Рішення

від 16.06.2014 по справі 916/1632/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" червня 2014 р.Справа № 916/1632/14

Господарський суд Одеської області у складі:

судді В.С. Петрова

при секретарі Н.В. Комендатенко

за участю представників:

від позивача - не з'явився,

від відповідачів - не з'явились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Приватного підприємства „Ал'янс-1" та Одеської міської ради про розірвання договору оренди земельної ділянки, -

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулась до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Приватного підприємства „Ал'янс-1" та Одеської міської ради про розірвання укладеного між відповідачами договору оренди земельної ділянки від 08.05.2003 р., посилаючись на наступне.

28.11.2008 року ФОП ОСОБА_1 набула право власності на будівлю автомийки, що розташована за адресою: м. Одеса, АДРЕСА_1, на підставі договору купівлі-продажу укладеного з ПП „Ал'янс-1".

На підставі договору купівлі-продажу від 28.11.2008 року ФОП ОСОБА_1 зареєструвала право власності на нерухоме майно, що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 21175993 від 08.12.2008 року.

Як вказує позивач, автомийка знаходиться на земельній ділянці, що перебуває у комунальній власності та орендується ПП „Ал'янс-1" у Одеської міської ради на підставі договору оренди земельної ділянки від 08.05.2003 року.

При цьому ФОП ОСОБА_1 звернулася до Одеської міської ради із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення вищевказаної земельної ділянки в оренду. Так, рішенням Одеської міської ради № 3385-VІ від 16.04.2013 року був затверджений розроблений ТОВ „Південний землевпорядний центр" проект землеустрою щодо відведення ФОП ОСОБА_1 земельної ділянки по АДРЕСА_1 та надано земельну ділянку (кадастровий номер 5110137500:15:005:0041) площею 0,0415 га для експлуатації та обслуговування будівлі автомийки.

Також рішенням Одеської міської ради № 4311-VI від 17.12.2013 року були внесені зміни до вказаного вище рішення та виправлено кадастровий номер земельної ділянки на 5110137500:15:001:0041.

Як стверджує позивач, рішенням ОМР було вирішено розірвати договір за згодою сторін. Однак, до теперішнього часу договір не припинив свою дію, у зв'язку з чим ФОП ОСОБА_1 вказує, що не може реалізувати своє право користування на умовах оренди земельної ділянки та повноцінно експлуатувати і обслуговувати автомийку, яка належить позивачу на праві приватної власності.

Разом з тим позивач наголошує, що з витягу з Державного земельного кадастру вбачається, що кадастровий номер земельної ділянки, що розташована у м. Одеса по АДРЕСА_1, не співпадає із кадастровим номером земельної ділянки, яка здається в оренду згідно спірного договору. Таким чином, позивач стверджує, що нотаріус позбавлений можливості здійснити нотаріальне посвідчення розірвання договору, що також підтверджується листом приватного нотаріуса, який мав посвідчити правочин щодо розірвання договору.

Враховуючи неможливість розірвання договору за згодою сторін та у зв'язку з відсутністю підстав для нотаріального посвідчення, позивач вважає, що єдиною можливою та закріпленою законодавством підставою для розірвання договору є рішення суду.

Саме вказані обставини сталим підставою для звернення позивача до господарського суду із заявленим позовом.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 05.05.2014 р. позовну заяву ФОП ОСОБА_1 прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 916/1632/14, при цьому розгляд справи призначено в засіданні суду.

Відповідачі відзив на позов не надали, також представники відповідачів у судові зсідання не з'явились, хоча про дату, час та місце розгляду справи відповідачі повідомлялись судом належним чином.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов наступних висновків.

08 травня 2003 р. між Одеською міською радою (орендодавець) та Приватним підприємством „Ал'янс-1" (орендар) був укладений договір оренди земельної ділянки (а.с. 9-12), відповідно до п. 1.1 якого міськрада як орендодавець на підставі Закону України „Про оренду землі" та рішення Одеської міської ради № 1020-ХХІV від 20.01.2003 р. надає, а ПП „Ал'янс-1" як орендар приймає у строкове, платне володіння і користування земельну ділянку загальною площею 400 кв.м, що знаходиться в м. Одеса, АДРЕСА_1 за рахунок земель міста (землі автомобільного транспорту), раніше не переданих у власність та не наданих у користування, згідно з планом земельної ділянки, який є невід'ємною частиною договору.

За умовами п. 1.2 договору зазначена земельна ділянка площею 400 кв.м надається у володіння і користування орендаря, а саме:

- земельна ділянка площею 240 кв.м, терміном на 25 років для будівництва (терміном на один рік), експлуатації та обслуговування автомийки;

- земельна ділянка площею 160 кв.м терміном на (один рік) для організації будівництва та благоустрою території.

В свою чергу за користування земельною ділянкою орендар сплачує орендодавцеві орендну плату (п. 21. договору).

За умовами п.6.9 договору останній набув чинності з моменту його державної реєстрації.

Порядок державної реєстрації договорів оренди землі був затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 1998 року N 2073, згідно з п. 2 якого державна реєстрація договорів оренди є офіційним визнанням і підтвердженням державою факту виникнення або припинення права оренди земельних ділянок. Після засвідчення факту державної реєстрації договір оренди реєструється у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі, яка ведеться державним органом земельних ресурсів за формою згідно з додатком (п. 13).

Відповідно до Указу Президента України від 17 лютого 2003 року N 134/2003 "Про заходи щодо створення єдиної системи державної реєстрації земельних ділянок, нерухомого майна та прав на них у складі державного земельного кадастру", який в силу ст. 106 Конституції України є обов'язковим до виконання на території України, на Державний комітет України по земельних ресурсах покладено обов'язок щодо здійснення у складі державного земельного кадастру реєстрації земельних ділянок, нерухомого майна та прав на них, договорів оренди земельних ділянок.

Як вбачається зі змісту вказаного договору оренди, він був зареєстрований в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі 26 травня 2003 року за № 797/97.

28 листопада 2008 р. між Приватним підприємством „Ал'янс-1" та гр. ОСОБА_1 було укладено договір купівлі-продажу, відповідно до якого ОСОБА_1 придбала у власність будівлю автомийки загальною площею 375,5 кв.м, яка знаходиться в буд. за АДРЕСА_1 у м. Одесі. Право власності на вказану будівлю за ОСОБА_1 зареєстровано КП „Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості" 08.12.2008 р. за реєстр. № 25278320, номер запису 3188 в книзі 83неж-170, про що свідчить витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 21175993 від 08.12.2008 р.

При цьому ОСОБА_1 була зареєстрована як фізична особа-підприємець 09.09.2008 р., про що свідчить свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серії НОМЕР_1 та вбачається з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців станом на 21.03.2014 р.

Як вказує позивач, ним було подано до Одеської міської ради заяву про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення вищевказаної земельної ділянки в оренду.

Як свідчать матеріали справи, рішенням Одеської міської ради № 3385-VІ від 16.04.2013 року був затверджений проект землеустрою щодо відведення ФОП ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,0415 га по АДРЕСА_1, та вказану земельну ділянку (кадастровий номер 5110137500:15:005:0041) надано ФОП ОСОБА_1 для експлуатації та обслуговування будівлі автомийки. Також вказаним рішенням ОМР було вирішено розірвати за згодою сторін договір оренди землі за адресою: АДРЕСА_2, між Одеською міською радою та ПП „Ал'янс-1", який зареєстрований в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі від 26 травня 2003 року за № 797/97.

В подальшому рішенням Одеської міської ради № 4311-VI від 17.12.2013 року були внесені зміни до вказаного вище рішення ОМР № 3385-VІ від 16.04.2013 року в частині написання кадастрового номеру земельної ділянки, у зв'язку з чим було виправлено кадастровий номер земельної ділянки на 5110137500:15:001:0041.

Як стверджує позивач, рішенням ОМР було вирішено розірвати договір за згодою сторін. Однак, до теперішнього часу укладений відповідачами договір оренди не припинив свою дію, у зв'язку з чим ФОП ОСОБА_1 не може реалізувати своє право користування на умовах оренди земельної ділянки та повноцінно експлуатувати і обслуговувати автомийку, яка належить позивачу на праві приватної власності.

Разом з тим позивач наголошує, що з витягу з Державного земельного кадастру вбачається, що кадастровий номер земельної ділянки, що розташована у м. Одеса по АДРЕСА_1, не співпадає із кадастровим номером земельної ділянки, яка здається в оренду згідно спірного договору. Таким чином, позивач стверджує, що нотаріус позбавлений можливості здійснити нотаріальне посвідчення розірвання договору, що також підтверджується листом приватного нотаріуса, який мав посвідчити правочин щодо розірвання договору.

Враховуючи неможливість розірвання договору за згодою сторін та у зв'язку з відсутністю підстав для нотаріального посвідчення, позивач вважає, що єдиною можливою та закріпленою законодавством підставою для розірвання договору є рішення суду.

У зв'язку з викладеними обставинами позивач звернувся до господарського суду із заявленим позовом про розірвання спірного договору оренди землі, укладеного між відповідачами.

Згідно ст. 92 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку та яке набувають підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності.

Згідно положень ч. 2 і 3 ст. 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Відповідно до частини першої статті 93 Земельного кодексу України та статті 1 Закону України "Про оренду землі" право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

В ч. 1 ст. 31 Закону України „Про оренду землі" визначено, що договір оренди землі припиняється у разі набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці.

За положеннями ч. 2-4 ст. 31 вказаного Закону договір оренди землі припиняється також в інших випадках, передбачених законом. Договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Отже, розірвання договору оренди землі є одним із способів припинення договору оренди. Також статтею 32 Закону України "Про оренду землі" передбачено такий спосіб припинення договору оренди землі як його дострокове розірвання за рішенням суду на вимогу однієї із сторін договору.

Відповідно до п. 6.2 спірного договору він може бути достроково розірваний за рішенням суду на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Статтею 651 Цивільного кодексу України передбачено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Згідно частини 1 статті 652 Цивільного кодексу України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. При цьому, якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Враховуючи вищенаведені положення законодавства, з вимогами про розірвання спірного договору оренди до суду може звернутися лише сторона договору.

Аналогічний принцип про можливість розірвання договору на вимогу сторони закріплено статтею 188 Господарського кодексу України.

З огляду на такі обставини, суд доходить до висновку про те, що позивач позбавлений права звертатися з вимогами про розірвання спірного договору оренди. При цьому слід зазначити, що позивач не позбавлений права захистити своє право землекористування у інший передбачений чинним законодавством спосіб.

Оцінюючи надані сторонами докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги особи-підприємця ОСОБА_1 про розірвання спірного договору оренди не обґрунтовані, не відповідають вимогам чинного законодавства, тому не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

У зв'язку з тим, що рішення відбулось не на користь позивача, відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, понесені позивачем при подачі позову, відносяться за рахунок позивача.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Приватного підприємства „Ал'янс-1" та Одеської міської ради про розірвання договору оренди земельної ділянки відмовити.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 23.06.2014 р.

Суддя Петров В.С.