Рішення

від 23.06.2014 по справі 910/9667/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/9667/14 23.06.14

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Еверласт" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Глобал - Біз" простягнення 13 948,04 грн. Суддя Бойко Р.В.

Представники сторін: від позивача:не з'явився від відповідача:не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Еверласт" (надалі - ТОВ "Еверласт") звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобал - Біз" (надалі - ТОВ "Глобал - Біз") про стягнення 13 948,04 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, в порушення взятих на себе зобов'язань, поставку продукції на суму здійсненої позивачем попередньої оплати в розмірі 13 133,03 грн. не виконав, у зв'язку з чим позивач вказує на існування підстав для зобов'язання відповідача повернути вказану суму попередньої оплати. Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача інфляції в розмірі 731,85 грн., 3 % річних у розмірі 83,16 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 23.05.2014 р. порушено провадження у справі № 910/9667/14, розгляд справи призначено на 05.06.2014 р.

В судове засідання 05.06.2014 р. представник позивача з'явився, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 05.06.2014 р. у зв'язку із неявкою представника відповідача та не виконанням ним вимог ухвали суду про порушення провадження у справі розгляд справи відкладено на 23.06.2014 р.

В судове засідання, призначене на 23.06.2014 р. представник позивача не з'явився, про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений, що підтверджується його підписом у розписці в повідомленні про перерву від 05.06.2014 р.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений.

При цьому, суд відзначає, що за змістом ч. 1 ст. 64 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Місцезнаходження відповідача за адресами: 04214, м. Київ, вул. Північна, 3, офіс 5; 50006, м. Кривий Ріг, пр.-т Металургів, 33, на які були відправлені ухвали суду, підтверджується наявними в матеріалах справи документами.

Згідно із абз. 3 п. 3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що сторони повідомлені про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

Оскільки про час та місце судового засідання сторони були належним чином повідомлені, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

06.03.2014 р. між ТОВ "Глобал - Біз" (постачальник) та ТОВ "Еверласт" (покупець) укладено договір поставки № ГЛ-06031402 (надалі -"Договір").

Відповідно до п.1.1 Договору постачальник зобов'язаний передати у власність, а покупець прийняти та оплатити на умовах викладених в даному Договорі, товар асортимент, кількість та ціна якого вказані у Специфікаціях, які є невід'ємними частинами даного Договору.

Ціна на товар встановлюється за домовленістю між постачальником та покупцем, з урахуванням ПДВ і вказується у рахунках та інших супровідних документах (п.2.1 Договору).

Згідно з п.2.5 Договору оплата товару згідно Специфікації виконується в три етапи: передплата 20 % від вартості товару згідно Специфікації (п.2.5.1 Договору); передплата 40 % від вартості прийнятого товару згідно Специфікації на дату підтвердження якості згідно замовленого товару (п.2.5.2 Договору); кінцевий розрахунок у розмірі 40 % від вартості прийнятого товару здійснюється протягом 7 календарних днів (п.2.5.3 Договору).

Положеннями п.3.1 Договору визначено, що поставка товару здійснюється на умовах DDP (65013, м. Одеса, вул. Локомотивна, 24-В).

Відповідно до п.3.2 Договору строк поставки товару згідно Специфікації здійснюється не пізніше наступного робочого дня, що слідує після дати передплати.

На підставі Договору 06.03.2014 р. сторонами було укладено специфікацію № 1 (надалі - "Специфікація"), відповідно до якої постачальний продає, а покупець купує товар на загальну суму 65 665,16 грн.

На виконання умов Договору, Специфікації та на підставі рахунку на оплату № СФ-0011752 від 05.03.2014 р. позивач перерахував на користь відповідача передоплату за товар у розмірі 13 133,03 грн. (20 % від вартості товару згідно Специфікації), що підтверджується платіжним дорученням № 4707 від 06.03.2014 р.

Листом № 37/1-03 від 07.03.2014 р. позивач звернувся до відповідача з вимогою про негайне виконання відповідачем обов'язку по поставці товару.

11.03.2014 р. позивач повторно звернувся до відповідача з листом № 65 з вимогою про повернення сплачених в якості попередньої оплати коштів у розмірі 13 133,03 грн.

Спір у справі виник у зв'язку із наявністю, на думку позивача, у нього підстав вимагати повернення від відповідача суми попередньої оплати за невиконання відповідачем обов'язку по поставці товару.

Договір є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно із ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст. 693 Цивільного кодексу України визначено, що якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Пунктом 2.5 Договору погоджено умови оплати товару: 20 % - передплати; 40 % - передплати від вартості прийнятого товару; 40 % - кінцевий розрахунок.

В матеріалах справи також міститься інший договір поставки з тим же номером та тією ж датою, що і вказаний вище Договір, а саме Договір № ГЛ-06031402 від 06.03.2014 р.

Згідно з п.2.5 зазначеного Договору оплата всієї вартості товару вказаного у рахунку, здійснюється шляхом 50 % передплати, та решта 50 % протягом 14 календарних днів.

Строк поставки товару - протягом 3 робочих днів після 50 % передплати (п.3.2 зазначеного Договору).

Проте, на думку суду, чинним є Договір поставки, де у п.2.5 визначено умови поставки товару, а саме: 20 % - передплати; 40 % - передплати від вартості прийнятого товару; 40 % - кінцевий розрахунок з огляду на наступне.

Гарантійним листом відповідач повідомив позивача, що поставка товару згідно рахунку № СФ-0011752 буде здійснена по 50 % передплаті згідно директиви від 06.03.2014 р., яка встановлена директором Кульчицьким В.С. Договір також матиме зміни.

Суд відзначає, що прийняття зазначеної директиви відповідачем не було б необхідним, якби сторони узгодили у Договорі передплату в розмірі 50 %.

Крім того, формулювання гарантійного листа «договір також матиме зміни» також свідчить про той факт, що умовами Договору, погодженими сторонами було передбачено поставку товару за 20 % передплати товару, а не за 50 %.

З наведених положень вбачається намір відповідача в односторонньому порядку відмовитися від виконання умов Договору поставки, які були погоджені сторонами, а саме в частині 20 % передплати товару.

В свою чергу згідно з п.9.4 Договору одностороння відмова від виконання зобов'язань за даним Договором не допускається.

За таких обставин, суд дійшов висновку про необхідність застосування Договору, положення якого були погоджені контрагентами, зокрема в частині 20 % передплати за поставку товару.

Факт виконання позивачем своїх зобов'язань по Договору та сплата на користь відповідача передплати у розмірі 13 133,03 грн. підтверджується платіжним дорученням № 4707 від 06.03.2014 р.

Позивач повністю виконав свої зобов'язання з попередньої оплати товару, а тому згідно ст. 692, 693 Цивільного кодексу України відповідач зобов'язаний поставити погоджений сторонами товар.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Положеннями п. 3.2 Договору визначено, що відповідач зобов'язаний поставити товар згідно Специфікації не пізніше наступного робочого дня, що слідує після дати передплати.

За таких обставин, останній день виконання відповідачем обов'язку по поставці товару - 07.03.2014 р., а з 08.03.2014 р. відповідач є таким, що прострочив виконання зобов'язання по поставці товару.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, у вказаний термін відповідачем не було поставлено товар згідно Специфікації.

Відповідно до ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до постачальника.

Оскільки законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.

Аналогічної позиції дотримується і Вищий господарський суд України, зокрема, в постанові від 22.04.2013 у справі № 30/5005/9383/2012.

Керуючись наведеними положеннями ст. 693 Цивільного кодексу України позивач направив на адресу відповідача лист № 37/1-03 від 07.03.2014 р., в якому вимагав виконати зобов'язання по поставці товару у строк до 11.03.2014 р.

З наведеного вбачається, що позивачем було надано відповідачу можливість у добровільному порядку виконати зобов'язання у строк до 11.03.2014 р.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач не здійснив поставку товару ні у вказаний у листі від 07.03.2014 р. строк, ні до дати розгляду справи.

З огляду на невиконання відповідачем обов'язку по поставці товару, позивач звернувся до відповідача з листом № 65 від 11.03.2014 р. з вимогою про повернення суми попередньої оплати.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Оскільки умовами Договору не визначено строк виконання відповідачем обов'язку по поверненню сплаченої суми передплати в разі не виконання ним обов'язку по поставці товару, відповідач зобов'язаний повернути суму передплати у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, а саме у строк до 18.03.2014 р.

З огляду на те, що відповідачем не повернуто позивачу суму передплати у вказаний строк, з 19.03.2014 р. відповідач є таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання по поверненню сплаченої передплати за поставку товару.

Таким чином, оскільки в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження поставки товару відповідачем або повернення ним суми попередньої оплати, а строк виконання відповідачем зобов'язання на час розгляду справи настав, сума сплаченої позивачем передплати за товар у розмірі 13 133,03 грн. підлягає поверненню.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача інфляції у розмірі 731,85 грн. та 3 % річних у розмірі 83,16 грн. за період з 12.03.2014 р. по 13.05.2014 р.

Судом встановлено, що відповідач обов'язку по поверненню грошових коштів у визначений строк не виконав, допустивши прострочення виконання зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом або договором відповідальності.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно із частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до положень статей 524, 533, 625 Цивільного кодексу України грошовим є зобов'язання, яке виражається в грошових одиницях України (грошовому еквіваленті в іноземній валюті), тобто будь-яке зобов'язання зі сплати коштів.

Таким чином, грошовим зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана сплатити гроші на користь другої сторони (кредитора), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Постановами Верховного Суду України у справі № 3-1гс14 від 04.02.2014 р., № 6-38цс14 від 30.04.2014 р. визначено, що грошовим є зобов'язання, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана сплатити гроші на користь другої сторонни (кредитора) незалежно від підстав виникнення такого зобов'язання.

Оскільки судом встановлено існування правовідношення, в якому відповідач зобов'язаний сплатити на користь позивача грошові кошти в розмірі 13 133,03 грн., то дане зобов'язання є грошовим, а тому вимога позивача про стягнення інфляції та 3 % річних за прострочення виконання грошового зобов'язання є обґрунтованою.

З огляду на те, що відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання з 19.03.2014 р., інфляцію та 3 % річних необхідно обраховувати починаючи з 19.03.2014.

Таким чином, за перерахунком суду, сума інфляції та 3 % річних, що підлягає стягненню за період з 19.03.2014 р. по 13.05.2014 р. становить 433,39 грн. та 60,45 грн. відповідно.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позову та стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобал - Біз" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Еверласт" передплати за поставку товару в розмірі 13 133,03 грн., інфляції в розмірі 433,39 грн. та 3 % річних у розмірі 60,45 грн.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Еверласт" задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобал - Біз" (04214, м. Київ, вулиця Північна, будинок 3, офіс 5, ідентифікаційний код 38960277) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Еверласт" (65062, Одеська обл., місто Одеса, Фонтанська дорога, будинок 18, ідентифікаційний код 32224487) основний борг у розмірі 13 133 (тринадцять тисяч сто тридцять три) грн. 03 коп., інфляцію в розмірі 433 (чотириста тридцять три) грн. 39 коп., 3 % річних у розмірі 60 (шістдесят) грн. 45 коп. та судовий збір у розмірі 1 784 (одна тисяча сімсот вісімдесят чотири) грн. 93 коп.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення підписано 26.06.2014 р.

Суддя Р.В. Бойко