cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 910/6496/14 03.06.14
За позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Втормет-Київ»
до товариства з обмеженою відповідальністю «Мет Сервіс Регіон»
про стягнення 72 202,19 грн.
Суддя Удалова О.Г.
Представники сторін:
від позивача Біда Д.А (за довіреністю)
від відповідача не з'явились
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Втормет-Київ» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Мет Сервіс Регіон» про стягнення 72 223,89 грн., а саме: 66 000,00 грн. основного боргу, 2 139,12 грн. пені, 4 084,77 грн. 3% річних.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання, взяті на себе за договором поставки № 15-03-12, а саме не поставив оплачений товар.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.04.2014 р. було порушено провадження у справі № 910/6496/14 та призначено її до розгляду на 20.05.2014 р.
У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, надав усні пояснення по справі, а також документи, які були залучені до матеріалів справи.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, вимог ухвали не виконав, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.05.2014 р. розгляд справи було відкладено на 03.06.2014 р.
Представник позивача в судовому засіданні подав уточнення до позовної заяви, в яких просить стягнути з відповідача 66 000,00 основного боргу, 2 139,12 грн. пені та 4 063,07 грн. 3% річних, а також документи, які були залучені до матеріалів справи.
Відповідно до ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу (далі - ГПК) України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви. За своїм змістом вказана заява є заявою про зменшення розміру позовних вимог.
Вказана заява була прийнята судом до розгляду.
Відповідач відзиву на позов не надав, представника в судове засідання не направив, про причини неявки не повідомив, про день та час проведення судового засідання повідомлявся належним чином.
Судом враховано, що відповідно до п. 3.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої ст. 64 та ст. 87 ГПК.
За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Ухвалу про порушення провадження було надіслано за належною адресою (адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), отже, адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом належним чином.
За таких обставин суд вважає за можливе на підставі ст. 75 ГПК України розглянути справу за відсутності відповідача за наявними матеріалами.
У судовому засіданні 03.06.2014 р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд встановив:
15.03.2012 р. між товариством з обмеженою відповідальністю «Втормет-Київ» (далі - покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю «Мет Сервіс Регіон» (далі - постачальник) було укладено договір № 15-03-12 (далі - Договір).
Відповідно до п. 1.1 Договору постачальник зобов'язується передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених даним Договором, прийняти та оплатити наступний товар: металобрухт не придатний для прямого використання виробу або частин виробу, які втратили експлуатаційну цінність, яка виникла в результаті господарської діяльності постачальника.
Згідно з п. 5.6 Договору після отримання попередньої оплати, постачальник зобов'язується поставити партію товару протягом 2-х календарних днів з моменту отримання попередньої оплати. У випадку невиконання цієї умови, постачальник зобов'язується повернути покупцю суму отриманої попередньої оплати протягом двох банківських днів з моменту закінчення строку, протягом якого повинна була бути виконана поставка товару.
Згідно з платіжним дорученням № 331 від 15.03.2012 р. позивачем було перераховано на рахунок відповідача 66 000,00 грн. передоплату за товар відповідно до договору № 15-03-12 від 15.03.2012 р.
У порушення умов Договору відповідач товар у строк, передбачений Договором, не поставив.
Як встановлено судом, листом № 07/11-13 від 07.11.2013 р. позивач звернувся до відповідача з вимогою перерахувати до 14.11.2013 р. на розрахунковий рахунок грошові кошти у сумі 66 000,00 грн.
Позивач, звертаючись до суду з даним позовом, просив стягнути з відповідача кошти за непоставлений товар в розмірі 66 000,00 грн., посилаючись на те, що відповідачем не була здійснена поставка товару, а всі звернення позивача, зокрема, щодо повернення коштів, залишені без відповіді.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з огляду на наступне.
Статтями 11, 509 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору.
Згідно з приписами статей 526 Цивільного кодексу України та 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, що передбачено ст. 525 Цивільного кодексу України. Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Відповідно до 1, 3 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.
Продавець поставку оплаченого товару не здійснив, тобто у покупця виникло право на пред'явлення вимоги щодо повернення попередньої оплати за непоставлений товар.
Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем в сумі 66 000,00 грн. належним чином доведений, документально підтверджений та відповідачем не спростований, тому вимога про його стягнення є правомірною.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача на свою користь 2 139,12 грн. пені, 4 063,07 грн. 3% річних.
Частиною 1 ст. 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 1 та ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до частини першої статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Частиною сьомою статті 269 ГК України встановлено, що у разі поставки товарів неналежної якості покупець (одержувач) має право стягнути з виготовлювача (постачальника) штраф у розмірі, передбаченому статтею 231 цього Кодексу, якщо інший розмір не передбачено законом або договором.
Відповідно до частини першої статті 231 ГК України законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.
Відповідно частини четвертої статті 231 ГК України у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Відповідно до статті 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Згідно зі статтею 548 ЦК України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
Спеціального закону, який встановлює розмір штрафних санкцій у випадку непогашення заборгованості немає. Таким чином, дане питання могло бути врегульовано Договором між сторонами.
Сторони не забезпечили виконання зобов'язання покупця шляхом сплати пені за непогашення заборгованості за непоставлений товар.
Отже, позовні вимоги про стягнення пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ (2 139,12 грн.) не підлягають задоволенню, оскільки позивачем не доведено, що сторони дійшли згоди про застосування відповідальності за несвоєчасну поставку оплаченого товару.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За розрахунком суду розмір 3% річних становить 4 068,49 грн. Оскільки підстав для стягнення суми більшої, ніж заявлено позивачем, у суду відсутні, з відповідача підлягає стягненню 4 063,07 грн. 3% річних.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлені позивачем вимоги підлягають задоволенню в частині стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 66 000,00 грн., 4 063,07 грн. 3% річних.
У стягненні 2 139,12 грн. пені судом відмовлено.
Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Зокрема з відповідача підлягає стягненню 1772,87 грн. судового збору.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 4, 49, 82-85 ГПК України, суд
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити частково.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Мет Сервіс Регіон» (01013, м. Київ, вул. Будіндустрії, буд. 5, оф. 219, код 34600533) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення, на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Втормет-Київ» (04655, м. Київ, вул. В. Хвойки, 21, оф. 461, код 36335604) 66 000 (шістдесят шість тисяч) грн. 00 коп. основного боргу, 4 063 (чотири тисячі шістдесят три) грн. 07 коп. 3% річних та 1 772 (одну тисячу сімсот сімдесят дві) грн. 87 коп. судового збору.
В іншій частині позову відмовити.
Повне рішення складено 27.06.2014 р.
Суддя О.Г. Удалова
Суд | Господарський суд міста Києва |
Дата ухвалення рішення | 03.06.2014 |
Оприлюднено | 01.07.2014 |
Номер документу | 39508537 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Господарський суд міста Києва
Удалова О.Г.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні