Ухвала

від 01.07.2014 по справі 336/412/14-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

№22-ц/778/2955/14 Головуючий у 1 інстанції Кляшторний В.С.

Суддя-доповідач Дзярук М.П.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2014 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого: Крилової О.В.,

Суддів: Дзярука М.П.,

Трофимової Д.А.,

При секретарі Семенчук О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 20 травня 2014 року у справі за позовом Житлово-будівельного кооперативу № 283 «Комунальник 14» в особі голови правління Усс Людмили Григорівни до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості по утриманню будинку та прибудинкової території, капітального ремонту та комунальних послуг , -

В С Т А Н О В И Л А:

У січні 2014 року ЖБК № 283 «Комунальник 14» в особі голови правління Усс Л.Г. звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3, про стягнення заборгованості по утриманню будинку та прибудинкової території, капітального ремонту та комунальних послуг.

В позові, уточненому в ході судового розгляду, зазначав, що ОСОБА_3 має кімнату в комунальній квартирі в будинку ЖБК-283 «Комунальник 14». За зазначену кімнату в квартирі АДРЕСА_1 ОСОБА_3 не вносить плату за поточний і капітальний ремонт будинку, експлуатаційні витрати на утримання будинку і біля будинкової території (технічне обслуговування) і комунальні послуги, у зв'язку з чим має заборгованість перед позивачем в розмірі 4608, 38 грн. за період з 01.03.2011 р. по 01.03.2014 р.

Згідно порядку розрахунку з постачальником послуг по укладеним договорам позивач вимушений сплачувати усі види послуг як юридична особа у повному об'ємі по виставленим рахункам постачальниками послуг, без врахування об'єму оплат членами ЖБК і власниками квартир.

Через несвоєчасні платежі за комунальні послуги, внесків на поточний і капітальний ремонт будинку і експлуатаційні витрати на утримання будинку і біля будинкової території (технічне обслуговування) у ОСОБА_3 утворилась вищевказана заборгованість, що відповідно до «Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 10 «Дебіторська заборгованість», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 08.10.1999 № 237, є дебіторською заборгованістю станом на 01 березня 2014 р.

Посилаючись на викладені обставини, просив суд стягнути з ОСОБА_3 на свою користь в сумі 4608, 38 грн., а також понесені судові витрати.

Рішенням Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 20 травня 2014 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ЖБК № 283 «Комунальник 14» в особі голови правління Усс Л.Г. заборгованість в сумі 4 608,38 грн. та понесені судові витрати у розмірі 243,60 грн.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність, порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно до вимог ч.ч.1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Статтями 10, 60 ЦПК України, встановлено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін і, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, що ОСОБА_3 є власником 23/50 частин квартири АДРЕСА_1, який знаходиться на балансі ЖБК -283 «Комунальник 14». Відповідач не вносить плату за поточний і комунальний ремонт будинку, експлуатаційні витрати на утримання будинку, прибудинкової території і комунальні послуги, чим заборгував перед позивачем, в межах строку позовної давності з 01.03.2011р. по 01.03.2014р., 4608 гривень 38 копійок.

Відповідно до ст. 179 ЖК України, ст. 10 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду", якими передбачено, що користування будинками (квартирами) державного і громадського житлового фонду та їх утримання здійснюється за рахунок коштів власників згідно діючих Правил користування приміщеннями жилих будинків та прибудинковими територіями.

Згідно з пп. 17, 35 зазначених Правил власник квартири, що розташована в багатоквартирному будинку, зобов'язаний сплачувати платежі за обслуговування і ремонт будинку, комунальні та інші послуги.

ЖБК -283 «Комунальник-14» належним чином надавало житлово-комунальні послуги та послуги з утримання будинку й прибудинкової території й надало суду відповідні розрахунки заборгованості відповідача перед підприємством.

Доводи в апеляційній скарзі про те, що нарахування позивачем житлово-комунальних послуг здійснювалося за необґрунтованими тарифами, які не узгоджені в установленому порядку й за відсутності письмового договору про надання послуг, а також доказів фактичного надання цих послуг, спростовуються матеріалами та встановленими обставинами справи.

Так, розрахунок тарифів на послуги і утримання будинків та споруд, затверджений протоколом загальних зборів членів ЖБК -283 «Комунальник-14» від 10 квітня 2011 року та 09 лютого 2013 року, є обов'язковим для виконання всіма членами кооперативу.

Посилання апелянта на те, що він не є членом кооперативу та йому з боку голови ЖБК чиняться перешкоди у користуванні своєю власністю (квартирою) не підтверджені жодними доказами. Крім цього, не вступ відповідача у члени ЖБК не позбавляє його обов»язку утримання своєї власності.

Згідно ст. 360 ЦК України співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними із спільним майном.

Посилання відповідача на те, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, а між ним та позивачем таких належним чином не укладено, суд вірно не прийняв до уваги.

Фактичне надання споживачу відповідних послуг свідчить про існування між сторонами фактичних договірних відносин, що є підставою для стягнення боргу по оплаті отриманих комунальних послуг на підставі пунктів 7, 10 Правил користування приміщеннями житлових будинків і прибудинковими територіями, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 8 жовтня 1992 року № 572, пункту 6 частини третьої статті 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги".

Тому з врахуванням наведеного про те, що між сторонами існують фактичні договірні відносини, правильним є висновок суду, щодо стягнення вказаної суми заборгованості з ОСОБА_3, оскільки він, не погоджуючись з тарифами та нарахуваннями проведеними ЖБК, не подав своїх розрахунків.

Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, обставини по справі, перевірив доводи і дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що висновки суду відповідають обставинам справи, доводи, викладені у апеляційній скарзі, не спростовують їх, тому відсутні підстави для скасування оскаржуваного рішення.

Керуючись ст.ст. 303,307,308,313-315,317,319 ЦПК України колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - відхилити.

Рішення Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 20 травня 2014 року у цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: