке переобладнало чи встановило на транспортний засіб спеціальний пристрій згідно із свідоцтвом про погодження конструкції транспортного засобу щодо забезпечення безпеки дорожнього руху, із зазначенням ідентифікаційних номерів такого транспортного засобу та конкретного одержувача; митна декларація на бланку єдиного адміністративного документа на паперовому носії або електронна митна декларація, або видане митним органом посвідчення про реєстрацію в підрозділах Державтоінспекції транспортних засобів чи їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери; договір фінансового лізингу; акт про проведений аукціон або постанова та акт про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу, видані органом державної виконавчої служби.

Суд звертає увагу, що позивачем не надано документів, з числа вище перелічених, на підтвердження права власності на спірний автомобіль.

При цьому, позивач стверджує, що він не є власником автомобіля марки ГАЗ, модель: 2705, рік випуску: 2003, колір: білий, № кузова НОМЕР_1 та надає копію біржової від 19 лютого 2008 року № 111510 універсальної товарної біржі «Укрресурс», то відповідно до статті 328 Цивільного кодексу України право власності на даний транспортний засіб не належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Компанія Еней».

За таких обставин, суд дійшов висновку про відсутність у позивача права власності на марки ГАЗ, модель: 2705, рік випуску: 2003, колір: білий, № кузова НОМЕР_1, що не дає підстави для зняття арешту.

Мотивуючи необхідність відмовити позивачу у задоволенні заявлених позовних вимог, Окружний адміністративний суд м. Києва відзначає таке.

Як встановлено частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Тобто, спірним правовідносинам, що можуть бути предметом розгляду в адміністративних справах, повинні бути притаманні такі ознаки як порушення прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, що вчинені обов'язково у сфері публічно-правових відносин.

Пунктом 6 частини 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України під поняттям адміністративний позов визначено - звернення до адміністративного суду про захист прав, свобод та інтересів або на виконання повноважень у публічно-правових відносинах.

З огляду на приписи пункту 6 частини 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, що відносяться до сфери публічно-правових відносин та порушують права, свободи та інтереси фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Слід зазначити, що право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб гарантується кожному (в тому числі юридичним особам) статтею 55 Конституції України.

Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. Відповідно до частини 2 статті 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Згідно зі статті 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд здійснює правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує захист гарантованих Конституцією України та законами прав і законних інтересів юридичних осіб. Частиною 3 статті 3 вказаного Закону встановлено, що судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи в порядку, встановленому Конституцією України та законами.

Відповідно до частини 1 статті 6 цього ж Закону усім суб'єктам правовідносин гарантується захист їх прав і законних інтересів незалежним і неупередженим судом.

Зазначений принцип полягає у захисті порушеного права від порушення, що вже відбулося, тобто в наявності матеріально - правового інтересу позивача відносно дій (бездіяльності) суб'єкта владних повноважень.

Суд зазначає, що позивачем не надано належних обґрунтувань наявності порушення його прав чи інтересів у сфері публічно-правових відносин шляхом прийняття постанови, оскільки спірний автомобіль, на яке накладено арешт та заборону відчуження не належить позивачу.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд дійшов висновку, що адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Еней» не підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 128, 158 - 163, 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. У задоволенні адміністративного позову Товариству з обмеженою відповідальністю «Компанія Еней» відмовити.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя К.Ю. Гарник