Рішення

від 19.06.2014 по справі 922/2030/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" червня 2014 р.Справа № 922/2030/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Макаренко О.В.

при секретарі судового засідання Кубах І.М.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Полісся", м. Харків до Приватного автотранспортного підприємства "Євротрансавто", м. Харків про стягнення 11 575,80 грн. за участю представників сторін:

позивача - Кириченко Н.В., довіреність б/н від 23.05.2014 р.

відповідача - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Полісся", м. Харків (позивач) звернулося до господарського суду із позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Приватного автотранспортного підприємства "Євротрансавто", м. Харків (відповідача) 8 676,00 грн. основного боргу, 618,47 грн. пені, 129,89 грн. 3% річних та 2 445,5 грн. інфляційних втрат, посилаючись на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором поставки №По-000016 від 19.06.2013 р. Позивач також просить суд покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 827,00 грн.

Представник позивача у судовому засідання та у наданій заяві про уточнення позовних вимог від 19.06.2014 р. вх.№20537 просить суд стягнути з відповідача 8 376,00 грн. основного боргу, 618,47 грн. пені, 129,89 грн. 3% річних та 2 451,44 грн. інфляційних втрат, всього: 11 575,80 грн.

Проаналізувавши зміст поданої позивачем заяви про уточнення позовних вимог, суд дійшов висновку про те, що дана заява за своїм змістом є одночасно заявою про зменшення розміру позовних вимог в частині стягнення основного боргу до 8376,00грн. та заявою про збільшення розміру позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат до 2 451,44 грн.

Враховуючи те, що ст. 22 ГПК України наділяє позивача правом зменшити або збільшити розмір позовних вимог до прийняття рішення по суті спору, а також те, що такі дії позивача не суперечать законодавству, не порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси, суд прийняв заяву позивача до розгляду та розглядає позовні вимоги у розмірі - 11 575,80 грн., з яких: 8 376,00 грн. основного боргу, 618,47грн. пені, 129,89 грн. 3% річних та 2 451,44 грн. інфляційних втрат.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про причини неявки суду не повідомив. У минулому судовому засіданні та у відзиві на позов (від 12.06.2014 р. вх.№19592) позовні вимоги визнав частково в частині стягнення 8 376,00 грн. основного боргу, 618,47 грн. пені, 129,89 грн. 3% річних та 129,89 грн. інфляційних втрат.

У судовому засіданні 12.06.2014 р. було оголошено перерву до 19.06.2014 р.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, всебічно та повно дослідивши надані сторонами докази у їх сукупності, суд встановив наступне.

19 червня 2013 р. між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) було укладено договір поставки № По-0000016 (надалі - договір поставки), за умовами п.1.1. якого позивач зобов'язався поставити, а відповідач зобов'язався прийняти товар в асортименті, кількості та по ціні, вказаних в підписаних сторонами накладних, замінюючих специфікації, які є невід'ємною частиною договору.

Згідно з п.2.5. договору поставки датою переходу права власності на товар являється дата накладної.

Даний договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2013 р. (п.5.1. договору поставки).

Частинами 1, 2 ст. 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору поставки позивач поставив відповідачеві, а відповідач прийняв запасні частини (далі - товар) на загальну суму 9 876,00 грн., що підтверджується підписаними сторонами видатковими накладними: №По-0000820 від 22.11.2013 р. на суму 4 300,96 грн., №По-0000804 від 19.11.2013 р. на суму 5 575,04 грн. та податковими накладними №1090 від 19.11.2013 р., №1108 від 22.11.2013 р. (а.с. 22-25).

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з п.3 договору поставки оплата кожної партії поставленого товару здійснюється відповідачем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок позивача через 14 календарних днів після отримання товару згідно рахунків.

Судом встановлено, що відповідач товар прийняв, але у встановлений договором поставки строк оплату за отриманий товар здійснив частково на загальну суму 1 500,00 грн., про що свідчить акт звірки взаємних розрахунків станом на 03.06.2014 р. (а.с. 43), підписаний уповноваженими представниками сторін і скріплений їх печатками.

Таким чином, судом встановлено, що у відповідача існує заборгованість перед позивачем з оплати товару в розмірі 8 376,00 грн., розмір якої визнається відповідачем в акті звірки взаємних розрахунків станом на 03.06.2014 р. (а.с. 43).

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Згідно зі ст. 526 ЦК України та ч. 1 ст. 193 ГК України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

В силу ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевказані обставини і той факт, що суму заборгованості відповідачем визнано у повному обсязі, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги позивача про стягнення 8 376,00 грн. заборгованості є правомірними, обґрунтованими та підлягають задоволенню.

За приписами ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Відповідно до п.4.1. договору поставки за невиконання або неналежне виконання зобов'язань, прийнятих за даним договором, сторони несуть майнову відповідальність, передбачену діючим законодавством.

У зв'язку з неналежним виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки позивач нарахував та пред'явив до стягнення з відповідача 129,89 грн. 3% річних та 2 451,44 грн. інфляційних втрат.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши правильність нарахування позивачем 3% річних в розмірі 129,89 грн., суд вважає, що позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

За результатами проведеного судом перерахунку суд визнав позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат правомірними та обґрунтованими частково в розмірі 565,11 грн. В частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат в розмірі 1 886,33 грн. суд вважає за необхідне відмовити у зв'язку з безпідставним пред'явленням до стягнення.

Крім того, суд відмовляє у задоволенні позову в частині стягнення з відповідача пені в розмірі 618,47 грн., виходячи з таких підстав.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частиною 3 цієї ж статті передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Враховуючи той факт, що умовами договору поставки №По-0000016 від 19.06.2013 р. нарахування позивачем відповідачу пені за прострочення відповідачем свого зобов'язання за договором поставки не передбачено, суд вважає, що у задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідача пені в розмірі 618,47 грн. слід відмовити.

Підсумовуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги в частині стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 8 376,00 грн., 3% річних в розмірі 129,89 грн. та інфляційних втрат в розмірі 565,11 грн. В частині позовних вимог про стягнення пені в розмірі 618,47 грн. та інфляційних втрат в розмірі 1 886,33 грн. слід відмовити.

Вирішуючи питання розподілу судового збору, суд керується ст. 49 ГПК України, покладаючи його на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. 193 Господарського кодексу України, ст. ст. 509, 525, 526, 530, 549, 551, 610-612, 629, 655, 712 Цивільного кодексу України, ст. ст. 1, 4, 12, 22, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Приватного автотранспортного підприємства "Євротрансавто" (вул. Морозова, 6, м. Харків, 61036, код ЄДРПОУ 32338347) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Полісся" (майдан Феєрбаха, 19, м. Харків, 61050, код ЄДРПОУ 31644761, р/р26003035985000 в АКІБ "УкрСіббанк" у м. Харкові, МФО 351005) основний борг в розмірі 8 376,00 грн., 3% річних в розмірі 129,89 грн., інфляційні втрати в розмірі 565,11 грн. та судовий збір в розмірі 1 396,21 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В решті позову відмовити.

Повне рішення складено 23.06.2014 р.

Суддя О.В. Макаренко