Постанова

від 26.06.2014 по справі 923/270/14

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" червня 2014 р.Справа № 923/270/14 Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді Головея В.М.,

Суддів: Мирошниченко М.А., Шевченко В.В.

при секретарі судового засідання: Максіміхіній Ю.В.,

за участю представників сторін:

від позивача - Манюта С.В. (за довіреністю),

від відповідача - Гульц С.В. (за довіреністю),

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства «Транс Лоджистик Сервис»

на рішення господарського суду Херсонської області від 06.05.2014р.

по справі № 923/270/14

за позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра»

до Приватного підприємства «Транс Лоджистик Сервис»

про стягнення 36 717, 87 євро,

Сторони належним чином повідомлені про час і місце засідання суду.

Повна фіксація судового процесу здійснювалась згідно ст. 129 Конституції України та ст. 4-4 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 26.06.2014р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ВСТАНОВИЛА:

В березні 2014р. Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра» (далі - Банк, позивач) звернулось до господарського суду Херсонської області із позовом до Приватного підприємства «Транс Лоджистик Сервис» (далі - ПП «Транс Лоджистик Сервис», відповідача) про стягнення заборгованості у розмірі 36 717,87 євро, що у гривневому еквіваленті складає 425 053,38 грн. та витрати по сплаті судового збору в сумі 8 501, 06 грн..

Позов обґрунтований тим, що відповідач не виконує взяті на себе зобов'язання по поверненню кредиту та сплаті відсотків за його використання по договору кредитної лінії №213/МК/2007-978 від 12.02.2007р.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 06.05.2014р. (суддя Закурін М.К.) позов Банку задоволено, стягнуто з ПП «Транс Лоджистик Сервис» на користь позивача 20 168,16 євро (що еквівалентно 233 470,65 грн.) заборгованості за кредитом, 13 490, 74 євро (що еквівалентно 156 171,49 грн.) заборгованості по несплаченим відсоткам, 1 322,81 євро (що еквівалентно 15 313,12 грн.) пені за несвоєчасне повернення кредиту, 53,21 євро (що еквівалентно 616,01 грн.) пені за несвоєчасну сплату відсотків, 1 682, 94 євро (що еквівалентно 19 482,11 грн.) штрафу та 8 501,06 грн. компенсації по сплаті судового збору.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції послався на те, що позивачем доведено належним чином виконання своїх зобов'язань за кредитним договором та додаткових угод до нього, проте відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання за договором щодо своєчасного повернення кредиту та сплати відсотків.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду першої інстанції, ПП «Транс Лоджистик Сервис» звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення скасувати в частині стягнення з відповідача на користь позивача 1 322,81 євро (що еквівалентно 15 313,12 грн.) пені за несвоєчасне повернення кредиту, 53,21 євро (що еквівалентно 616,01 грн.) пені за несвоєчасну сплату відсотків, 1 682,94 євро (що еквівалентно 19 482,11 грн.) штрафу, відмовити позивачу в задоволені позову в цій частині та змінити рішення в частині стягнення з відповідача на користь позивача компенсації по сплаті судового збору відповідно до розміру задоволених вимог. Скаржник вважає, рішення незаконним та таким, що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, із неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи.

26.06.2014р. представник Банку надав відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач вважає, що рішення господарського суду винесене з повним дотриманням норм процесуального та матеріального права, а доводи викладені апелянтом в скарзі надуманими та безпідставними.

В судовому засіданні 26.06.2014р. представник позивача надав пояснення в яких просив, рішення господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

26.06.2014р. в судовому засіданні представник відповідача надала пояснення, повністю підтримує вимоги апеляційної скарги.

Обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, заслухавши представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга необґрунтована та не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено господарським судом, 12.02.2007р. між Відкритим акціонерним товариством Комерційним банком «Надра» (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра») (Банк) та Приватним підприємством «Транс Лоджистик Сервис» (Позичальник) укладено договір кредитної лінії №213/МК/2007-978, з додатковою угодою від 12.02.2007р., за умовами якого Банк зобов'язався відкрити позичальнику відновлювальну кредитну лінію у сумі 25 000,00 євро, під 13,5 % річних з порядком погашення зазначеним у п.3 договору та з кінцевим строком погашення до 12.02.2012р.

Цей договір вступає в силу з моменту його підписання Сторонами і діє до повного виконання позичальником своїх зобов'язань за цим договором (11.2. договору).

На виконання умов договору, позивач надав відповідачу 25 000,00 євро, що підтверджується меморіальним ордером № NL-1 від 13.02.2007р..

Положення ст.ст. 173, 193, 198-199 ГК України визначають, що господарськими зобов'язаннями, включаючи виконання грошових зобов'язань, визначаються зобов'язання, що виникають між суб'єктами господарювання та іншими учасниками відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, які можуть виникати безпосередньо із закону, іншого нормативно-правового акту, що регулює господарську діяльність договору. При цьому, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, у встановлений строк, відповідно до закону, інших правових актів, статуту, Цивільного кодексу України. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами, договорами, статутними та уставними документами. Зобов'язана сторона має право відмовитися від виконання зобов'язання в разі неналежного виконання другою стороною обов'язків, що є необхідною умовою виконання.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. (статті 525, 625 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 2 ст. 345 Господарського кодексу України кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

Відповідно до п.1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит і сплатити відсотки.

Крім цього, ст. 536 ЦК України передбачено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплатити проценти, якщо інше не встановлено договором. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Так, пунктом 3 договору встановлено, що нарахування та сплата відсотків за користування кредитом у розмірі 13,5 % річних здійснюється згідно з графіком погашення кредиту, узгодженим сторонами додатком №1 від 13.02.2007р. до договору.

Враховуючи викладене колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що протягом дії кредитного договору Банк повністю та належним чином виконував свої зобов'язання, що підтверджується випискою надання кредитних коштів та меморіальним ордерам, однак відповідачем допущено порушення виконання умов договору щодо своєчасного повернення кредиту та сплати відсотків, у зв'язку з цим, судова колегія вважає, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача суми основної заборгованості у розмірі 20 168,16 євро (що еквівалентно 233 470,65 грн.) та заборгованості по несплаченим відсоткам в розмірі 13 490,74 євро (що еквівалентно 156 171,49 грн.) є обґрунтованими і місцевий суд підставно задовольнив ці вимоги та в цій частині рішення господарського суду ПП «Транс Лоджистик Сервис» не оскаржується.

Щодо позовних вимог про стягнення пені за несвоєчасне повернення кредиту, пені за несвоєчасну сплату відсотків та штрафу, судова колегія зазначає наступне.

Статтями 546, 549 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, в тому числі неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 230 ГК України неустойкою є грошова сума, яку учасник господарським відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктами 8.1. - 8.3. договору встановлено, що в разі порушення позичальником строків сплати відсотків за користування кредитом та строків повернення кредиту позичальник зобов'язаний сплатити на користь банку пеню у розмірі по 0,5 % відповідно від суми прострочених зобов'язань за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня. За порушення строків повернення кредиту та/чи сплати відсотків за користування кредитом позичальник сплачує банку штраф у розмірі 5% від суми заборгованості по поверненню кредиту та/чи сплати відсотків, вказаних у графіку і визначених на дату прострочення.

Перевіривши розрахунок позивача суми пені за несвоєчасне повернення кредиту яка становить 1 322,81 євро (що еквівалентно 15 313,12 грн.), пені за несвоєчасну сплату відсотків в розмірі 53,21 євро (що еквівалентно 616,01 грн.) та штрафу 1 682,94 євро (що еквівалентно 19 482,11 грн.), колегія суддів дійшла висновку, що їх було зроблено арифметично правильно.

З огляду на викладене, судова колегія вважає, що місцевим судом правомірно задоволено вимогу позивача про стягнення з відповідача суми пені за несвоєчасне повернення кредиту, пені за несвоєчасну сплату відсотків та штрафу.

Доводи скаржника, що господарський суд при прийняті оскарженого рішення щодо задоволення суми штрафу допустив грубі порушення, а саме: не врахував те, що застосування такого виду неустойки як штраф до грошового зобов'язання не передбачено, стягнення штрафу за порушення строків плати відсотків за користування кредитом застосовується одночасно з пенею за одне й те саме порушення, судова колегія до уваги не приймає, оскільки такий вид забезпечення виконання зобов'язання, як пеня та її розмір встановлено ч.3 ст. 549 ЦК України, ч. 6 ст. 231 ГК України, ст.ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання зобов'язань» та ч. 6 ст. 232 ГК України. Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам ч. 4 ст. 231 ГК України. Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено ч. 2 ст. 231 ГК України.

В пунктах 8.1. - 8.3. договору кредитної лінії № 213/МК/2007-978 від 12.02.2007р. сторони реалізували надане їм право, передбачене ст. 231 ГК України.

Відповідно до ч.1 ст.627 та ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Отже, чинне законодавство допускає можливість одночасного стягнення з учасника господарських відносин, що порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені, які є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності.

Зазначену правову позицію наведено також у постановах Верховного Суду України від 30.05.2011р. № 42/252, від 09.04.2012р. №20/246-08 та від 27.04.2012р. № 06/5026/1052/2011.

Також, судова колегія вважає безпідставними посилання скаржника, що судом першої інстанції не враховано, що до вимог про стягнення неустойки застосовується спеціальна позовна давність в один рік. Дійсно ч. 3 ст. 267 ЦК України передбачена можливість застосування позовної давності, у тому числі й спеціальної, однак лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення судом . У суді апеляційної інстанції заявити про сплив позовної давності може сторона у спорі, яка доведе неможливість подання відповідної заяви в суді першої інстанції, зокрема у разі, якщо відповідну сторону не було належним чином повідомлено про час і місце розгляду справи місцевим господарським судом.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що місцевий суд обґрунтовано задовольнив вимоги позивача.

Наведені скаржником у апеляційній скарзі доводи, не спростовують висновків місцевого суду та не доводять їх помилковість, а тому не можуть бути підставою для скасування судового рішення.

Перевіряючи згідно приписів ст.101 ГПК України законність і обґрунтованість рішення місцевого суду в повному обсягу, тобто не тільки на підставах викладених у апеляційній скарзі, судова колегія не встановила будь-яких порушень норм матеріального і процесуального права з боку місцевого суду і вважає, що зроблені судом висновки відповідають фактичним обставинам справи, наявним в ній доказам та приписам чинного законодавства.

З огляду на викладене судова колегія не вбачає будь-яких передбачених ст.104 ГПК України правових підстав для скасування рішення місцевого суду.

Керуючись cm.cm. 99, 101- 105 ГПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення господарського суду Херсонської області від 06.05.2014р. залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 27.06.2014 року.

Головуючий суддя Головей В.М.

Суддя Мирошниченко М.А.

Суддя Шевченко В.В.