Рішення

від 24.06.2014 по справі 914/1746/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.06.2014 р. Справа № 914/1746/14

Господарський суд Львівської області у складі судді Іванчук С.В. при секретарі Білан О.Г. , розглянувши матеріали справи за позовом: Приватного підприємства «СклоПромТорг», м.Львів

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Добропласт», с.Смільне

про стягнення заборгованості в сумі 9843,36грн.

За участю представників:

від позивача: ОСОБА_1.-представник

від відповідача: не з'явився.

Права та обов'язки сторін передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України роз'яснено, заяви про відвід судді не поступали, за клопотанням присутнього представника позивача в судових засіданнях не проводилася технічна фіксація судового процесу.

Суть спору : На розгляд господарського суду Львівської області поступив позов Приватного підприємства «СклоПромТорг», м.Львів до Товариства з обмеженою відповідальністю «Добропласт», с.Смільне про стягнення 8993,75грн. основного боргу , 377,74грн-інфляційних втрат, 180,37грн.-3%річних та 291,50грн. пені та 1000грн. витрат на послуги адвоката.

Позовні вимоги обгрунтовані наступним. 12.09.2013 року позивач поставив відповідачу товар - скло в асортименті загальною вартістю 23993,75 грн. з ПДВ, що підтверджується відповідною видатковою накладною №РН-00000421 від 12.09.2013 року та товарно-транспортною накладною від 12.09.2013 року . Однак до 14.05.2014 року відповідачем сплачено лише 15000,00 грн. вартості поставленого скла, а сума заборгованості перед позивачем за скло поставлене згідно видаткової накладної №РН-00000421 від 12.09.2013 р. становить 8993,75 грн. Позивач направляв відповідну претензію №1 від 12.11.2013 року на адресу відповідача, яка була вручена представнику відповідача 25.12.2013 року, однак жодної відповіді чи відповідних дій відповідач не вчинив. Відповідач не оплатив повну вартість поставленого позивачем товару згідно видаткової накладної №РН-00000421 від 12.09.2013 р., чим допустив порушення господарського зобов'язання, відтак, відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України позивач провів нарахування інфляційних втрат в розмірі 377.74 грн., три проценти річних в

сумі - 180.37 грн. та на підставі ст. 549 ЦК України, ст. 231 ГК України - 291,50 грн. пені.

Ухвалою суду від 20.05.14р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 03.06.14р.. У зв»язку із неявкою повноважних представників сторін та невиконанням вимог ухвал суду розгляд справи відладався ухвалою суду від 03.06.14р.

В судове засідання 24.06.2014р. представник позивача явку забезпечив, позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві і просить суд позов задоволити повністю з підстав зазначених у позовній заяві.

В судові засідання відповідач явки повноважного представника не забезпечив, будь-яких пояснень на вимогу суду по суті заявлених позовних вимог не надав, позовні вимоги не оспорив, вимоги ухвали суду не виконав. Причини неявки суду не повідомив, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується поштовими повідомленнями про надіслання рекомендованої кореспонденції № 8060001279493, 8060001320795. Жодних заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи чи обгрунтувань неможливості подати докази, які необхідні для розгляду данного спору по суті, на адресу суду від відповідача, станом на 24.06.2014р. не поступали.

Відповідно до п.3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011р. №18 (із внесеними змінами і доповненнями) в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

За умовами ст.33 ГПК України на сторони покладається обов'язок доводити їх вимоги чи заперечення. Згідно вимог ст.ст.4-2, 4-3 ГПК України, сторони мають рівні процесуальні можливості у захисті їхніх процесуальних прав і законних інтересів, у наданні доказів, заявленні клопотань та здійсненні інших процесуальних прав. Відповідно до ст.75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. З врахуванням належного повідомлення про час та місце проведення судового розгляду усіх сторін, судом забезпечено сторонам рівні процесуальні можливості у захисті їхніх процесуальних прав і законних інтересів, у наданні доказів та здійсненні інших процесуальних прав, з врахуванням наведеного, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин та вирішення спору по суті.

Дослідивши подані суду документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, господарський суд Львівської області,

в с т а н о в и в:

12.09.2013 року позивач поставив відповідачу товар - скло в асортименті загальною вартістю 23993,75 грн. з ПДВ, що підтверджується видатковою накладною №РН-00000421 від 12.09.2013 року на суму 23993,75грн, яка підписана та скріплена печатками обох сторін та товарно-транспортною накладною від 12.09.2013 року

12.09.13р. відповідач здійснив часткову оплату за отриманий товар на загальну суму 15000грн., що підтверджується банківською випискою з рахунку.

Позивач направляв відповідну претензію №1 від 12.11.2013 року на адресу відповідача, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення від 09.12.13р, яка отримана 25.12.2013 року, однак залишена без відповіді та задоволення.

Інших доказів в підтвердження оплати за отриманий товар згідно видаткової накладної №РН-00000421 від 12.09.2013 року до матеріалів справи не долучено, відтак, заборгованість відповідача перед позивачем складає 8993,75 грн.

Відповідно до ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних умов щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Згідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ч. 2 статті 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Відповідно до частини першої статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Відтак, строк виконання грошового зобов'язання, що випливає з правовідносин купівлі-продажу та поставки, встановлений спеціальною нормою статті 692 ЦК України, та не може ставитися в залежність від звернення кредитора до боржника з вимогою в порядку частини другої статті 530 ЦК України. Загальні положення частини другої статті 530 ЦК України не можуть бути застосовані до спірних правовідносин сторін, оскільки термін виконання зобов'язання, що випливає з правовідносин поставки (купівлі-продажу), чітко встановлений зазначеною спеціальною нормою права - покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього. Крім того, відповідно до частини першої статті 222 ГК України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду. За таких обставин факт отримання товару відповідачем і видаткова накладна, надана позивачем на підтвердження своїх вимог, є самостійною підставою для виникнення обов'язку у відповідача здійснити розрахунки за отриманий товар ( Постанова Вищого господарського суду України від 20.09.2012 № 12/5026/556/2012, Лист Вищого Господарського Суду України від 29.04.2013 № 01-06/767/2013 «Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань»). При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов'язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору. (Постанова, Пленум Вищого господарського суду України, від 17.12.2013, № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (ст.610 ЦК України). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст.612 ЦК України).

Станом на день прийняття рішення відповідачем наведених обставин не спростовано, доказів оплати не представлено, відтак заборгованість відповідача з основного боргу складає 8993,75 грн.

Відповідно до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Згідно до ч.1 ст.216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами і договором.

Згідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Відповідно до ст.625 ЦК України позивачем підставно нараховано за період з 13.09.2013р. по 14.05.14р. 3% річних в сумі 180,37грн., та 377,74грн. інфляційних втрат .

Позивачем за прострочення оплати нараховано відповідачу 291,50грн. пені за період з 13.09.13р. по 13.03.14р. В частині стягнення пені позовні вимоги задоволенню не підлягають з наступних підстав. Згідно до ст.546 ЦК України виконання зобов»язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов»язання. Відповідно до ст.230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов»язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов»язання. За умовами ст.547 ЦК України правочин, щодо забезпечення виконання зобов»язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов»язання, вчинений із недодержанням письмової форми є нікчемним. Як вбачається між сторонами існували позадоговірні відносини, доказів письмового врегулювання сторонами відповідальності у вигляді пені суду не представлено . Отже, сторонами не дотримано письмової форми договору в частині забезпечення виконання зобов»язання. Відтак, позовні вимоги в частині стягнення пені є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають .

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень (ст.33 ГПК України). Відповідно до ст.34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, подані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги, в частині основного боргу в сумі 8993,75грн., 3% річних у сумі 180,37грн., 377,74грн.-інфляційних втрат є обґрунтованими, не спростованими, підтвердженими належними доказами та підлягають задоволенню. В решті позовні вимоги задоволенню не підлягають у зв'язку із необґрунтованістю та недоведеністю.

Статтею 44 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. В контексті цієї норми судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Відповідно до частини 3 статті 48 Господарського процесуального кодексу України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру". Дія вказаного Закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами. Поняття особи, котра є адвокатом, наводиться в статті 2 Закону України "Про адвокатуру", яка зазначає, що адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу адвоката України.

Таким чином, стаття 44 Господарського процесуального кодексу України передбачає відшкодування сум в якості судових витрат, які були сплачені стороною за отримання послуг лише адвокатом, а не будь-яким представником.

Статтею 49 ГПК України передбачений розподіл господарських витрат, зокрема і витрат з оплатою послуг адвокатів.

В підтвердження адвокатських послуг до матеріалів справи долучено договір №04/12/13-1 від 04.12.13р. про надання адвокатських послуг укладений між Адвокатьским об»єднанням «Західноукраїнська юридична колегія» та ПП»СклоПромТорг», копія свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи Адвокатське об»єднання «Західноукраїнська юридична колегія», довіреність видана «СклоПромТорг» Чирику В.І. від 04.12.13р. ,наказ №01-ВК від 22.08.08р. про прийняття на посаду юриста Чирика Андрія Івановича з 01.09.08р. ,Свідоцтво про право зайняття адвокатською діяльністю НОМЕР_1 видане ОСОБА_1 від 08.06.12р. та платіжне доручення про оплату адвокатських послуг згідно договору №04/12/13-1 від 04.12.13р. на суму 1000грн. Враховуючи подані докази , суд приходить до висновку про підставність вимоги позивача про оплату адвокатських витрат у розмірі 1000грн.

Судові витрати необхідно віднести на відповідача відповідно до ст.49 ГПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 3, 4-3, 12, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задоволити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Добропласт»

(80600, Львівська обл., Бродівський район, село Смільне, вул.Привокзальна, будинок 4, Код ЄДРПОУ - 35603053) на користь Приватного підприємства «СклоПромТорг» (79024, м. Львів, вул. Промислова, 25, ЄДРПОУ - 33862409) 8993.75 грн. основного боргу, 377.74грн. інфляційних втрат, 180.37 грн.-3% річних, 1000грн адвокатських послуг та 1772,89грн. судового збору . Наказ видати відповідно до ст.116 ГПК України.

В решті позовних вимог відмовити.

Суддя Іванчук С.В.

Повне рішення складено 26.06.14р..