Рішення

від 18.06.2014 по справі 916/3201/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"18" червня 2014 р.Справа № 916/3201/13

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНВЕСТ ПЛЮС"

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "СП МІСЬКІ ФАСАДИ"

про стягнення 1 352 478,55 грн.

Суддя Щавинська Ю.М.

Представники сторін:

від позивача: Жукова Є.Ю. - довіреність № 1 від 16.01.2014р.

від відповідача: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ: 20.11.2013р. Товариство з обмеженою відповідальністю "ІНВЕСТ ПЛЮС" звернулося до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "СП МІСЬКІ ФАСАДИ", в якій, з урахуванням уточнень до позовної заяви (т.1 а.с.65-66), просить суд стягнути з відповідача основну заборгованість у сумі 1 268 566,86 грн., 3% річних у сумі 13 971,62 грн., пеню у сумі 69 940,07 грн., а також витрати по сплаті судового збору.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем умов договорів підряду на виконання робіт №041212 від 04.12.2012р., №10/07 від 10.07.2012р. та №270312 від 27.03.2012р. в частині повного та своєчасного виконання підрядних робіт, які були оплачені ТОВ "ІНВЕСТ ПЛЮС" згідно з умовами договорів.

Враховуючи зазначене, позивач і звернувся до суду з позовною заявою про стягнення коштів, які були перераховані ТОВ "СП МІСЬКІ ФАСАДИ" в якості передоплати для виконання робіт.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 22.11.2013р. (суддя Меденцев П.А.) порушено провадження у справі №916/3201/13 із призначенням її до розгляду в судовому засіданні.

У зв'язку з настанням обставин, які унеможливлюють участь судді Меденцева П.А. у розгляді вказаної справи, що може мати наслідком порушення строку розгляду справи, та приймаючи до уваги перебування судді на лікарняному з 02.04.2014р., розпорядженням голови господарського суду Одеської області від 3.04.2014р. призначено повторний автоматичний розподіл справи №916/3201/13, за результатами якого дану справу розподілено судді господарського суду Одеської області Щавинській Ю.М.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 07.04.2014р. суддею Щавинською Ю.М. справу №916/3201/13 прийнято до провадження із призначенням розгляду справи у судовому засіданні.

У судовому засіданні 18.06.2014р. представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд задовольнити позов.

Відповідач у судові засідання не з'явився, незважаючи на належне завчасне повідомлення про час та місце судових засідань шляхом надсилання судових ухвал на юридичну адресу, що підтверджується поштовим повідомленнями про вручення судових ухвал (т.1 а.с.61, 128, 149, т.2 а.с.6, 27) про причини нез'явлення суд не повідомив, відзив на позов не надав.

Крім того, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи №916/3201/13, судом також було направлено відповідачу судові ухвали на поштову адресу, зазначену у позовній заяві. Однак, вказані ухвали були повернуті поштою із відміткою "за зазначеною адресою не проживає" (т.1 а.с.46-48, 132-134, 138-140, т.2 а.с.7-10, 15-18).

При цьому, суд зазначає, що необґрунтоване затягування розгляду справи суперечить вимогам ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

З урахуванням викладеного, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, надані під час судового розгляду, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:

Відповідно до ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як вбачається з матеріалів справи, 27.03.2012р. між ТОВ "СП МІСЬКІ ФАСАДИ" (Підрядник) та ТОВ "ІНВЕСТ ПЛЮС" (Замовник) укладено договір підряду на виконання робіт №270312 (т.1 а.с.32-39), відповідно до умов якого Замовник доручає, а Підрядник приймає на себе виконання робіт з влаштування навісного вентильованого фасаду і фасадного скління комплексу з переробки та виробництва вина в районі с.Віліно Бахчисарайського районну АР Крим. Договірна ціна, згідно п. 3.1. договору, складає 4 585 978,27 грн.

Оплата робіт здійснюється замовником щомісяця за фактично виконаний об'єм робіт, в національній валюті, на підставі актів виконаних робіт згідно порядку вказаному у статті 9 "Порядку здачі-приймання виконаних робіт". В акти виконаних робіт включаються тільки фактично виконані роботи (п.4.1. договору).

Відповідно до п. 4.3. договору на протязі п'яти банківських днів з моменту укладення договору Замовник перераховує підряднику аванс на придбання матеріальних ресурсів, згідно додатку №2 (протокол узгодження цін та умов фінансування).

Згідно додатку №2 до договору підряду №270312 від 27.03.2012р. (т.1 а.с.40) замовник зобов'язався здійснити авансовий платіж на розрахунковий рахунок підрядника у розмірі 70% від договірної ціни договору на придбання матеріальних ресурсів, що складає 3 210 184,79 грн.

Строк виконання робіт, порядок виконання робіт та дата початку робіт по вказаному договору узгоджені сторонами в календарному графіку виконання робіт (п.5.1. договору).

Відповідно до п. 9.7. договору виконані роботи передаються по актам виконаних робіт в двох екземплярах у вигляду твердих копій по формі КБ-2 и КБ-3.

10.07.2012р. між ТОВ "СП МІСЬКІ ФАСАДИ" та ТОВ "ІНВЕСТ ПЛЮС" укладено договір підряду на виконання робіт №10/07 (т.1 а.с.21-29), відповідно до умов якого Замовник доручає, а Підрядник приймає на себе виконання робіт з влаштування світлового ліхтаря на даху будівлі головного корпусу комплексу з переробки та виробництва вина в районі с. Віліно Бахчисарайського районну АР Крим. Договірна ціна, згідно п. 3.1. договору, складає 461 615,70 грн.

Згідно п. 4.3. договору на протязі п'яти банківських днів з моменту укладення договору Замовник перераховує підряднику аванс на придбання матеріальних ресурсів, згідно додатку №2.

Додатком №2 до договору №10/07 від 10.07.2012р. (т.1 а.с.31) Замовник зобов'язався здійснити авансовий платіж на розрахунковий рахунок підрядника у розмірі 70% від договірної ціни договору на придбання матеріальних ресурсів, що складає 323 130,99 грн.

Строк виконання договору узгоджено сторонами в п. 5.1. договору та складає 60 робочих днів без атмосферних опадів. Дата початку роботи по договору на протязі двох днів з моменту отримання передоплати.

04.12.2012р., між ТОВ "СП МІСЬКІ ФАСАДИ" та ТОВ "ІНВЕСТ ПЛЮС" укладено ще один договір підряду на виконання робіт №041212 (т.1 а.с.11-18), відповідно до умов якого Замовник доручає, а Підрядник приймає на себе виконання робіт з влаштування цоколя панелей Fundermax головного корпусу комплексу з переробки та виробництва вина в районі с. Віліно Бахчисарайського районну АР Крим, детальний опис яких вказано у додатку №1. Договірна ціна, згідно п. 3.1. договору, складає 345 559,14 грн.

Згідно п. 4.3. договору на протязі п'яти банківських днів з моменту укладення договору Замовник перераховує підряднику аванс на придбання матеріальних ресурсів, згідно додатку №2 (протокол узгодження цін та умов фінансування).

Додатком №2 до договору підряду №041212 від 04.12.2012р. (т.1 а.с.20) передбачено, що замовник зобов'язався здійснити авансовий платіж на розрахунковий рахунок підрядника у розмірі 70% від договірної ціни договору на придбання матеріальних ресурсів, що складає 241 891,40 грн.

Пунктом 5.1. договору встановлено, що строк виконання робіт по договору узгоджено сторонами та складає 60 робочих днів. Датою початку робіт є дата перерахування авансу.

Як свідчить позовна заява, в обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається виключно на загальні норми ЦК, що регулюють виконання зобов'язань сторонами договору.

Разом з тим, з огляду на вимоги частини першої статті 4 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд у прийнятті судового рішення керується (та відповідно зазначає у ньому) не лише тими законодавчими та/або нормативно-правовими актами, що на них посилалися сторони та інші учасники процесу, а й тими, на які вони не посилалися, але якими регулюються спірні правовідносини у конкретній справі (якщо це не змінює матеріально-правових підстав позову (вказана позиція викладена також у постанові пленуму ВГСУ №6 від 23.03.2012р. "Про судове рішення").

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 317 Господарського кодексу України будівництво об'єктів виробничого та іншого призначення, підготовка будівельних ділянок, роботи з обладнання будівель, роботи з завершення будівництва, прикладні та експериментальні дослідження і розробки тощо, які виконуються суб'єктами господарювання для інших суб'єктів або на їх замовлення, здійснюються на умовах підряду.

Для здійснення робіт, зазначених у частині першій цієї статті, можуть укладатися договори підряду: на капітальне будівництво (в тому числі субпідряду); на виконання проектних і досліджувальних робіт; на виконання геологічних, геодезичних та інших робіт, необхідних для капітального будівництва; інші договори. Загальні умови договорів підряду визначаються відповідно до положень Цивільного кодексу України про договір підряду, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Проаналізувавши правовідносини, які склалися між сторонами, суд доходить висновку, що укладений сторонами договір за своєю правовою природою відноситься до договорів підрядного типу.

Відповідно до ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Підрядник зобов'язаний виконати роботу, визначену договором підряду, із свого матеріалу і своїми засобами, якщо інше не встановлено договором (ч. 1 ст. 839 ЦК України).

Згідно ст. 846 ЦК України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

Згідно до ст.193 ГК України, яка цілком кореспондується зі ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договорів ТОВ "ІНВЕСТ ПЛЮС" в період з 29.03.2012р. по 08.02.2013р. було перераховано на розрахунковий рахунок ТОВ "СП МІСЬКІ ФАСАДИ" авансові платежі на загальну суму 4 849 481,91 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи платіжними дорученнями (т.1 а.с.68-79), тобто 323 130,99 грн. перераховано по договору №10/07 від 10.07.2012р., 4 284 459,22 грн. перераховано по договору №270312 від 27.03.2012р. та 241 891,40 грн. перераховано по договору № 041212 від 04.12.2012р.

Однак, в порушення взятих на себе зобов'язань, ТОВ "СП МІСЬКІ ФАСАДИ" свої зобов'язання по договорам №10/07 від 10.07.2012р. та №041212 від 04.12.2012р. взагалі не виконало, а по договору №270312 від 27.03.2012р. виконало лише частково, невиконаними залишились підрядні роботи на суму 703 544,47 грн.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

За змістом статті 188 Господарського кодексу України окремі правовідносини допускають можливість одностороннього розірвання договору. Право особи на такі дії встановлюються законом або договором і не потребує узгодження з контрагентом.

У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є розірваним або зміненим (частина 3 статті 651 Цивільного кодексу України). Відповідно до частини 2 статті 653 Цивільного кодексу України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.

Відповідно до ч. 2 ст. 849 ЦК України, якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.

Так 17.06.2013, скориставшись передбаченим чинним законодавством правом відмовитись від договору, позивачем на адресу відповідача було направлено претензію (т.1 а.с.42), зі змісту якої вбачається, що ТОВ "ІНВЕСТ ПЛЮС" просило повернути суму, перераховану за договорами підряду, тобто відмовилось від договорів підряду, укладених 10.07.2012р. за №10/07, 27.03.2012р. за №270312 та 04.12.2012р. за №041212.

Враховуючи, що Підрядник отримав вказану претензію, що вбачається з відповіді на неї (т.1 а.с.43), суд вважає, що з огляду на положення статей 653 і 849 Цивільного кодексу України на момент вирішення спору дія договорів була припинена.

Як вже було зазначено судом, у відповідності до ч. 2 ст. 849 ЦК України, у разі відмови від договору внаслідок невиконання або неналежного виконання підрядником обов'язків за договором підряду, замовник має право, зокрема, вимагати відшкодування збитків, під якими, відповідно до ст. 224 ГК України, зокрема, розуміються витрати, зроблені управненою стороною.

Враховуючи неналежне виконання відповідачем прийнятих на себе зобов'язань за договорами підряду в частині повного та своєчасного виконання підрядних робіт, суд вважає, що в даному випадку збитками позивача є витрати у розмірі 1 268 566,86 грн., які були здійснені у вигляді передоплати по договорам №10/07 від 10.07.2012р., №270312 від 27.03.2012р. та №041212 від 04.12.2012р. (зазначеної позиції, яка викладена у постанові від 22.06.2012р. по справі №8/464, також дотримується Вищий господарський суд України).

Будь-яких належних доказів, які б спростовували позовні вимоги ТОВ "ІНВЕСТ ПЛЮС", відповідач, згідно приписів ст.ст. 33-34 ГПК України, суду не надав.

Враховуючи, що наявність понесених збитків у сумі 1 268 566,86 грн. підтверджується матеріалами справи та відповідачем не спростована, суд доходить висновку щодо задоволення вимог позивача в цій частині.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 69 940,07 грн., суд зазначає наступне.

Статтею 199 ГК України передбачено, що виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення ЦК України.

Заходи відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій передбачені частиною 1 статті 546 ЦК України.

Згідно зі статтями 230, 231 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, яку відповідач зобов'язаний сплатити за невиконання чи неналежне виконання господарського зобов'язання. Якщо розмір штрафних санкцій не визначено, санкції застосовуються у розмірі, передбаченому договором.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Як вбачається з п.10.2 договорів, в разі несвоєчасного виконання Підрядником робіт він сплачує замовнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаних робіт за кожний день прострочки, включаючи день оплати. При цьому, вирішуючи питання щодо стягнення заявленої позивачем неустойки у вигляді пені, суд враховує, що та обставина, що за порушення передбаченого строку виконання робіт Підрядник сплачує Замовнику неустойку у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості невиконаних робіт за кожний день прострочення робіт, не перетворює цю неустойку в пеню за порушення грошового зобов'язання, так само, як і обов'язок підрядника виконати роботи не стає грошовим зобов'язанням.

Відповідно до ч.3 ст.82 Господарського процесуального кодексу України, обираючи при прийнятті рішення правову норму, що підлягатиме застосуванню до спірних правовідносин, господарський суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, які викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 111-16 цього Кодексу.

Крім того, згідно до ст. 111-28 Господарського процесуального кодексу України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

Враховуючи викладене, суд враховує, що правова позиція щодо можливості стягнення неустойки у вигляді пені за прострочення негрошового зобов'язання викладена у постанові Верховного Суду України від 03.12.2013р. по справі №908/43/13-г.

За таких обставин, перевіривши наданий позивачем розрахунок пені (т.1 а.с.67), суд вважає його вірним, а вимоги в цій частині цілком обґрунтованими.

Разом з тим, відповідно до ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Норми матеріального права, а саме ст.233 ГК України, яка цілком кореспондується із ч.3 ст.551 ЦК України, встановлює, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Правовий аналіз названих статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду.

Враховуючи, що наявність будь-яких збитків, викликаних простроченням відповідача, позивачем не доведена та подібні вимоги позивачем не заявлялися, суд, керуючись приписами ч. 3 ст. 551 ЦК України, ч.1 ст. 233 ГК України, п. 3 ч.1 ст. 83 ГПК України, вважає за правомірне зменшити нараховані позивачем штрафні санкції у вигляді пені до 30 000 грн.

Аналізуючи вимоги позивача про стягнення 3% річних, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, у п. 5.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17.12.2013 № 14 зазначено, що обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних не виникає у випадках повернення коштів особі, яка відмовилася від прийняття зобов'язання за договором (стаття 612 ЦК України), повернення сум авансу та завдатку, повернення коштів у разі припинення зобов'язання (в тому числі шляхом розірвання договору) за згодою сторін або визнання його недійсним, відшкодування збитків та шкоди, повернення безпідставно отриманих коштів (стаття 1212 ЦК України), оскільки відповідні дії вчиняються сторонами не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав.

Враховуючи вказані положення, суд доходить висновку про відмову у задоволенні вимог позивача про стягнення 3 % річних.

Приймаючи до уваги вимоги ст.ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог без урахування зменшення судом штрафних санкцій.

Керуючись ст.ст. 44, 49,75, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1 . Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СП МІСЬКІ ФАСАДИ" (65013, м. Одеса, Миколаївська дорога, буд. 124, код ЄДРПОУ 34598268) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНВЕСТ ПЛЮС" (98434, Автономна Республіка Крим, Бахчисарайський район, с. Віліне, провулок Вигінний, буд. 13, код 32362095) 1 268 566 /один мільйон двісті шістдесят вісім тисяч п'ятсот шістдесят шість/ грн. 86 коп. основної заборгованості, 30 000 /тридцять тисяч/ грн. пені, 26 770 /двадцять шість тисяч сімсот сімдесят/ грн. 14 коп. судового збору.

3. В решті позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 23.06.2014 р.

Суддя Щавинська Ю.М.