Рішення

від 25.06.2014 по справі 910/9125/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/9125/14 25.06.14

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Обмачівські зорі», Чернігівська обл., с.Обмачів, ЄДРПОУ 33982961

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Олєон», м.Київ, ЄДРПОУ 39031565

про розірвання договору купівлі-продажу та стягнення 173 960,62 грн.

Суддя Любченко М.О.

від позивача: Чистова А.С. - по дов.;

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Обмачівські зорі», Чернігівська обл., с.Обмачів

звернулось до господарського суду м.Києва з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Олєон», м.Київ про розірвання договору №КП2602/14 від 26.02.2014р. купівлі-продажу товару на умовах попередньої оплати, стягнення попередньої оплати в розмірі 167 000 грн., пені в сумі 3 843,29 грн., 3% річних в розмірі 219,62 грн. та інфляційних збитків в сумі 2 897,72 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору №КП2602/14 від 26.02.2014р. в частині здійснення поставки товару у визначені договором строки, що стало підставою для звернення до суду з розглядуваним позовом.

24.06.2014р. позивач звернувся до суду з заявою б/н від 23.06.2014р. про відмову від частини позовних вимог, зокрема, Товариство з обмеженою відповідальністю «Обмачівські зорі» відмовилось від позову в частині розірвання договору №КП2602/14 від 26.02.2014р. купівлі-продажу товару на умовах попередньої оплати.

Відповідач у судове засідання 25.06.2014р. не з'явився, представника не направив, своїм правом на участь у судовому засіданні не скористався, відзиву на позовну заяву не надав.

За висновками суду, Товариство з обмеженою відповідальністю «Олєон» було належним чином повідомлено про час та місце розгляду справи, виходячи з наступного:

За приписами ст.65 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається учасникам судового процесу за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Відповідно до п.11 листа №01-8/123 від 15.03.2007р. Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році» до повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Статтею 93 Цивільного кодексу України встановлено, що місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

Згідно із ч.4 ст.89 вказаного Кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

Відповідно до ч.1 ст.16 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

За змістом наявного у матеріалах справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцезнаходженням відповідача на теперішній час є: 02132, м.Київ, Дарницький район, 161 Садова, буд.78.

На вказану адресу судом на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України було скеровано ухвали від 15.05.2014р. та від 04.06.2014р. з метою повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи.

Пунктом 3.9.1 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» передбачено, що в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Наразі, конверти з судовою кореспонденцією було повернуто на адресу господарського суду з відміткою «Інші причини, що не дали змоги виконати обов'язки щодо поштового відправлення».

Приймаючи до уваги направлення господарським судом поштової кореспонденції за адресою Товариства з обмеженою відповідальністю «Олєон», яка наявна в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, враховуючи позицію Вищого господарського суду України, суд дійшов висновку про належне повідомлення відповідача про дату, час і місце розгляду справи.

Наразі, з огляду на неявку відповідача в судове засідання, господарський суд враховує, що за змістом ст.22 Господарського процесуального кодексу України прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Статтею 77 зазначеного Кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно із п.3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Крім того, в силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).

Таким чином, враховуючи вищенаведене, незважаючи на те, що відповідач в процесі розгляду справи так і не скористався правами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України, а неявка вказаного учасника судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, дослідивши всі представлені заявником докази, господарський суд встановив:

Згідно зі ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

За змістом ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст.ст.6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ст.712 Цивільного кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, 26.02.2014р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Олєон» (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Обмачівські зорі» (покупець) було укладено договір №КП2602/14 купівлі-продажу товару на умовах попередньої оплати. У розділі 1 договору контрагенти погодили, що вказаний правочин визначає умови купівлі-продажу товару (засобів захисту рослин та/або мікродобрив, та/або міндобрив, та/або насіння) на умовах попередньої оплати. Предметом договору є товар, який належить продавцю на момент укладання угоди або буде набутий продавцем у майбутньому.

Відповідно до п.2.1 договору №КП2602/14 від 26.02.2014р. асортимент товару, його кількість визначаються в додатках до договору, які є його невід'ємною частиною, та/або накладних на відпуск товару (видаткових накладних).

Загальна сума договору визначається сукупністю додатків та/або накладних документів на відпуск товару, які підписані у період дії правочину. Ціна товару, що є предметом укладеного між сторонами правочину, вказується у додатках до останнього в національній валюті (п.п.2.3, 2.4 договору №КП2602/14 від 26.02.2014р.).

Пунктом 11.1 договору №КП2602/14 від 26.02.2014р. передбачено, що договір діє з моменту його підписання і скріплення печатками обох сторін до повного виконання сторонами обов'язків.

За своїм змістом та правовою природою укладений між сторонами договір є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм статті 712 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України. В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 Цивільного кодексу України).

З огляду на встановлений ст.204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги договір №КП2602/14 від 26.02.2014р. як належну підставу, у розумінні норм ст.11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків з поставки товару.

Згідно із ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтями 525, 615 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України).

У ч.1 ст.691 Цивільного кодексу України зазначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Частиною 1 ст.692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу (ч.1 ст.693 Цивільного кодексу України».

За змістом п.5.1 договору №КП2602/14 від 26.02.2014р. покупець здійснює попередню оплату партії товару за ціною, вказаною в додатках та/або накладних документах на відпуск товару (видаткових накладних).

У додатку №1 від 26.02.2014р. до договору №КП2602/14 від 26.02.2014р. визначено, що відповідач зобов'язався поставити сою «Лариса» I репродукція у кількості 20 000 кг на загальну суму 167 000 грн.

Вартість товару оплачується на поточний рахунок продавця в національній валюті (п.5.2 договору №КП2602/14 від 26.02.2014р.).

У п.5.3 вказаного правочину сторони дійшли згоди, що оплата товару проводиться наступним чином: 100% від вартості товару, а саме, 167 000 грн. попередньо оплачується в строк до 06.03.2014р.

26.02.2014р. Товариством з обмеженою відповідальністю «Олєон» виставлено рахунок-фактуру №СФ-00002 на попередню оплату продукції.

Як встановлено судом, на виконання укладеного між сторонами правочину позивачем було здійснено попередню оплату у строк, що визначений договором. Вказані обставини підтверджуються представленим до матеріалів справи позивачем платіжним дорученням №329 від 04.03.2014р.

Ухвалами господарського суду від 15.05.2014р. та від 04.06.2014р. відповідача було зобов'язано надати письмові заперечення щодо отримання від Товариства з обмеженою відповідальністю «Обмачівські зорі» попередньої оплати в розмірі 100% вартості товару за договором №КП2602/14 від 26.02.2014р.

Проте, відповідач жодних заперечень з приводу отримання від позивача грошових коштів в сумі 167 000 грн. в якості попередньої оплати за спірним договором не надав.

За таких обставин, враховуючи приписи чинного законодавства та умови укладеного між сторонами правочину, з огляду на наявні в матеріалах справи докази, господарський суд встановив, що позивач свої зобов'язання з попередньої оплати товару за договором №КП2602/14 від 26.02.2014р. виконав належним чином.

Відповідно до ч.1 ст.662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

За приписами ст.663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

У додатку №1 від 26.02.2014р. до договору №КП2602/14 від 26.02.2014р. сторони визначили термін поставки до 14.03.2014р.

Проте, за твердженнями позивача, які з боку відповідача не спростовані, Товариство з обмеженою відповідальністю «Олєон» своїх зобов'язань за договором не виконало, сою «Лариса» у кількості 20 000 кг Товариству з обмеженою відповідальністю «Обмачівські зорі» не поставило.

Ухвалами господарського суду від 15.05.2014р. та від 04.06.2014р. відповідача було зобов'язано надати докази виконання своїх зобов'язань за договором №КП2602/14 від 26.02.2014р.

Проте, як вже зазначалось, відповідач витребуваних судом доказів не надав, своєї позиції по суті спору не висловив.

Частиною 2 ст.693 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати .

Отже, непередання продавцем, який одержав суму попередньої оплати, товару у встановлений строк, надає покупцеві право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

При цьому, виходячи з положень вказаної норми права, до предмета доказування у даній справі входить встановлення наявності чи відсутності певних юридичних фактів, а саме: підстав виникнення у сторін зобов'язань з купівлі-продажу, зокрема, у відповідача обов'язку поставити певний товар у встановлений строк; здійснення позивачем попередньої оплати; порушення відповідачем відповідного зобов'язання передати товар.

14.04.2014р. позивач звернувся до відповідача з повідомленням-вимогою №85 від 11.04.2014р. про відмову від товару та повернення попередньої оплати за договором. Вказану претензію було отримано директором Товариства з обмеженою відповідальністю «Олєон», що підтверджується відміткою на вказаному документі. Проте, продавцем вимог покупця виконано не було, грошові кошти не повернуто.

Як було встановлено судом, матеріалами справи виконання відповідачем зобов'язання поставити товар за договором №КП2602/14 від 26.02.2014р. не підтверджується.

За таких обставин, з огляду на викладене вище, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Обмачівські зорі» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Олєон» про стягнення попередньої оплати в розмірі 167 000 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі.

Виходячи з принципу повного та всебічного розгляду всіх обставин справи господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Обмачівські зорі» про стягнення пені в розмірі 3 843,29 грн. підлягають задоволенню частково. При цьому, господарський суд виходив з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) ст.610 Цивільного кодексу України кваліфікує як порушення зобов'язання.

За приписами ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Статтею 230 Господарського кодексу України визначено, що порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня). Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.

При цьому, право учасників господарських правовідносин встановлювати інші, ніж передбачено Цивільним кодексом України, види забезпечення виконання зобов'язань, у тому числі, встановлювати неустойку за порушення негрошового зобов'язання, визначено частиною 2 ст.546 Цивільного кодексу України, що узгоджується із свободою договору, яка передбачена ст.627 Цивільного кодексу України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Отже, суб'єкти господарських відносин при укладенні договору наділені правом забезпечення виконання господарських зобов'язань шляхом встановлення окремого виду відповідальності - договірної санкції за невиконання чи неналежне виконання договірних зобов'язань. Аналогічну позицію висловлено Вищим господарським судом України в інформаційному листі №01-06/249 від 15.03.2011р.

У п.8.2 договору №КП2602/14 від 26.02.2014р. зазначено, що за прострочення виконання зобов'язання винна сторона зобов'язана сплатити на користь іншої сторони пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України (діючої у період прострочення) від вартості непоставленого товару за кожен день прострочення.

В свою чергу, суд зазначає, що спір у даній справі виник внаслідок порушення відповідачем негрошового зобов'язання щодо поставки товару у встановлені договором строки.

За висновками суду, та обставина, що за порушення передбаченого строку поставки товару постачальник сплачує покупцю неустойку у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості непоставленого товару, за яким допущено прострочення виконання, за кожний день прострочення, не перетворює цю неустойку в пеню за порушення грошового зобов'язання, так само, як і обов'язок постачальника поставити товар не стає грошовим зобов'язанням. Аналогічну позицію наведено у постанові від 03.12.2013р. Верховного Суду України по справі №908/43/13-г.

Враховуючи порушення відповідачем зобов'язань з поставки товару, позивачем було нараховано пеню на загальну суму 3 843,29 грн., а саме за періоди з 15.03.2014р. по 14.04.2014р. в розмірі 1 843,86 грн. та з 15.04.2014р. по 07.05.2014р. на суму 1 999,42 грн.

Проте, за висновками суду, нарахування позивачем неустойки за період з 14.04.2014р. по 07.05.2014р. є необґрунтованим, оскільки, як вже зазначалось, у претензії №85 від 11.04.2014р., яку було отримано представником відповідача 14.04.2014р., заявник відмовився від товару та просив повернути попередню оплату. Отже, з цього моменту зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Олєон» поставити товар на суму 167 000 грн. припинилось. Тобто, і нарахування неустойки за невиконання припиненого зобов'язання є безпідставним та таким, що суперечить нормам чинного законодавства.

Після проведення власного розрахунку судом встановлено, що з відповідача підлягає стягненню неустойка за порушення терміну поставки продукції за період з 15.03.2014р. по 13.04.2014р. (включно) в розмірі 1 784,38 грн.

З приводу вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Обмачівські зорі» про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Олєон» 3% річних в розмірі 219,62 грн. та інфляційних збитків в сумі 2 897,72 грн. господарський суд зазначає таке.

За приписами ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання , на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом п.1.1 Постанови №14 від 17.12.2013р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» грошовим, за змістом статей 524, 533 - 535, 625 Цивільного кодексу України, є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов'язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Грошовим слід вважати будь-яке зобов'язання, що складається в тому числі з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Зокрема, грошовим зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов'язана оплатити поставлену продукцію, виконану роботу чи надану послугу в грошах, а друга сторона вправі вимагати від першої відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору.

Одночасно, у п.5.2 вказаної Постанови Пленуму Вищого господарського суду України зазначено, що обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних не виникає у випадках повернення коштів особі, яка відмовилася від прийняття зобов'язання за договором, повернення сум авансу та завдатку , повернення коштів у разі припинення зобов'язання за згодою сторін або визнання його недійсним, відшкодування збитків та шкоди, повернення безпідставно отриманих коштів, оскільки відповідні дії вчиняються сторонами не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав .

У даному випадку підставою для нарахування 3% річних та інфляційних втрат стало порушення відповідачем передбачених договором строків поставки товару, що за своєю правовою природою не є порушенням грошового зобов'язання.

Тобто, в силу закону нарахування 3% річних та інфляційних втрат є можливим лише внаслідок несвоєчасного виконання грошового зобов'язання. Проте, обов'язок поставити товар не є грошовим зобов'язанням, оскільки дії зобов'язаної сторони не пов'язуються зі сплатою грошових коштів, внаслідок чого нарахування позивачем трьох відсотків річних та інфляційних втрат на суму вартості товару, що був поставлений з порушенням встановленого строку, є неправомірним.

Аналогічну позицію наведено і у постанові від 19.02.2014р. Вищого господарського суду України по справі №910/10416/13.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних втрат є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Таким чином, враховуючи все наведене вище, господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Обмачівські зорі» (з урахуванням заяви б/н від 23.06.2014р. про відмову від частини позовних вимог) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Олєон» про стягнення попередньої оплати в розмірі 167 000 грн., пені в сумі 3 843,29 грн., 3% річних в розмірі 219,62 грн. та інфляційних збитків в сумі 2 897,72 грн.

Одночасно, провадження по справі 910/9125/14 в частині вимог про розірвання договору №КП2602/14 від 26.02.2014р. купівлі-продажу товару на умовах попередньої оплати підлягає припиненню на підставі п.4 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України з огляду на таке.

Як вже зазначалось, 24.06.2014р. позивач звернувся до суду з заявою б/н від 23.06.2014р. про відмову від частини позовних вимог, зокрема, Товариство з обмеженою відповідальністю «Обмачівські зорі» відмовилось від позову в частині розірвання договору №КП2602/14 від 26.02.2014р. купівлі-продажу товару на умовах попередньої оплати.

Відповідно до п.4 ст.80 Господарського процесуального кодексу України провадження по справі підлягає припиненню при відмові позивача від позову та прийнятті цієї відмови господарським судом.

Вивчення матеріалів справи дає підстави стверджувати, що відмова позивача від вказаних позовних вимог не суперечить законодавству та не порушує права інших осіб, тому має бути прийнята судом.

До прийняття відмови від частини позовних вимог господарським судом за приписами ст.78 Господарського процесуального кодексу України перевірено повноваження представника позивача на вчинення вказаних дій.

Одночасно, виходячи з наданих у судовому засіданні 25.06.2014р. представником Товариства з обмеженою відповідальністю «Обмачівські зорі» пояснень, наслідки відмови від частини позову, визначені ч.2 ст.80 Господарського процесуального кодексу України, позивачу відомі.

Судовий збір згідно з ч.5 ст.49 Господарського процесуального кодексу України покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Прийняти відмову Товариства з обмеженою відповідальністю «Обмачівські зорі», Чернігівська обл., с.Обмачів до Товариства з обмеженою відповідальністю «Олєон», м.Київ в частині позовних вимог про розірвання договору №КП2602/14 від 26.02.2014р. купівлі-продажу товару на умовах попередньої оплати.

Припинити провадження по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Обмачівські зорі», Чернігівська обл., с.Обмачів до Товариства з обмеженою відповідальністю «Олєон», м.Київ в частині позовних вимог про розірвання договору №КП2602/14 від 26.02.2014р. купівлі-продажу товару на умовах попередньої оплати.

Частково задовольнити позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Обмачівські зорі», Чернігівська обл., с.Обмачів до Товариства з обмеженою відповідальністю «Олєон», м.Київ про стягнення попередньої оплати в сумі 167 000 грн., інфляційних витрат в розмірі 2 897,92 грн., пені в сумі 3 843,29 грн. та 3% річних в розмірі 219,62 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Олєон» (02130, м.Київ, Дарницький район, 161 Садова, буд.78, ЄДРПОУ 39031565) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Обмачівські зорі» (16510, Чернігівська область, Бахмацький район, с.Обмачів, вул.Лесі Українки, буд.86, ЄДРПОУ 33982961) попередню оплату в сумі 167 000 грн., пеню в розмірі 1 784,38 грн. та судовий збір в розмірі 3 375,69 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

У судовому засіданні 25.06.2014р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складено 27.06.2014р.

Суддя М.О.Любченко