Рішення

від 27.06.2014 по справі 914/1566/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.06.2014 р. Справа № 914/1566/14

За позовом: Прокуратури Сихівського району м. Львова в інтересах держави в особі Львівської міської ради в особі Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго», м. Львів

до відповідача: Приватного торговельно-посередницького малого підприємства «Едельвейс», м. Рава-Руська

про: стягнення 5 173,91 грн.,

Суддя Долінська О.З.

При секретарі Вашкевич Н.І.

За участю представників:

прокуратури: Лука Г.В. - посвідчення №020328 видане 06.09.2013 р. дійсне до 06.09.2018 р.- прокурор прокуратури м. Львова,

позивача : Негря Г.Ю. - дов. № б/н від 02.10.2013р.

відповідача: не з'явився.

Учасникам судового процесу роз'яснено права та обов'язки передбачені ст.ст. 20, 22, 29 ГПК України. Заяв про відвід судді не подавалось. Клопотань про технічну фіксацію судового процесу не поступало.

На розгляд господарського суду Львівської області поступив позов Прокуратури Сихівського району м. Львова в інтересах держави в особі Львівської міської ради в особі Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» до Приватного торговельно-посередницького малого підприємства «Едельвейс» про стягнення 5 173,91 грн. Ухвалою від 05.05.2014 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 27.05.2014р.

Рух справи відображено в ухвалах суду, які містяться в матеріалах справи.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідач у порушення умов укладеного між ЛМКП «Львівтеплоенерго» та Приватним торговельно-посередницьким малим підприємством «Едельвейс» договору про постачання теплової енергії в гарячій воді №1400/Л від 01.08.2012 р. не провів повної оплати позивачу за надані послуги внаслідок чого виникла в останнього заборгованість перед позивачем в сумі 5 173,91 грн. Крім цього, відповідачу також нараховано 40,17 грн. - пені, 24,50 грн. - 3% річних, 77,78 грн. - інфляційних втрат.

25.06.2014 р. прокурором подано заяву про зменшення позовних вимог (вх. №3264/14 від 25.06.2014 р.), в якій просить стягнути з відповідача на користь позивача 2 045,71 грн. - основної заборгованості, 24,50 грн. - 3% річних, 40,17 грн. - пені та 77,78 грн.- інфляційних втрат.

В судове засідання 26.06.2014 р. прокурор з'явився, позов підтримав з врахуванням заяви про зменшення позовних вимог та з підстав викладених у заяві.

В судове засідання 26.06.2014 р. представник позивача з'явився, позов підтримав з підстав викладених у позовній заяві з врахуванням заяви про зменшення позовних вимог (вх. №3264/14 від 25.06.2014 р.). Через канцелярію суду подав додаткові пояснення до заяви про зменшення позовних вимог.

В судове засідання 26.06.2014 р. представник відповідача не з'явився, незважаючи на те, що належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи судом, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення №0493182 від 06.05.2014 р. та №0498513 від 28.05.2014 р., причин неявки свого представника в судове засідання не повідомив, відзиву не подав, вимоги ухвали суду від 12.06.2014 року не виконав.

На виконання зазначених вимог Кодексу, в ухвалі господарського суду Львівської області про порушення провадження у справі (на необхідність виконання вимог якої зазначалось в ухвалах про відкладення розгляду справи), окрім подання відзиву на позовну заяву, Відповідача зобов'язувалось надати всі докази в обгрунтування правової позиції по суті спору.

Крім того, відповідно до ч. 1 та 2 ст.4 3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності . Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Враховуючи вищенаведене, слід зазначити, що судом, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, надавалась в повному обсязі можливість Учасникам процесу щодо обгрунтування їх правової позиції по суті спору та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідно до п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.11 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України.

У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 81 1 ГПК України), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.

За змістом зазначеної статті 64 ГПК України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Господарським судом Львівської області встановлено, що як ухвала про порушення провадження у справі так і ухвали про відкладення розгляду справи надсилалися місцевим господарським судом на адресу Приватного торговельно-посередницького малого підприємства «Едельвейс», яка зазначена у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 08.05.2014 р., а саме: вул. Калнишевського 5, м. Рава-Руська, Жовківський район, Львівська область, 80316.

Таким чином, судом вжито усі передбачені дії і дотримано встановлені вимоги щодо належного повідомлення сторін про дату, час та місце судового розгляду даної справи.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами, відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 26.06.2014 р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Вислухавши пояснення прокурора та представника позивача, дослідивши матеріали справи, в їх сукупності, оглянувши оригінали документів, суд встановив.

Між сторонами по справі укладено договір про постачання теплової енергії в гарячій воді №1400/Л від 01.08.2012 р. (надалі - Договір). Відповідно до умов даного договору теплопостачальна організація (позивач у справі) бере на себе зобов'язання постачати споживачу (відповідач у справі) теплову енергію для опалення та здійснювати гаряче водопостачання в потрібних йому обсягах, а споживач зобов'язується отримувати та оплачувати одержану теплову енергію для опалення та гаряче водопостачання за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.

Згідно п. 2.1. Договору, теплова енергія постачається споживачу в обсягах згідно з додатком №1 до цього Договору у вигляді гарячої води на такі потреби: - опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону;

- гаряче водопостачання - протягом року відповідно до графіка, затвердженого органами місцевої влади.

Зобов'язання відповідача щодо своєчасного та повного внесення плати за спожиту теплову енергію, відповідно до встановлених тарифів, є істотними умовами укладеного між сторонами договору на постачання теплової енергії в гарячій воді.

Порядок розрахунків за договором передбачено у розділах : 3."Права та обов'язки споживача"; 6. "Порядок розрахунків", 7. "Відповідальність сторін" договору.

Відповідно до п. 3.2.2. цього Договору, споживач зобов'язаний виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, передбачені даним Договором.

Пунктом 6.3. вказаного Договору визначено, що споживач (відповідач у справі) до 15-го числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, сплачує енергопостачальній організації (позивач у справі) вартість гарячого водопостачання, фактично спожитої теплової енергії для опалення та щомісячну величину плати за приєднане теплове навантаження.

Відповідач свої договірні зобов'язання по оплаті теплової енергії не виконав. Таким чином, всупереч вимогам чинного законодавства та умовам Договору, основна сума заборгованості відповідача перед позивачем за період з 01.10.2013 р. по 31.03.2014 р. складає 5 031,46 грн. на час подачі позову в суд.

Під час розгляду справи судом відповідачем було здійснено платіж в розмірі 2 985,75 грн., що вбачається із банківської виписки за 19.05.2014 р. доданої позивачем. Дані кошти було зараховано позивачем в погашення заборгованості за жовтень-грудень 2013 року (включно) та частково за січень 2014 р. (в розмірі 313,12 грн.). А відтак основна заборгованість відповідача перед позивачем станом на 01.04.2014 р. складає 2 045,71 грн. по зазначеному вище договору.

Керуючись п. 7.2.3. Договору за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію, відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період, за який стягується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Станом на день розгляду справи, відповідач основна заборгованість заборгованість у сумі 2 045,71 грн., 24,50 грн. - 3% річних, 40,17 грн. - пені та 77,78 грн.- інфляційних втрат не сплатив позивачу, доказів зворотнього суду не представив. Дані факти матеріалами справи підтверджується, сторонами не заперечувались та документарно не спростовувались.

При прийнятті рішення суд виходив з такого.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Виходячи з норм ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, в тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до п. 1 ст. 179 ГК України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Згідно ч. 1 п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Стаття 525 ЦК України вказує на те, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Керуючись ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до п. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Пунктом 6.3. вказаного Договору споживач (відповідач у справі) до 15-го числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, сплачує енергопостачальній організації (позивач у справі) вартість гарячого водопостачання, фактично спожитої теплової енергії для опалення та щомісячну величину плати за приєднане теплове навантаження.

Як встановлено судом, відповідач всупереч вимогам чинного законодавства та умов укладеного Договору, договірні зобов'язання не виконав і внаслідок чого, допустив заборгованість перед позивачем за період з 01.10.2013 р. по 31.03.2014 р. у розмірі 5 031,46 грн. на час подачі позовної заяви в суд.

Під час розгляду справи судом відповідачем було здійснено платіж в розмірі 2 985,75 грн. Дані кошти було зараховано позивачем в погашення заборгованості за жовтень-грудень 2013 року (включно) та частково за січень 2014 р. (в розмірі 313,12 грн.).

Таким чином, позовні вимоги з врахуванням заяви про зменшення позовних вимог про стягнення з відповідача 2 045,71 грн. основної заборгованості є обґрунтованими.

Згідно до Закон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» і відповідно до п. 7.2.3 зазначеного вище Договору за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період, за який стягується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Таким чином, вимоги про стягнення з відповідача 40,17 грн. пені є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовзання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від прстроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За таких обставин позовні вимоги про стягнення з відповідача 24,50 грн. - 3% річних, 77,78 грн. інфляційних втрат є підставними та такими, що підлягають до задоволення.

Оскільки Прокуратура Сихівського району м. Львова звільнена від сплати судових витрат та враховуючи те, що спір виник внаслідок неправомірних дій із сторони відповідача, то судові витрати стягуються з останнього в доход Державного бюджету України.

Враховуючи наведене, керуючись ст. 173, 179, 193 ГК України, ст. 509, 525, 526, 530, 610, 612, 625, 629 ЦК України, ст. ст. 29, 33, 49, 75, 82, 83, 84, 85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Приватного торговельно-посередницького малого підприємства фірми „Едельвейс" (адреса: вул. Калнишевського 5, м. Рава - Руська, Жовківський район, Львівська область, 80316, ідентифікаційний код 01974046) на користь Львівського міського комунального підприємства "Львівтеплоенерго" (адреса: вул. Д. Апостола, 1, м. Львів, 79040; ідентифікаційний код 05506460 ) 2 045,71,46 грн. основної заборгованості, 40,17 грн. пені, 24,50 грн. - 3% річних, 77,78 грн. інфляційних втрат.

3. Стягнути з Приватного торговельно-посередницького малого підприємства фірми „Едельвейс" (адреса: вул. Калнишевського 5, м. Рава - Руська, Жовківський район, Львівська область, 80316, ідентифікаційний код 01974046) в доход Державного бюджету 1 827,00 грн. судового збору.

4. Накази видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст. ст. 91- 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення виготовлено і підписано 27.06.2014 р.

Суддя Долінська О.З.