Постанова

від 24.06.2014 по справі 820/10672/14

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

24 червня 2014 р. Справа № 820/10672/14

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого - судді Супрун Ю.О.,

при секретарі судового засідання - Ахвердян Р.А.,

за участю:

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - Кобилянської О.К.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду справу за адміністративним позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 до Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень - рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_3 (надалі за текстом - ФОП ОСОБА_3, позивач) звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області (надалі за текстом - Основянська ОДПІ м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській обл., відповідач), в якому просить суд: визнати протиправним та скасувати рішення відповідача № 0001011702 від 25.04.2014 року, яким ФОП ОСОБА_3 було донараховано 15434,25 грн. єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та 1543,43 грн. штрафних санкцій; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення відповідача № 0000961702 від 22.04.2014 року, яким ФОП ОСОБА_3 збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок з доходів фізичних осіб, що сплачується податковими агентами, із доходів платника податку у сумі 0,00 грн. за основним платежем та 510,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення відповідача № 0000951702 від 22.04.2014 року, яким ФОП ОСОБА_3 збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок з доходів фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування у сумі 66104,64 грн. за основним платежем та 16526,16 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення відповідача № 0000941702 від 22.04.2014 року, яким ФОП ОСОБА_3 збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в частині збільшення на суму 79582,33 грн. за основним платежем та 20065,58 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що з акту перевірки №1230/20-38-17-02-09/НОМЕР_5 від 14.04.2014 року вбачається порушення позивачем п.138.1, п.138.2 ст.138, п.177.2 ст.177, п.177.4 ст.177, ст.185, ст.188, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.199.1 ст.199 Податкового кодексу України (далі за текстом - ПК України), пп.1 п.1 ст.4, пп.1 п.2 ст.6, пп.2 п.1 ст.7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», ч. 1 ст.203, 215, п.1 ст.216, ст.228 ЦК України, пп.б п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України та пп.3.2, п.3.3 розділу ІІІ Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, затвердженого Наказом ДПА України від 24.12.2010 р. №1020 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.01.2011 р. за №46/18784. Позивач вважає, що під час здійснення господарської діяльності ним виконано всі вимоги законодавства, вказані порушення законодавства з його боку відсутні.

Представник позивача в судовому засіданні просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в їх обґрунтування в адміністративному позові.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував з підстав, зазначених у наданих письмових запереченнях та додатково зазначив, що податковий орган під час винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, діяв на підставі, у спосіб та у межах повноважень, передбачених податковим законодавством України.

Оскільки судом зібрані докази, що в своїй сукупності повно та всебічно висвітлюють обставини спірних правовідносин, визначене ч. 1 ст. 2 КАС України завдання адміністративного судочинства залишається незмінним при розгляді будь-якої адміністративної справи, в тому числі і справи за позовом до суб'єкта владних повноважень і дотримання вказаного завдання є обов'язковим в силу приписів ч. 2 ст. 19 Конституції України, суд доходить висновку, що адміністративна справа має бути розглянута та вирішена на підставі наявних в ній доказів.

Заслухавши пояснення представників сторін по справі, розглянувши матеріали справи, вивчивши доводи, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд виходить з таких підстав та мотивів.

З матеріалів справи вбачається, що ФОП ОСОБА_3 пройшла передбачену чинним законодавством процедуру державної реєстрації, набула правового статусу суб'єкта господарювання - фізичної особи-підприємця, включена до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 18.11.2009 року, ЄДРПОУ НОМЕР_5, та перебуває на обліку як платник податків, зборів (обов'язкових платежів) в Основ`янській ОДПІ м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області з 19.11.2009 року за № 1340. Позивач є платником податку на додану вартість згідно свідоцтва від 20.06.2012 року за № НОМЕР_10, виданого Основ`янською МДПІ м. Харкова, індивідуальний податковий номер НОМЕР_5.

Основ`янською ОДПІ м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області проведено планову виїзну перевірку ФОП ОСОБА_3 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 року по 31.12.2013 рік. За результатами перевірки складено акт №1230/20-38-17-02-09/НОМЕР_5 від 14.04.2014 року, відповідно до якого встановлені наступні порушення, а саме:

1) встановлено завищення валового доходу на загальну суму 1062,50 грн., в т.ч. за 2013 рік на 1062,50 грн.;

2) п. 138.1, п. 138.2 ст. 138, п. 177.4 ст. 177 ПК України, в результаті чого було встановлено завищення задекларованих витрат на загальну суму 398976,10 грн.;

3) п. 177.2 ст. 177 ПК України, в результаті чого було встановлено заниження оподатковуваного доходу на загальну суму 397913,60 грн., в т.ч. за 2012 рік 397913,60 грн.;

4) пп.б п. 176.2 ст. 176 ПК України та пп. 3.2, п. 3.3 розділу ІІІ Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, затвердженого Наказом ДПА України від 24.12.2010 р. №1020 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.01.2011 р. за №46/18784, в деяких випадках не включено до звіту по формі №1 ДФ, суми виплачених доходів фізичним особам - підприємцям;

5) порушено пп. 1 п.1 ст. 4, пп. 1 п.2 ст. 6, пп. 2 п. 1 ст. 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», за результатами перевірки донараховано єдиного соціального внеску з урахуванням вимог п. 3 ст.7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» у сумі 15434,25 грн.;

6) заниження податкового зобов'язання з ПДВ на загальну суму 80349,00 грн., в т.ч. за липень 2012 р. на 25649,00 грн., за вересень 2012 р. на 35138,00 грн., за жовтень 2012 р. на 18795,00 грн., за травень 2013 року на 767,00 грн.;

7) п. 203.1 ст. 203 ПК України несвоєчасне подання Декларації з ПДВ за січень 2013 року, по строку 20.02.2013 р. надано 28.02.2013 р.;

8) ч. 1 ст. 203, 215, п.1 ст. 216, ст. 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ФОП ОСОБА_3 з контрагентом-постачальником ПП «АДОНА»;

9) ст. 185, ст. 188, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 199.1 ст. 199 ПК України ФОП ОСОБА_3 завищено податковий кредит за липень 2012 р. на 25649,00 грн., за вересень 2012 р. на 35138,00 грн., за жовтень 2012 року на 18795,00 грн. за рахунок включення до складу податкового кредиту товарів отриманих від ПП «АДОНА» у звітному періоді та заниження податку на додану вартість за рахунок безпідставного віднесення до складу податкового кредиту травня 2013 року ПДВ у сумі 767,00 грн.;

10) п. 6 ст. 128 Господарського кодексу України, а саме неналежне ведення обліку результатів своєї підприємницької діяльності, включення до декларації про майновий стан та доходи перекручених даних.

На підставі акту перевірки відповідачем були винесені:

1) рішення №0001011702 від 25.04.2014 року, яким ФОП ОСОБА_3 було донараховано 15434,25 грн. єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та 1543,43 грн. штрафних санкцій за порушення пп. 1 п. 1 ст. 4, пп. 1 п. 2 ст. 6, пп. 2 п. 1 ст. 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»;

2) податкове повідомлення-рішення №0000961702 від 22.04.2014 року, яким ФОП ОСОБА_3 збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок з доходів фізичних осіб, що сплачується податковими агентами, із доходів платника податку у сумі 0,00 грн. за основним платежем та 510,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) за порушення пп. 177.5.3 п. 177.5 ст. 175 ПК України;

3) податкове повідомлення-рішення №0000951702 від 22.04.2014 року, яким ФОП ОСОБА_3 збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок з доходів фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування у сумі 66104,64 грн. за основним платежем та 16526,16 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) за порушення пп. 177.5.3 п. 177.5 ст. 175 ПК України;

4) податкове повідомлення-рішення №0000941702 від 22.04.2014 року, яким ФОП ОСОБА_3 збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у сумі 80349,00 грн. за основним платежем та 20257,25 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) за порушення ст. 185, ст. 188, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 199.1 ст. 199, п. 203.1 ст. 203 ПК України.

Позивачем порушення, встановлені в акті перевірки, а саме завищення валового доходу на загальну суму 1062,50 грн., в т.ч. за 2013 рік на 1062,50 грн., заниження податкового зобов'язання з ПДВ за травень 2013 року на 767 грн., п.203.1 ст.203 ПК України, п.6 ст.128 Господарського кодексу України не оскаржуються.

Щодо висновків про порушення позивачем пп.б п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України та пп.3.2, п.3.3 розділу ІІІ Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, затвердженого Наказом ДПА України від 24.12.2010 р. №1020 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.01.2011 р. за №46/18784, в деяких випадках не включено до звіту по формі №1 ДФ, суми виплачених доходів фізичним особам - підприємцям.

Суд зазначає, що відповідно до п. 51.1 ст.51 ПК України податковий агент зобов'язаний подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, а також сум нарахованого та утриманого з них податку контролюючому органу за місцем свого обліку.

Відповідно до пп.б п. 176.2 ст.176 ПК України, особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані: подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду.

Згідно із п.п.1.2 розділу І Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, затвердженого Наказом ДПА України від 24.12.2010 р. №1020 (далі за текстом - Порядок), дія цього Порядку поширюється на податкових агентів, а саме: юридичних осіб (їх філії, відділення, інші відокремлені підрозділи), самозайнятих осіб, представництва нерезидентів - юридичних осіб, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) нараховують (виплачують, надають) доходи фізичній особі та/або зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі.

Відповідно до п.п. 3.2 та 3.3 вказаного Порядку у графі 3а "Сума нарахованого доходу" відображається (за звітний квартал) дохід, який нараховано фізичній особі відповідно до ознаки доходу згідно з довідником ознак доходів, наведеним у додатку до цього Порядку. У разі нарахування доходу його відображення у графі 3а є обов'язковим незалежно від того, виплачені такі доходи чи ні. У графі 3 "Сума виплаченого доходу" відображається сума фактично виплаченого доходу платнику податку податковим агентом.

Відповідно до пп. 14.1.180 ст. 14 ПК України податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.

Відповідно до п. 177.7 ст.177 ПК України фізична особа - підприємець вважається податковим агентом працівника - фізичної особи, яка перебуває з нею у трудових, цивільно-правових відносинах, або будь-якої іншої фізичної особи щодо будь-яких оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) на користь такої особи.

Відповідно до п. 177.8 ст.177 ПК України під час нарахування (виплати) фізичній особі - підприємцю доходу від операцій, здійснюваних у межах обраних ним видів діяльності, суб'єкт господарювання, який нараховує (виплачує) такий дохід, не утримує податок на доходи у джерела виплати, якщо фізичною особою - підприємцем, яка отримує такий дохід, надано копію документу, що підтверджує її державну реєстрацію відповідно до закону як суб'єкта підприємницької діяльності.

Відповідач прийшов до висновку про порушення позивачем пп.б п.176.2 ст.176 ПК України та пп.3.2, п.3.3 розділу ІІІ Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, затвердженого Наказом ДПА України від 24.12.2010 р. №1020 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.01.2011 р. за №46/18784, оскільки позивачем в деяких випадках не включено до звіту по формі №1 ДФ, суми виплачених доходів фізичним особам - підприємцям.

Суд зазначає, що відповідно до пп. 14.1.180 ст. 14, п. 177.7 ст.177 ПК України позивач не виступає податковим агентом для фізичних осіб-підприємців, яким він виплачує доходи. Зважаючи на те, що позивач не виступає податковим агентом, він відповідно до вимог п. 51.1 ст.51, пп.б п. 176.2 ст.176 ПК України ПК України не зобов'язаний подавати податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, а також сум нарахованого та утриманого з них податку контролюючому органу за місцем свого обліку.

Таким чином, суд приходить до висновку, що у відповідача не було підстав для прийняття податкового повідомлення-рішення №0000961702 від 22.04.2014 року, яким ФОП ОСОБА_3 збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок з доходів фізичних осіб, що сплачується податковими агентами, із доходів платника податку у сумі 0,00 грн. за основним платежем та 510,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Суд зазначає, що порушення позивачем податкового законодавства, викладені в акті перевірки, та які були підставою для прийняття оскаржуваних рішень, містять посилання на те, що контрагентом позивача ПП «АДОНА» були порушені норми чинного законодавства України при провадженні своєї господарської діяльності, оскільки вона мала господарські взаємовідносини із ТОВ «ВЕКТРА 3000», діяльність якої носить характер «транзитно-конвертаційної спрямованості» відповідно до порушеного кримінального провадження за №32013030000000123. Таких висновків відповідач прийшов на підставі акту ДПІ у м. Лисичанську від 31.12.2013 року №42/12-09-22/32359113 про результати позапланової виїзної перевірки Приватного підприємства «Адона» (скорочене найменування відповідно до установчих документів - ПП "Адона", код за ЄДРПОУ 32359113) з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та податку на додану вартість за період з 01.10.10 по 30.09.13 по фінансово-господарським взаємовідносинам з ТОВ «ВЕКТРА 3000» (код за ЄДРПОУ 37377252) та ТОВ «ВІСТОЛ» (код за ЄДРПОУ 32926534).

Щодо висновків про порушення позивачем п.138.1, п.138.2 ст.138, п.177.2 ст.177, п.177.4 ст.177, ст.185, ст.188, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.199.1 ст.199 ПК України, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з п.п. 138.4, 138.6 - 138.9, пп. 138.10.2 - 138.10.4 п. 138.10, п. 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з п. 138.5, пп. 138.10.5, 138.10.6 п. 138.10, п.п. 138.11, 138.12 цієї статті, п. 140.1 ст. 140 і ст. 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у п. 138.3 цієї статті та у ст. 139 цього Кодексу.

Згідно з п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Пункт 177.2 ст.177 ПК України передбачає, що об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Згідно п. 177.4 ст. 177 ПК України до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності).

Згідно з положеннями п. 198.2. ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3. ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

Згідно ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-XIV первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч.1, 2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, що повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Пунктом 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, які покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірного правового акту індивідуальної дії на відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, суд виходить з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що між ФОП ОСОБА_3 (покупець) та ПП «Адона» (постачальник) було укладено договір поставки №27/12 від 18.07.2012 року та відповідну додаткову угоду №1 від 27.07.2012 року до вказаного договору. Відповідно до п.1.1 вказаного договору постачальник зобов'язується передати у власність покупця, а покупець оплатити та прийняти вугільну продукцію, що йменується в подальшому «Товар». Згідно із п.1.2 договору кількість товару, що постачається за даним договором, вказується у відповідних специфікаціях, які є невід'ємною частиною даного договору. Положеннями п.2.1 договору із врахуванням додаткової угоди передбачено, що ціна товару визначена в національній валюті України на умовах, передбачених даним договором, і вказується в специфікаціях на кожну партію товару. В ціну товару включені усі прямі та непрямі витрати постачальника, пов'язані із купівлею товару, його навантаженням в залізнично-дорожні вагони або автотранспорт, зберіганням товару до моменту відправки товару покупцю. Відповідно до п.3.1 умови та строки поставки конкретної партії товару вказуються у відповідних специфікаціях на партію товару, кожна із яких є невід'ємною частиною даного договору. Згідно п.3.4 договору із врахуванням положень додаткової угоди передача та прийняття товару оформлюється накладною, яка підписується постачальником та покупцем.

До вказаного договору сторонами було укладено додаток №1 від 18.07.2012 року, №2 від 01.09.2012 року, №3 від 03.09.2012 року із відповідними специфікаціями.

Придбання товару підтверджується наступними документами: накладні №18 від 28.07.2012 року на загальну суму 153896,40 грн., №28 від 03.10.2012 року на загальну суму 37800,00 грн., №29 від 04.10.2012 року на загальну суму 37800,00 грн., №30 від 05.10.2012 року на загальну суму 37170,00 грн., №24 від 05.09.2012 року на загальну суму 40500,00 грн., №25 від 06.09.2012 року на загальну суму 40500,00 грн., №26 від 07.09.2012 року на загальну суму 36000,00 грн., №27 від 14.09.2012 року на загальну суму 4230,00 грн., №22 від 03.09.2012 року на загальну суму 44800,00 грн., №23 від 04.09.2012 року на загальну суму 44800,00 грн., всього передано вугільної продукції на суму 477496,40 грн..

ПП "Адона" у зв'язку із поставкою вугільної продукції на адресу ФОП ОСОБА_3 було виписано податкові накладні №64 від 28.07.2012 року на загальну суму 163768,13 грн., у т.ч. ПДВ 27294,69 грн. (з них вугілля кам'яне - 153896,40 грн., у т.ч. ПДВ 25649,40 грн.); №74 від 03.09.2012 року на загальну суму 44800,00 грн., у т.ч. ПДВ 7466,67 грн.; №75 від 04.09.2012 року на загальну суму 44800,00 грн., у т.ч. ПДВ 7466,67 грн., №77 від 05.09.2012 року на загальну суму 40500,00 грн., у т.ч. ПДВ 6750,00 грн.; №78 від 06.09.2012 року на загальну суму 40500,00 грн., у т.ч. ПДВ 6750,00 грн.; №79 від 07.09.2012 року на загальну суму 36000,00 грн., у т.ч. ПДВ 6000,00 грн.; №82 від 14.09.2012 року на загальну суму 4230,00 грн., у т.ч. ПДВ 705,00 грн.; №83 від 03.10.2012 року на загальну суму 37800,00 грн., у т.ч. ПДВ 6300,00 грн.; №84 від 04.10.2012 року на загальну суму 37800,00 грн., у т.ч. ПДВ 6300,00 грн.; №85 від 05.10.2012 року на загальну суму 37170,00 грн., у т.ч. ПДВ 6195,00 грн., всього було виписано податкових накладних щодо постачання вугілля кам'яного на загальну суму 477496,40 грн., в т.ч. ПДВ 79582,73 грн.

Розрахунки за поставлений ПП «АДОНА» товар ФОП ОСОБА_3 здійснила в повному обсязі, що підтверджується банківською випискою від 22.08.2012 року на суму 153896,40 грн., від 26.09.2012 року на суму 36000,00 грн., 40500,00 грн., 40500,00 грн., від 27.09.2012 року на суму 4230,00 грн., від 09.10.2012 року на суму 44800,00 грн., 44800,00 грн., від 26.10.2012 року на суму 37170,00 грн., 37800,00 грн., від 14.11.2012 року на суму 37800,00 грн., загальною сумою 477496,40 грн.

Відвантаження товару відбувалося зі складу, який орендує ПП «АДОНА» згідно із договором оренди №01/01/10 від 14.12.2009 року, що розташований у м.Новодружевськ Луганської обл., АДРЕСА_2

Постачання товару від складу ПП «АДОНА» до безпосереднього споживача вугільної продукції ФОП ОСОБА_3 здійснювала за допомогою залізнично-дорожнього транспорту та автотранспорту, що підтверджується договором про транспортно-експедиційне обслуговування №2736 від 11.07.2012 року, укладеного між ФОП ОСОБА_3 та ДП «Південна залізнична дорога», договором про надання послуг №27/12 від 18.07.2012 року, укладеного між ФОП ОСОБА_3 та ПП «АДОНА», договором про надання послуг №87 від 02.07.2012 року, укладеного між ФОП ОСОБА_3 та ФОП ОСОБА_4, договором перевезення вантажу від 05.01.2012 року, укладеного між ФОП ОСОБА_3 та ФОП ОСОБА_5

Постачання товару здійснювалося до залізничних станцій Південної залізниці, а саме: ст. Богодухів (код станції 446506), станція Ковяги (код станції 449307), станція Нова Баварія (код станції 440800), що підтверджується наявними у матеріалах справи залізнично-дорожніми накладними №51924041 від 14.09.2012 року, №48148704 від 28.10.2012 року, №51551141 від 07.09.2012 року, №52995438 від 05.10.2012 року, №49609159 від 28.07.2012 року, №49609100 від 28.07.2012 року.

Постачання товару автотранспортом здійснювалось такими марками автомобілів, як КАМАЗ 5320 (державний номер НОМЕР_6), КАМАЗ (державний номер НОМЕР_7), VOLVO (державний номер НОМЕР_8), КРАЗ (державний номер НОМЕР_9), що підтверджується наявними в матеріалах справи товарно-транспортними накладними.

Навантаження товару у залізничні вагони та автотранспорт на складі, що розташований у АДРЕСА_2, відбувалося за рахунок ПП «АДОНА» відповідно до умов п.2.1 договору поставки №27/12 від 18.07.2012 року та відповідної додаткової угоди №1 від 27.07.2012 року.

Розвантаження із залізничних вагонів та навантаження в автомобілі товару для постачання його кінцевим споживачам здійснювалось згідно із договором про надання послуг №6 від 05.01.2012 року, укладеного між ФОП ОСОБА_3 та підприємством «Укрпостач» ВОІ СОІУ, договором про надання послуг від 05.01.2012 року, укладеного між ФОП ОСОБА_3 та ТОВ «Хартопенерго».

Зважаючи на відсутність у ФОП ОСОБА_3 власних складських приміщень для зберігання вугілля кам'яного та специфіку постачання вугілля кам'яного залізнично-дорожнім транспортом між ФОП ОСОБА_3 та ПП «АДОНА» було укладено договір складського зберігання №27/12/1 від 03.09.2012 року. Відповідно до п.1.1 вказаного договору поклажедавець (ФОП ОСОБА_3.) зобов'язується передати, з наданням необхідних документів, а зберігач (ПП «АДОНА») прийняти на зберігання вугілля кам'яне марки ДГр 0-200 у кількості згідно з актами приймання-передачі, надалі вантаж, і повернути поклажедавцю той же вантаж в асортименті та кількості, у порядку і терміни, передбачені даним договором. Зберігання вантажу здійснюється за адресою АДРЕСА_2. Вугілля кам'яне між сторонами було передане відповідно до актів приймання-передачі вугільної продукції №27/12/2 від 03.09.2012 року, №27/12/1/2 від 04.09.2012 року, №27/12/1/3 від 07.09.2012 року, №27/12/1/4 від 05.10.2012 року.

Між ФОП ОСОБА_3 та ПП «АДОНА» було укладено договір складського зберігання №27/12/2 від 05.09.2012 року. Відповідно до п.1.1 вказаного договору поклажедавець (ФОП ОСОБА_3.) зобов'язується передати, з наданням необхідних документів, а зберігач (ПП «АДОНА») прийняти на зберігання вугілля кам'яне марки Г 0-100 у кількості згідно з актами приймання-передачі, надалі вантаж, і повернути поклажедавцю той же вантаж в асортименті та кількості, у порядку і терміни, передбачені даним договором. Зберігання вантажу здійснюється за адресою АДРЕСА_2. Вугілля кам'яне між сторонами було передане відповідно до актів приймання-передачі вугільної продукції №27/12/2/1 від 05.09.2012 року, №27/12/2/2 від 06.09.2012 року, №27/12/2/3 від 07.09.2012 року, №27/12/2/4 від 14.09.2012 року, №27/12/2/5 від 03.10.2012 року, №27/12/2/6 від 04.10.2012 року, №27/12/2/7 від 05.10.2012 року, №27/12/2/8 від 28.10.2012 року.

В подальшому вугільну продукцію ФОП ОСОБА_3 було використано у власній господарській діяльності та реалізовано бюджетним організаціям, а саме Комунальному закладу охорони здоров'я Обласний туберкульозний санаторій «Володимирський», відділу освіти Валківської районної державної адміністрації Харківської області, Комунальній установі Ржавецький психоневрологічний інтернат Головного управління праці та соцзахисту населення Харківської облдержадміністрації.

Зокрема, між ФОП ОСОБА_3 та Комунальний заклад охорони здоров'я Обласний туберкульозний санаторій «Володимирський» було укладено договір про закупівлю товарів за державні кошти №005/12 від 30.07.2012 року, відповідно до якого ФОП ОСОБА_3 здійснила постачання вугілля кам'яного марки Г 0-100, яке було придбане у ПП «АДОНА», у кількості 260,000 тон, що підтверджується накладною №36 від 07.09.2012 року та актом приймання-передачі вугільної продукції №36 від 07.09.2012 року, накладною №42 від 05.10.2012 року та актом приймання-передачі вугільної продукції №42 від 05.10.2012 року, податковою накладною №2 від 07.09.2012 року, №2 від 05.10.2012 року.

Зважаючи на відсутність у Комунального закладу охорони здоров'я Обласний туберкульозний санаторій «Володимирський» власних складських приміщень для зберігання вугілля кам'яного між закладом та ФОП ОСОБА_3 було укладено договір складського зберігання №005/12/1 від 07.09.2012 року. Відповідно до п.1.1 вказаного договору поклажедавець (Комунальний заклад охорони здоров'я Обласний туберкульозний санаторій «Володимирський») зобов'язується передати, з наданням необхідних документів, а зберігач (ФОП ОСОБА_3.) прийняти на зберігання вугілля кам'яне марки Г 0-100 у кількості 130,000 т, вартістю 139100,00 грн., надалі вантаж, і повернути поклажедавцю той же вантаж в асортименті та кількості, у порядку і терміни, передбачені даним договором. Зберігання вантажу здійснюється за адресою АДРЕСА_2. Вугілля кам'яне між сторонами було передане відповідно до актів приймання-передачі вугільної продукції №37 від 07.09.2012 року, №41 від 18.09.2012 року.

Між ФОП ОСОБА_3 та Комунальним закладом охорони здоров'я Обласний туберкульозний санаторій «Володимирський» було укладено договір складського зберігання №005/12/2 від 05.10.2012 року. Відповідно до п.1.1 вказаного договору поклажедавець (Комунальний заклад охорони здоров'я Обласний туберкульозний санаторій «Володимирський») зобов'язується передати, з наданням необхідних документів, а зберігач (ФОП ОСОБА_3.) прийняти на зберігання вугілля кам'яне марки Г 0-100 у кількості 130,000 т, вартістю 139100,00 грн., надалі вантаж, і повернути поклажедавцю той же вантаж в асортименті та кількості, у порядку і терміни, передбачені даним договором. Зберігання вантажу здійснюється за адресою АДРЕСА_2. Вугілля кам'яне між сторонами було передане відповідно до актів приймання-передачі вугільної продукції №43 від 05.10.2012 року, №01 від 05.11.2012 року, №01 від 06.11.2012 року.

Розрахунки за поставлений товар були проведені повністю відповідно до банківських виписок від 10.09.2012 року, 21.09.2012 року, 22.10.2012 року, 23.10.2012 року.

Транспортування товару здійснювалось залізнично-дорожнім транспортом відповідно до накладної №45 від 14.09.2012 року, акту приймання-передачі виконаних робіт (послуг) №45 від 14.09.2012 року, з-д накладної №51924041 від 14.09.2012 року; накладної №49 від 28.10.2012 року, акту №49 від 28.10.2012 року, з-д накладної №48148704 від 28.10.2012 року, №48148563 від 28.10.2012 року; та автотранспортом відповідно до акту приймання виконаних робіт (наданих послуг) від 18.09.2012 року, товарно-транспортної накладної серії №415 від 18.09.2012 року; акту приймання виконаних робіт (наданих послуг) від 05.11.2012 року, товарно-транспортної накладної серії №1011 (№44) від 05.11.2012 року, серії №1011 (№43) від 05.11.2012 року, серії №1011 (№42) від 05.11.2012 року; акту приймання виконаних робіт (наданих послуг) від 06.11.2012 року, товарно-транспортної накладної серії №1011 (№47) від 06.11.2012 року, серії №1011 (№46) від 06.11.2012 року, серії №1011 (№45) від 06.11.2012 року; акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 05.11.2012 року, товарно-транспортної накладної серії АХ №05111201.

Розвантаження з залізничних вагонів та навантаження в автомобілі вугілля на станції Ковяги Південної залізниці здійснювалося підприємством «Укрпостач» ВОІ СОІУ відповідно до договору про надання послуг №6 від 05.01.2012 року, акту здачі-прийняття наданих послуг від 28.09.2012 року, від 31.10.2012 року.

Між ФОП ОСОБА_3 та відділом освіти Валківської районної державної адміністрації Харківської області було укладено договір про закупівлю товарів за державні кошти №4-12 від 12.03.2012 року, відповідно до якого ФОП ОСОБА_3 здійснила постачання вугілля кам'яного марки ДГР 0-200, яке було придбане у ПП «АДОНА», у кількості 128,000 тон, що підтверджується накладною №7 від 09.09.2012 року та актом приймання-передачі вугільної продукції №7 від 09.09.2012 року, податковою накладною №3 від 09.09.2012 року.

Зважаючи на відсутність у відділу освіти Валківської районної державної адміністрації Харківської області власних складських приміщень для зберігання вугілля кам'яного між відділом освіти та ФОП ОСОБА_3 було укладено договір складського зберігання №4-12/1 від 09.09.2012 року. Відповідно до п.1.1 вказаного договору поклажедавець (відділ освіти Валківської районної державної адміністрації Харківської області) зобов'язується передати, з наданням необхідних документів, а зберігач (ФОП ОСОБА_3.) прийняти на зберігання вугілля кам'яне марки ДГР 0-200 у кількості 128,000 т, вартістю 114560,00 грн., надалі вантаж, і повернути поклажедавцю той же вантаж в асортименті та кількості, у порядку і терміни, передбачені даним договором. Зберігання вантажу здійснюється за адресою АДРЕСА_2. Вугілля кам'яне між сторонами було передане відповідно до актів приймання-передачі вугільної продукції №01 від 09.09.2012 року, №02 від 11.09.2012 року, №03 від 12.10.2012 року.

Розрахунки за поставлений товар були проведені повністю відповідно до банківської виписки від 08.10.2012 року.

Транспортування здійснювалось залізнично-дорожнім транспортом відповідно до накладної №44 від 07.09.2012 року, акту приймання-передачі виконаних робіт (послуг) №44 від 07.09.2012 року, з-д накладної №51551141 від 07.09.2012 року; накладної №46 від 05.10.2012 року, акту приймання-передачі виконаних робіт (послуг) №46 від 05.10.2012 року, з-д накладної №52995438 від 05.10.2012 року; та автотранспортом відповідно до акту приймання виконаних робіт (наданих послуг) від 11.09.2012 року, товарно-транспортної накладної серії №1009 від 11.09.2012 року, серії №1009 від 11.09.2012 року, серії №1009 від 11.09.2012 року; акту приймання виконаних робіт (наданих послуг) від 12.10.2012 року, товарно-транспортної накладної серії №1010 від 12.10.2012 року, товарно-транспортної накладної серії №1010 від 12.10.2012 року, товарно-транспортної накладної серії №1010 від 12.10.2012 року, товарно-транспортної накладної серії №1010 від 12.10.2012 року, товарно-транспортної накладної серії №1010 від 12.10.2012 року, товарно-транспортної накладної серії №1010 від 12.10.2012 року; акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 12.10.2012 року, товарно-транспортної накладної серії АХ №12101201.

Розвантаження з залізничних вагонів та навантаження в автомобілі вугілля на станції Богодухів Південної залізниці здійснювалося підприємством «Укрпостач» ВОІ СОІУ відповідно до договору про надання послуг №6 від 05.01.2012 року, акту здачі-прийняття наданих послуг від 11.09.2012 року, від 12.10.2012 року.

Між ФОП ОСОБА_3 та Комунальною установою Ржавецький психоневрологічний інтернат Головного управління праці та соцзахисту населення Харківської облдержадміністрації було укладено типовий договір про закупівлю товарів (робіт або послуг) за державні кошти №41 від 02.07.2012 року, відповідно до якого ФОП ОСОБА_3 здійснила постачання вугілля кам'яного марки ДГР, яке було придбане у ПП «АДОНА», у кількості 137,900 тон, що підтверджується накладною №01 від 31.07.2012 року та актом приймання-передачі вугільної продукції №01 від 31.07.2012 року, податковою накладною №2 від 31.07.2012 року.

Розрахунки за поставлений товар були проведені повністю відповідно до банківської виписки від 22.08.2012 року.

Транспортування здійснювалось залізнично-дорожнім транспортом відповідно до накладної №39 від 28.07.2012 року, акту приймання-передачі виконаних робіт (послуг) №39 від 28.07.2012 року, з-д накладної №49609159 від 28.07.2012 року, №49609100 від 28.07.2012 року; та автотранспортом відповідно до акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.07.2012 року, товарно-транспортної накладної серії АХ №31071201, №31071202, №31071203, №31071204, №31071205, №31071206.

Розвантаження з залізничних вагонів та навантаження в автомобілі вугілля на станції Нова Баварія Південної залізниці здійснювалося ТОВ «Хартопенерго» відповідно до договору про надання послуг №01/12 від 05.01.2012 року, акту здачі-прийняття наданих послуг від 31.07.2012 року.

Усі витрати позивача з оплати вартості придбаного товару та послуг були об'єктивно необхідні позивачу для забезпечення власної господарської діяльності, а всі витрати, підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами.

Зміст наданих позивачем до суду документів містить назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції; первинні документи виписані реально існуючими суб'єктами права, що не заперечувалось представником відповідача в судовому засіданні.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що оглянуті документи не мають дефектів форми, змісту або походження, які в силу ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст. 44 ПК України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704), призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

Приєднані до справи документи про рух безготівкових коштів засвідчують факт виконання позивачем зобов'язань по оплаті вартості товарів за переліченими вище правочинами шляхом перерахування безготівкових грошових коштів. З огляду на приписи Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" та Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом", суд робить висновок про те, що операції суб'єктів права з перерахування саме безготівкових грошових коштів є прозорими для контролю з боку Держави, так як здійснюються виключно у встановлений самою ж Державою спосіб - через банківські установи. Наявні у справі документи засвідчують, що безготівкові кошти були списані з рахунків позивача, тобто вибули з його власності. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та вказаного в акті перевірки контрагенту позивача спільного інтересу щодо їх отримання (що могло б мати місце в разі пов'язаності цих осіб), в матеріалах справи немає.

Окремо суд звертає увагу, що податковим органом не виявлено порушень законодавства в контексті правоздатності і дієздатності суб'єктів господарювання, які є сторонами спірного правочину, укладеного позивачем з визначеним в акті контрагентом, до правового статусу сторін цих правочинів як платників ПДВ, відповідності спірного правочину вимогам закону, належності складання первинних документів за спірним правочином відповідач ані при проведенні перевірки, ані в ході судового розгляду не мав.

Судом також встановлено, що мотиви фізичної відсутності товару у спірних правовідносинах, невикористання товару в господарській діяльності позивача, способу, порядку та стану розрахунків не були покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірних рішень.

Частиною 5 ст. 203 ЦК України передбачено, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Стаття 204 ЦК України закріплює принцип презумпції правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Статтею 228 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Між тим, належними та допустимими в розумінні ст. 124 Конституції України, ст. 70 КАС України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст.191 КК України та ст.212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст.207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним). З положень наведених норм права випливає, що сам лише акт проведеної податковим органом перевірки діяльності платника податків, де викладені певні висновки контролюючого органу, не є достатнім доказом нереальності господарських операцій, позаяк законодавець не надав акту перевірки преюдиціального значення.

Таким чином, суд не погоджується із висновком відповідача про порушення позивачем ч. 1 ст.203, 215, п.1 ст.216, ст.228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ФОП ОСОБА_3 з контрагентом-постачальником ПП "Адона".

Щодо порушено пп.1 п.1 ст.4, пп.1 п.2 ст.6, пп.2 п.1 ст.7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

Згідно із п.2 ч.1 ст. 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пункті 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, та на суму доходу, що розподіляється між членами сім'ї фізичних осіб - підприємців, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

Суд зазначає, що відповідач прийшов до висновку про порушення позивачем пп.1 п.1 ст.4, пп.1 п.2 ст.6, пп.2 п.1 ст.7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» у зв'язку із тим, що позивачем недоутримано єдиний соціальний внесок з фактично отриманого ним доходу, з урахуванням порушень викладених у п.2.1.2 акту перевірки (порушення п.177.2 ст. 177 ПК України).

Зважаючи на те, що суд дійшов висновку про відсутність порушень з боку позивача п.177.2 ст. 177 ПК України, суд приходить до висновку про відсутність і порушень з боку позивача пп.1 п.1 ст.4, пп.1 п.2 ст.6, пп.2 п.1 ст.7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

Отже, мотиви, покладені податковим органом в основу спірних рішень відповідача, суперечать закону.

Відтак, обраний відповідачем у спірних правовідносинах спосіб реалізації владної управлінської функції також прямо суперечить закону.

Суд відмічає, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", позивач та його контрагенти є окремими суб'єктами права зі статусом фізичної особи-підприємця та юридичної особи, а відтак за змістом норм ПК України позивач та контрагент позивача є окремими платниками податків. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника податків відповідно до ст. 61 Конституції України мають індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.

Крім того у відповідності до ст. 1 Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року Україна визнає джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов'язковими для правозастосування органами правосуддя.

Суд зазначає, що основним висновком у рішенні від 22.01.2009 року у справі "БУЛВЕС АД проти Болгарії" (заява № 3991/03), Європейський Суд з прав людини зазначив, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Відповідно до ч. 2 ст. 8 КАС України зазначено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Статтею 86 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч. 1 ст. 86); ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч. 2 ст. 86); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч. 3 ст. 86).

Відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок, щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень не надав до суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів законності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Викладене в акті перевірки судження відповідача про порушення позивачем податкового законодавства відносно формування складу задекларованих витрат та податкового кредиту і, як наслідок, завищення задекларованих витрат та заниження суми ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету, є помилковим, оскільки базується лише на припущеннях, що суперечить вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, ані акт перевірки, ані матеріали справи не містять належних та допустимих доказів вчинення платником податків виявлених податковим органом порушень.

Таким чином, враховуючи вкладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, оскільки належним чином обґрунтовані законодавчою базою, підтверджені належними беззаперечними доказами.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 2, 8-14, 71, 94, 159, 160-164, 167, 186 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 до Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень - рішень - задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати рішення Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області № 0001011702 від 25.04.2014 року.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області № 0000961702 від 22.04.2014 року.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення відповідача № 0000951702 від 22.04.2014 року.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення відповідача № 0000941702 від 22.04.2014 року в частині збільшення на суму 79582,33 грн. за основним платежем та 20065,58 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Стягнути з Державного бюджету України (УДКСУ у Червонозаводському районі м. Харкова Харківської області, МФО 851011, р/р 31217206784011) на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ НОМЕР_5) судовий збір у розмірі 399 (триста дев'яносто дев'ять) гривень 53 коп..

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, установлених цією статтею, залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 27 червня 2014 року

Суддя Супрун Ю.О.