Постанова

від 27.06.2014 по справі 810/3515/14

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 червня 2014 року №810/3515/14

Суддя Київського окружного адміністративного суду Леонтович А.М., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Санрайс» до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Санрайс» (далі - позивач) звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області від 13 листопада 2013 року №0008002201 та №0008012201.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки відповідача про порушення ТОВ «Санрайс» пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 та пункту 138.2, 138.4, 138.8 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України в ході здійснення господарських операцій у перевіряємому періоді не відповідають фактичним обставинам справи.

Позивач стверджує, що правомірно придбав роботи у контрагентів, тому відсутні підстави для визнання договорів безтоварними, господарські операції підтверджені належним чином складеними первинними документами, зокрема договорами, актами приймання виконаних робіт, податковими накладними.

За наведених обставин, висновки викладені в акті перевірки від 30 жовтня 2013 року є необґрунтованими та зроблені на основі припущень, а прийняті на їх основі податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягає скасуванню.

Відповідач позовні вимоги не визнав, надав суду письмові заперечення проти позову, в яких зазначив, що посадові особи Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області при проведенні перевірки позивача та оформленні її результатів діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України. Податкове повідомлення-рішення є обґрунтованим, оскільки у ході перевірки встановлено факт порушення вимог законодавства, що свідчить про заниження позивачем суми податку на додану вартість та податку на прибуток, що підлягає перерахуванню до бюджету.

Ухвалою суду від 10 червня 2014 року відкрито провадження та призначено справу до судового розгляду.

У судове засідання, призначене на 25 червня 2014 року представники сторін не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Натомість, 24 червня 2014 року через канцелярію суду надійшло клопотання позивача, яким розгляд справи просив здійснювати за його відсутності на підставі наявних у матеріалах справи доказах.

У свою чергу, відповідач 25 червня 2014 року також подав через канцелярію суду клопотання про розгляд справи у порядку письмового провадження.

Згідно з частиною 4 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

За таких обставин, судом визнано за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження на підставі наявних у справі доказів.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, врахувавши норми закону, які діяли на момент виникнення правовідносин між сторонами, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Санрайс» зареєстроване 21 грудня 1994 року Виконавчим комітетом Броварської міської ради Київської області, як суб'єкт господарювання, про що свідчить довідка АБ №855685 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (а.с. 17).

Відповідно до матеріалів справи, у період з 17 жовтня 2013 року по 23 жовтня 2013 року, посадовою особою Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області, на підставі підпункту 20.1.4 статті 20, підпункту 75.1.2 статті 75, підпункту 78.1.1 статті 78 Податкового кодексу України та на виконання наказу №354 від 17 жовтня 2013 року, проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Санрайс» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Фірма ГФ», ТОВ «Девен Альянс», ТОВ «Басмер ЛТД», ТОВ «Компанія Сельта», ТОВ «Промобуд-2007», ТОВ «АСС Буд Груп», ТОВ «Престиж Буд», ТОВ «Юван Та».

Результати перевірки позивача оформлено актом від 30 жовтня 2013 року №230/22-01/13740193(далі - акт перевірки)(а.с. 19-35).

У ході перевірки, використавши інформацію, що надійшла від органів державної податкової інспекції, дослідивши податкову звітність, дані інформаційних ресурсів податкових органів, первинні документи надані позивачем, відповідач дійшов висновку про порушення ТОВ «Санрайс»:

-пункту 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, у результаті чого позивачем занижено суму податку на податку на додану вартість всього на 329518,00 грн., у тому числі за жовтень 2010 року у сумі 1004100 грн., за листопад 2010 року у сумі 11232,00 грн., за грудень 2010 року у сумі 17024,00 грн., за серпень 2011 року на суму 15608,00 грн., за вересень 2011 року на суму 17842,00 грн., за жовтень 2011 року на суму 18578,00 грн., за листопад 2011 року на суму 24096,00 грн., за квітень 2012 року на суму 10140,00 грн., за липень 2012 року на суму 23947,00 грн., за серпень 2012 року37558,00 грн., за вересень 2012 року на суму 19758,00 грн., за жовтень 2012 року на суму 49617,00 грн., за листопад 2012 року на суму 12023,00 грн., за грудень 2012 року на суму 27259,00 грн., за січень 2013 року на суму 17532,00 грн., за лютий 2013 року на суму 17263,00 грн.

-пункту 138.2, 138.4, 138.4 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1, статті 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження позивачем податок на прибуток на загальну суму 342761,00 грн., у тому числі у 4 кварталі 2010 року на суму 47871, у 3 кварталі 2011 року на суму 342761,00 грн., у 4 кварталі 2011 року на суму 49075,00 грн., у 2 кварталі 2012 року на суму 11661,00 грн., у 3 кварталі 2012 року на суму 93452,00 грн., 4 кварталі 2012 року на суму 102234,00 грн.

На підставі висновків акту перевірки, Броварською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Київській області прийнято:

-податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 13 листопада 2013 №0008012201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 411898,00 грн., у тому числі 329518,00 грн. за основним платежем та 82380,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с. 37).

-податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 13 листопада 2013 року №0008002201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств у розмірі 406566,00 грн., у тому числі 342761,00 грн. за основними платежем та 63805,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с. 36).

Не погоджуючись із висновками податкового органу та рішеннями, якими ТОВ "Санрайс" донараховано податкові зобов'язання з податку на додану вартість та податку на прибуток, позивач звернувся до суду.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно із частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: 1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; 2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Законодавчим актом, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства є Податковий кодекс України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 139.1.9. пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку не враховуються при визначенні оподатковуваного прибутку

Відповідно до статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт); вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт); з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, до митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України; з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України; постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Отже, об'єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші операції платника податків, які відповідно до статті 185 Податкового кодексу України визначені як об'єкт оподаткування.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 198.4 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені(нараховані) у зв'язку з таким придбання (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

У силу вимог пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Зі змісту зазначених положень слідує, що необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (робіт) сум до податкового кредиту є факт придбання робіт (послуг) з метою їх використання в господарській діяльності.

Тому, при розгляді тверджень органу державної податкової служби про нікчемність (безтоварність) угод позивача перевірці підлягає власне факт здійснення господарської операції.

В такому випадку дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти здачі прийняття робіт, проектно-кошторисна документація, використання у господарській діяльності товарів та послуг, тощо.

Аналогічна позиція викладена в листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 2 червня 2011 року.

Зазначеним листом Вищого адміністративного суду України також визначено, що з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, при визначенні права платника податків на формування податкового кредиту та валових витрат, судом має бути перевірено чи мали операції між платником податків та його контрагентами реальний товарний характер, можливість здійснення таких операцій з урахуванням оперативності проведення операцій та віддаленості контрагентів один від одного, подальше використання позивачем придбаної у зазначених контрагентів продукції. При цьому, суд має виходити з того, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до закону необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту або формування валових витрат, зокрема, виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для відшкодування податку на додану вартість в подальшому, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності, наприклад, у випадку, коли не проводилися самі операції.

Для повного, всебічного розгляду справи, суд ухвалою про відкриття провадження та призначення справи до судового розгляду витребував у позивача всю наявну первинну документацію по господарським операціям щодо яких податковим органом зроблено висновок про їх безтоварність.

Із матеріалів справи судом встановлено, що 1 листопада 2010 року ТОВ «Санрайс» (замовник) уклало з ТОВ «Престиж Буд» (виконавець) договір про виконання робіт №10/11/1, у силу якого виконавець зобов'язується за завданням замовника надати монтажні роботи в порядку та на умовах визначених договором (а.с. 105).

1 серпня 2011 року ТОВ «Санрайс» (замовник) уклало з ТОВ «АСС БУД ГРУП» (виконавець) договір про виконання робіт №01/08/11, у силу якого виконавець зобов'язується за завданням замовника надати монтажні роботи в порядку та на умовах визначених договором (а.с. 97).

4 січня 2012 року ТОВ «Санрайс» (замовник) уклало з ТОВ «Компанія «Сельта» (виконавець) договір про виконання робіт №7/01/12, у силу якого виконавець зобов'язується за завданням замовника надати монтажні роботи в порядку та на умовах визначених договором (а.с. 76).

1 квітня 2012 року ТОВ «Санрайс» (замовник) уклало з ТОВ «Промобуд-2007» (виконавець) договір про виконання робіт №01/04/12, у силу якого виконавець зобов'язується за завданням замовника надати монтажні роботи в порядку та на умовах визначених договором (а.с. 90).

1 вересня 2012 року ТОВ «Санрайс» (замовник) уклало з ТОВ «Девен Альянс» (виконавець) договір про виконання робіт №9/8/2012, у силу якого виконавець зобов'язується за завданням замовника надати монтажні роботи в порядку та на умовах визначених договором (а.с. 46).

4 січня 2013 року ТОВ «Санрайс» (замовник) уклало з ТОВ «Басмер ЛТД» (виконавець) договір про виконання робіт №07/04-01-2013, відповідно до якого виконавець зобов'язується за завданням замовника надати монтажні роботи в порядку та на умовах визначених договором (а.с. 68).

Зміст даних договорів ідентичний, умови договорів передбачають зобов'язання виконавця виконати монтажні та пусконалагоджувальні роботи, вартість яких визначається сторонами по факту їх надання за результатами кожного календарного місяця та фіксується в актах, що підписуються до 1 числа місяця, наступного за місяцем, в якому послуги надано фактично (пункти 2.1.1, 3.1, 3.2).

На підтвердження факту виконання господарських зобов'язань за договором із ТОВ «Девен Альянс» виписано:

-акти здачі-прийняття робіт №127 від 15 вересня 2012 року, №298 від 30 вересня 2012 року, №346 від 8 жовтня 2012 року, №373 від 19 жовтня 2012 року, №400 від 26 жовтня 2012 року, №425 від 31 жовтня 2012 року, №379 від 12 листопада 2012 року, №622 від 30 листопада 2012 року, №298 від 15 грудня 2012 року, 20 грудня 2012 року, №297 від 25 грудня 2012 року, №300 від 28 грудня 2012 року (а.с. 47-58);

-податкові накладні від 15 вересня 2012 року №127 на суму 42175,00 грн., у тому числі ПДВ 7029,17 грн., від 30 вересня 2012 року №298 на суму 42175,00 грн., у тому числі ПДВ 7029,17 грн., від 8 жовтня 2012 року №346 на суму 58590,00 грн., у тому числі ПДВ 9765,00 грн., від 19 жовтня 2012 року №373 на суму 57510,00 грн., у тому числі ПДВ 9585,00 грн., від 26 жовтня 2012 року №400 на суму 49500,00 грн., у тому числі ПДВ 8250,00 грн., від 31 жовтня 2012 року №425 на суму 32104,00 грн., у тому числі ПДВ 5350,67 грн., від 12 листопада 2012 року №379 на суму 35650,00 грн., у тому числі ПДВ 5941,67 грн., від 30 листопада 2012 року №622 на суму 36485,00 грн., у тому числі ПДВ 6080,83 грн., від 15 грудня 2012 року №298 на суму 51162,00 грн., у тому числі ПДВ 8527,00 грн., від 20 грудня 2012 року №299 на суму 45750,00 грн., у тому числі ПДВ 7625,00 грн., від 25 грудня 2012 року №297 на суму 30000,00 грн., у тому числі ПДВ 5000,00 грн., від 28 грудня 2012 року №300 на суму 36643,00 грн., у тому числі ПДВ 6107,17 грн., від 15 жовтня 2012 року №355 на суму 30652,20 грн., у тому числі ПДВ 5108,70 (зворотний бік, а.с. 47-59);

-видаткову накладну №355 від 15 жовтня 2012 року на суму 30652,20 грн., у тому числі ПДВ 5108,70 грн. (а.с. 59).

На підтвердження факту виконання господарських зобов'язань за договором із ТОВ «Басмер ЛТД» виписано:

-акти виконаних робіт від 14 січня 2013 року №ОУ-00294, від 31 січня 2013 року №ОУ-00295, від 15 лютого 2013 року №ОУ-00373, від 28 лютого 2013 року №ОУ-00374 (а.с. 69-72);

-податкові накладні від 14 січня 2013 року №294 на суму 53595,00 грн., у тому числі ПДВ 8932,50 грн., від 31 січня 2013 року №295 на суму 51595,00 грн., у тому числі ПДВ 8599,17 грн., від 15 лютого 2013 року №373 на суму 50578,00 грн., у тому числі ПДВ 8429,67 грн., віл 28 лютого 2013 року №374 на суму 53000,00 грн., у тому числі ПДВ 8833,33 грн. (зворотній бік, а.с. 69-72).

На підтвердження факту виконання господарських зобов'язань за договором із ТОВ «Компанія «Сельта» виписано:

-акти виконаних робіт (наданих послуг)№27072 від 19 липня 2012 року, від 20 липня 2012 року №36071, від 30 липня 2012 року №30072, від 31 липня 2012 року №310713, від 30 серпня 2012 року №310833, від 37 вересня 2012 року №300912, від 15 жовтня 2012 року №15103, від 30 жовтня 2012 року №30105(а.с. 77-84).

-податкові накладні від 19 липня 2012 року №50 на суму 42390,00 грн., у тому числі ПДВ 7065,00 грн., від 20 липня 2012 року №59 на суму 41120,00 грн., у тому числі ПДВ 6853,33 грн., від 30 липня 2012 року №86 на суму 51490,00 грн., у тому числі ПДВ 8581,67 грн., від 31 липня 2012 року №109 на суму 8682,00 грн., у тому числі ПДВ 1447,00 грн., від 30 серпня 2012 року №130 на суму 8682,00 грн., у тому числі ПДВ 1447,00 грн., від 27 вересня 2012 року №84 на суму 34200,00 грн., у тому числі ПДВ 5700,00 грн., від 15 жовтня 2012 року №43 на суму 49275,00 грн., у тому числі ПДВ 8212,50 грн., від 10 жовтня 2012 року №97 на суму 50725,00 грн., у тому числі ПДВ 8454,17 грн. (зворотний бік, а.с. 77-84).

На підтвердження факту виконання господарських зобов'язань за договором із ТОВ «Промобуд-2007» виписано:

-акти здачі-приймання робіт від 30 квітня 2012 року №212, від 31 серпня 2012 року №149 (а.с. 91-62);

-податкові накладні від 27 квітня 2012 року №166 на суму 30420,00 грн., у тому числі ПДВ 5070,00 грн., від 18 серпня 2012 року №110 на суму 57335,00 грн., у тому числі ПДВ 9555,83 грн., від 30 квітня 2012 року №212 на суму 30420,00 грн., у тому числі ПДВ 5070,00 грн., від 30 серпня 2012 року №149 на суму 59329,00 грн., у тому числі ПДВ9888,29 грн. (а.с. 93-94, зоротний бік, а.с. 93-94).

На підтвердження факту виконання господарських зобов'язань за договором із ТОВ «АСС БУД ГРУП» виписано:

-акти здачі-прийняття робіт від 30 серпня 2011 року №ОУ-442, від 30 вересня 2011 року №ОУ-582, від 31 жовтня 2011 року №ОУ-705 (а.с. 98-100);

-податкові накладні від 30 серпня 2011 року №442 на суму 93653,00 грн., у тому числі ПДВ 15608,83 грн., від 30 вересня 2011 року №582 на суму 107050,00 грн., у тому числі ПДВ 17841,67 грн., від 31 жовтня 2011 року №705 на суму 111465,00 грн., у тому числі ПДВ 18577,50 грн. (зворотній бік, а.с. 98-100).

На підтвердження факту виконання господарських зобов'язань за договором із ТОВ «Престиж Буд» виписано:

-акти здачі-прийняття робіт від 30 грудня 2010 року №67, від 30 листопада 2010 року №46 (а.с. 106-108);

-податкові накладні від 24 грудня 2010 року №49 на суму 84699,00 грн., у тому числі ПДВ 14116,50 грн., від 30 листопада 2010 року №47 на суму 37170,00 грн., у тому числі ПДВ 6195,00 грн., віл 30 листопада 2010 року №46 на суму 67389,00 грн., у тому числі ПДВ 11231,50 грн (зворотній бік, а.с. 106-108);

-видаткову накладну №47 від 30 листопада 2010 року на суму 37170,00 грн. (а.с. 107).

Розрахунки за договорами сторони здійснювали у безготівковій формі, про що свідчать наявні у матеріалах справи виписки з банківських рахунків ТОВ «Санрайс» (а.с. 60-67, 74-75, 85-89, 95-98, 104, 109-111).

Суму податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виданих за фактом оплати, позивачем включено до складу податкового кредиту за відповідні періоди, а суми перераховані контрагенту в якості оплати робіт, віднесені позивачем до складу валових витрат.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд звертає увагу на таке.

Із змісту наявних у матеріалах справи письмових доказів вбачається, що за своєю правовою природою укладені позивачем договори на виконання робіт є договорами будівельного підряду.

Загальні вимоги щодо договорів будівельного підряду закріплено Цивільним кодексом України.

Так, відповідно до статті 875 Цивільного кодексу України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію , якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт , нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта.

Статтею 877 Цивільного кодексу України передбачено, що підрядник зобов'язаний здійснювати будівництво та пов'язані з ним будівельні роботи відповідно до проектної документації, що визначає обсяг і зміст робіт та інші вимоги, які ставляться до робіт та до кошторису, що визначає ціну робіт.

Частиною 2 цієї ж статті передбачено, що договором будівельного підряду мають бути визначені склад і зміст проектно-кошторисної документації, а також має бути визначено, яка із сторін і в який строк зобов'язана надати відповідну документацію.

Таким чином, зміст і обсяг, вартість окремих робіт, матеріалів, інші витрати, які необхідно здійснити при виконанні будівельних робіт затверджуються проектно-кошторисною документацією, що розробляється і затверджується замовником.

Проектно-кошторисна документація, повинна, зокрема, містити відомості про: детальний перелік робіт; графічні матеріали; умови проведення, одиниці виміру, порядок, графік виконання окремих робіт; кількість годин роботи робітників та техніки; витрати на оренду та обслуговування електроінструментів, машин, транспортних засобів; кількісно-якісні показники будівельних матеріалів тощо.

Окрім вимог щодо затвердження та передачі підряднику проектно-кошторисної документації істотними умовами договору є також порядок здачі-прийняття та визначення вартості робіт, порядок фінансування та забезпечення виконавця засобами та матеріалами.

Суд зазначає, що додані до матеріалів справи договори на підтвердження задекларованих сум податкового кредиту та витрат не містять обов'язкових істотних умов, зокрема, у договорах не вказано об'єкт, де виконувались роботи і його місцезнаходження, при цьому, позивачем не надано суду актів приймання-передачі об'єкту будівництва (виконання робіт), або оформлених іншим чином документів, які б дозволили ідентифікувати об'єкт будівництва, його місцезнаходження, власника, тощо.

Договори не передбачають порядку забезпечення робіт проектно-кошторисною документацією, порядку забезпечення виконавця знаряддями та матеріалами, водночас за договорами з ТОВ «Девен Альянс» та ТОВ «Престиж Буд» останні виписували на користь ТОВ «Санрайс» видаткові накладні (а.с. 59,107), що свідчить про передачу замовнику товарно-матеріальних цінностей, необхідних для виконання робіт.

Разом з тим, положень, які б регламентували власними чи залученими засобами здійснюється виконання підрядником робіт, впливу зазначеної обставини на вартість робіт договорами не передбачено.

Відтак, вищезазначені договори не відповідають вимогам цивільного законодавства.

Варто також відмітити, що не дивлячись на тривалий період, що перевірявся, позивач здійснював господарську діяльність у сфері будівництва за договорами аналогічного змісту, що протягом усього часу зберігають однакові помилки, неточності, передбачають ідентичний порядок виконання робіт.

Так, зміст, обсяги, характер і строки виконання монтажних і пусконалагоджувальних робіт можуть і, зазвичай, повинні відрізнятись в залежності від об'єкту, де такі роботи проводяться, вимог замовника, кількості витрачених матеріалів, комплексу засобів, якими володіє контрагент - виконавець робіт, інших чинників, що передбачаються умовами договору, проектною документацією.

Такі недоліки, хоча і не є підставою для відмови платнику податків у праві на податковий кредит чи зарахування понесених витрат, у сукупності із іншими обставинами, встановленими у ході дослідження первинних документів позивача та його контрагентів, на переконання суду, свідчать про відсутність наміру між сторонами щодо настання реальних наслідків при їх укладанні.

Судом також враховано, що виконання будівельних робіт, у тому числі будівельно-монтажних та пусконалагоджувальних, у силу положень Закону України «Про ліцензування деяких видів господарської діяльності», Закону України «Про архітектурну діяльність», Закону України «Про основи містобудування» підлягає ліцензуванню.

На вимогу суду позивачем не надано до матеріалів справи копії ліцензій, інших документів, які підтверджують право здійснювати будівельні роботи, що свідчили б про наявність у контрагентів відповідних адміністративно-господарських ресурсів, і підтверджувало б належність позивачу об'єкта будівництва (робіт).

Суд не бере до уваги у якості доказу, складені позивачем та контрагентами акти здачі-прийняття виконаних робіт, з огляду на невідповідність їх вимогам закону, та звертає увагу, що первинні документи, якими сторони супроводжують здійснення господарських операцій і формують дані податкової звітності, для надання їм юридичної сили повинні мати обов'язкові реквізити, передбачені статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-XIV.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Таким чином, передані ТОВ «Санрайс» акти здачі-приймання робіт, за якими сторони здійснювали розрахунки та отримані на підставі сплачених сум податкові накладні, - є первинними у розумінні положень статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

За таких обставин, вони повинні відповідати положенням частини 2 статті 9 зазначеного Закону, а саме: документи первинного бухгалтерського обліку повинні розкривати зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, тобто наведені в актах здачі-приймання робіт дані повинні свідчити про характер здійсненої роботи, місце її виконання, об'єми, кількість витрачених ресурсів або матеріалів, тощо.

Дослідивши складені на виконання умов договору акти здачі-прийняття робіт, суд зазначає, що вони не дають підстав вважати, що роботи були фактично виконані, оскільки окрім посилань на місяць у якому здійснювались роботи, номер договору та загальну вартість, не розкривають конкретний зміст і обсяг здійснених господарських операцій (конкретні найменування робіт), їх натуральних, кількісних та вартісних вимірників, затраченого часу робітників, машин, тощо.

Судом також встановлено, що сторонами договору не дотримувалось його вимог відносно порядку складання та строків підписання актів здачі-прийняття робіт. Пунктом 3.2 зазначених вище договорів передбачено, що акт про виконання робіт підписується до 5 числа місяця, наступного за календарним місяцем, в якому фактично виконувались роботи.

Разом з тим, матеріали справи свідчать про те, що акти складені всупереч зазначеному положенню. Окремі акти про виконання робіт за місяць складені до закінчення місяця, у якому вони виконувались. Як приклад, суд звертає увагу на акт від 15 вересня 2012 року по взаємовідносинам з ТОВ «Девен Альянс», яким оформлено приймання робіт за вересень місяць 2012 року (а.с. 47). Аналогічні недоліки спостерігаються щодо взаємовідносин з усіма контрагентами.

Також, зміст доданих актів не дозволяє дійти однозначного висновку щодо доцільності і обґрунтованості та наявність у товариства мети отримання прибутку, встановити чи були ці роботи виконані безпосередньо особами, з якими позивач уклав договори.

Як вбачається із довідки АБ №855685 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, будівництво (будівельно-монтажні та пусконалагоджувальні роботи) до основного виду діяльності позивача не входить. У період, що перевірявся, основним видом діяльності позивача було здійснення електромонтажних робіт (КВЕД 43.21), виконання яких договорами не передбачалось. Згідно Витягу з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, основним видом економічної діяльності за 2013 рік була неспеціалізована оптова торгівля (КВЕД 46.90). Суд констатує, що будь-яких доказів або логічних пояснень з приводу зв'язку набутих послуг, їх зв'язок із власною господарською діяльністю, позивачем не надано.

Серед суттєвих умов віднесення до валових витрат, пов'язаних з виконанням робіт (послуг), та, відповідно, формування податкового кредиту, є можливість за наявними первинними документами встановити об'єм виконаних послуг, їх калькуляцію та якісні показники виконаних послуг для необхідності їх ідентифікації та визначення факту (способу) їх використання у господарській діяльності підприємства, а також встановлення відповідності/невідповідності цифрових даних про обсяги наданих послуг зазначеним у звітах даним бухгалтерського обліку позивача.

Оскільки позивачем будь-яких інших доказів на підтвердження реальності виконання монтажних та пусконалагоджувальних робіт за договорами з ТОВ «Девен Альянс», ТОВ «Басмер ЛТД», ТОВ «Компанія «Сельта», ТОВ «Промобуд-2007», ТОВ «АСС БУД ГРУП» та ТОВ «Престиж Буд» не надано, суд приходить до висновку, що господарські операції позивача були оформлені лише формально, первинні документи, складені за результатами виконання робіт, містять істотні дефекти, виконання робіт не підтверджено стосовно наявності відповідних матеріалів, засобів, трудових ресурсів.

Щодо взаємовідносин ТОВ «Санрайс» із ТОВ «Фірма ГФ», то суд також погоджується із висновком податкового органу про неправомірність включення сум податку на додану вартість і формування витрат за наслідками відповідних господарських операцій.

Згідно матеріалів справи, 2 листопада 2011 року ТОВ «Санрайс» та ТОВ «Фірма ГФ» уклали договір субпідряду №05/11-04-с на виконання будівельно-монтажних робіт по реконструкції плавального басейну «Купава» по вул. Шевченка, буд. 10 в м. Бровари (а.с. 38-42).

Пунктом 2.1 договору передбачено, що джерелом фінансування об'єкту є кошти місцевого бюджету, ціна робіт є динамічною та на момент укладення договору, становить 298500,65 грн.

Умовами договору передбачено обов'язок виконавця приступити до виконання робіт через 3 дні після передачі усієї документації, що оформлюється актом. Приймання фактично виконаних робіт, відповідно до договору, відбувається шляхом складання актів типових форм КБ-2в та КБ-3.

На підтвердження факту виконання договору з ТОВ «Фірма ФГ», виписано:

- акт здачі прийняття робіт від 30 листопада 2011 року (а.с. 43);

- податкову накладну від 17 листопада 2011 року №28 на загальну суму 2000,00 грн., у тому числі ПДВ 333,33 грн. (а.с. 44);

- рахунок-фактура від 17 листопада 2011 року №17/11-03 (зворотній бік, а.с. 43).

Розрахунки за договорами сторони здійснювали у безготівковій формі, про що свідчить виписка з банку (а.с. 45).

Вимоги до договорів підряду на проведення робіт з нового будівництва, реконструкції будівель і споруд та технічного переоснащення діючих підприємств (капітальне будівництво об'єктів), а також комплексів і видів робіт, пов'язаних із будівництвом об'єктів визначено Загальними умовами укладення та виконання договорів підряду у капітальному будівництві, які прийняті відповідно до положень Цивільного кодексу України та затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 668 від 01.08.2005 (надалі-Загальні умови).

Відповідно до пункту 2 Загальних умов, умови є обов'язковими для врахування під час укладення та виконання договорів підряду у будівництві незалежно від джерел фінансування робіт, а також форми власності замовника та підрядника (субпідрядників).

Пунктом 3 Загальних умов встановлено, що договір підряду окрім складання та узгодження між сторонами самого тексту договору підряду передбачає складання та погодження договірної документації, до складу якої входять проектна, кошторисна, тендерна документація, тендерні пропозиції, акцепт тендерної пропозиції, повідомлення, запити, претензії тощо), які встановлюють, конкретизують, уточнюють або змінюють умови договору підряду.

Так, пунктом 46, 47 Загальних умов встановлено, що проектна документація розробляється та затверджується відповідно до державних будівельних норм та інших нормативних документів. Забезпечення робіт (будівництва об'єкта) проектною документацією, її погодження з уповноваженими державними органами та органами місцевого самоврядування, а також проведення в установленому порядку експертизи цієї документації здійснюється замовником. Договором підряду такі зобов'язання повністю або частково можуть покладатися на підрядника.

Відповідно до пункту 65 Загальних умов, субпідрядники, що залучаються до виконання робіт, повинні відповідати кваліфікаційним та іншим вимогам, передбаченим у договорі підряду (мати ліцензію (дозвіл) на виконання робіт, визначених договором субпідряду, досвід виконання аналогічних робіт та ресурси, достатні для їх виконання, тощо).

Суд зауважує, що будь-якої проектної документації, яка конкретизує предмет договорів, позивачем суду не надано. Позивачем також на надано суду локальних і зведених кошторисів, довідок про вартість будівельних робіт.

Для визначення обсягів підрядних робіт і проведення розрахунків за виконані підрядні роботи на будівництві за даними журналу обліку виконаних робіт шляхом їх вимірювання та оцінки складається Акт приймання виконаних підрядних робіт за типовою формою № КБ-2в і Довідка про вартість виконаних підрядних робіт типової форми № КБ-3, які затверджені Наказом Міністерства регіонального розвитку та будівництва України, від 04.12.2009 р. № 554, що був чинним на момент виконання робі та укладення договору. Відображення в бухгалтерському обліку доходу підрядника та витрат забудовника в сумі вартості виконаних робіт здійснюється на підставі акта приймання виконаних робіт.

Крім того, згідно листа Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 09.03.2010 р. № 12/19-2-9-21-2368, типові форми первинних облікових документів у будівництві "Акт приймання виконаних будівельних робіт" (типова форма N КБ-2в) та "Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати" (типова форма N КБ-3), затверджені наказом Мінрегіонбуду від 4 грудня 2009 року № 554, приведені у відповідність до вимог чинного законодавства. Зазначені типові форми підлягають обов'язковому застосуванню при проведенні взаєморозрахунків за виконані роботи між замовниками та виконавцями робіт з будівництва, що здійснюється за рахунок бюджетних коштів.

З огляду на те, що пунктом 2.1 договору передбачено, що джерелом фінансування об'єкту є кошти державного та місцевого бюджетів, враховуючи вимоги пункту 5.2 договору від 2 листопада 2011 року, складання актів виконаних робіт за формою КБ-2в та довідок про визначення вартості будівельних робіт КБ-3 по взаємовідносинам з ТОВ «Фірма ГФ» є обов'язковим.

Натомість, підставою для приймання та оплати робіт, за договором, що фінансується за бюджетні кошти, сторонами складено акт здачі-прийняття робіт, що містить аналогічні недоліки, встановлені судом за взаємовідносинами позивача з ТОВ «Девен Альянс», ТОВ «Басмер ЛТД», ТОВ «Компанія «Сельта», ТОВ «Промобуд-2007», ТОВ «АСС БУД ГРУП» та ТОВ «Престиж Буд». Зокрема, в акті відсутні будь-які відомості, що дали б можливість ідентифікувати послуги, отримані позивачем, їх кількість та зміст.

Вказані обставини у сукупності свідчать про неможливість здійснення ТОВ «Фірма ГФ» монтажних робіт по реконструкції плавального басейну відповідно до договору від 2 листопада 2011 року №0511-04-С.

Таким чином, перевіривши реальність виконання договорів підряду, укладених позивачем у спірний період, суд погоджується з висновками податкового органу щодо відсутності підстав для включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених відповідно до податкових накладних, виписаних у зв'язку із придбанням робіт у перевіряємому періоді та наявності підстав для коригування показників податку на прибуток у бік збільшення.

Суд наголошує, що підставою виникнення у платника права на податковий кредит є реальне здійснення операцій з придбання робіт, (послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції та підтверджують факт їх виконання.

Слід зазначити, що обов'язок підтвердити правомірність та обґрунтованість сформованого податкового кредиту належними документами первинного обліку покладається на платника-покупця товарів (робіт, послуг), позаяк саме він є суб'єктом, який зменшує суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість, що підлягає перерахуванню до бюджету, на суму податкового кредиту.

З огляду на викладене, позивачу була надана відповідна можливість надати суду докази, що витребувані безпосередньо судом, так і тих, що на думку позивача мають значення для розгляду справи і не додано до матеріалів справи разом з позовом, у зв'язку із чим, судом оголошувалась перерва.

Позивач вимог ухвал суду в частині подання належних доказів не виконав, про причини неможливості надати додаткові докази, у тому числі, наявність яких є обов'язковою для цілей оподаткування і підтвердження заявлених сум податкового кредиту та витрат, не повідомив. Натомість, письмовим клопотанням, адресованим суду, просив розгляд справи здійснювати на підставі доказів, наявних у матеріалах справи

З огляду на викладене, за відсутності інших доказів, що підтверджували б фактичне виконання конкретних робіт, документи, на підставі яких сформовані валові витрати за спірними господарськими операціями самі по собі не можуть беззаперечно підтверджувати право платника на формування податкового кредиту та впливати на розмір податку на прибуток.

Отже, позивачем у перевіряємому періоді безпідставно включено до складу валових витрат та податкового кредиту, витрати на придбання вищевказаних робіт, оскільки такі витрати не підтверджені документами, які б доводили об'єм проведених робіт, їх реальну вартість. Позивачем не доведено направленість господарських операцій на отримання прибутку в цілому, не обґрунтувано економічної вигоди від проведених операцій, а також причинного зв'язку між придбанням робіт та отриманням економічної вигоди від отриманих робіт.

Вищенаведене вказує на невідповідність реального і заявленого змісту господарських операцій, тобто свідчить про їх безтоварність.

Окремо суд зауважує, що наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору, або відсутність визнання такого договору недійсним, або нікчемним саме по собі не свідчить про реальність вчинення відповідної операції.

Суд вважає за необхідне зазначити, що наслідки порушення податкового законодавства застосовуються незалежно від того, чи визнані відповідні цивільні чи господарські зобов'язання недійсними, оскільки відповідальність за порушення норм податкового законодавства є самостійним видом юридичної відповідальності і застосовується незалежно від відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності .

Надані позивачем первинні документи на підтвердження господарської операції з надання послуг не відповідають вимогам діючого законодавства, а отже, не можуть прийматися як підтвердження товарності вказаної господарської операції та бути підставою для віднесення витрат до валових витрат і формування податкового кредиту.

Наведені обставини та досліджені судом докази в їх сукупності є достатніми для висновку про те, що господарські операції не мали товарного характеру, не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені договорами, а оформлені лише документально, що в свою чергу призвело до встановлення відповідачем порушень.

З огляду на вищезазначене, суд вважає висновок відповідача про порушення ТОВ «Санрайс» пункту 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, у результаті чого позивачем занижено суму податку на податку на додану вартість у розмірі 329518,00 грн. та пункту 138.2, 138.4, 138.4 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1, статті 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження позивачем податоку на прибуток на загальну суму 342761,00 грн., - правомірним.

Відтак, суд не знаходить підстав для скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, коли судом здійснюється розгляд справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, у яких обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Належних і достатніх доказів, які б спростовували доводи відповідача, позивач суду не надав.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, та враховуючи, що органом державної податкової служби доведено законність та обґрунтованість податкового повідомлення-рішення, адміністративний позов задоволенню не підлягає.

Відповідно до частини 2 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Відповідно до частини 1 статті 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

За подання до суду адміністративного позову майнового характеру позивачем до Державного бюджету сплачується 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати.

Згідно частини 3 статті 4 Закону України «Про судовий збір» під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Відповідно до матеріалів справи позивачем заявлено майнову вимогу у розмірі 818464,00 грн. (818464х2%=16369.28). Таким чином, повна сума судового збору становить 4872,00 грн. - 4 розмірів мінімальної заробітної плати (1218х4=4872, де 1218 - мінімальний розмір заробітної плати станом на 1 січня 2014 року).

Позивач відповідно до платіжного доручення №1677 від 3 червня 2014 року сплатив судовий збір у розмірі 487,20 грн. (10% ставки). Враховуючи результати розгляду справи, сума судового збору, яка підлягає стягненню з позивача на користь Державного бюджету становить 4384,80грн. (4872-487,20=4384,80)

Керуючись статтями 9, 14, 70, 71, 86, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Санрайс» (ідентифікаційний код 13740193) на користь Державного бюджету України судовий збір у розмірі 4384 (чотири тисячі триста вісімдесят чотири) гривні 80 копійок.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі проголошення лише вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні - протягом десяти днів з дня отримання її копії.

Суддя Леонтович А.М.