Рішення

від 24.06.2014 по справі 902/752/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

24 червня 2014 р. Справа № 902/752/14

Господарський суд Вінницької області у складі судді Матвійчука Василя Васильовича розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом : товариства з обмеженою відповідальністю «Граніт-ТК»

(79021, м. Львів, вул. Кульпарківська, 93)

до : публічного акціонерного товариства «Південьзахідшляхбуд»

(21036, м. Вінниця, вул. 40-річчя Перемоги, 27)

про стягнення 195 706,44 грн.

при секретарі судового засідання Солоненко Т.В.

за участю представників сторін:

позивача: Калістратов С.Є. за довіреністю №1 від 20.04.2014 року;

відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Граніт-ТК» звернулося до господарського суду Вінницької області з позовом про стягнення з публічного акціонерного товариства «Південьзахідшляхбуд» заборгованості за договором поставки № 4-1(б)/97 від 13.03.2013 року та договором про надання послуг № 4-1(б)/98 від 13.06.2013 року в загальному розмірі 195 706,44 грн..

Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідно до укладеного 13.06.2013 року між сторонами договору поставки № 4-1(б)/97, позивачем поставлено відповідачеві товар в загальній кількості 411,50 грн., вартість якого з урахуванням залізничних послуг та залізничний тариф становить 203281,00 грн..

Пунктом 3.1. договору сторонами погоджено порядок розрахунків та визначено, що розрахунки за кожну партію товару, в тому числі відшкодування вартості транспортних витрат здійснюється протягом трьох банківських днів з дати фактичного отримання Покупцем товару на підставі відповідної двосторонньо погодженої заявки.

В рахунок проведення розрахунків за договором відповідачем проведено часткову попередню оплату в сумі 74 736,00 грн..

З метою проведення розрахунків за поставлених товар, відповідачу направлено претензію, яка залишена останнім без відповіді та задоволення.

Окрім того, 13.06.2013 року між сторонами укладено договір про надання послуг № 4-1(б)/98 за умовами якого позивач зобов'язався на замовлення відповідача надати послуги по виконанню вантажно-розвантажувальних робіт, а відповідач відповідно зобов'язався прийняти та оплатити позивачу дані послуги, на умовах, та в терміни, передбачені даним договором та додатками до нього.

На виконання умов даного договору позивачем виконано роботи по розвантаженню мінерального порошку, та надано послуг на загальну суму 40 671,40 грн., про що сторонами складено та підписано акти приймання-передачі наданих послуг (виконаних робіт).

В порушення взятих на себе зобов'язань, відповідачем не проведено розрахунків за надані послуги, на претензію про погашення заборгованості останній ніяким чином не відреагував.

Неналежне виконання зобов'язань за вказаними договорами призвело до звернення до суду з даним позовом та нарахування штрафних санкцій, обумовлених договорами.

Ухвалою суду від 05.06.2014 року за вказаним позовом порушено провадження у справі № 902/752/14 та призначено її до розгляду.

В судове засідання 24.06.2014 року з'явився представник позивача. Відповідач правом участі в судовому засіданні не скористався, визначених судом доказів не надав, про поважність причини своєї неявки суду не повідомив. Про час та місце слухання справи повідомлений завчасно та належним чином, що стверджується поштовим повідомленням вх. № 4232 від 13.06.2014 року.

Враховуючи викладене суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

При цьому суд констатує, що відповідачем не подано жодного клопотання, заяви, телеграми, в тому рахунку і щодо перенесення розгляду справи, її відкладення чи неможливості забезпечити участь в судовому засіданні свого представника.

За викладених вище обставин справу розглянуто за наявними у ній матеріалами, згідно ст. 75 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

13 червня 2013 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Граніт-ТК» (позивач, за договором Постачальник) та публічним акціонерним товариством «Південьзахідшляхбуд» (відповідач, за договором Покупець) укладено договір поставки № 4-1(б)/97 за умовами якого Постачальник зобов'язується передавати в власність (поставляти), а Покупець приймати та оплачувати мінеральний порошок неактивований, загальна кількість, асортимент, одиниця виміру, ціна за одиницю виміру та загальна вартість, умови та строки поставки і оплати яких визначена Сторонами у Заявках, які є додатками до цього договору і становлять його невід'ємну частину.

Заявки підписуються Сторонами та скріплюються печатками Сторін в порядку, згідно п.п. 4.1.-4.7. договору (п. 1.2. договору).

Ціна одиниці виміру товару та загальна вартість кожної партії товару визначається Сторонами в Заявках до даного договору, які є його невід'ємною частиною. Загальна вартість договору не обмежена і визначається шляхом додавання загальної вартості кожної партії товару за всіма заявками до даного договору (п.п. 2.1., 2.3. договору).

На підставі погоджених Сторонами Заявок, а також на підставі інших документів згідно п. 3.3. договору, Постачальник може формувати для Покупця рахунки на оплату кожної конкретної поставки товару (п. 2.4. договору).

В рахунку на оплату товару зазначається Постачальником, зокрема, асортимент товару, кількість, загальна вартість, та, у разі письмової згоди Сторін, витрати на транспортування. (п. 2.5. договору).

Розрахунки за кожну партію товару, у тому числі відшкодування вартості транспортних витрат Постачальника (у разі поставки товару транспортом Постачальника) здійснюються в безготівковому порядку протягом 3-х банківських днів з дати фактичного отримання Покупцем товару на підставі відповідної двосторонньо погодженої Заявки, якщо інше не передбачено Заявками до даного договору (п. 3.1. договору).

Розрахунок за фактично одержану партію товару здійснюється Покупцем на підставі належним чином оформлених актів приймання-передачі товару та/або товарно-транспортних (видаткових) накладних (залежно від умов поставки товару) та рахунків Постачальника (п. 3.3. договору).

Даний договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками Сторін та скріплення печатками Сторін і діє до 31 грудня 2013 року, а якщо жодна із Сторін не підтвердила письмово припинення дії цього договору до дати такого припинення - він вважається кожного разу продовженим на наступний календарний рік та на тих самих умовах (п. 8.1. договору).

Як свідчать матеріали справи, позивачем, в рамках договору поставки № 4-1(б)/97 від 13.06.2013 року, відповідно до видаткових накладних № 118 від 11.07.2013 року, № 120 від 12.07.2013 року та № 156 від 09.08.2013 року поставлено відповідачеві товару на загальну суму 141 967,50 грн., та надано залізничні послуги на суму 61 315,50 грн..

Судом встановлено, що відповідачем проведено розрахунки за договором № 4-1(б)/97 від 13.06.2013 року на загальну суму 74 736,00 грн. (виписка банку від 19.06.2013 року). Таким чином, заборгованість останнього за договором становить 128 545,00 грн..

З метою погашення заборгованості за договором позивач звернувся до відповідача з вимогою № 94 від 14.11.2013 року, яка отримана останнім 18.11.2013 року, проте залишена без відповіді та виконання.

Таким чином, станом на день розгляду справи сума заборгованості за договором поставки № 4-1(б)/97 від 13.06.2013 року становить 128 545,00 грн..

З врахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Дії позивача по передачі товару та дії відповідача по прийняттю вказаного товару, за визначеною ціною свідчать про те, що у боржника (відповідача) виникло зобов'язання по оплаті сировини.

Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В силу ст.655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до частини першої статті 222 Господарського кодексу України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом .

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Згідно ч.1 ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Беручи до уваги викладене, суд дійшов висновку, що зобов'язання за договором поставки № 4-1(б)/97 від 13.06.2013 року в частині проведення розрахунків, за поставлений товар, відповідачем виконувались не належним чином.

Виходячи з встановлених обставин справи та наведених вище законодавчих приписів, суд вважає вимогу позивача про стягнення боргу в розмірі 128 545,00 грн. правомірною та обґрунтованою.

Окрім суми основного боргу позивачем заявлено до стягнення 2729,74 грн. 3% річних, 9640,87 грн. інфляційних втрат та 7767,67 грн. пені. Щодо зазначених вимог суд виходить з наступного.

Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов'язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності до п.3 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.546 Цивільного кодексу України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

У відповідності до ч.ч.1, 2 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно ч.1 ст.550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Статтею 230 Господарського кодексу України, встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Стаття 628 Цивільного кодексу України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Пунктом 6.3. договору передбачено, що у випадку прострочення оплати за поставлену партію товару Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченої в строк партії товару за кожний день прострочення. Сплата пені не звільняє Покупця від виконання зобов'язань по оплаті.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином суд вважає, що вимоги щодо стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат є правомірними, оскільки відповідають умовам укладеного договору та чинному законодавству.

Перевіривши за допомогою системи «ЛІГА ЗАКОН» правильність нарахування заявленої до стягнення суми пені, судом встановлено, що позивачем допущено помилку в періоді її нарахуванні, оскільки останнім не взято до уваги положення п. 3.1. договору де визначено, що розрахунки проводяться протягом 3-х банківських днів з дати фактичного отримання товару. Отже нарахування пені за поставки що відбулись 11 та 12 липня, з урахуванням банківських днів, можливе відповідно з 17 та 18 липня, а за поставку 09 серпня - з 15 серпня. Допущена в періоді нарахування помилка потягла за собою і помилку в розмірі в бік завищення, оскільки розмір пені за вказаними вище поставками, з урахуванням часткової проплати проведеної відповідачем 19.06.2013 року, становить 7743,19 грн..

При цьому, розмір заявлених до стягнення 9640,87 грн. інфляційних втрат за період з вересня 2013 року по квітень 2014 року є обґрунтованим.

Перевіркою правильності наведеного в позовній заяві розрахунку трьох відсотків річних судом також виявлено помилку, яка полягає в тому, що позивачем три відсотки річних нараховано на суму основного боргу (128 545,00 грн.) з врахуванням суми інфляційних втрат (9640,87 грн.), тобто на суму 138 185,87 грн.. В результаті такого нарахування сума відсотків річних є завищеною, оскільки за визначений в розрахунку період (01.09.2013 року по 30.04.2014 року) з суми боргу (128 545,00 грн.) сума трьох відсотків річних становить 2556,81 грн..

Також, 13.06.2013 року між сторонами укладено договір про надання послуг № 4-1(б)/98 за умовами якого позивач, як Виконавець зобов'язується за замовленнями відповідача, як Замовника надати по договірній ціні послуги по виконанню вантажно-розвантажувальних робіт, а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити Виконавцю дані послуги, на умовах та в терміни, передбачені даним договором та додатками до нього.

Надання послуг Замовнику здійснюється протягом 10 діб від дати отримання попереднього письмового замовлення, в якому вказується характер роботи, перелік робіт та механізмів, місце та період надання таких послуг (п. 1.2. договору).

Виконавець зобов'язується проводити організацію вивантаження мінерального порошку з вагонів та загрузку його в автомобільний транспорт замовника, проводити зачистку та здачу вагонів, а також приймання групових та індивідуальних партій вантажів, включаючи підбір вантажів, підготування транспортної документації та супровідних листів та надавати додаткові послуги на підставі нар належно оформлених, узгоджених та наданих Замовником заявок (п. 3.1. договору).

Розділом 5 договору Сторони погодили порядок розрахунків.

Так, відповідно до п. 5.1. договору Виконавець виставляє рахунок Замовнику згідно з актом на виконану роботу. Ціна за розвантаження однієї тонни мінерального порошку складає 22 (двадцять дві) гривні 00 коп. з ПДВ.

Виконавець виставляє рахунок замовнику за виконані роботи в минулому м'ісяці до 5 числа наступного місяця (п. 5.2. договору).

Замовник оплачує виставлений рахунок протягом 5-ти банківських днів після отримання рахунку (п. 5.3. договору).

Договір набуває чинності з моменту його підписання Сторонами і діє до 31 грудня 2013 року (п. 2.1. договору).

При відсутності заяв однієї з Сторін в місячний термін до закінчення договору про його припинення, договір вважається продовженим на цих умовах на наступний період, але не більше одного року (п. 2.3. договору).

Судом встановлено, що позивачем в рамках договору про надання послуг № 4-1(б)/98 від 13.06.2013 року надано відповідачеві послуги та виконано наступні роботи:

- здійснено розвантаження вагонів із мінеральним порошком згідно переліку наведено в актах приймання-передачі наданих послуг (виконаних робіт);

- здійснено закриття вагонних люків;

- проведено зачистку та здачу порожнього рухомого складу з-під розвантаження.

За результатами вказаних послуг та робіт між сторонами складено та обопільно підписано і скріплено печатками акти приймання-передачі наданих послуг (виконаних робіт) за № 1-06 від 20.06.2013 року, № 2-06 від 30.06.2013 року, № 3-06 від 31.07.2013 року. Загальна вартість наданих послуг за вказаними актами склала 40 671,40 грн..

Як свідчать матеріали справи, відповідачем не проведено розрахунків за договором про надання послуг № 4-1(б)/98 від 13.06.2013 року. На вимогу № 94 від 14.11.2013 року про сплату боргу, останній не відреагував.

За таких обставин, станом на день розгляду справи заборгованість за договором про надання послуг № 4-1(б)/98 від 13.06.2013 року становить 40 671,40 грн..

Беручи до уваги встановлені обставини, суд зважає на таке.

Статтею 901 Цивільного кодексу України визначено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

В силу ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Як встановлено ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Розділом 5 договору сторони погодили, що Виконавець виставляє рахунок Замовнику за виконані роботи в минулому м'ясці до 5 числа наступного місяця який підлягає оплаті протягом 5-ти банківських днів після його отримання рахунку.

Водночас, матеріали справи не мітять відповідних рахунків на оплату послуг. При цьому, суд зважає, що позивач звертався до відповідача з вимогою про сплату боргу, в тому рахунку і за договором про надання послуг № 4-1(б)/98 від 13.06.2013 року. Як встановлено судом, дана вимога отримана відповідачем 18.11.2013 року.

Виходячи з наведеного та зважаючи на положення ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, відповідач зобов'язаний провести розрахунки у строк до 25.11.2013 року. Проте, розрахунків останнім не проведено.

Виходячи з встановлених обставин справи та наведених вище законодавчих приписів, суд вважає вимогу позивача про стягнення боргу за договором про надання послуг № 4-1(б)/98 від 13.06.2013 року в розмірі 40 671,40 грн. правомірною та обґрунтованою.

Також судом розглянуто вимоги про стягнення з відповідача 863,68 грн. трьох відсотків річних, 3 050,35 грн. інфляційних втрат та 2 437,73 грн. пені, за результатами яких суд дійшов наступних висновків.

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Пунктом 6.1. договору передбачено, що за несвоєчасну оплату Замовником виконаних робіт, Замовник сплачує Виконавцю неустойку у вигляді пені в розмірі 0,1% від вартості простроченого платежу за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на період, за який сплачується пеня з моменту виникнення дебіторської заборгованості.

Перевіривши розрахунок штрафних санкцій за договором про надання послуг № 4-1(б)/98 від 13.06.2013 року судом виявлено помилку в періоді нарахування яка полягає в наступному.

Зважаючи на відсутність рахунків на оплату та виходячи з положень ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, розрахунки за договором відповідач зобов'язався провести до 25.11.2013 року, отже нарахування штрафних санкцій за порушення строків оплати можливе лише з 26.11.2013 року. Як вбачається з розрахунку позивача, останнім проводиться нарахування пені з 26.06.2013 року по 25.12.2013 року, трьох відсотків річних та інфляційних втрат з 01.09.2013 року по 30.04.2014 року, оскільки за визначенням останнього, граничним строком оплати є 01.09.2013 року. Крім того, при нарахуванні трьох відсотків річних позивачем до суми основного боргу включено і суму інфляційних втрат.

При перерахунку пені за період з 26.11.2013 по 25.12.2013 року судом отримано 434,57 грн., трьох відсотків річних за період з 26.11.2013 року по 30.04.2014 року - 521,49 грн., інфляційних втрат за період з 26.11.2013 року по 30.04.2014 року - 2826,88 грн..

За таких обставин загальна сума основного боргу за договором поставки № 4-1(б)/97 від 13.06.2013 року та договором про надання послуг № 4-1(б)/98 від 13.06.2013 року становить 169 216,40 грн., трьох відсотків річних - 3078,30 грн., 12 467,75 грн. - інфляційних втрат та 8177,76 грн. - пені. В стягненні 515,12 грн. трьох відсотків річних, 223,47 грн. - інфляційних втрат та 2027,64 грн. - пені слід відмовити як безпідставно заявлених.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч наведеним вище нормам та вимогам ухвали суду відповідач не подав до суду жодних доказів в спростування позовних вимог позивача.

За таких обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з розподілом судових витрат за правилами ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст.4 3 , 32, 33, 34, 43, 49, 82, 84, 85, 115 Господарського процесуального кодексу України, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з публічного акціонерного товариства «Південьзахідшляхбуд» (21036, м. Вінниця, вул. 40-річчя Перемоги, 27, код ЄДРПОУ 03449841) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Граніт-ТК» (79021, м. Львів, вул. Кульпарківська, 93, код ЄДРПОУ 38287207) 169 216 (сто шістдесят дев'ять тисяч двісті шістнадцять) грн. 40 коп. - основного боргу; 3 078 (три тисячі сімдесят вісім) грн. 30 коп. - три відсотки річних; 12 467 (дванадцять тисяч чотириста шістдесят сім) грн. 75 коп. - інфляційних втрат; 8 177 (вісім тисяч сто сімдесят сім) грн. 76 коп. - пені та 3 858 (три тисячі вісімсот п'ятдесят вісім) грн. 81 коп. - витрат зі сплати судового збору.

3. В позові в частині стягнення 515,12 грн. - трьох відсотків річних, 223,47 грн. - інфляційних втрат та 2027,64 грн. - пені відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Копію рішення направити відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Повне рішення складено 27 червня 2014 р.

Суддя Матвійчук В.В.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - відповідачу (21036, м. Вінниця, вул. 40-річчя Перемоги, 27)