Рішення

від 24.06.2014 по справі 914/928/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.06.2014 р. Справа №914/928/14

Господарський суд Львівської області у складі судді Іванчук С.В. при секретарі Білан О.Г. , розглянувши матеріали справи за позовом: за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Христина", м. Бережани, Тернопільська область

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІКО-БАНЗАЙ", м. Львів

про: стягнення заборгованості в сумі 24 845,90 грн., з яких 15 000,00 грн. - основного боргу, 1 417,31 грн. - 10% річних, 770,49 грн. - пені, 7 658,10 грн. - штрафу

За участю представників:

від позивача: не з'явився.

від відповідача: не з'явився.

Права та обов'язки сторін передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України роз'яснено, заяви про відвід судді не поступали, в судових засіданнях не проводилася технічна фіксація судового процесу.

Суть спору : На розгляд господарського суду Львівської області подано позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Христина", м. Бережани, Тернопільська область до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІКО-БАНЗАЙ", м. Львів про стягнення заборгованості в сумі 24 845,90 грн., з яких 15 000,00 грн. - основного боргу, 1 417,31 грн. - 10% річних, 770,49 грн. - пені, 7 658,10 грн. - штрафу.

Ухвалою господарського суду від 21.03.2014 року порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 15.04.2014 року. У зв»язку із неявкою повноважних представників сторін та невиконанням вимог ухвал суду розгляд справи відкладався ухвалами суду від 15.04.2014р., від 20.05.2014 року , та від 03.06.14р.

Згідно розпорядження керівника апарату господарського суду Львівської області №318 від 02.06.2014р., справу №914/928/14, автоматизованою системою розподілу передано на розгляд судді Іванчук С.В.

08.04.14р. від позивача поступило клопотання вх.№ 14949/14 від 08.04.14р., в якому позивач просить розгляд справи призначеної на 15.04.14р. проводити без участі представника позивача та просить позовні вимоги зодволити.

03.06.14р. в канцелярію суду від відповідача подано заперечення на позовну заяву, в якому відповідач у зв»язку із оплатою основного боргу в розмірі 15000грн. провадження у справі припинити, та оскільки позивачем не доведено факту завдання йому чи іншим учасникам господарських відновин збитків внаслідок несвоєчасної сплати коштів та враховуючи, що відповідач оплатив суму основного боргу, просить зменшити розмір застосованих позивачем штрафних санкцій.

Представники сторін в судове засідання 24.06.2014 не з'явилися, жодних заяв та клопотань станом на 24.06.14р. не поступило, хоча належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи, що підтверджується реєстром відправки поштової кореспонденції та поштовими повідомленнями про вручення.

Відповідно до п.3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011р. №18 (із внесеними змінами і доповненнями) в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

За умовами ст.33 ГПК України на сторони покладається обов'язок доводити їх вимоги чи заперечення. Згідно вимог ст.ст.4-2, 4-3 ГПК України, сторони мають рівні процесуальні можливості у захисті їхніх процесуальних прав і законних інтересів, у наданні доказів, заявленні клопотань та здійсненні інших процесуальних прав. Відповідно до ст.75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. З врахуванням належного повідомлення про час та місце проведення судового розгляду усіх сторін, судом забезпечено сторонам рівні процесуальні можливості у захисті їхніх процесуальних прав і законних інтересів, у наданні доказів та здійсненні інших процесуальних прав, з врахуванням наведеного, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин та вирішення спору по суті.

Дослідивши подані суду документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, господарський суд Львівської області,

в с т а н о в и в:

Позивачем поставлено відповідачу товар на загальну суму 118726,38 грн., що підтверджується видатковими накладними: №0511/1 від 05.11.12р., №1211/7 від 12.11.12р., №2312/4 від 23.12.12р., №1302/3 від 13.02.13р., №1403/5 від 14.03.13р., №2,003/1 від 20.03.13р., №2703/5 від 27.03.13р. .

Відповідач здійснив частково оплату товару, на суму 103726,38 грн., що підтверджується банківськими виписками: №60 від 21.12.12р., №85 від 10.01.13р., №99 від 16.01.13р., №145 від 14.02.13р.,№187 від 11.03.13р., №202 від 15.03.13р., №210 від 28.03.13р., №245 від 18.04.13р., №288 від 20.05.13р. №296 від 28.05.13р., №300 від 30.05.13р, №319 від 05.06.13р., №330 від 12.06.13р., №346 від 19.06.13р., №357 від 26.06.13р., №372 від 05.07.13р., №377від 10.07.13р.,№398 від 23.07.13р., №407 від 31.07.13р., №439 від 23,08.13р., №471 від 13.09.13р., №506 від 03.10.13р., №536 від 21.10.13р., №580 від 08.11.13р., №649 від 20.12.13р., № 705 від 27.01.14р..

Позивач зазначає, що неоплаченою, на суму 15000 грн. залишилася видаткова накладна №2703/5від 27.03.13р. на суму 15316,20 грн., згідно якої поставка відбувалася на виконання договору поставки №57 від 05 липня 2012 року, про що й зазначено в даній видатковій накладній.

05.07.12р. між ТзОВ"Христина"(продавець) та ТзОВ"Віко-Банзай" (покупець) укладено договір поставки № 57 , відповідно до якого продавець зобов"язується передати у власність покупця , а покупець зобов"язується прийняти та оплатити товар: продукцію виробництва ТзОВ"Христина" та інші витратні матеріали, необхідні для виготовлення такої продукції.

Згідно із п.п.3.6, 3.8, 4.1 договору моментом виконання зобов"яань по даному договору, тобто моментом поставки товару продавцем покупцю,вважається дата відвантаження товару, шляхом передачі товару представнику покупця, зазначеного у накладній. Приймання товару покупцем здійснюється на підставі видаткової накладної продавця та доручення представника покупця на отримання товару або без доручення з обов'язковим підписом та печаткою покупця на видатковій накладній з перерахунком кількості. Оплата товару здійснюється покупцем за кожну поставлену партію протягом 14 календарних днів з моменту поставки продавцем такої партії товару покупцю.

Відповідно до ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних умов щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За умовами ч. 2 статті 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Відповідно до частини першої статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Відтак, строк виконання грошового зобов'язання, що випливає з правовідносин купівлі-продажу та поставки, встановлений спеціальною нормою статті 692 ЦК України, та не може ставитися в залежність від звернення кредитора до боржника з вимогою в порядку частини другої статті 530 ЦК України. Загальні положення частини другої статті 530 ЦК України не можуть бути застосовані до спірних правовідносин сторін, оскільки термін виконання зобов'язання, що випливає з правовідносин поставки (купівлі-продажу), чітко встановлений зазначеною спеціальною нормою права - покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього. Крім того, відповідно до частини першої статті 222 ГК України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду. За таких обставин факт отримання товару відповідачем і видаткова накладна, надана позивачем на підтвердження своїх вимог, є самостійною підставою для виникнення обов'язку у відповідача здійснити розрахунки за отриманий товар ( Постанова Вищого господарського суду України від 20.09.2012 № 12/5026/556/2012, Лист Вищого Господарського Суду України від 29.04.2013 № 01-06/767/2013 «Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань»).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (ст.610 ЦК України). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст.612 ЦК України).

Станом на день прийняття рішення відповідачем проведено оплату основного боргу в розмірі 15000грн. , що підтверджується платіжними дорученнями від 09 квітня 2014 року на суму 2000 грн., №810 від 11 березня 2014 року на суму 2000 грн., №872 від 28 квітня 2014 року на суму 3000 грн.,№885 від 14 травня 2014 року на суму 3000 грн., від 16 травня 2014 року на суму 2000 грн., №886 від 19 травня 2014 року на суму 3000грн.

Відповідно до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Згідно до ч.1 ст.216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами і договором.

Згідно із ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 5.3. договору поставки №57 від 05 липня 2012 року разі прострочення покупцем строків оплати товару покупець зобов'язується сплатити продавцеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла під час такого прострочення від простроченої суми за кожен день прострочення платежу, а також 10% річних від простроченої суми.

За умовами п. 5.5. договору поставки №57 від 05 липня 2012 року при простроченні оплати більше одного місяця продавець має право, крім стягнень, передбачених п. 5.З., п. 5.4. додатково стягнути з покупця штраф у розмірі 50 % від суми заборгованості.

Відповідно до ст.625 ЦК України та піп. 5.3.,5.5 договору поставки №57 від 05 липня 2012 року позивачем нараховано за період з 10.04.13р. по 10.03.14р. 10% річних в сумі 1417,31грн., 770,49грн. пені та 7658,10грн. штрафу .

Перевіривши представлені розрахунки проведених нарахувань, судом встановлено, що при проведені нарахувань пені та 10% річних, позивач припустився помилки, оскільки в порушення вимог ст.254,ст.255 ЦК України не прийняв до уваги порядок обчислення строків, та провів нарахування за прострочення виконання зобов'язання з оплати починаючи із останнього дня строку встановленого для виконання зобов'язання. Тому, з огляду на дані обставини безпідставним є нарахування позивача, без дотримання положень вимог ст.254,ст.255 ЦК України, відтак, в перерахунку підлягають задоволенню позовні вимоги в частині стягнення 10 % річних в сумі 1397,81грн. В іншій частині нарахувань 10% річних належить відмовити. Щодо пені , то нарахована сума в розмірі 770,49грн. підлягає задоволенню, оскільки є меншою за фактичний розмір пені обрахований із дотриманням вимог ч.5 ст.254 ЦК України, шестимісячного строку та подвійної облікової ставки НБУ.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною другою статті 231 ГК України. В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень можливості передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, відповідно до якої сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Таким чином, чинне законодавство допускає можливість одночасного стягнення з учасника господарських відносин, що порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені. ( постанови Верховного Суду України від 27.04.2012 та постанови Вищого господарського суду України від 12.06.2012 у справі N 06/5026/1052/2011 у постановах Верховного Суду України від 30.05.2011 N 42/252, від 09.04.2012 N 20/246-08) (Лист, Вищий господарський суд, від 29.04.2013, № 01-06/767/2013 "Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань")

Щодо заявленного відповідачем клопотання про зменшення розміру застосованих позивачем штрафних санкцій, належиь зазначити наступне. Відповідно до п.3 ст.83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання. Частиною 1 ст.233 ГК України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій; при цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу; якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. Частиною 3 ст.551 ЦК України також визначено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до п.3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо. Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 ЦК України і статтею 233 ГК України. У резолютивній частині судового рішення зазначається про часткове задоволення позову і розмір суми неустойки, що підлягає стягненню.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не наведено жодних обґрунтувань винятковості обставин, не вказано причини (причин) неналежного виконання своїх зобов»язань щодо оплати, не зазначено про вжиття чи невжиття відповідачем заходів до виконання зобов'язання, про негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків, не обгрунтувано обставин, що розмір неустойки, значно перевищує розмір збитків, не подано жодних доказів в обґрунтування вимог щодо зменшення розміру неустойки, які б надали можливість суду об'єктивно оцінити винятковість обставин виходячи з інтересів обох сторін. З огляду на викладене, суд відхиляє клопотання відповідача, яке викладене у поданих запереченнях на позовну заяву вх.№24118/14 від 03.06.14р.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень (ст.33 ГПК України). Відповідно до ст.34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, подані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги, в частині 10% річних в сумі 1397,81грн.., 770,49грн. пені та 7658,10грн. штрафу є обґрунтованими, не спростованими, підтвердженими належними доказами та підлягають задоволенню. В решті позовні вимоги щодо стягнення 15000грн. основного боргу підлягають припиненню у зв»язку із оплатою.

Судові витрати необхідно віднести на відповідача відповідно до ст.49 ГПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 3, 4-3, 12, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задоволити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІКО-БАНЗАЙ", (м. Львів вул. Стрийська, 96/3 ЄДРПОУ: 23275202) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Христина", (Тернопільська область м. Бережани, вул. Замость, 4 ЄДРПОУ: 14049168) 1397,81грн.-10 % річних., 770,49грн. пені та 7658,10грн. штрафу , 1825,56грн. судового збору . Наказ видати відповідно до ст.116 ГПК України.

В частині позовних вимог щодо стягнення 15000грн. основного боргу провадження у справі припинити.

В решті позовних вимог щодо стягнення 10% річних відмовити.

Суддя Іванчук С.В.

Повне рішення складено 26.06.14р..