Рішення

від 25.06.2014 по справі 910/9460/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/9460/14 25.06.14

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Галафарм», м.Вишневе, ЄДРПОУ 30886474

до відповідача 1: Приватного підприємства «Мудрий лікар», м.Київ, ЄДРПОУ 37308325

про стягнення 14 698,90 грн.

Суддя Любченко М.О.

Представники сторін:

від позивача: Ворошилов Є.О. - по дов.

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПРАВИ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Галафарм», м.Вишневе звернулось до господарського суду міста Києва із позовом до відповідача, Приватного підприємства «Мудрий лікар», м.Київ про стягнення основного боргу у розмірі 14 698,90 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення Приватним підприємством «Мудрий лікар» умов договору №45-44 від 04.05.2012р. в частині здійснення оплати поставленого товару у строки, передбачені договором, що стало підставою для звернення до суду з розглядуваним позовом.

Відповідач у судові засідання 11.06.2014р. та 25.06.2014р. не з'явився, представника не направив, своїм правом на участь у розгляді справи не скористався, відзиву на позовну заяву не надав.

Проте, за висновками суду, Приватне підприємство «Мудрий лікар» було належним чином повідомлено про час та місце розгляду спору, виходячи з наступного:

За приписами ст.65 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається учасникам судового процесу за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Відповідно до п.11 листа №01-8/123 від 15.03.2007р. Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році» до повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Статтею 93 Цивільного кодексу України встановлено, що місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

Згідно із ч.4 ст.89 вказаного Кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

Частиною 1 ст.16 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» визначено, що Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

За змістом наявного у матеріалах справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцезнаходженням відповідача на теперішній час є: 03028, м.Київ, Голосіївський район, вул.Олега Кошового, буд.35/6, кв.3

На вказану адресу судом на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України було скеровано ухвалу від 20.05.2014р. про порушення провадження та ухвалу від 11.06.2014р. про відкладення розгляду справи з метою повідомлення відповідача про час та місце розгляду спору..

У відповідності до п.3.9.1 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» за змістом зазначеної статті 64 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Як слідує з матеріалів справи, процесуальні документи, що надсилались Приватному підприємству «Мудрий лікар», були повернуті на адресу господарського суду міста Києва 26.05.2014р. та 19.06.2014р. з відміткою органу поштового зв'язку «не розшукано».

Відтак, приймаючи до уваги направлення господарським судом поштової кореспонденції за адресою вказаного учасника судового процесу, яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, суд дійшов висновку про належне повідомлення відповідача про дату, час і місце розгляду справи.

З огляду на неявку відповідача в судове засідання, господарський суд зазначає, що відповідно до ст.22 Господарського процесуального кодексу України прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. Разом з цим, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Статтею 77 зазначеного Кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно з п.3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Судом, враховано, що в силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).

За таких обставин, незважаючи на те, що відповідач у судові засідання 11.06.2014р. та 25.06.2014р. не з'явився, за висновками суду, наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України, а неявка вказаного учасника судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши всі представлені учасниками судового процесу докази, господарський суд встановив:

За змістом ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

Статтею 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст.ст.6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ст.712 Цивільного кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, 04.05.2012р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Галафарм» (постачальник) та Приватним підприємством «Мудрий лікар» (покупець) укладено договір №45-44 поставки, у відповідності до п.1.1 якого постачальник зобов'язаний здійснити покупцеві поставку, а покупець зобов'язаний прийняти у власність та оплатити відповідно до умов даного договору лікарські засоби, вироби медичного призначення, продукцію інших товарних груп (товар), асортимент, кількість та ціна яких визначені у видаткових накладних (специфікаціях) постачальника, які є невід'ємними частинами даного договору.

Пунктом п.9.2 спірного правочину передбачено, що даний договір набирає чинності та вважається укладеним з моменту його підписання сторонами або з моменту отримання постачальником повідомлення покупця про прийняття пропозиції щодо його укладення, і діє протягом двох років, включаючи строки виконання сторонами невиконаних зобов'язань. При відсутності письмових заперечень сторін дія договору вважається продовженою на аналогічний строк та на аналогічних умовах.

З огляду на встановлений ст.204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги укладений між сторонами правочин як належну підставу, у розумінні норм ст.11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків з поставки товару.

За своїм змістом та правовою природою укладений між вказаними учасниками судового процесу правочин є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм статті 712 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України. В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч.1 ст.662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Статтею 663 Цивільного Кодексу України передбачено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

У п.2.6 договору №45-44 від 04.05.2012р. поставки контрагенти погодили обов'язки сторін щодо здійснення поставки товару за даним договором, які викладені та діють відповідно до Офіційних правил тлумачення торгівельних термінів Міжнародної торгової палати - Інкотермс-2000р., згідно до терміну СРТ (перевезення сплачено до місця доставки товару).

Як встановлено судом, на виконання умов спірного правочину позивачем було поставлено, а представником відповідача на підставі довіреності без номеру від 01.01.2013р. прийнято товар на загальну суму 77 271,65 грн., а саме за накладними: №Вид-425101 від 26.09.2013р., №Вид-425078 від 26.09.2013р., №Вид-421808 від 20.09.2013р., №Вид-421679 від 20.09.2013р., №Вид-421644 від 20.09.2013р., №Вид-417394 від 13.09.2013р., №Вид-417379 від 13.09.2013р., №Вид-416605 від 12.09.2013р., №Вид-416576 від 12.09.2013р., №Вид-414066 від 09.09.2013р., №Вид-413936 від 09.09.2013р., №Вид-413339 від 06.09.2013р., №Вид-413311 від 06.09.2013р., №Вид-412468 від 05.09.2013р., №Вид-411782 від 04.09.2013р., №Вид-411777 від 04.09.2013р., №Вид-411017 від 03.09.2013р., №Вид-410983 від 03.09.2013р., №Вид-410100 від 03.09.2013р., №Вид-41009 від 03.09.2013р., №Вид-408578 від 29.08.2013р., №Вид-408567 від 29.08.2013р., №Вид-407959 від 28.08.2013р.. №Вид-407951 від 28.08.2013р., №Вид-406340 від 23.08.2013р., №Вид-406328 від 23.08.2013р., №Вид-405408 від 22.08.2013р., №Вид-405390 від 22.08.2013р., №Вид-404869 від 21.08.2013р., №Вид-404858 від 21.08.2013р., №Вид-404068 від 20.08.2013р., №Вид-404059 від 20.08.2013р., №Вид-402998 від 19.08.2013р., №Вид-402989 від 19.08.2013р., №Вид-402473 від 16.08.2013р., №Вид-402461 від 16.08.2013р., №Вид-401678 від 15.08.2013р., №Вид-401563 від 15.08.2013р., №Вид-400915 від 14.08.2013р., №Вид-400194 від 13.08.2013р., №Вид-398555 від 09.08.2013р., №Вид-398548 від 09.08.2013р., №Вид-397705 від 08.08.2013р., №Вид-397704 від 08.08.2013р., №Вид-396843 від 06.08.2013р., №Вид-396819 від 06.08.2013р., №Вид-395426 від 05.08.2013р., №Вид-395395 від 05.08.2013р., №Вид-394740 від 02.08.2013р., №Вид-393924 від 01.08.2013р., №Вид-393916 від 01.08.2013р., №Вид-393380 від 31.07.2013р., №Вид-393084 від 31.07.2013р., №Вид-392772 від 30.07.2013р., №Вид-392766 від 30.07.2013р., №Вид-391977 від 29.07.2013р., №Вид-391932 від 29.07.2013р., №Вид-391245 від 26.07.2013р., №Вид-391212 від 26.07.2013р., №Вид-390582 від 25.07.2013р., №Вид-390575 від 25.07.2013р., №Вид-389958 від 24.07.2013р., №Вид-389919 від 24.07.2013р., №Вид-389242 від 23.07.2013р., №Вид-389228 від 23.07.2013р., №Вид-388198 від 22.07.2013р., №Вид-388178 від 22.07.2013р., №Вид-387689 від 19.07.2013р., №Вид-387677 від 19.07.2013р.. №Вид-387073 від 18.07.2013р., №Вид-386378 від 17.07.2013р., №Вид-386372 від 17.07.2013р., №Вид-385757 від 16.07.2013р., №Вид-385734 від 16.07.2013р., №Вид-384736 від 15.07.2013р., №Вид-384683 від 15.07.2013р., №Вид-384136 від 12.07.2013р., №Вид-384120 від 12.07.2013р., №Вид-383763 від 11.07.2013р., №Вид-383739 від 11.07.2013р., №Вид-331046 від 03.04.2013р., №Вид-331023 від 03.04.2013р., №Вид-330238 від 02.04.2013р., №Вид-330208 від 02.04.2013р., №Вид-328199 від 28.03.2013р., №Вид-327077 від 27.03.2013р., №Вид-327062 від 27.03.2013р., №Вид-326220 від 26.03.2013р., №Вид-326210 від 26.03.2013р., №Вид-325151 від 25.03.2013р., №325028 від 22.03.2013р.

У судовому засіданні 25.06.2014р. судом було оглянуто оригінали спірних видаткових накладних та встановлено, що останні підписані обома сторонами без зауважень та скріплені печатками господарських товариств.

Одночасно, судом враховано, що з представлених позивачем до матеріалів справи видаткових накладних (повернення) вбачається, що Приватним підприємством «Мудрий лікар» було повернуто Товариству з обмеженою відповідальністю «Галафарм» товар на загальну суму 383,21 грн. за наступними накладними: №АП-Нв-0000032 від 04.12.2013р., №АП-Нв-0000031 від 04.12.2013р., №АП-Нв-0000030 від 04.12.2013р., №АП-Нв-0000029 від 04.12.2013р., №АП-Нв-0000024 від 04.12.2013р., №АП-Нв-0000020 від 09.09.2013р.

За висновками суду, представлені сторонами видаткові накладні є належними доказами передачі продукції відповідачу, а отже виконання позивачем своїх зобов'язань з поставки продукції на загальну суму 76 888,44 грн.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч.1 ст.691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Частиною 1 ст.692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України).

За приписами ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

У п.4.1 укладеної між контрагентами угоди сторони погодили, що оплата за поставлений постачальником товар може здійснюватися покупцем у формі: повної або часткової передплати, повної або часткової оплати «по факту» постачання товару покупцеві, відстрочення платежу на різні терміни, що зазначається у кожній видатковій накладній. Покупець зобов'язаний у повному обсязі оплатити кожну партію поставленого товару в строк, що визначається у відповідній видатковій накладній постачальника. У разі, якщо у видатковій накладній постачальника термін оплати поставленої партії не вказаний, покупець зобов'язаний повністю оплатити товар в строк 30 календарних днів з моменту його прийняття.

Отже, враховуючи визначені контрагентами в договорі порядок та строки оплати поставленого товару, приймаючи до уваги наявні в матеріалах справи докази передання покупцю товару за спірним правочином, господарський суд встановив, що строк оплати товару за вказаними вище видатковими накладними настав.

Проте, за твердженнями позивача, які з боку відповідача не спростовані, Приватне підприємство «Мудрий лікар» свої зобов'язання щодо оплати поставленого товару у встановлений договором строк та до моменту звернення Товариства з обмеженою відповідальністю «Галафарм» до суду з розглядуваним позовом у повному обсязі виконано не було.

Товариством з обмеженою відповідальністю «Галафарм» надано до матеріалів справи копії банківських виписок Акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» Філія «Центральне регіональне управління» за 2013 рік, з яких слідує, що відповідач розрахувався за поставлений товар частково на суму 62 189,54 грн.

Одночасно, позивач у судовому засіданні 25.06.2014р. пояснив, що представлені до матеріалів справи копії банківських виписок за 2012 рік не мають відношення до спірного договору, так як є свідченням розрахунку між контрагентами за поставлений товар у 2012 році.

Таким чином, враховуючи все вищенаведене, приймаючи до уваги, що позивач зобов'язання за договором №45-44 від 04.05.2012р. поставки виконав, враховуючи, що відповідачем не було надано належних доказів сплати вартості у повному обсязі поставленого товару, суд дійшов висновку, що у відповідача існує перед позивачем заборгованість за поставлений товар в сумі 14 698,90 грн.

Ухвалами від 14.05.2014р. та від 11.06.2014р. господарського суду зобов'язано відповідача надати докази повного чи часткового виконання грошових зобов'язань за договором №45-44 від 04.05.2012р. поставки.

Однак, як суд зазначав, вимоги вказаних ухвал відповідачем виконано не було. Належних та допустимих у розмінні ст.34 Господарського процесуального кодексу України доказів оплати вартості поставленого товару за вказаним вище договором до матеріалів справи не представлено.

За таких обставин, враховуючи вищенаведене, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Галафарм» до Приватного підприємства «Мудрий лікар» про стягнення14 698,90 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Судовий збір згідно зі ст.49 Господарського процесуального кодексу України підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Задовольнити позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Галафарм», м.Вишневе до Приватного підприємства «Мудрий лікар», м.Київ про стягнення основного боргу в розмірі 14 698,90 грн.

Стягнути з Приватного підприємства «Мудрий лікар» (03028, Київ, Голосіївський район, вул.Олега Кошового, буд.35/6, кв.3, ЄДРПОУ 37308325) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Галафарм» (08132, Київська область, Києво-Святошинський район, м.Вишневе, вул.Київська, буд.6, ЄДРПОУ 30886474) основний борг в розмірі 14 698,90 грн., а також судовий збір у сумі 1 827 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 25.06.2014р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складено 27.06.2014р.

Суддя М.О.Любченко